Ухвала суду № 40642714, 25.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2014 р.Справа № 638/11123/14-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.07.2014р. по справі № 638/11123/14-а

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова , Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

01 липня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Дзержинського районного суду м.Харкова з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова, Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій просила суд визнати неправомірним застосування нині діючого законодавства УПФ та ГУПФ при призначенні наукової пенсії з 14.04.2011 року, зобов'язати УПФ призначити їй перерахунок пенсії з 14.04.2011 року, а не з 13.02.2014 року з урахуванням стажу з 02.01.1996 року по 13.08.2002 року, як наукову, у зв'язку з правопорушеннями, допущеними УПФ при виконанні постанови апеляційного суду м.Харкова від 30.01.2014 року по справі № 642/9094/13-а, зобов'язати УПФ - при перерахунку, ГУПФ - при перевірці наукової пенсії та призначенні її з 14.04.2011 року, у відповідності зі ст.58 Конституції України приймати закони, діючі в редакції на день установлення з УПФ публічно-правових відносин - 14.04.2011 року (день першого звернення до УПФУ), тобто застосовувати ті закони, по яким УПФ зобов'язано було призначити позивачці пенсію з вказаного строку, зобов'язати УПФ відшкодувати матеріальну шкоду при виплаті наукової пенсії за минулий період у відповідності до абз.2 ч.2 ст.46 ЗУ № 1058-ІV, в зв'язку з порушенням строку виплати наукової пенсії з вини УПФ, що встановлено адміністративним судом.

Ухвалою Дзержинського районного суду м.Харкова від 03.07.2014 року по справі № 638/11123/14-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Харкова, Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання призначити наукову пенсію та зробити перерахунок наукової пенсії з 14.04.2011 року певні дії залишено без розгляду.

Позивач, ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Дзержинського районного суду м.Харкова від 03.07.2014 року по справі № 638/11123/14-а, постановити нову ухвалу, якою направити позов на новий розгляд до Дзержинського районного суду м.Харкова для рішення справи по суті.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права ч.2 ст.99 КАС України, що призвело до неправильного вирішення справи. Вважає помилковими висновки суду першої інстанції про пропуск нею строку звернення до суду, оскільки в позові йде мова лише про правопорушення, які допущені відповідачами під час виконання ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 року по справі № 642/9094/13-а, яка вступила в дію з 13.02.2014 року. Враховуючи, що про порушення свого права в частині неналежного виконання судового рішення позивач дізнався 13.06.2014 року, строк подання позову нею не порушено.

Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів на підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приймаючи ухвалу про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, не надано доказів поважності пропуску строку для звернення до суду, а судом не знайдено підстав для його поновлення.

Судом першої інстанції встановлено, що позовні вимоги стосуються періоду з 14.04.2011 року, в той час як до суду ОСОБА_1 звернулася лише 01 липня 2014 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду. В позовній заяві позивач не повідомив причин, які б свідчили про поважність пропуску строку звернення до суду. З доданих до позову матеріалів підстав для визнання причин пропуску строку поважними також не вбачається.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні правовідносини склалися між сторонами внаслідок незгоди позивача з діями відповідачами, вчиненими при виконанні постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 року, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 19.02.2013р. по справі № 642/282/13-а - задоволено частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 19.02.2013р. по справі № 642/282/13-а - скасовано та прийнято нову постанову.

Закрито провадження по справі в частині вимог про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова заяву про призначення наукової пенсії вважати поданою та прийнятою у день звернення - 14.04.11 р. і визнати, що всі необхідні документи для призначення наукової пенсії, були подані у тримісячний строк з дня першого звернення 14.04.11 р. та були достатніми для призначення наукової пенсії, визнання недійсною заяви про призначення пенсії за віком, написаної 01.08.11 р. на вимогу відповідача і оформленої 23.06.11 р., визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова щодо примушування написати заяву про призначення пенсії за віком та оформлення її заднім числом адміністративним правопорушенням, скоєним умисно.

Позов ОСОБА_1 - задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Харкова, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області при розгляді заяв ОСОБА_1 про призначення їй наукової пенсії. Визнано неправомірною відмову Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Харкова прийняти у ОСОБА_1 заяву на призначення наукової пенсії у перший день звернення - 14.04.11 р.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Харкова здійснити заходи по призначенню ОСОБА_1 наукової пенсії на підставі поданої нею заяви від 14.04.11 р.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 року по справі № 642/9094/13-а, яка вступила в дію з 13.02.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 29.11.2013р. по справі № 642/9094/13-а в частині зобов'язання відповідача при перерахунку та призначенні наукової пенсії виконувати розрахунок по компенсації матеріальної та моральної шкоди залишено без змін.

Колегією суддів встановлено, що фактично позивач не погоджується з діями відповідачами при виконанні судового рішення щодо неврахування її стажу та заробітку, в зв'язку з чим виникла недоплата наукової пенсії за період з 14.04.2011 року по даний час.

Строк звернення до адміністративного суду, наслідки пропущення строків звернення до суду, обчислення процесуальних строків, поновлення та продовження процесуальних строків урегульовано положеннями ст.ст.99-103 КАС України.

Частиною 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із положеннями частини 2 статті 99 КАС України (в редакції зі змінами, внесеними Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. № 2453-VІ, чинній з 30.07.2010 року) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із нормою частини третьої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що для вирішення питання про правильність застосування судом першої інстанції строку звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів особи необхідно з'ясувати, яким саме рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені права цієї особи, коли розпочався перебіг цього строку.

Колегією суддів встановлено, що позивач просить суд визнати неправомірними дії відповідачів, допущеними при виконанні ухвали апеляційного суду м.Харкова від 30.01.2014 року по справі № 642/9094/13-а щодо застосування нині діючого законодавства при призначенні їй наукової пенсії з 14.04.2011 року.

При цьому, позивач зазначив, що про порушення свого права він дізнався 13.06.2014 року при отриманні відповіді щодо проведеного відповідачами перерахунку пенсії.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи письмових доказів, з яких суд першої інстанції виходив при встановленні дати, з якої саме дати позивач дізнався про порушення свого права та як наслідок не встановлення судом першої інстанції дати коли розпочався перебіг цього строку, колегія суддів вважає передчасним висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем про даній справі строку звернення до суду.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в порушення ст.11 КАС України не було з'ясовано всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи, що призвело до помилкового висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду.

Отже, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів, які б підтверджували обставини, встановлені судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність залишення позову без розгляду.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу суду першої інстанції що під час вирішення питання про відкриття провадження у цій справі, йому необхідно врахувати наступне.

Як випливає зі змісту статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, позаяк підставою для звернення особи за до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Реалізація права на судовий захист здійснюється з використанням законодавчо передбаченого способу захисту, яким є закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється відновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

А відтак обраний позивачем спосіб захисту права повинен відповідати змісту порушеного права та характеру його порушення, а також передбачатися законом для конкретного спірного правовідношення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, наведена міжнародна норма декларує ефективний спосіб захисту, що означає право особи на пред'явлення у суді такої вимоги на захист свого права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Втім у справі, що переглядається, обраний позивачем спосіб захисту не відповідає викладеним критеріям. Адже фактично даний позов заявлено на захист права, порушеного внаслідок бездіяльності Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Харкова прийняти у ОСОБА_1 заяву на призначення наукової пенсії у перший день звернення - 14.04.11 р.

Однак зазначене право вже відновлено за наслідками вирішення спору у справі № 642/282/13-а та прийняття Харківським апеляційним адміністративним судом постанови від 13.06.2013 року, якою зобов'язано Управління Пенсійного фонду в Ленінському районі м. Харкова здійснити заходи по призначенню ОСОБА_1 наукової пенсії на підставі поданої нею заяви від 14.04.2011 р.

Зміст заявлених позовних вимог фактично зводиться до зобов'язання відповідачів вчинити необхідні процедурні заходи, спрямовані на відновлення порушеного права позивача на отримання наукової пенсії у належному розмірі на виконання судового рішення у справі № 642/282/13-а.

Втім такі вимоги, не можуть становити самостійний предмет позову і повинні розглядатися в порядку ст.267 КАС України.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 204 КАС України порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення питання, є підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для скасування ухвали Дзержинського районного суду м.Харкова від 03.07.2014 року по справі № 638/11123/14-а та направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Оскільки, за правилами ст.199 КАС України процесуальну дію - направити позов на новий розгляд не передбачено в якості повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, вимога позивача в цій частині задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 3 ст. 199, п.6 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 03.07.2014р. по справі № 638/11123/14-а скасувати.

Справу № 638/11123/14-аза позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Харкова , Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії направити до Дзержинського районного суду м. Харкова для продовження розгляду справи зі стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили через п`ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та відповідно до ч.2 ст.211 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Русанова В.Б.