Ухвала суду № 40639243, 23.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14963/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді суддів при секретарі за участю: представника позивача представника відповідачаБорисюк Л.П., Петрика І.Й., Собківа Я.М. Чайка О.С. Лещенка О.О. Шила М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 року у справі за позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2013 року Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013 № 0000524110 та № 0000534110.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 11.06.2013 № 0000524110 та № 0000534110.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 22.04.2013 по 18.05.2013 Окружною державною податковою службою - Центральним офісом з обслуговування великих платників було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «НЕК «Укренерго» по взаємовідносинах з ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» за березень 2012 року; ПП Компанія «Агрофудтрейд» за березень-жовтень 2012 року.

В ході проведення перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України щодо завищення податкового кредиту та зменшення суми податку на додану вартість, за березень 2012 року - жовтень 2012 року в загальній сумі 131 351 грн., в тому числі по періодах: за березень 2012 року на суму 106 477 грн., за квітень 2012 року на 4 542 грн., за травень 2012 року на 4 895 грн., за червень 2012 року на 465 грн., за липень 2012 року на 6 643 грн., за серпень 2012 року на 1 199 грн., за вересень 2012 року на 5 140 грн., за жовтень 2012 року на 1 990 грн., а також п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України щодо заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 34 771 грн., в тому числі: за І квартал 2012 року в сумі 6 789 грн., за ІІ квартал 2012 року в сумі 10 397 грн., за ІІІ квартал 2012 року в сумі 15 496 грн., за ІV квартал 2012 року в сумі 2 089 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 27.05.2013 № 599/41-10/00100227 на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.06.2013:

- № 0000524110 про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу 131 351,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 65 675,50 грн.;

- № 0000534110 про донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі основного платежу 34 771,00 грн. та застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 17 385,50 грн.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників протиправними, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем були надані всі первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської діяльності.

З таким висновком суду колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, а також права та обов'язки платників податків і зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України, який вступив в силу з 01.01.2011 року (далі по тексту - ПК України).

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 ПК України, згідно якої право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За приписами пункту 138.2 статті 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Між тим, згідно положень підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України, не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пункту 201.8 ст. 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відповідно до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясовувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Необхідно перевіряти фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть також свідчити і результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, які фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Вивченням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що 28.09.2011 між ДП «НЕК «Укренерго» та ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» був укладений договір № 294-КБ на розробку, погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування під будівництво заходів ПЛ 330 кВ Новокиївська-Сєвєрна на ПС750 кВ Київська.

На виконання умов вказаного договору на час проведення перевірки підрядником виконано частину робіт згідно з календарним планом, про що складено Акти здачі-приймання виконаних робіт від 15.03.2012 № 3-2 та № 3-3 на загальну суму 857 231,02 грн.

У зв'язку з цим, підрядником до ДП «НЕК «Укренерго» передано податкові накладні від 15.03.2012 № 1 та № 2, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підтвердження фактичності здійснення вищевказаних робіт контрагентом ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» щодо розробки, погодження та затвердження проекту землеустрою стосовно відведення земельних ділянок в постійне користування під будівництво позивачем надано висновок державної експертизи землевпорядної документації, висновок про погодження матеріалів проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічну документацію щодо розрахунку обсягів вирубки просік, трас, тощо.

Колегія суддів не може погодитися з твердженням відповідача, що в податкових накладних від 15.03.2012 № 1 та № 2, виписаних ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» вказано невідповідну адресу позивача - ДП «НЕК «Укренерго», а саме: 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 25, зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були внесені зміни до установчих документів, що пов'язані з перейменуванням вулиці Комінтерну на Симона Петлюри.

Державну реєстрацію змін до установчих документів ДП «НЕК «Укренерго» проведено 03.03.2012.

Таким чином, на даний час місцем знаходження ДП «НЕК «Укренерго» згідно із зміною старої назви вулиці на нову є адреса: м. Київ, вул. Симона Петлюри, 25.

Згідно п. 4.3 Положення про реєстрацію платників ПДВ, у податкових накладних, що видаються (отримуються) платником ПДВ у період перереєстрації, що пов'язана зі зміною його місцезнаходження, до початку дії нового Свідоцтва, зазначаються реквізити старого Свідоцтва.

Отже, відповідно до матеріалів справи, дата початку дії нового свідоцтва - 05.04.2012, натомість як податкові накладні виписані ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» 15.03.2012, тобто до початку дії нового свідоцтва.

Таким чином, на момент передачі податкових накладних, у ДП «НЕК «Укренерго» тривала процедура перереєстрації його свідоцтва платника ПДВ і в податкових накладних, відповідно до п. 4.3 Положення про реєстрацію платників ПДВ було правомірно вказано реквізити старого Свідоцтва, а відтак, порушення п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України з боку позивача та його контрагента ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» допущено не було.

Крім цього, згідно наданих позивачем документів перевіркою встановлено взаємовідносини між позивачем та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» в період: березень-жовтень 2012 року, які пов'язані з перебуванням та проживанням у м. Запоріжжі під час відрядження працівників відокремлених підрозділів позивача.

Договори по операціях між позивачем та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» не укладались.

Бухгалтерські регістри по розрахунках з готелем-постачальником послуг на підприємстві не ведеться через те, що за проживання в готелі розраховується готівкою кожен працівник - підзвітна особа. Бухгалтерський облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на активно-пасивному субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Розрахунки між підприємствами проводились у готівковій формі, кошти видавались підзвіт працівникам структурного підрозділу (рах. 37).

За наслідками таких правовідносин, ПП «Компанія «Агрофудтрейд» на адресу позивача виписувалися податкові накладні, суми ПДВ по яких були віднесені позивачем до складу податкового кредиту в періоді: березень-жовтень 2012 року на підставі також Додатку № 5 до податкової декларації з ПДВ - розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Таким чином, зважаючи на специфіку готельних послуг, що надавалися ПП «Компанія «Агрофудтрейд» працівникам позивача під час їх відряджень, а саме: щодо розміщення на проживання в готелі, не вбачається необхідності наявності в такого контрагента складських приміщень, виробничих потужностей та автомобільного транспорту на що посилався відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність таких правочинів між позивачем та ПП «Компанія «Агрофудтрейд».

Заперечуючи проти вимог даного позову, відповідач, зокрема, посилається на Акт ДПІ у Оболонському районі м. Києва ДПС від 24.07.2012 № 456/22-6/36292257 про неможливість проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період березень 2012 року та Акт ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС від 14.03.2012 № 112/22-14/35672436 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Агрофудтрейд» з питань правомірності проведених господарських відносин з контрагентами-покупцями та постачальниками з метою встановлення факту реальності проведених взаємовідносин, повноти їх відображення в податковому обліку з урахуванням їх виду, обсягу, якості та розрахунків при здійсненні фінансово-господарської діяльності за період з 01.03.2012 по 31.10.2012.

На думку відповідача, відсутність контрагентів позивача ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» за місцем їх реєстрації та не підтвердження наявності в останніх складських та виробничих приміщень, автомобільного транспорту та устаткування, що необхідні для здійснення господарської діяльності є достатнім для висновку про фіктивну діяльність контрагентів позивача ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд».

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, у разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема податкових накладних. Разом з тим, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентом платника податку. Також не є підставою для визнання неправомірними операцій платника податків подальше припинення чи анулювання статусу платника податку на додану вартість його контрагента. Усі операції, вчинені контрагентом платника податку до припинення такого контрагента, не можуть автоматично розглядатися як нікчемні правочини в силу самого собою припинення юридичної особи або анулювання її податкового статусу. У такому разі достатньо встановити необізнаність платника податку, що заявляє право на податковий кредит чи бюджетне відшкодування з податку на додану вартість про факт припинення або недобросовісний характер діяльності контрагента (зокрема про несплату податків чи неподання податкової звітності).

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Так, на момент здійснення вищевказаних господарських операцій юридичні особи ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд» були зареєстровані у визначеному законом порядку та не були припинені згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно статті 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

На момент здійснення правовідносин, контрагентів позивача було зареєстровано як юридичних осіб та платниками податку на додану вартість, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.

Згідно Рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011 у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Як свідчать матеріали даної справи, на момент здійснення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі були відсутні відомості, які б могли ставити під сумнів цивільну правоздатність контрагентів позивача - ТОВ «Землевпорядна компанія «Приват» та ПП «Компанія «Агрофудтрейд». При цьому, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців не вбачається, що на момент укладення та виконання сторонами спірних угод були наявні записи щодо не підтвердження відомостей про юридичні особи даного підприємства.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, на відповідача як суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Відповідачем не було надано до суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття ним податкових повідомлень-рішень від 11.06.2013 № 0000524110 та № 0000534110.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку щодо правомірності заявлених позивачем вимог, які є обґрунтованими, підтверджуються належними доказами та є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 жовтня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Л.П. Борисюк І.Й. Петрик Я.М. Собків

Повний текст ухвали складено та підписано - 26.09.2014

Головуючий суддя Борисюк Л.П.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.