Постанова № 40639233, 23.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 21/239 Головуючий у 1-й інстанції: Головатюк Л.Д.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого: судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва на постанову Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне україно-російське виробниче підприємство «Дон-Лан» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне україно-російське виробниче підприємство «Дон-Лан» (далі - позивач, ТОВ «СУРВП «Дон-Лан») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва (далі - відповідач, ДПІ у Голосіївському районі м. Києва) про визнання податкових повідомлень-рішень від 06.05.2004 року №482202, №000492305/0, №0000502305/0, №0000512305/0 недійсними.

Постановою Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2013 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «СУРВП «Дон-Лан» є юридичною особою, яка перебуває на податковому обліку ДПІ у Голосіївському районі м. Києва.

ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 15.02.2002 року по 01.10.2003 року, за результатами якої складено акт від 30.04.2004 року №19/23-05-7-31862695.

Згідно з висновками зазначеного акту перевірки, відповідачем встановлено порушення ТОВ «СУРВП «Дон-Лан» вимог податкового законодавства, що призвело до заниження податку на прибуток у розмірі 128490,00 грн., завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2002 рік на суму 175300,00 грн., заниження ПДВ у розмірі 89106,00 грн., завищення від'ємного значення з ПДВ, заявленого до відшкодування, на суму 31603,00 грн., неправомірного застосування пільги з ПДВ при продажу товарів, пов'язаних з виконанням інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямами діяльності технопарку в розмірах 20928090,00 грн. та 1240800,00 грн., заниження прибуткового податку на суму 1120,00 грн., комунального податку на суму 49,30 грн., збору за забруднення навколишнього природного середовища на 6,75 грн., а також встановлено порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 796722,86 грн.

На підставі акту від 30.04.2004 року №19/23-05-7-31862695 відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 06.05.2004 року №482202, яким позивачу нараховану пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 796722,86 грн., №000492305/0, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1836552,00 грн., у тому числі: 1369290,00 грн. - за основним платежем та 467262,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000502305/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 31573199,00 грн., у тому числі: 21048799,00 грн. - за основним платежем та 10524400,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000512305/0, яким до товариства застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування у розмірі 2700,00 грн.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України «Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків» (далі - Закон №991-ХІV), «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168/97-ВР), «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334/94-ВР), які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин, нормами Податкового кодексу України (далі - ПК України), «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV), «Про інноваційну діяльність» (далі - Закон №40-ІV) у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі - Положення №88), Положенням про порядок створення та функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 року №549 (далі - Положення №549) у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, Положенням про порядок здійснення контролю за цільовим використанням сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів, що ввозяться в Україну для виконання інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямами діяльності технологічного парку, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.1999 року №2311 (далі - Положення №2311), Положенням про порядок створення і функціонування технологічних парків та інноваційних структур інших типів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.05.1996 року №549 (далі - Положення №549), Порядком ведення податкового обліку та складання податкової звітності результатів спільної діяльності на території України, затвердженим Наказом ДПА від 16.01.1998 року №24 (далі - Наказ №24), який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п.1 ст.1 Закону №991-ХІV закріплено, що технологічний парк (технопарк) - юридична особа або група юридичних осіб (далі - учасники технологічного парку), що діють відповідно до договору про спільну діяльність без створення юридичної особи та без об'єднання вкладів з метою створення організаційних засад виконання проектів технологічних парків з виробничого впровадження наукоємних розробок, високих технологій та забезпечення промислового випуску конкурентоспроможної на світовому ринку продукції.

Згідно з п.5 ст.3 Закону №991-ХІV, свідоцтво про державну реєстрацію проекту технологічного парку видається на строк реалізації цього проекту, але не більш як на п'ять років, і є підставою для запровадження спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності відповідно до цього Закону та відкриття спеціальних рахунків.

П.1 ст.4 Закону №991-ХІV передбачено, що суми податку на додану вартість, нараховані в порядку, встановленому Законом України «Про податок на додану вартість», по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням проектів технологічних парків за пріоритетними напрямами діяльності технологічних парків, і суми податку з прибутку, одержаного від виконання зазначених проектів, нараховані у порядку, встановленому Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», технологічні парки, їх учасники, дочірні та спільні підприємства не перераховують до бюджету, а зараховують на спеціальні рахунки та використовують зазначені суми виключно на наукову та науково-технічну діяльність, розвиток власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.

Відповідно до п.11 Положення №549, свідоцтво про реєстрацію інноваційної структури дає право на отримання податкових, валютно-фінансових та інших пільг і переваг, установлених законодавством.

У п.п.1.5, 1.6, 1.7 Наказу №24 закріплено, що податкові органи ведуть облік договорів на підставі копій цих договорів, які після їх укладення направляються платником податку до державної податкової адміністрації за його місцезнаходженням.

При взятті на облік договору у державній податковій адміністрації йому присвоюється обліковий номер. Копія договору зберігається в особовій справі платника податку.

Платник податку складає податковий звіт про результати спільної діяльності на території України без створення юридичної особи (далі - податковий звіт) за формою, що додається.

Згідно з пп.2.1.1 п.2.1 Наказу №24, облік результатів спільної діяльності ведеться платником податку, уповноваженим на це іншими сторонами, згідно з умовами договору і окремо від обліку господарських результатів такого платника податку.

Відповідно до п. 5 Положення №2311, технологічний парк до 5 числа місяця наступного за звітним кварталом, подає відповідному митному органу звіт про цільове використання ввезених ним в Україну сировини, матеріалів, устаткування, обладнання, комплектуючих та інших товарів, звільнених від сплати ввізного мита та ПДВ у трьох примірниках.

У ч.1 ст.21 Закону №40-ІV закріплено, що упродовж строку чинності свідоцтва про державну реєстрацію інноваційного проекту і за умови, що виконання проекту розпочато не пізніше вісімнадцяти місяців від дати його державної реєстрації, оподаткування об'єктів інноваційної діяльності здійснюється у порядку, за яким 50 відсотків податку на додану вартість по операціях з продажу товарів (виконання робіт, надання послуг), пов'язаних з виконанням інноваційних проектів, і 50 відсотків податку на прибуток, одержаний від виконання цих проектів, залишаються у розпорядженні платника податків, зараховуються на його спеціальний рахунок і використовуються ним виключно на фінансування інноваційної, науково-технічної діяльності і розширення власних науково-технологічних і дослідно-експериментальних баз.

Визначене ч.1 цієї статті пільгове оподаткування реалізується за умови, що суб'єкт інноваційної діяльності про початок реалізації інноваційного проекту у місячний строк повідомляє відповідний орган Державної податкової адміністрації і по всіх господарських операціях, пов'язаних з виконанням інноваційного проекту, веде окремий бухгалтерський облік.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

У пп5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР закріплено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР закріплено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР, не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями ", а також, що "…у разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону №168/97-ВР визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У пп. 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів ( послуг ) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів ( послуг ); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Згідно до ч.1 ст.9 Закону №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, законодавством регламентовано, що єдиною та необхідною правовою підставою виникнення у суб'єкта господарювання права на пільги при сплаті податків за результатами діяльності інноваційних структур, включаючи технопарки, є сукупність наступних умов: 1) реєстрація у податкових органах договору про спільну діяльність; 2) повідомлення податкових органів про господарські операції, що проводяться у ході виконання інноваційного проекту; 3) ведення обліку інноваційної структури тим учасником (юридичною особою), який уповноважений на це, згідно з договором про спільну діяльність; 4) цільове використання коштів, отриманих в якості пільг при оподаткуванні господарських операцій технопарку.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, договір про спільну діяльність від 23.04.2001 року №ТП-4 не був зареєстрований у податкових органах, податкова звітність про результати спільної діяльності без створення юридичної особи не подавалася, а позивач, у відповідності до умов вказаного договору, взагалі не був учасником, уповноваженим вести облік результатів спільної діяльності технопарку «ІЄЗ ім. Є.О. Патона». Крім того, ТОВ «СУРВП «Дон-Лан» не було подано до податкових органів жодних документів, зокрема звітів, підтверджуючих цільове використання коштів, отриманих товариством в якості податкових пільг, а з матеріалів справи вбачається, що позивач не в повному обсязі перерахував 50% сум ПДВ та податку на прибуток підприємств на спеціальний рахунок технопарку «ІЄЗ ім. Є.О. Патона», що також свідчить про порушення ним режиму користування зазначеними податковими пільгами, регламентованого Законами №991-ХІV та №40-ІV у редакціях, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Виходячи з цього, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо правомірності застосування позивачем пільги з ПДВ при продажу товарів, пов'язаних з виконанням інвестиційних та інноваційних проектів за пріоритетними напрямами діяльності технопарку і звертає увагу на те, що суд першої інстанції, дублюючи кілька разів одні й ті ж самі положення податкового законодавства, абсолютно безпідставно не надав належного значення вищевикладеним обставинам справи та неправильно інтерпретував норми матеріального права при визначенні підстав набуття суб'єктом господарювання права на пільги, регламентовані Законами №991-ХІV та №40-ІV.

Досліджуючи правомірність/протиправність складання позивачем податкової звітності за результатами господарських правовідносин з ТОВ «Донснаб», «INTERVIAMONDE LTD», ТОВ «Гармонія», ЗАТ ТПФГ «Інтерагротек», ТОВ «Екопромінвест», ТОВ «СТС-Трейд», ТОВ «Інтеркомторг», ТОВ «Самакс», ТОВ «Фастко», ТОВ «Компанія «Празле», ПП «Дельта-Д», судова колегія зазначає наступне.

З наведених вище законодавчих положень вбачається, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які для надання їм юридичної сили, крім іншого, повинні бути складені за результатами фактично вчиненої операції, мати всі обов'язкові реквізити, містити відомості про відповідну господарську операцію, її зміст та обсяг, а також бути підписаними уповноваженими особами.

У той же час, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкових вигод виникають за наявності сукупності обставин та підстав, з якими наведені вище норми податкового законодавства пов'язують можливість формування спірних сум податкового кредиту та які є передумовою їх формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: 1) фактичного (реального) здійснення господарських операцій, які є об'єктом оподаткування; 2) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій) та які містять інформацію про зміст та обсяг операції, підписані уповноваженими особами; 3) придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності; 4) наявності ділової мети, розумних економічних причин (причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Таким чином, недоведеність реальності здійснення юридичною особою господарських операцій свідчить про формальність первинної документації, складеної на їх підставі, що у свою чергу, позбавляє платника податків права на формування податкового кредиту.

Тож, лише наявність сукупності передбачених законодавством обставин є єдиною та достатньою правовою підставою для надання первинному документу юридичної значимості для цілей відображення спірних операцій у бухгалтерському та податковому обліку.

Разом з тим, судова колегія звертає увагу на те, що реальність правовідносин між позивачем і ТОВ «Донснаб», «INTERVIAMONDE LTD», ТОВ «Гармонія», ЗАТ ТПФГ «Інтерагротек», ТОВ «Екопромінвест», ТОВ «СТС-Трейд», ТОВ «Інтеркомторг», ТОВ «Самакс», ТОВ «Фастко», ТОВ «Компанія «Празле», ПП «Дельта-Д» не підтверджена необхідною первинною документацією, з якої б вбачався факт розрахунків ТОВ «СУРВП «Дон-Лан» із зазначеними контрагентами, переміщення товарів, дійсність виконання робіт (надання послуг) саме з метою їх використання позивачем у своїй господарській діяльності. При цьому, первинна документація, яка наявна в матеріалах справи, є недостатньою для встановлення товарності зазначених фінансово-господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.

Більш того, колегія суддів відзначає, що відповідно до матеріалів справи, суд першої інстанції витребував у позивача вказану первинну документацію, однак ТОВ «СУРВП «Дон-Лан» вона надана не була. Проте, господарським судом м. Києва дану обставину не було враховано при винесенні оскаржуваного рішення.

Відтак, судова колегія приходить до висновку про те, що в даному випадку відсутні правові підстави вважати правомірним складання позивачем податкової звітності за результатами господарських правовідносин між позивачем і ТОВ «Донснаб», «INTERVIAMONDE LTD», ТОВ «Гармонія», ЗАТ ТПФГ «Інтерагротек», ТОВ «Екопромінвест», ТОВ «СТС-Трейд», ТОВ «Інтеркомторг», ТОВ «Самакс», ТОВ «Фастко», ТОВ «Компанія «Празле», ПП «Дельта-Д», а документи які містяться у матеріалах справи та, на думку позивача і суду першої інстанції, підтверджують реальність цих операцій та правомірність обчислення ТОВ «СУРВП «Дон-Лан» показників податкової звітності, є недостатніми для встановлення цих фактів та визначення правомірності обчислення позивачем його податкових зобов'язань у період, за який проводилася перевірка.

Водночас, апелянт, який є суб'єктом владних повноважень, діючи у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України, довів правомірність винесених ним податкових повідомлень-рішень від 06.05.2004 року №482202, №000492305/0, №0000502305/0, №0000512305/0 та переконав суд апеляційної інстанції у своїй правоті.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному випадку відсутні правові підстави для задоволення адміністративного позову, а отже судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було неповно встановлено обставини справи, порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справ та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва задовольнити, а постанову Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2013 року - скасувати та ухвалити нове рішення в про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва задовольнити.

Постанову Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне україно-російське виробниче підприємство «Дон-Лан» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва про визнання податкових повідомлень-рішень недійсними - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 24.09.2014 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.