Ухвала суду № 40639213, 23.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5827/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі - Трегубенко Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства "С'ЮТ МАЙСТЕР" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2013 №0003402220, №0003412220, -

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "С'ЮТ МАЙСТЕР" (далі - позивач, ПП "С'ЮТ МАЙСТЕР" ) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 10.04.2013 №0003402220, №0003412220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2013 року позов було задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, на підставі наказу від 19.03.2013 №826, направлення від 21.03.2013 №914/22-20 та згідно з пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 ПК відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ "Вайпергруп", ТОВ "Ріал Групп", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Маркон Груп Ко" за період з 01.01.2010 по 28.02.2013, за результатами якої складено акт від 29.03.2013 №178/1-22-20-33629572 та винесено позивачу наступні податкові повідомлення-рішення:

- №0003402220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 30512 грн. (у т.ч.: основний платіж - 21555 грн., штраф - 8957 грн.);

- №0003412220, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 33610,50 грн. (у т.ч.: основний платіж - 26105 грн., штраф - 7505,5 грн.).

Спірне грошове нарахування здійснено відповідачем за порушення позивачем п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.6 ст. 201 ПК, внаслідок чого, як зазначено в акті, позивачем занижено податок на прибуток на 26105 грн. та ПДВ на 21555 грн.

Згідно з актом зміст порушень полягає в тому, що позивачем завищено валові витрати на 107775 грн. і податковий кредит з ПДВ на 21555 грн. по фінансово-господарським відносинам з ТОВ "Вайпергруп", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Маркон Груп Ко", з огляду на наявність "ознак фіктивності" вказаних контрагентів та нікчемність правочинів. Даний висновок зроблено на підставі транзитних актів інших органів ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки та про нікчемність правочинів.

Позивач, не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що подані позивачем документи є належними і допустимими доказами, які підтверджують факти здійснення господарських операцій з придбання товарів, а також правильності обчислення і повноти нарахування валових витрат та податкового кредиту з ПДВ.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, позивачем відображено у податковому обліку з податку на прибуток і ПДВ результати фінансово-госпо-дарських відносин з ТОВ "Вайпергруп", ТОВ "Компанія Вайліс", ТОВ "Маркон Груп Ко", а саме:

- по операціям з ТОВ "Вайпергруп" позивачем включено до складу валових витрат за 4 кв. 2011р. - 29515 грн. і до складу податкового кредиту з ПДВ за грудень 2011р. - 5903 грн.;

- по операціям з ТОВ "Компанія Вайліс" позивачем включено до складу валових витрат за 2010р. - 60035 грн., за 1 кв. 2011р. - 5800 грн. і до складу податкового кредиту з ПДВ за жовтень 2010р. - 6417 грн., за грудень 2010р. - 5590 грн., за березень 2011р. - 1160 грн.;

- по операціям з ТОВ "Маркон Груп Ко" позивачем включено до складу валових витрат за 2 кв. 2011р. - 12425грн. і до податкового кредиту з ПДВ за червень 2011р. - 2485грн.

Судом першої інстанції встановлено, що вказані суми включені позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту з ПДВ у зв'язку з придбанням у ТОВ "Вайпергруп" робіт з виготовлення металевої конструкції, у ТОВ "Компанія Вайліс" - робіт з монтажу виставкового стенду та виготовлення світлодіодної лінійки, у ТОВ "Маркон Груп Ко" - товару, а саме - тканини арт. 1204-1 та 12-2, що підтверджується засвідченими копіями первинних бухгалтерських і податкових документів:

- по операціям з ТОВ "Вайпергруп": рахунком-фактурою, актом здачі-прийняття робіт, податковою накладною.

- по операціям з ТОВ "Компанія Вайліс": рахунками-фактури, актами здачі-прийняття робіт, податковими накладними.

- по операціям з ТОВ "Маркон Груп Ко": рахунком-фактурою, видатковою накладною, податковою накладною.

Здійснення оплати за придбані товари (роботи) та їх оприбуткування підтверджується банківськими виписками та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку.

Вказані первинні облікові документи, засвідчені копії яких наявні у справі, документально підтверджують здійснення господарських операцій з придбання позивачем робіт визначеного найменування, кількості, ціни, у ТОВ "Вайпергруп" на загальну суму 35420 грн. (у т.ч. ПДВ - 5903,4 грн.), у ТОВ "Компанія Вайліс" - на загальну суму 78990 грн. (у т.ч. ПДВ - 13166,67 грн.), та товарів у ТОВ "Маркон Груп Ко" на суму14911,20 грн. (у т.ч. ПДВ - 2485,2 грн.) і нарахування ПДВ у розмірі 20% вартості товарів (робіт).

Колегія суддів звертає увагу, що акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п.2 ст.3, ст. 4, п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Досліджені документи бухгалтерського та податкового обліку мають обов'язкові реквізити відповідно до нормативних документів, які регламентують порядок їх складання.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що надані позивачем первинні документи за змістом і формою є первинними документами у розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та містять інформацію про здійснені господарські операції.

Висновки податкового органу про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані на підставі аналізів Акта про результати перевірки контрагентів позивача, на переконання судової колегії є необґрунтованими, оскільки результати аналізу фінансово-господарської діяльності контрагента, відповідно до вимог податкового законодавства України, не можуть бути підставами для застосування санкцій щодо позивача.

Також, колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на висновок спеціаліста науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України в Київській області, оскільки останній відсутній в матеріалах справи. Крім цього, висновки спеціаліста на відміну від експертних висновків п. 83.1 ст. 83 ПК не визначає як підставу для висновків перевірки.

Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Враховуючи, що юридична відповідальність має індивідуальний характер, позивач не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб. Крім того, порушення контрагентом позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку щодо безтоварності відповідних господарських операцій.

Відомості, що є обов'язковими для перевірки підприємством стосовно свого контрагента, це включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також наявність свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість на час здійснення господарських операцій.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції в повній мірі проаналізовано зміст правих норм, викладених у п. 138.2 ст. 138, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 ПК України, надано належну оцінку обставинам справи, в зв'язку з чим, судова колегія підтримує висновок суду першої інстанції про протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.

За таких обставин, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2013 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.