Ухвала суду № 40639167, 22.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2014 р. Справа № 876/12123/13

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Сапіги В.П.,

суддів: Обрізка І.М., Сеника Р.П.

за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзахідспецмонтаж" до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень - рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзахідспецмонтаж" звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 28.01.2013 року № 0000272250 та від 20.05.2013 року № 0002452250.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що податковим органом помилково зроблено висновок щодо нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", ТОВ "Будівельна компанія "АРС", ПП "СМУ-600" внаслідок чого безпідставно збільшено податкове зобов»язання з податку на додану вартість. На момент вчинення господарських операцій відомості про вказаних контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та останній був зареєстрованим платником податку на додану вартість. Податковий кредит сформований відповідно до вимог п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-УІ у зв'язку з придбанням товару. При цьому понесені валові витрати та сформований податковий кредит підтверджуються первинними, розрахунковими документами та податковими накладними.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року позов задоволено, оскільки суд погодився з доводами позивача.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Тернопільська ОДПІ подала апеляційну скаргу за якою просить скасувати постанову суду та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

При цьому, апелянт обґрунтовує та мотивує свої вимоги аналогічно обґрунтуванням заперечень на позовні вимоги, зокрема, зазначає, щодо неможливості підтвердити факт виконання договірних зобов'язань, оскільки у підприємств-контрагентів позивача відсутні трудові ресурси та виробничі потужності, що виключає можливість виконання взятих на себе зобов'язань згідно укладених з позивачем договорів.

Окремо зазначає, висновки акту перевірки підтверджуються також інформацією, зібраною ДПС у Хмельницькій області про придбання фіктивних фірм, в тому числі ТОВ "БК "АРС", ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", ПП "СМУ-600" в ході розслідування кримінальної справи № 41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 205 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, з наступних мотивів.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів врахувала наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрзахідспецмонтаж" 13.12.1996 року зареєстровано виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та 03.01.1997 року взято на податковий облік і на момент проведення перевірки знаходилось на обліку в Тернопільській ОДПІ та з 29.07.1997 року є платником податку на додану вартість.

Працівниками податкового органу в період з 27.11.2012 року по 05.12.2012 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Укрзахідспецмонтаж" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2012 року.

12.12.2009 року за результатами перевірки складено акт перевірки № 6/22-134/23596567, яким встановлено порушення підприємством вимог п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-УІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 80841 грн..

Податковим органом 28.01.2013 року винесено податкове повідомлення-рішення №0000272250 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем у сумі 80841 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями 20210 грн.

Підставою для прийняття цього донарахування став висновок податкового органу про незаконне включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ за операціями з придбання електротехнічної продукції та комплектуючих у рамках господарських правовідносин з ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", ТОВ "Будівельна компанія "АРС", ПП «СМУ-600» позаяк, за твердженням ДПІ, усі зазначені операції опосередковані штучним створенням документообігу з метою отримання податкової економії без реального руху активів.

Товариством оскаржено рішення податкового органу до ДПС у Тернопільській області, яка своїм рішенням від 07.05.13р. № 4481/10/10-207/141 скасувала зазначене податкове повідомлення-рішення в частині застосованих санкцій у розмірі 160 грн. та залишила його без змін в іншій частині. При цьому, відповідач сформував нове податкове повідомлення-рішення від 20.05.2013 року №0002452250 про збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 80841 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 20050 грн.

Між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", ТОВ "Будівельна компанія "АРС", ПП "СМУ-600".

Вирішуючи спір, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з наступного.

Податкові зобовязання з податку на додану вартість визначені внаслідок порушення підприємством, на думку відповідача, п. 185.1 ст. 185, п.198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ст. 201 ПК України від 02.12.2010 р. №2755-У, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 80841 грн.

Відповідно до пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 4 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлено статтею 198 Податкового кодексу України.

Податковий кредит звітного періоду, згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України, визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.2 статті 200 ПК України).

За приписами п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (утримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються, зокрема, в окремих рядках місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно із п.201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У листі від 02.06.2011 року №742/11/13 -11 Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З врахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Водночас, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Частиною 2 статті 3 вказаного Закону зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів не погоджується з висновком податкового органу, що єдиним документом, що прямо підтверджує укладення договору перевезення та його фактичне виконання, є товарно-транспортна накладна з огляду на наступне.

Так, відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Таким чином, відсутність товарно-транспортної накладної не є підставою для не включення витрат з придбання ТМЦ до складу валових витрат та для не включення сум до складу податкового кредиту, оскільки, податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування в податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Зазначене відображення в обліку може бути здійснене на підставі відповідних видаткових накладних постачальника, товарними накладними, податковими накладними, які є первинними документами у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи підстави позову та заперечень, спір виник щодо реальності господарських операцій між позивачем та контрагентами. Податковий орган вважає, що контрагенти не спроможні надавати послуги визначені в договорах, а тому господарські операції вважає безтоварними.

Суд першої інстанції встановив і це стверджується матеріалами справи, що у перевіреному періоді ТОВ "Укрзахідспецмонтаж" виконувало підрядні роботи згідно отриманої ліцензії Державного департаменту пожежної безпеки МПС України серії АН 506218 від 31.12.2010 року, замовниками яких виступали банківські та інші установи.

Закупівлю електротехнічної продукції та комплектуючих позивач частково проводив у таких контрагентів: ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", м. Київ, укладений договір поставки № 018-08 від 18 серпня 2011 року; ТОВ "Будівельна компанія "АРС", м. Київ, укладений договір поставки № 1-611 від 01 червня 2011 року; ПП "СМУ-600", м. Київ, укладений договір поставки №01-01 від 04 січня 2012 року.

В основу висновку про порушення законодавства позивачем, ДПІ поклало інформацію, зібрану СВ ПМ ДПС у Хмельницькій області в ході розслідування кримінальної справи № 41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст. 27, ч.2 ст. 205, ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 212 КК України стосовно створення "Ейс Констракшен Менеджмент", ТОВ "Будівельна компанія "АРС", ПП "СМУ-600".

Також податковий орган у акті перевірки посилається на протокол допиту свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Однак, суд першої інстанції підставно критично віднісся до наведених доказів, ДПІ, при цьому зазначаючи наступне.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. При цьому, відповідно до ч.4 ст.72 КАС України саме вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За змістом статті 72 КАС України, відповідно до буквального тлумачення зазначеної норми, преюдиційними обставинами, що звільнені від доказування, є обставини, встановлені безпосередньо: 1) або вироком у кримінальній справі; 2) або постановою про адміністративний проступок.

Відповідно, обставина, в даному випадку, відсутності об'єктів оподаткування, через призму непричетності ОСОБА_2 до фактичної діяльності "Ейс Констракшен Менеджмент", ТОВ "Будівельна компанія "АРС", ПП "СМУ-600", що встановлена в інших процесуальних актах, як то наведених вище, не сприймається судом як обов'язкова, відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України. Також, суд відхиляє покликання ДПІ на дані аналізу податкової звітності, АІС про відсутність транспортних засобів, приміщень, трудових та інших виробничих ресурсів у контрагентів, оскільки відповідач не довів, які саме трудові ресурси та основні засоби необхідні для виконання договорів, а також не довів, хто саме поставляв ці товари, якщо не зазначені підприємства, і на яких умовах, якщо не на тих, які передбачені відповідними договорами. Крім того, це не свідчить про не спроможність виконання господарських зобов'язань.

Разом з тим, що стосується позивача, то податковий орган взагалі не висловлював сумнівів в його не спроможності виконувати господарські операції. Відповідно до ч.3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" від 15.05.2003р. №755-ІV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На момент вчинення господарських операцій позивачем з ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", ТОВ "Будівельна компанія "АРС", ПП "СМУ-600" відомості про зазначених контрагентів знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Вказані обставини не заперечуються податковим органом в акті перевірки і під час розгляду судової справи по суті. Також на момент вчинення оспорюваних господарських операцій контрагенти позивача були в установленому порядку зареєстрованими платником податку на додану вартість з правом складання податкових накладних.

Водночас, у разі доведення вироком суду події злочину і вини посадових осіб під час здійснення господарських операцій з ТОВ "Укрзахідспецмонтаж", податковий орган може вимагати перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами. На даний момент, достовірних фактів, які б не викликали сумніву в суду в реальності придбання товару, їх поставки та робіт немає.

Крім того, ТОВ "Укрзахідспецмонтаж" надало суду апеляційної інстанції докази виконання підрядних робіт, в яких використано товари та послуги отримані від ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", ТОВ "Будівельна компанія "АРС", ПП "СМУ-600", зокрема, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання виконаних робіт замовникам ПАТ «Кредобанк», ПАТ «ПРиватБанк», АБ «Діамант-Банк»,

Під час перевірки податковим органом не встановлено отримання ТОВ "Укрзахідспецмонтаж" електротехнічної продукції та комплектуючих та повязаних з ними послуг від інших осіб, ніж від ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент", ТОВ "Будівельна компанія "АРС", ПП "СМУ-600", ДПІ не висловлювало сумнівів, що самі ці матеріали та послуги були використані ТОВ "Укрзахідспецмонтаж" як підрядником. Проаналізувавши зазначене суд вважає, що наведені в акті перевірки дані щодо ТОВ «Будівельна компанія «АРС», ПП "СМУ-600", ТОВ "Ейс Констракшен Менеджмент" є субєктивним припущенням податкового органу про неможливість здійснювати господарські операції з ТОВ "Укрзахідспецмонтаж".

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в спосіб, визначений ст.162 КАС України, оскільки відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, та не довів правомірність прийнятих рішень.

В зв'язку з цим, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даної справи всебічно, повно та об'єктивно встановив обставини справи, дослідив та оцінив всі докази, які містяться в матеріалах справи.

З огляду на таке, наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову без змін.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст.196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд апеляційної інстанції

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Тернопільській області - залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року у справі №819/1917/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя : В.П.Сапіга

Судді: Р.П. Сеник

І.М.Обрізко

Повний текст виготовлено 23.09.2014р.