Ухвала суду № 40639137, 16.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/2226/14 Головуючий у 1-й інстанції: Скочок Т.О. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Пилипенко О.Є.,

суддів: Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000411703 від 13.02.2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2014 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0000411703 від 13.02.2014 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року позов задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі. Свою вимогу апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права.

У судове засідання сторони та їх представники не з'явилися, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що помилкове перерахування позивачем на неналежний рахунок з зазначенням помилкового коду бюджетної класифікації не вплинуло на виконання обов'язку платника зі сплати податку, а тому підстави для застосування до позивача штрафу в порядку п. 126.1 ст. 126 ПК України відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів Державною податковою інспекцією у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, про що складено відповідний акт №259/26-55-17-03-/НОМЕР_2 від 04.02.2014 року (далі - акт перевірки), в якому визначено, що в порушення вимог п. 179.7 ст. 179 Податкового кодексу України фізичною особою ОСОБА_2 несвоєчасно подано платіжні доручення до установи банку на перерахування податку на доходи фізичних осіб за вказаний період, що призвело до утворення податкової заборгованості по зазначеному податку із зазначенням суми заборгованості - 3 853,20 грн., строку сплати - 31.07.2012 року, кількості днів затримки сплати - 254 дня, дати і номера платіжного доручення №1617-20 від 09.04.2013 року.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2014 року №0000411703, яким за затримку на 254 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 19 266,00 грн. ОСОБА_2 зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 3 853,20 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування.

Також судом встановлено, що позивачем подано до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2011 рік, якою визначено розмір доходів, які включаються до загального річного оподаткованого доходу у загальному розмірі 19 266,00 грн.

За результатами викладеного вище, позивачем згідно квитанції №D5-425 від 30.07.2012 року сплачено суму у розмірі 19 266,00 грн. на р/р 33112340700007 з призначенням платежу: «*; 101; 2375304550; 11010100; податок з доходів ОСОБА_2 за 2011 р. Платник: ОСОБА_2, ід.код НОМЕР_2».

Надалі, за доводами позивача, виявивши помилку у реквізитах сплати податку з доходів фізичних осіб, останній звернувся із заявою від 20.09.2012 року, яка надійшла до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС 20.09.2012 року, відповідно до відмітки на копії вказаної заяви, наявної у матеріалах справи, в якій просив зарахувати всю сплачену суму податку на код бюджетної класифікації 11010500.

У відповідь на вищезазначену заяву позивача листом від 26.09.2012 року №4781/М/20-212 повідомлено, що у зв'язку з розбіжностями наданої інформації в листі з інформацією в картці особового рахунку платника запропоновано провести звірення стану розрахунків платника з бюджетом.

Листом від 11.03.2013 року, який відповідно до відмітки на копії вказаного листа, наявного у матеріалах справи, надійшов до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС 11.03.2013 року, ОСОБА_2 повторно просив зарахувати всю сплачену суму податку на рахунок 33111341700007 в ГУДКСУ у м. Києві, код бюджетної класифікації 11010500, після чого відбулося зарахування сплаченої суми податкового зобов'язання на відповідний рахунок.

Вважаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 13.02.2014 року №0000411703 протиправним, а, відтак, таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Обговорюючи правомірність заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу (пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України).

Разом з тим, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу (п. 126.1 ст. 126 ПК України).

Так, приписами п. 179.7 ст. 179 ПК України передбачено, що фізична особа зобов'язана самостійно до 1 серпня року, що настає за звітним, сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену в поданій нею податковій декларації. Сума податкових зобов'язань, донарахована контролюючим органом, сплачується до відповідного бюджету у строки, встановлені цим Кодексом.

Як було зазначено вище, позивачем згідно квитанції №D5-425 від 30.07.2012 року сплачено суму у розмірі 19 266,00 грн. на р/р 33112340700007 з призначенням платежу: «*; 101; 2375304550; 11010100; податок з доходів ОСОБА_2 за 2011 р. Платник: ОСОБА_2, ід.код НОМЕР_2», тобто позивачем сплачено податок з доходів фізичних осіб у розмірі, заявленому у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік.

Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо того, що невірне зазначення платником номера рахунку бюджету та коду бюджетної класифікації, не призвело до ненадходження відповідної суми податку до бюджету у визначений законом строк з огляду на наступне.

Розділом 1 «Загальні положення» наказу Державного казначейства України від 26 червня 2002 року № 122 «Про затвердження Положення про єдиний казначейський рахунок» встановлено, що єдиний казначейський рахунок - основний рахунок держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України. Єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) - це консолідований рахунок, відкритий Державному казначейству України в Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України.

Згідно частини 4 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Відповідно до частини 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Отже, аналіз норм Бюджетного кодексу України дає підстави для висновку, що усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету. Податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що при використанні розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

У даному випадку ініціювання позивачем сплати необхідної суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб до державного бюджету було здійснено 30 липня 2012 року. Визначення у платіжному дорученні невірного коду бюджетної класифікації, не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений строк та виникнення податкового боргу, а також, як наслідок, для застосування фінансових санкцій і пені.

Встановлені вище обставини справи, жодним чином не спростовано апелянтом під час розгляду справи в апеляційному порядку.

Водночас доводи апелянта про те, що податковий борг у ОСОБА_2 періодично виникає та погашається з серпня 2012 року не заслуговують на увагу, як належний доказ по даній адміністративній справі, оскільки предметом розгляду даної справи є правомірність винесення відповідачем податкового повідомлення рішення №0000411703 від 13.02.2014 року, яке прийнято за затримку сплати суми грошового зобов'язання позивачем, а не його дії щодо сплати податкових зобов'язань.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 квітня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Є. Пилипенко

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.