Ухвала суду № 40638987, 16.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/12042/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання незаконним та скасування Наказу № 191 о/с від 26.06.2013 року в частині, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області про визнання незаконним та скасування Наказу № 191 о/с від 26.06.2013 року в частині, поновлення на роботі, в якому просив визнати незаконним та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 191 о/с від 26 червня 2013 року, в частині звільнення позивача з органів Міністерства внутрішніх справ України, поновити на посаді начальника сектору кадрового забезпечення науково - дослідного експертно - криміналістичного центру, що діє при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу та просив стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області 2000,00 гривень за завдану неправомірними діями моральну шкоду.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

16.09.2014 року через канцелярію Київського апеляційного адміністративного суду ОСОБА_2 було подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив збільшити розмір попередньо заявлених позовних вимог, а саме: стягнути з УМВС України в Рівненській області на користь позивача 25000,00 грн. за завдану моральну шкоду. У задоволенні даного клопотання позивачу було відмовлено, так як за приписами ч. 4 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року - без змін виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 191 о/с від 26 червня 2013 року прийнятий з дотриманням норм трудового законодавства, адже ОСОБА_2 був звільнений за досягненням граничного віку, встановленого пунктом 7 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України № 114 від 29.07.1991 року для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання, у зв'язку із поданням позивачем рапорту про звільнення, окрім того відповідачем не одноразово вносилися виправлення до Наказу про звільнення з метою коригування дати звільнення (для включення частини невикористаної відпустки до трудового стажу позивача).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено в суді першої інстанції, ОСОБА_2 з 30 листопада 1994 року перебував на службі в органах внутрішніх справ України.

Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 201 о/с від 10 жовтня 2011 року позивача призначено начальником відділу комплектування управління кадрового забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, визначено оклад та надбавки.

Наказом № 337 о/с від 28 грудня 2012 року у відповідності до пункту 7 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України № 114 від 29.07.1991 року та на підставі рапорту позивача, ОСОБА_2 продовжено термін служби до 01 січня 2014 року.

25 червня 2013 року позивачем подано рапорт начальникові Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, про звільнення його з органів внутрішніх справ України у зв'язку із погіршенням стану здоров'я та наявною вислугою років, необхідною для призначення пенсії, а також про надання перед звільненням частини невикористаної відпустки за 2013 рік та невикористані чергові відпустки (їх частини) за попередні роки.

Наказом Начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 191 о/с від 26 червня 2013 року підполковника міліції ОСОБА_2, начальника сектору кадрового забезпечення науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області, з 27.06.2013 року звільнено з органів внутрішніх справ України у відставку, у відповідності до пункту 65 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України № 114 від 29.07.1991 року.

Вважаючи вищевказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України орган державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про міліцію" та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України № 114 від 29.07.1991 року.

Відповідно до пункту 7 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР № 114 від 29.07.1991 року (з подальшими змінами), передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залежно від присвоєних їм спеціальних звань, перебувають на службі в органах внутрішніх справ до такого віку: особи середнього і старшого начальницького складу, за винятком полковників міліції та полковників внутрішньої служби - 45 років.

Згідно пункту 8 "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку, підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку.

При необхідності на службі в органах внутрішніх справ можуть бути залишені на строк до п'яти років: особи середнього і старшого начальницького складу до полковника міліції та полковника внутрішньої служби включно - начальниками, яким надано право призначати їх на посаду.

Особи середнього, старшого і вищого начальницького складу, залишені на службі в органах внутрішніх справ понад граничний вік перебування на службі, можуть бути звільнені в запас Збройних Сил або у відставку до закінчення строку, на який вони були залишені на службі.

Згідно пункту 65 підпункту "а" "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ" особи рядового і начальницького складу звільняються зі служби у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком - при досягненні граничного віку, встановленого пунктом 7 цього Положення та Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання.

Як вбачається із матеріалів справи, 25.06.2013 року позивачем з власної ініціативи було подано рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ. Підставою для звільнення ОСОБА_2 та винесення наказу Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 191 о/с від 26 червня 2013 року став факт подання позивачем рапорту від 25 червня 2013 року та досягнення останнім граничного віку, що власне жодною із сторін не заперечується.

Разом з тим, обґрунтовуючи протиправність винесеного Наказу, позивач посилається на наступні обставини:

- звільнення здійснено без попереднього розгляду на засіданні кадрової комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області,

- звільнення здійснено з порушенням вимог ст. 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України №114 від 29.07.1991 року;

- при звільненні позивачу не надано можливості проходження військово-лікарської комісії;

- при звільненні порушено право позивача на відпустку, а саме не надано можливості використати чергові відпустки за 1997 р., 2002 р., 2003 р., 2007 р., 2008 р., 2012 р., 2013 р.

Щодо зазначеного позивачем порушення його права на відпустку починаючи з 1997 року по час звільнення, слід зазначити наступне.

Відповідно до довідки Старокостянтинівського РВ УМВС України в Хмельницькій області від 13.11.2013 року за № 12936, ОСОБА_2 використав чергову відпустку за 1997 рік у період з 12.09.1997 року по 11.10.1997 року на підставі наказу начальника Старокостянтинівського РВ УМВС України від 14.09.1997 року за № 114 (а.с. 122).

Відповідно до листа Національної академії внутрішніх справ України МВС України від 10.12.2013 року № 46/6720 позивачем за період навчання з 01.10.1997 року по 10.07.1998 року чергову відпустку за 1997 року не використано (а.с. 131).

З довідки УМВС України у Хмельницькій області від 12.11.2013 року за № 79 вбачається, що щорічна чергова відпустка за 1999 рік в кількості 35 діб використана позивачем відповідно до наказу від 24.01.2001 року № 27 о/с, за 2000 рік щорічна чергова відпустка в кількості 37 діб використана позивачем відповідно до наказів № 141 о/с від 14.06.2000 року та № 197 о/с від 17.08.2000 року (а.с. 120-121, 123, 124)

Згідно довідки УМВС України у Хмельницькій області щорічна чергова відпустка за 2001 рік позивачем використана не була (а.с. 202), аналогічна інформація щодо використання позивачем чергової відпустки за 2001 рік містить і в довідці виданій Управлінням УМВС України на транспорті лінійне управління на Південно-Західній залізниці за № 37/7-1817, також відповідно до цієї довідки не використаною залишилась чергова відпустка за 2002 рік (а.с. 105) .

Копії наказів Управління УМВС України на Південно-Західній залізниці від 29.08.2003 року № 57 о/с та від 05.01.2005 року № 4 о/с підтверджують, що чергові відпустки за 2003 та 2004 роки використано у повному обсязі (а.с. 199, 200).

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій наказів Управління УМВС України на транспорті лінійне управління на Південно-Західній залізниці від 01.08.2005 року № 87 о/с та від 31.07.2006 року № 89 о/с чергові відпустки за 2005 та 2006 роки використано у повному обсязі, з чергової відпустки у 2007 році позивача було відкликано у зв'язку із відрядженням до Академії управління МВС України (а.с. 136, 137, 139).

Відповідно до листа Національної академії внутрішніх справ України МВС України від 10.12.2013 року № 46/6720 позивачем за період навчання з 01.02.2007 року по 27.01.2010 року чергову відпустку за 2007 рік використано частково, чергові відпустки за 2008 та 2009 роки використано у повному обсязі (а.с. 131-134).

Щодо чергової відпустки за 2010 рік, то відповідно до копій наказів Управління УМВС України на транспорті лінійне управління на Південно-Західній залізниці від 11.06.2010 року № 153 о/с та від 13.08.10 року № 118 позивачем зазначену відпустку використано в повному обсязі (а.с. 140, 141).

Відповідно до листа Головного управління Державної фельд'єгерської служби України від 15.10.2013 року за № 08-1249 ОСОБА_2 не використано частину чергової відпустки за 2011 рік, що становить 15 діб (а.с. 126)

Згідно довідки від 27.09.2013 року № 3/2-2493, виданої Управлінням МВС України в Рівненській області, позивач не використав частину чергової відпустки за 2012 рік в кількості 13 діб та за 2013 рік в кількості 41 доба.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 280 о/с від 03.09.2013 року було внесено частково зміни в наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 191 о/с від 26.06.2013 року, а саме змінено дату звільнення з 27.06.2013 року на 08.08.2013 року та нараховано позивачу грошове забезпечення за період з 28.06.2013 року по 08.08.2013 року з урахуванням щомісячної премії за вказаний період у розмірі 60 % грошового забезпечення та матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

27.09.2013 року наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 306 о/с скасовано наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 280 о/с від 03.09.2013 року, та внесено зміни в наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області № 191 о/с від 26.06.2013 року, а саме змінено дату звільнення з 27.06.2013 року на 21.08.2013 року, нараховано позивачу грошове забезпечення за період з 27.06.2013 року на 21.08.2013 року з урахуванням щомісячної премії за вказаний період у розмірі 60 % грошового забезпечення та матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Зазначені зміни до наказу про звільнення позивача обумовлено включенням до вислуги років терміну невикористаної чергової відпустки за 2012 та 2013 роки, та відповідно на виконання абзацу 2 пункту 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, яким безпосередньо передбачено право позивача на чергову відпустку у рік звільнення.

З огляду на вищевказане можна зробити висновок, що позивач за час проходження служби в органах внутрішніх справи України у період з 1997 року по 2011 рік не в повному обсязі використав чергові відпустки, а на час невикористаних чергових відпусток за 2012 та 2013 року наказом від 27.09.2013 року було продовжено термін перебування на службі в органах внутрішніх справ із здійсненням відповідних виплат, а тому посилання позивача про порушення його прав є безпідставними.

Також, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо дотримання відповідачем процедури звільнення ОСОБА_2 та надання йому можливості проходження військово-лікарської комісії з огляду на наступне.

Пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України №114 від 29.07.1991 року встановлено, що особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Підставою для звільнення позивача слугувало досягнення ним граничного віку, що, в свою чергу, унеможливлює проходження ним служби в органах внутрішніх справ, натомість вимога встановлена пунктом 68 вказаного положення стосується безпосередньо осіб які мають намір звільнитись із органів внутрішніх справ на підставі підпункту «ж» пункту 63 та 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України № 114 від 29.07.1991 року.

Можливість проходження військово-лікарської комісії позивачем, підтверджується наявним в матеріалах справи копії корінця направлення на медичне обстеження, який безпосередньо містить відмітку позивача про отримання такого направлення у червні 2013 року.

Щодо оформлення звільнення без попереднього розгляду на засіданні кадрової комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області слід зазначити наступне.

Згідно Положення про кадрову комісію, затвердженого наказом МВС України № 1113 від 11.09.2012 року, кадрова комісія МВС України є дорадчим і аналітичним органом, який створюється для контролю з виконання законів України, указів Президента України, нормативних актів Кабінету Міністрів України, міністерств, що стосуються діяльності органів внутрішніх справ, а також вимог, наказів, вказівок, рішень колегії МВС України щодо організації кадрової роботи з питань звільнення та призначення на посади номенклатури міністерства, продовження терміну служби працівникам, які досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ.

Пунктом 3.4 Методичних рекомендацій з питань проходження служби в органах внутрішніх справ особами рядового і начальницького складу, які досягли граничного віку перебування на службі встановлено, що у разі самостійного подання особою начальницького складу рапорту про звільнення з органів внутрішніх справ у зв'язку із досягненням граничного віку перебування на службі відповідне рішення приймається без розгляду кадрової комісії.

Отже, Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Рівненській області правомірно видано наказ № 191 о/с від 26 червня 2013 року з дотриманням вимог чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, 255 КАС України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 березня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.Є.Пилипенко

Судді Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 16.09.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.