Ухвала суду № 40638985, 16.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-17897/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Бояринцева М.А. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Пилипенко О.Є.,

суддів: Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Товариства з обмеженою відповідальністю «Др. Оеткер» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Др. Оеткер» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2012 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Др. Оеткер» звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (далі - відповідач - 1), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання нечинними податкових повідомлень рішень Київської регіональної митниці від 16 лютого 2010 року № 27 та № 28; стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми сплаченого податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 90 774,98 грн..

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач-1 та позивач звернулися із апеляційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року. При цьому, відповдіач-1 просить прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю, а позивач просить скасувати постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог та задовольнити адміністративний позов повністю. Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Товариства з обмеженою відповідальністю «Др. Оеткер» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року - залишити без змін, виходячи із наступного.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Київська міжрегіональна митниця Міндоходів не навела жодних обставин та доказів, які б свідчили про неправомірність визначення позивачем країни походження товару в вантажних митних деклараціях, на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" ввозився на територію України товар - продукт "ванільний цукор", разом з тим вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Др. Оеткер" про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми сплаченого податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено колегією суддів в період з 28 грудня 2009 року по 18 січня 2010 року Київською регіональною митницею Державної митної служби України відповідно до статті 69 Митного кодексу України, підпункту «в» пункту 4.2.2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та наказу Київської регіональної митниці від 25 грудня 2009 року № 1246 проведена камеральна перевірка дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товару "ванільний цукор" в режимі імпорту із застосуванням 065 преференції за період з 1 січня 2007 року по 1 листопада 2009 року.

За результатами проведеної перевірки Київською регіональною митницею Державної митної служби України складено акт від 18 січня 2010 року №к/01/10/100000000/32553204, згідно якого під час перевірки встановлено, що через методологічну помилку - невірне декларування Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" країни походження товару та, відповідно, пільг по сплаті мита при ввезенні товару - "Продукт "Ванільний цукор" товариством порушені вимоги статті 277 Митного кодексу України щодо визначення країни походження товарів, що призвело до порушення товариством вимог законів України "Про внесення змін до Закону України "Про Митний тариф України", "Про ратифікацію Рішення Ради глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товарів" та заниження суми податкового зобов'язання по сплаті мита на суму 72 043,64 грн. Також згідно акту встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" вимог Закону України "Про податок на додану вартість" у частині визначення бази оподаткування ПДВ для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України, що розраховується відповідно до вимог пункту 4.3 Закону та пункту 2.1."б" Порядку справляння податку на додану вартість під час митного оформлення товарів, імпортованих на митну територію України, затвердженого наказом Державної митної служби України від 27 вересня 2006 року № 821, в результаті чого занижено податкове зобов'язання по сплаті ПДВ на суму 14 408,72 грн.

16 лютого 2010 року на підставі складеного акту перевірки Київською регіональною митницею Державної митної служби України винесені податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- № 27, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" суму податкового зобов'язання за платежем: товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 75 645,82 грн., з якої: за основним платежем - 72 043,64 грн., за штрафними санкціями - 3 602,18 грн.;

- № 28, яким визначено Товариству з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість з товарів, увезених на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 15 129,16 грн., з якої: за основним платежем - 14 408,72 грн., за штрафними санкціями - 720,44 грн.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 15 червня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Онкен", як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Др. Оеткер", як покупцем, укладено договір № 27-Э, предметом якого є поставка молочних продуктів, десертів, йогуртів, бакалійних продуктів на умовах FCA - склад постачальника згідно Інкотермс 2000.

В період з 23 квітня 2008 року по 21 травня 2009 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" ввозився та територію України товар - Продукт "Ванільний цукор", що відповідає ароматизованому цукру з масовою часткою цукрози на суху речовину 99,8%. Митне оформлення товару здійснювалось на підставі наступних вантажних митних декларацій: від 23 квітня 2008 року № 100000020/8/420711, від 5 червня 2008 року № 100000014/8/421446, від 27 червня 2008 року № 100000020/8/421897, від 25 липня 2008 року № 100000020/8/422365, від 21 серпня 2008 року № 100000020/8/422852, від 22 вересня 2008 року № 100000020/8/423345, від 23 жовтня 2008 року № 100000020/8/423980, від 16 січня 2009 року № 100000020/9/239048, від 29 січня 2009 року № 100000020/9/239185, від 21 травня 2009 року № 100000020/9/240370.

Як вбачається з зазначених вантажних митних декларацій відправником/експортером є Товариство з обмеженою відповідальністю "Онкен" (Росія, Бєлгородська область, с. Прохоровка), одержувачем/імпортером та декларантом - Товариство з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер".

Під час митного оформлення товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" у графі 33 вантажно-митних декларацій визначено код товару згідно з УКТЗЕД - 1701910000, в графі 34 зазначено країну походження товару - Російська Федерація, в графі 36 декларацій визначено преференцію - 065000000.

При імпорті товару Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" задекларовано товар як такий, що ввозився з Російської Федерації на умовах Угоди про вільну торгівлю України з Російською Федерацією та задеклароване мито, як умовно нараховане на суму 72 043,64 грн. (у графі 47 декларацій вказано спосіб платежу - 06).

Проте, під час проведення перевірки з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" вимог законодавства України з питань митної справи при декларуванні товару - Продукт "Ванільний цукор", що відповідає ароматизованому цукру з масовою часткою цукрози на суху речовину 99,8% за кодом 1701910000 згідно УКТЗЕД Київська регіональна митниця Державної митної служби прийшла до висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" невірно задекларовано країну походження товару.

Обговорюючи правомірність заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до статті 276 Митного кодексу України від 11 липня 2002 року № 92-ІV (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Статтею 277 Митного кодексу України встановлено, що визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Кабінетом Міністрів України на підставі положень цього Кодексу.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 1 Порядку визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2002 року № 1864 (що діяла на час виникнення спірних правовідносин), для визначення країни походження товару, що переміщується через митний кордон України, у разі, коли міжнародним договором, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені Митним кодексом України та цим Порядком, застосовуються правила міжнародного договору.

Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з територій спеціальних (вільних) економічних зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Відомості про країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, зазначаються в митній декларації, яка подається митному органу під час здійснення митного оформлення у визначеному законодавством порядку та випадках.

Декларант визначає країну походження товару, що переміщується через митний кордон України, на підставі сертифіката про походження товару (далі - сертифікат) чи декларації про походження товару, що подається митному органу для підтвердження цих відомостей.

Подання сертифіката є обов'язковим у випадках, передбачених Митним кодексом України.

Згідно статті 282 Митного кодексу України для підтвердження походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати подання сертифіката про походження такого товару.

У разі ввезення товару на митну територію України сертифікат про походження товару подається обов'язково на товари, що походять з країн, яким Україна надає преференції за Митним тарифом України.

Відповідно до Закону України від 03.04.1997 № 170/97-ВР "Про внесення змін до деяких законодавчих актів з питань обкладення ввізним митом товарів та інших предметів, що ввозяться на митну територію України" затверджено Перелік країн, з якими Україною укладено угоди про вільну торгівлю та торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму, до яких включено Росію, та встановлено, що при ввезенні на митну територію України товарів та інших предметів походженням із зазначених у переліку країн застосовуються пільгові ставки ввізного мита.

Статтею 283 Митного кодексу України встановлено, що сертифікат про походження товару повинен однозначно свідчити про те, що зазначений товар походить з відповідної країни, і має містити:

1) письмову заяву експортера (постачальника чи виробника) про країну походження товару;

2) письмове посвідчення компетентного органу країни вивезення, який видав сертифікат, про те, що наведені у сертифікаті відомості відповідають дійсності.

Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією, декларацією митної вартості та іншими документами, що подаються для митного оформлення.

Згідно Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 листопада 2000 року та ратифікованих Законом України від 20 вересня 2001 року № 2735-ІІІ, "країна походження товарів" - є країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній обробці/переробці.

Одним із принципів визначення країни походження товарів є принцип критерію достатньої обробки/переробки, відповідно до якого товар, якщо в його виробництві беруть участь дві чи більше країн, вважається таким, що походить з країни, де він був підданий останній обробці/переробці, достатній для надання товарові його характерних властивостей.

Відповідно до пункту 9 Правил визначення країни походження товарів, товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях держав - учасників Угоди, якщо він відповідає критеріям походження, встановленим даними Правилами.

Пунктом 10 Правил визначення країни походження товарів визначено, що для підтвердження країни походження товару в конкретній державі учасниці Угоди необхідно пред'явлення митним органам країни ввозу сертифікату про походження товару форми СТ-1 або декларації про походження товару.

Як вбачається з акту перевірки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" разом з поданням митному органу вантажних митних декларацій з метою ввозу товару - Продукту "Ванільний цукор" на митну територію України у режимі вільної торгівлі подано сертифікати про походження товару форми СТ-1 від 21 квітня 2008 року RU UA № 8067011753, від 19 травня 2009 року RU UA № 9067012221, від 3 червня 2008 року RU UA № 8067012475, від 26 червня 2008 року RU UA № 8067012855, від 23 липня 2008 року RU UA № 8067013398, від 18 серпня 2008 року RU UA № 8067013881, від 17 вересня 2008 року RU UA № 8067014478, від 21 жовтня 2008 року RU UA № 8067015110, від 22 грудня 2008 року RU UA № 8067016091, від 26 січня 2009 року RU UA № 9067010425.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія акту експертизи Бєлгородської Торгово-промислової палати Російської Федерації № 8067011753 від 21 квітня 2008 року, згідно якого товар - біойогурт в асортименті, харчові суміші і концентрати в асортименті, згідно рахунку-фактури № 436 від 21 квітня 2008 року (в тому числі продукт "ванільний цукор"), є продукцією російського виробництва. Походження встановлено у відповідності до Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 листопада 2000 року із змінами та доповненнями до Переліку умов, виробничих та технологічних операцій, при виконанні яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, в якій вони мали місце, затвердженими Рішенням Економічної ради СНД від 7 вересня 2001 року, 20 грудня 2002 року, 3 грудня 2004 року. Також в акті вказано про те, що товар підданий достатній обробці/переробці в Російській Федерації.

Також згідно акту експертизи Бєлгородської Торгово-промислової палати Російської Федерації № 9067014565, копія якого міститься в матеріалах справи, харчові суміші і концентрати в асортименті, згідно інвойсу № 1092 від 6 жовтня 2009 року (в тому числі продукт "ванільний цукор") дійсно російського походження. Походження встановлено у відповідності до Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав Урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 листопада 2000 року із змінами та доповненнями до Переліку умов, виробничих та технологічних операцій, при виконанні яких товар вважається таким, що походить з тієї країни, в якій вони мали місце, затвердженими Рішенням Економічної ради СНД від 7 вересня 2001 року, 20 грудня 2002 року, 3 грудня 2004 року. Також в акті вказано про те, що товар підданий достатній обробці/переробці в Російській Федерації. Із вказаного акту також вбачається, що компонентами ванільного цукру є: цукор-рафінад буряковий ГОСТ 22-94, виробництва ТОВ "ЛискиСахар", 397902, м. Лиски, Воронежська область, Росія, код ТН ВЕД РФ - 1701*, ароматизатор етилваніль виробництва Норвегії, код ТН ВЕД РФ - 3202.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" під час митного оформлення товару надано всі необхідні документи на підтвердження країни походження товару, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції про те, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю "Онкен" товар "ванільний цукор" російського походження, а тому правомірно був задекларований як товар, що ввозиться з Російської Федерації на умовах Угоди про вільну торгівлю України з Російською Федерацією.

Обґрунтованих спростувань викладених вище висновків суду в апеляційній скарзі митним органом не наведено.

При цьому, суд зазначає, що згідно пункту 16 Рішення Рада глав урядів Співдружності Незалежних Держав про Правила визначення країни походження товару від 30 листопада 2000 року, ратифікованого Україною 20 вересня 2001 року, в разі виникнення сумнівів відносно бездоганності сертифікату або відомостей, що містяться в нім, митний орган країни ввезення товару може звернутися до уповноваженого органу, що засвідчив сертифікат, або до компетентних органів країни походження товару з мотивованим проханням повідомити додаткові або уточнюючі відомості, включаючи прохання, пов'язані з простими вибірковими перевірками сертифікатів.

Проте, доказів звернення Київської регіональної митниці до уповноваженого органу Російської Федерації з метою встановлення достовірних даних щодо країни походження товару "ванільний цукор", придбаного позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю "Онкен", суду не пред'явлено.

Водночас під час розгляду справи Київська міжрегіональна митниця Міндоходів не навела жодних обставин та доказів, які відповідно до ст.ст. 69, 71 КАС України, свідчили про неправомірність визначення позивачем країни походження товару в вантажних митних деклараціях, на підставі яких Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" ввозився на територію України товар - продукт "ванільний цукор". Не надано таких доказів і під час розгляду справи в апеляційному порядку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на той факт, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Др.Оеткер" ввозився на митну територію України "ванільний цукор" за кодом УКТЗЕД 1701 91 00 00, а не "цукор білий" за кодом УКТЗЕД 1701 99 10 00, який виключено з міжурядової Угоди про вільну торгівлю, а відтак доводи апелянта в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають оцінці.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку про неправомірність донарахування позивачу мита, податку на додану вартість та застосування до позивача штрафних санкцій, згідно податкових повідомлень-рішень Київської регіональної митниці від 16 лютого 2010 року № 27 та № 28.

Також колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовної вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми сплаченого податкового зобов'язання з урахуванням штрафних санкцій у розмірі 90 774,98 грн., виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 8 розділу ХХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VІ, повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Відповідно до статті 45 Бюджетного кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

За приписами статті 301 Митного кодексу України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами визначає Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618.

Згідно розділу ІІІ Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.

Наведені норми кореспондуються із положеннями Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів затверджений наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787.

Згідно пункту 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Водночас колегією суддів встановлено, що позивачем не була дотримана встановлена вище процедура отримання коштів, зокрема в частині подання відповідної заяви до відповідача-1 з наданням підтверджуючих документів, а відтак позовні та апеляційні вимоги в цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам. В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, Товариства з обмеженою відповідальністю «Др. Оеткер» - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року - без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Київської міжрегіональної митниці Міндоходів та Товариства з обмеженою відповідальністю «Др. Оеткер» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.Є. Пилипенко

Судді: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 16.09.2014 року.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.