Рішення № 40638762, 18.09.2014, Києво-Святошинський районний суд Київської області

ТОВ"Лемма-Авто"

Справа № 369/2445/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

18.09.2014 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Рябець А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемма-Авто», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юко Моторс», про стягнення збитків,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2014 року позивач Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Базис» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемма-Авто», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юко Моторс», про стягнення збитків, посилаючись на те, що 25 жовтня 2004 року між ТОВ «Глобус-2» (орендодавець) та приватним підприємцем ОСОБА_5 (орендар) був укладений договір оренди нежилого приміщення АДРЕСА_1, відповідно до умов якого орендар прийняв у тимчасове користування ізольоване приміщення загальною площею 975 кв.м. і прилеглу до нього земельну ділянку площею 1725 кв. м.. Відповідно до умов п. 3.10 договору орендар мав право за наявності згоди орендодавця передати предмет оренди в суборенду. В подальшому відповідно до договору від 26 жовтня 2004 року, укладеного між ПП ОСОБА_5 (суборендодавець) і ТОВ «Лемма-Авто» (суборендар) вказане приміщення разом із земельною ділянкою було передано останньому в суборенду. Відповідно до п. 1.2. договору суборенди цільове призначення предмету суборенди є розміщення салону з продажу автомобілів та станції технічного обслуговування ТОВ «Лемма-Авто».

Згідно вищезазначеного договору суборенди об»єкту (на той час недобудови) ТОВ «Лемма-Авто» в 2004-2005 р.р. проводило діяльність по будівництву, оздоблюванню та обладнанню об»єкту, який являє собою СТО та магазин з продажу непродовольчих товарів. Внаслідок здійснених робіт було створено станцію технічного обслуговування. Станом на 12 травня 2005 року об»єкт разом із СТО в експлуатацію не приймався.

12 травня 2005 року реєстровий номер 2-1-1335, між ТОВ «Лемма-Авто» і ПАТ «АКБ «Базис» був укладений договір застави майна, що складало дану станцію технічного обслуговування. Саме цим майном та обладнанням були забезпечені кредитні зобов»язання перед ПАТ «АКБ «Базис» на загальну суму 1 378228,82 грн. з ПДВ.

17 червня 2005 року створене за рахунок ТОВ «Лемма-Авто» та належного йому відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 ЦК України майно було відчужено ТОВ «Лемма-Авто» згідно договору купівлі-продажу № 1-Т ТОВ «Юко Моторс». У зв»язку з тим, що зобов»язання по кредитних договорах, які були забезпечені даною заставою, виконані не були, 17 лютого 2006 року між ПАТ «АКБ «Базис» і ТОВ «Юко Моторс» був укладений договір, згідно якого ТОВ «Юко Моторс», як майновий поручитель, передав ПАТ «АКБ «Базис» у власність предмет застави, а саме обладнання, матеріали та роботи, які представляли собою станцію технічного обслуговування на об»єкті, який на той час являв собою недобудову, що розташована за адресою: АДРЕСА_2. Належне ПАТ «АКБ «Базис» обладнання-це системи вентиляції та кондиціювання, охоронна та протипожежна системи, комплекс обладнання для проведення автотехнічних робіт-підіймачі, інструмент та інше. Роботи і матеріали-будівельні та оздоблювальні роботи, які пов»язані з будівництвом та оздоблюванням об»єкту. Демонтування системи вентиляції та кондиціювання охоронної та протипожежної системи, підлоги, що є невід»ємною частиною об»єкту, призвело б до ліквідації самої станції технічного обслуговування.

В будівлі СТО була виставлена охорона ПАТ АТ «АКБ «Базис» (охоронна фірма ТОВ «Інріс»).

18 лютого 2006 року начальником охорони Української федерації служб безпеки групи компаній «Запад-Холдінг-Центр» та двома невідомими особами охоронники ТОВ «Інріс» були випроваджені з приміщення СТО. ОСОБА_2, яка представилась директором і засновником ТОВ «Глобус-2» на той час, було написано пояснення з приводу видворення охорони банку з приміщення СТО та письмово надані зобов»язання охороняти майно ПАТ АТ «АКБ «Базис» до вирішення всіх проблем.

Таким чином, ОСОБА_2 зобов»язалась нести відповідальність за майно, що складає станцію технічного обслуговування і належить ПАТ «АКБ «Базис».

Судові спори щодо встановлення права власності на частину об»єкту у зв»язку з тим, що станція технічного обслуговування є невід»ємною частиною об»єкту і не може бути відокремлено від нього, ведуться з 14 квітня 2006 року і по даний час.

За увесь цей час ПАТ «АКБ «Базис» не мав доступу на об»єкт для перевірки схоронності свого майна.

За час розгляду судових справ про визнання права власності АКБ «Базис» на частину майна, ТОВ «Глобус-2» здійснив відчуження майна, що є предметом судового спору, фізичній особі ОСОБА_6, а ОСОБА_6, в свою чергу, ОСОБА_3. Таким чином, все майно, що належить ПАТ «АКБ «Базис», та яке є невід»ємною частиною об»єкту, перейшло до ОСОБА_3.

24 жовтня 2013 року чоловік ОСОБА_2 ОСОБА_7 дозволив працівникам ПАТ «АКБ «Базис» відвідати СТО на предмет перевірки наявності майна, що знаходиться на балансі банку. В ході перевірки комісією в складі в.о. ліквідатора Гонтар Г.А., начальника служби безпеки банку Юрченко Д.В., заступника начальника служби безпеки Хижняка С.А. було встановлено, що обладнання, яке належить ПАТ «АКБ «Базис» згідно договору від 17 лютого 2006 року № б/н на суму 1378228,82 грн. не виявлено, його місцезнаходження не встановлено. Таким чином, позивачу ПАТ «АКБ «Базис» нанесені збитки в сумі 1378228,82 грн..

ОСОБА_2, видворяючи охорону банку з об»єкту по АДРЕСА_2, в якому розташовано майно ПАТ «АКБ «Базис», що є станцією технічного обслуговування, зобов»язалась нести відповідальність за вказане майно. Демонтувати комплекс обладнання для проведення автотехнічних робіт-підіймачі, інструмент та інше майно та вивезти його з об»єкту ПАТ «АКБ «Базис» не мав жодних можливостей. Таким чином, це було зроблено за наказом директора ОСОБА_2, або новим власником будівлі ОСОБА_3.

Враховуючи викладене, позивач Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Базис» просив стягнути з ОСОБА_2 і з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис» збитки в сумі відсутнього майна, що складає 1 378 228 грн. 82 коп..

У судовому засіданні представник позивача Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис» позов підтримав і просив його задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позов не визнали і заперечували проти його задоволення.

У судове засідання представники третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Лемма-Авто», Товариства з обмеженою відповідальністю «Юко Моторс», не з»явилися, про дату, час і місце розгляду справи треті особи повідомлялися судом належним чином.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з"ясувавши дійсні обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що за Договором від 17 лютого 2006 року ТОВ «Юко Моторс» і АКБ «Базис», враховуючи, що згідно до договору застави від 12 травня 2005 року, укладеного між ТОВ «Лемма-Авто» і АКБ «Базис» в особі Київської філії АКБ «Базис», обладнання в Додатку № 1 до цього договору, забезпечує виконання ТОВ «Лемма-Авто» своїх зобов»язань за кредитним договором № 16 від 29 березня 2005 року, а саме повернення кредиту в сумі 105530 Євро, сплата процентів за користування ним, пені, тощо. 17 червня 2005 року зазначене обладнання було відчужено ТОВ «Лемма-Авто» згідно Договору купівлі-продажу № 1-Т ТОВ «Юко Моторс» із збереженням обтяження для нового власника майна, зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна 30 червня 2005 року, № витягу 3929117. Повернення кредиту в сумі 105530 Євро, сплати процентів за користування ним, пені тощо, забезпечені також Договором застави майнових прав № 35 від 29 червня 2005 року на векселі та Договором застави № 36 від 30 червня 2005 року векселів..

Відповідно до розділу ІІ вказаного договору згідно договору застави обладнання № 67 від 17 лютого 2006 року, укладеного між ТОВ «Юко Моторс» і АКБ «Базис» в особі Київської філії АКБ «Базис» обладнання, зазначене в Додатку № 1 до цього договору, забезпечує виконання фізичною особою ОСОБА_11 своїх зобов»язань за кредитним договором № 14-Ф від 31 серпня 2005 року та додаткової угоди № 1 від 30 вересня 2005 року до нього, укладених ОСОБА_11 із АКБ «Базис» в особі Київської філії АКБ «Базис» про надання споживчого кредиту в сумі 200 000 грн. з 31 серпня 2005 року до 20 жовтня 2005 року включно із сплатою 21% річних; Договором про надання кредитної лінії № 13-Ф від 31 серпня 2005 року, укладеного ОСОБА_11 із АКБ «Базис» в особі Київської філії АКБ «Базис» про надання відкличної кредитної лінії на споживчі цілі в сумі 450 000 грн. з 31 серпня 2005 року по 31 травня 2006 року включно із сплатою 21% річних. Також укладені договори поруки № 6 від 18 жовтня 2005 року та № 7 від 16 січня 2006 року. У зв»язку з тим, що ТОВ «Лемма-Авто» порушив свої зобов»язання по кредитному договору № 16 від 20 березня 2005 року, кредит в сумі 105530 Євро не повернув, банк, як заставодержатель, згідно умов вищезазначених кредитного договору, договору застави, та чинного законодавства України, має право звернути стягнення на заставлене майно-обладнання в судовому або позасудовому порядку.

Як зазначено в договорі, у зв»язку з тим, що фізична особа ОСОБА_11 порушила свої зобов»язання по кредитному договору № 14-Ф від 31 серпня 2005 року, проценти за користування кредитом та заборгованість по кредиту не погасила, та по договору про надання кредитної лінії № 13-Ф від 31 серпня 2005 року. проценти за користування кредитом та заборгованість по кредитній лінії не погашає, банк, як заставодержатель, згідно умов вищезазначених кредитного договору, договору застави, та чинного законодавства України, має право звернути стягнення на заставлене майно-обладнання в судовому або позасудовому порядку, і керуючись положеннями договору застави від 12 травня 2005 року № 2-1-1335, договору застави обладнання № 67 від 17 лютого 2006 року, та нормами Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», сторони дійшли до згоди застосування позасудового порядку-передачі рухомого майна-обладнання, перелік та номенклатура якого зазначена в Додатку № 1 до вищевказаного договору застави, у власність банку в рахунок виконання забезпечених заставою зобов»язань.

Як вказали сторони в договорі від 17 лютого 2006 року, вони уклали цей договір про наступне: 1.1. Майновий поручитель передає, а банк приймає предмет застави-обладнання, зазначене в Додатку № 1 до цього договору, в сумі 1378228,82 грн., з ПДВ, у власність в рахунок погашення наступних заборгованостей: 1) заборгованості ТОВ «Лемма-Авто» (боржника) по кредиту згідно Кредитного договору № 16 від 29 березня 2005 року в сумі 105530 Євро та процентів за користування ним в сумі 6273,09 Євро, що в загальній сумі складає 111803,09 Євро; 2) заборгованості фізичної особи ОСОБА_11 (боржника) по кредитному договору № 14-Ф від 31 серпня 2005 року в сумі 200000 грн. основного боргу, процентів в с умі 5408,22 грн., що в загальній сумі складає 205408,22 грн.; 3) заборгованості фізичної особи ОСОБА_11 (боржника) по договору про надання кредитної лінії № 13-Ф від 31 серпня 2005 року в сумі 450000 грн. основного боргу, процентів в сумі 35037,68 грн., що в загальній сумі складає 485037,68 грн..

Відповідно до п. п. 2.1.-2.4. договору від 17 лютого 2006 року обладнання передається банку по акту приймання-передачі за адресою: АДРЕСА_3; Моментом виконання обов»язку майнового поручителя передати обладнання є підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання; право власності на обладнання переходить від майнового поручителя до банку з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання; майновий поручитель одночасно з підписанням акту приймання-передачі обладнання передає банку всі правовстановлюючі документи (договори, рахунки, договори оренди приміщення тощо), що підтверджують право майнового поручителя на обладнання та право на встановлення його та знаходження в місці передачі.

30 листопада 2006 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, відповідно до умов п. 1 якого на умовах, передбачених цим договором, продавець передає у власність, а покупець приймає у власність нежитлову будівлю, що знаходиться в АДРЕСА_24, і зобов»язується оплатити його вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі. Вказана нежитлова будівля СТО, зазначена за планом під літерою «А»-цегляна, загальною площею 790,6 кв. м., огорожа № 1-2, замощення № 3, розташовані на земельній ділянці, яка перебуває в постійному користуванні ТОВ «Глобус-2» на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000308, виданого 23 листопада 2001 року Софіївсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області.

З наявних матеріалів справи вбачається, що рішенням Києво-Святошинського районного суду від 25 червня 2013 року в справі за позовом ПАТ «АКБ «Базис» до ОСОБА_3, треті особи: ТОВ «Лемма-Авто», ТОВ «Юко-Моторс», про компенсацію коштів та визнання права власності на частину об»єкта нерухомості, у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Київської області від 25 листопада 2013 року рішення Києво-Святошинського районного суду від 25 червня 2013 року залишено без змін. Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником нежитлової будівлі СТО площею 790,6 кв.м., яка знаходиться в АДРЕСА_2 з 30 листопада 2006 року. ТОВ «Глобус-2», реалізуючи своє право власності, законно здійснило відчуження вказаного нерухомого майна. Наступні набувачі, в тому числі і відповідач ОСОБА_3, правомірно набули вказане нерухоме майно у власність. У зв»язку з придбанням вказаного нерухомого майна у відповідача не виникло будь-яких зобов»язань перед ПАТ «АКБ «Базис». Банк не оспорював жодного з укладених договорів купівлі-продажу нежитлової будівлі та не звертався до набувачів вказаного нерухомого майна, в тому числі і до ОСОБА_3, з позовом про витребування з чужого незаконного володіння майна, власником якого він себе вважав.

Вказане позивачем обладнання є рухомим майном та не є невід»ємною частиною спірного нерухомого майна, оскільки підлягало, в разі його встановлення, демонтуванню без пошкодження нерухомого майна. Вказаного в позовній заяві обладнання не було в наявності в нежитловій будівлі СТО на час укладення договору купівлі-продажу з відповідачем. Після припинення договору суборенди ТОВ «Лемма-Авто» не здійснив передачу предмета суборенди орендарю та не привів об»єкт суборенди до його попереднього стану, як передбачено договором. Частковий демонтаж обладнання призвів до пошкоджень предмету суборенди.

В 2006 році до придбання нежитлової будівлі СТО відповідачем ОСОБА_3, орендарем нерухомого майна ПП ОСОБА_5 неодноразово надсилались письмові пропозиції ТОВ «Лемма-Авто» та АКБ «Базис» отримати самовільно встановлене ТОВ «Лемма-Авто» без відповідного дозволу орендаря та власника нерухомого майна обладнання та повідомлялось про його демонтаж, звільнення від вказаного обладнання виробничих приміщень та про знаходження цього обладнання після демонтажу на території СТО. За отриманням вказаного обладнання вищевказані особи не звертались, як і не звертались до суду з вимогою про витребування вказаного обладнання від ТОВ «Глобус-2», від ПП ОСОБА_5, чи від інших осіб з їх незаконного володіння. Відповідач ОСОБА_3 придбав нерухоме майно у особи, яка мала право на його відчуження та за відсутності будь-яких відносин з позивачем не може відповідати за позовом про визнання права власності за позивачем на законно набуте відповідачем нерухоме майно. Відповідач також не повинен здійснювати будь-яких відшкодувань позивачу, оскільки позивачем не доведено, що у володінні відповідача перебуває належне позивачу на праві власності майно.

За правилами ж ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як зазначив позивач у своєму позові, 18 лютого 2006 року начальником охорони Української федерації служб безпеки групи компаній «Запад-Холдінг-Центр» та двома невідомими особами охоронники ТОВ «Інріс» були випроваджені з приміщення СТО. ОСОБА_2, яка представилась директором і засновником ТОВ «Глобус-2» на той час, було написано пояснення з приводу видворення охорони банку з приміщення СТО та письмово надані зобов»язання охороняти майно ПАТ АТ «АКБ «Базис» до вирішення всіх проблем. Таким чином, як вважав позивач, ОСОБА_2 зобов»язалась нести відповідальність за майно, що складає станцію технічного обслуговування і належить ПАТ «АКБ «Базис».

Однак, з таким висновком погодитись неможливо, оскільки в справі відсутні докази, щоб ОСОБА_2 б укладала з банком договір охорони майна, за яким одержала під охорону певне майно, та внаслідок неправомірних дій завдала шкоду.

Позивач на підтвердження своїх вимог посилається на письмові пояснення ОСОБА_2 від 18 лютого 2006 року про взяті нею зобов»язання нести відповідальність за майно, що складає станцію технічного обслуговування і належить ПАТ «АКБ «Базис».

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 заперечував, що ОСОБА_2 особисто надавала такі письмові пояснення. Представник позивача ПАТ «АКБ «Базис» не зміг надати суду оригінал вказаних письмових пояснень.

Суд вважає, що посилання в судовому засіданні представника позивача ПАТ «АКБ «Базис» на вказані пояснення, як на доказ, суд вважає безпідставними.

В поданому позові ПАТ «АКБ «Базис» зазначав, що неправомірні дії, внаслідок яких належному йому майну заподіяно шкоду, вчинено ОСОБА_2 в лютому 2006 році. Однак з даним позовом позивач звернувся лише в березні 2014 року, пропустивши строк позовної давності, який підлягає застосуванню.

Крім того, також слід зазначити, що відповідно до вимог ст. 32 ЦПК України позов може бути пред»явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов»язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов»язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов»язки.

Суд відповідно до вимог ст. 10, 27, 31 ЦПК України сприяв всебічному і повному з»ясуванню обставин справи: роз»яснив особам, які беруть участь у справі, їх права та обов»язки, в тому числі право позивача уточнити свої позовні вимоги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що жодної з наведеної вище підстав для процесуальної співучасті ОСОБА_2 і ОСОБА_3 позивачем не було зазначено. Позивачем у позові не вказано на обставини та посилання на докази, які були б підставою для заявлення позову до ОСОБА_3 і ОСОБА_2 про стягнення збитків в розмірі 1378228,82 грн...

Згідно вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний банк «Базис» не довів свої позовні вимоги про стягнення з відповідачів завданих збитків в розмірі 1 378 228,82 грн., а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами ст. ст. 22, 257, 267, 1166, 1192 ЦК України, ст. ст. 10, 27, 31, 32, 60, 209, 213-215, 218 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Базис» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лемма-Авто», Товариство з обмеженою відповідальністю «Юко Моторс», про стягнення збитків відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення суду або шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в разі відсутності в судовому засіданні осіб, які брали участь у справі, під час проголошення судового рішення.

Суддя Ковальчук Л.М.