Постанова № 40634616, 24.09.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4562/13-а

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

розглянувши в місті Одесі в порядку письмового провадження у зв'язку з неявкою сторін в судове засідання апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області про визнання неправомірними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області (далі ВДВС Жовтневого РУЮ Миколаївської області) про визнання неправомірними та скасування постанов відповідача від 25 липня 2013 року про відкриття виконавчих проваджень № 39064701 та № 39064764.

В обґрунтування заявлених вимог зазначалось, що 25 липня 2013 року відповідачем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення з позивача виконавчого збору по виконавчому провадженню № 25250972 в сумі 7881 грн. 32 коп., а також щодо стягнення витрат в сумі 45 грн., пов'язаних з провадженням виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого листа по справі № 2-7936/10, виданого 15 листопада 2010 року Шевченківським районним судом м. Києва. Оскільки від стягувача (ВАТ КБ «Надра») надійшла заява про повернення виконавчого документа без виконання у зв'язку з його помилковим направленням, оскаржені постанови винесено відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», що є підставою для їх скасування.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано неправомірними та скасовано постанови ВДВС Жовтневого РУЮ Миколаївської області від 25 липня 2013 року ВП № 39064701 та ВП № 39064764. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 68 грн. 82 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник відповідача в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом при вирішенні справи порушено норми матеріального та процесуального права, а саме положення ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» щодо визначення підстав для відкриття виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової ухвали про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченнях на апеляційну скаргу позивач просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність її задоволення.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця ВДВС Жовтневого РУЮ Миколаївської області від 10 лютого 2011 року відкрито виконавче провадження № 25250972 на підставі виконавчого листа № 2-7936/10, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 15 листопада 2010 року.

Одночасно боржнику (ОСОБА_1.) запропоновано в семиденний строк з моменту отримання постанови самостійно виконати вимогу виконавчого документу щодо сплати боргу в сумі 78813 грн. 25 коп. (а. с. 68).

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 у встановлений для добровільного виконання строк вимоги виконавчого документу, постановами державного виконавця ВДВС Жовтневого РУЮ Миколаївської області від 24 квітня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 7881 грн. 32 коп. по виконавчому провадженню № 25250972 та витрати, пов'язані з провадженням виконавчих дій, в сумі 45 грн..

25 квітня 2013 року на адресу відповідача надійшла заява ПАТ КБ «Надра» від 24 квітня 2014 року № 1340 про повернення без виконання виконавчого листа від 15 листопада 2010 року № 2-7936/10 у зв'язку із його помилковим направленням на виконання (а. с. 71).

Постановою старшого державного виконавця ВДВС Жовтневого РУЮ Миколаївської області від 25 квітня 2013 року виконавчий лист від 15 листопада 2010 року № 2-7936/10 повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виведено в окремі провадження постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 7881 грн. 32 коп. та постанову про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та провадженням виконавчих дій, у розмірі 45 грн. (а. с. 70).

Постановами державного виконавця ВДВС Жовтневого РУЮ Миколаївської області від 25 липня 2013 року відкрито виконавчі провадження:

- ВП № 39064701 з виконання постанови від 24 квітня 2013 року про стягнення з боржника витрат в розмірі 45 грн. (а. с. 15);

- ВП № 39064764 з виконання постанови від 24 квітня 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 7881 грн. 32 коп. (а. с. 16).

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені постанови винесено відповідачем з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Так, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 5 названого Закону вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

На підставі п. 1 ч. 2 названої статті Закону відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Частиною 2 статті 25 Закону встановлено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Згідно ч. 1 ст. 28 Закону у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Як встановлено матеріалами справи, постановою головного державного виконавця ВДВС Жовтневого РУЮ Миколаївської області від 10 лютого 2011 року відкрито виконавче провадження № 25250972 на підставі виконавчого листа № 2-7936/10, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 15 листопада 2010 року. При цьому боржнику (ОСОБА_1.) запропоновано в семиденний строк з моменту отримання постанови самостійно виконати вимогу виконавчого документу щодо сплати боргу в сумі 78813 грн. 25 коп..

Одночасно попереджено позивача про те, що у разі невиконання рішення в строк, наданий для його добровільного виконання, буде розпочато примусове виконання рішення зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій (а. с. 68).

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1 від 07 березня 2013 року, вказану постанову про відкриття провадження позивачем отримано лише 05 березня 2013 року, оскільки за адресою реєстрації боржник не проживає. Крім того, в поясненнях зазначено про те, що з ПАТ КБ «Надра» укладається договір реструктуризації, про наслідки укладання якого ОСОБА_1 зобов'язалась повідомити державного виконавця до 14 березня 2013 року (а. с. 67).

У зв'язку з невиконанням ОСОБА_1 у встановлений для добровільного виконання строк вимоги виконавчого документу, постановами державного виконавця ВДВС Жовтневого РУЮ Миколаївської області від 24 квітня 2013 року стягнуто з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 7881 грн. 32 коп. по виконавчому провадженню № 25250972 та витрати, пов'язані з провадженням виконавчих дій, в сумі 45 грн. (а. с. 112, 113).

Вказані постанови не оскаржені позивачем у встановленому законодавством порядку, а тому набрали чинності.

У зв'язку з надходженням на адресу відповідача 25 квітня 2013 року заяви ПАТ КБ «Надра» від 24 квітня 2014 року № 1340 про повернення без виконання виконавчого листа від 15 листопада 2010 року № 2-7936/10 (а. с. 71), постановою старшого державного виконавця ВДВС Жовтневого РУЮ Миколаївської області від 25 квітня 2013 року виконавчий лист від 15 листопада 2010 року № 2-7936/10 повернуто стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» та виведено в окремі провадження постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 7881 грн. 32 коп. і постанову про стягнення витрат, пов'язаних з організацією та провадженням виконавчих дій, у розмірі 45 грн. (а. с. 70).

Оскільки в межах зазначеного вище виконавчого провадження виконавчий збір та витрати не стягнуто, відповідачем винесено постанови від 25 липня 2013 року про відкриття виконавчих проваджень ВП № 39064701 з виконання постанови від 24 квітня 2013 року про стягнення з боржника витрат в розмірі 45 грн. (а. с. 15) та ВП № 39064764 з виконання постанови від 24 квітня 2013 року про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі 7881 грн. 32 коп. (а. с. 16).

Щодо стягнення з позивача витрат на проведення виконавчих дій, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

Згідно з частиною 5 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 2013 року державним виконавцем складено акт про витрати на проведення виконавчих дій, в якому визначено перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, загальний розмір яких склав 45 грн. (а. с. 115). На підставі вказаного акту винесено постанову про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій.

За своєю правовою природою виконавчий збір є грошовою сумою, яка стягується з боржника у разі невиконання ним рішення у строк, встановлений для добровільного виконання, що зумовлює необхідність здійснення державним виконавцем заходів примусового виконання.

Матеріалами справи встановлено, що виконавчою службою вжито всі необхідні заходи, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», та створено всі необхідні умови для своєчасного, повного та добровільного виконання боржником виконавчого документу. Проте, рішення суду у встановлений державним виконавцем строк виконано не було, внаслідок чого відповідачем були вжиті заходи примусового виконання.

На підставі викладеного, оскаржені постанови державного виконавця ВДВС Жовтневого РУЮ Миколаївської області про відкриття виконавчих проваджень щодо стягнення з позивача виконавчого збору по виконавчому провадженню № 25250972 в сумі 7881 грн. 32 коп. та про стягнення витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, в сумі 45 грн., винесені правомірно та у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», що виключає можливість задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постановлене судове рішення на підставі пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні вимог позивача.

Керуючись ст. ст. 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Жовтневого районного управління юстиції Миколаївської області задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: