Постанова № 40634549, 18.09.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 вересня 2014 рокусправа № 804/4165/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання: Новошицької О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу управління Держземагентства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року по справі №804/4165/14 за позовом ОСОБА_1 до Управління Держземагентства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и В:

У березні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії управління Держземагенства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області з приводу відмови щодо перегляду коефіцієнту функціонального використання в даних державного земельного кадастру про нормативну грошову оцінку земельної ділянки для розрахунку плати за землю із застосуванням до земельної ділянки площею 0,7609 га (кадастровий номер 1210100000:01:376:0043) коефіцієнту функціонального використання у розмірі 0,5 (землі зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво); зобов'язати управління Держземагенства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області здійснити перерахунок нормативної грошової оцінки, на підставі чого надати витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, використавши коефіцієнт функціонального використання 0,5 (землі зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,7609 га (кадастровий номер 1210100000:01:376:0043).

Позов обґрунтований тим, що застосування відповідачем коефіцієнту функціонального призначення 2,5, як для земель комерційного призначення при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, як земля, зайнята поточним будівництво, є протиправним, оскільки суперечить Закону України "Про оцінку землі" та Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року № 18/15/21/11.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Управління Держземагентства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати, провадження по справі закрити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач не наділений правом встановлювати цільове використання земельної ділянки, з огляду на яке визначається коефіцієнт функціонального призначення. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що оскільки у договорі оренди земельної ділянки визначено цільове використання земельної ділянки - інша комерційна діяльність, то при визначені нормативної грошової оцінки застосовано коефіцієнт, що передбачено Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Держкомзему, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006р. №18/15/21/11.

У судове засідання позивач, який належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з хворобою представника. Вивчивши надане клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на наступне. Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Таким чином, неявка позивача (його представника) не перешкоджає розгляду справи. При цьому, колегія суддів враховує, що до клопотання про відкладення розгляду справи не надано жодних доказів, які б свідчили про поважність причин неявки представника позивача.

Представник відповідача, у судовому засіданні, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.09.2009 року між Дніпропетровською міською радою (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Цільове використання земельної ділянки за цим договором (УКЦВЗ) 1.11.6 (інша комерційна діяльність). Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення міської ради №173/48 від 15.07.2009р.

Згідно з пунктом 2.2. Договору на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, інші об'єкти інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки.

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 23.11.2011 року № 1535 надано ОСОБА_1 дозвіл на проектування та проведення реконструкції будівлі готової продукції та проектування, будівництво цеху з виробництва меблів і допоміжних споруд по АДРЕСА_1, у межах території, яка входить до складу наданої земельної ділянки (кадастровий номер 1210100000:01:376:0043). Термін дії дозволу до 23.11.2014 року.

17.02.2014 року у зв'язку з реконструкцією та будівництвом на земельній ділянці, позивач звернувся до управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області з заявою про встановлення на земельній ділянці коефіцієнту функціонального використання 0,5, та просив надати витяг з технічної документації про грошову оцінку земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Листом від 24.02.2014 року № 28/67 відповідач відмовив у зміні коефіцієнту функціонального використання та зазначив, що при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки застосовується коефіцієнт функціонального використання як для земель комерційного використання - 2,5, який застосовується у відповідності до рішення Дніпропетровської міської ради від 15.07.2009р. №173/48 та договору оренди земельної ділянки

Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області 26.12.2011 року надано дозвіл №ДП 08311113264 на виконання будівельних робіт по реконструкції будівлі готової продукції та будівництву цеху з виробництва меблів і допоміжних споруд, отже з моменту початку реконструкції у підприємства змінився й вид функціонального використання такої земельної ділянки, що потребує застосування до нормативної грошової оцінки й відповідний коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки - 0,5.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не погоджується з наступних підстав.

Згідно з підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Як установлено підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого розділом ХІІІ вищевказаного кодексу (п.п. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271 ПК України).

Механізм визначення нормативної грошової оцінки земель врегульований Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 N 18/15/21/11.

Пунктом 3.1 цього Порядку визначено, що в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель.

Згідно з пунктом 3.5 Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), враховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Відповідно до додатку №3 Порядку коефіцієнт 2,5 застосовується до земель комерційного використання. Землі комерційного використання включають в себе землі іншої комерційної діяльності.

Згідно із ст.19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Тобто, класифікація категорій земель, визначена в статті 19 ЗК України здійснюється за основним цільовим призначенням.

Відповідно до ст.20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюються на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Як зазначено вище, в договорі оренди Орендодавцем - Дніпропетровською міською радою визначено цільове використання земельної ділянки - інша комерційна діяльність.

З огляди на умови укладеного договору, відповідачем, який не має повноважень щодо самостійного визначення цільового призначення використання земельної ділянки, при розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки, застосовано коефіцієнт функціонального використання як для земель комерційного використання - 2,5, що відповідає вимогам вищезазначеного Порядку.

Сам факт надання дозволу на виконання будівельних робіт по реконструкції будівель, що розташовані на переданій в оренду земельній ділянці, не змінює цільового призначення використання земельної ділянки, і відповідно не може змінювати коефіцієнт функціонального використання, який застосовується при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Отже, зобов'язавши відповідача змінити коефіцієнт функціонального використання з 2,5 на 0,5, суд першої інстанції фактично змінив цільове призначення використання земельної ділянки, яке визначено договором оренди.

Посилання позивача на п.4.3 Договору оренди, в якості обґрунтуванні заявлених вимог, колегія суддів вважає безпідставним з огляду на наступне.

Так, п.4.3 Договору визначено, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.

Вказані умови договору не стосуються спірних правовідносин, які виникли між позивачем та відповідачем, а вказують на можливість зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки, без внесення змін до договору, у випадку коли така грошова оцінка змінюється на підставі законодавства України.

З огляду на встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування постанови з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного, керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст..202, 205, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Держземагентства у м.Дніпропетровську Дніпропетровської області - задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 квітня 2014 року по справі №804/4165/14 - скасувати та прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Постанову у повному обсязі складено 19.09.2014р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк