Рішення № 40633436, 23.09.2014, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0915/4279/12

Провадження № 22-ц/779/1655/2014

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Струтинський Р.Р. Р. Р.

Суддя-доповідач Меленко О.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Меленко О.Є.

суддів Васильковського В.М., Девляшевського В.А.

секретаря Драганчук У.М.

з участю: відповідача ОСОБА_2,

представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 -ОСОБА_4,

позивача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на рішення Тисменицького районного суду від 10 червня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У грудні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з цим позовом.

Вимоги мотивував тим, що у лютому 2008 року між ним та ОСОБА_2 було укладено договір позики на суму 6 000 доларів США. У борговій розписці ОСОБА_2 також зазначив, що у випадку неспроможності повернути борг, його буде повертати син - ОСОБА_3

За користування коштами боржник також зобов'язувався сплачувати 3% від суми боргу щомісячно.

Оскільки борг та відсотки в повному обсязі не повернуті, то ОСОБА_5, просив стягнути солідарно з боржника та його сина - ОСОБА_3 4 500 доларів США боргу та 5 874, 67 доларів США відсотків, виходячи з встановленого на той час курсу НБУ- 10,1092 грн. за 1 долар США.

Рішенням Тисменицького районного суду від 10 червня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 10374, 67 дол. США, що в еквіваленті становить 104 879, 66 грн.

Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1048 грн. 80 коп., 350 грн. оплати за проведення висновку спеціаліста та 800 грн. витрат на правову допомогу, а всього 2198 грн. 50 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційні скарги, в яких посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні підстави для стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Оскільки розписка, яка міститься в матеріалах справи не встановлює ні дати виникнення боргу, ні розмір процентів, що підлягає до сплати.

Також представник апелянтів вказує, на безпідставність висновку суду щодо обов'язку відповідачів сплачувати заборгованість у сумі 4500 дол. США частинами до 30.08.2011 року, оскільки жодних таких умов розписка не містить. Розписка також, не містить і обов'язку щодо сплати 3% за користування позикою.

Крім цього, звертає увагу на те, що ОСОБА_3 не повинен відповідати за борг батька, оскільки будь-яких зобов'язань з цього приводу на себе не брав.

У зв'язку з цим, рішення суду першої інстанції, апелянт просив скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В засіданні апеляційного суду ОСОБА_2 та представник ОСОБА_2, ОСОБА_3 -ОСОБА_4, доводи апеляційних скарги підтримали з наведених у них мотивів.

ОСОБА_5 доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, доводи представника, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до часткового задоволення , виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини між сторонами виникли з договору позики.

Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, 14.02.2008 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 6000 доларів США, терміном на один рік, зі сплатою 2,5 % доларів США щомісячно. У вказаній розписці також вказується, що факт отримання коштів позичальником підтверджується двома свідками, а у випадку неспроможності повернути суму позики позичальником (ОСОБА_2), повернення позики здійснить ОСОБА_3 Розписками від 01.02.2010 року, 08.08.2010 року, 02.04.2011 року, 27.06.2011 року, термін дії договору позики продовжувався. Згідно останньої розписки від 27.06.2011 року позичальник ОСОБА_2 зобов'язувався повернути до 30 серпня 2011 року борг по відсотках в сумі 1350 доларів США та основну суму боргу в розмірі 4500 доларів США.

Виходячи зі змісту ст.1047, 1049 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалами Тисменицького районного суду від 27.06.2013 року, 25.09.2013 року, 11.12.2013 року за клопотанням ОСОБА_2 у справі було призначено судово - економічні експертизи. Однак, відповідач двічі ухилявся від оплати за проведення експертизи, у зв'язку з чим призначена судом експертиза не була проведена. Факт повідомлення ОСОБА_2 про необхідність здійснення оплати за проведення експертизи підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, на підставі наявних матеріалах справи доказів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про підставність позовних вимог ОСОБА_5 та стягнення боргу.

Виходячи з вимог ст. ст.10, 60 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищевикладеного, та враховуючи вимоги п.5.6 ч.2 ст. 295 ЦПК України, представник апелянта в апеляційній скарзі не вказав і не надав жодних належних та допустимих доказів, які б вказували на незаконність, чи необґрунтованість оскаржуваного рішення, як і не надав будь яких доказів, на заперечення заявленого позивачем позову.

Що стосується посилання апелянтів на не дослідження судом розписок, то такі не відповідають дійсним обставинам справи. Оскільки в матеріалах справи містяться копії таких розписок, а в засіданні апеляційного суду долучені до справи і оригінали таких.

Сам факт знаходження боргових розписок у кредитора свідчить про те, що зобов'язання не виконано.

Разом з тим, ухвалюючи рішення по суті позовних вимог суд першої інстанції належним чином не визначився з наявністю цивільно-правових підстав для покладення відповідальності на ОСОБА_3

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені законодавцем у ст.. 11 цього Кодексу.

Однак матеріалах справи відсутні дані про те, що між позивачем та ОСОБА_3 укладався договір поруки, чи інший цивільно-правовий договір за яким ОСОБА_3 брав би на себе зобов'язання по поверненню боргу, який виник перед ОСОБА_5 у ОСОБА_2 Не надані докази цього і в суді апеляційної інстанції.

Отже, підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_5 у цій частині суд першої інстанції не мав.

Крім цього, вирішуючи питання про стягнення суми боргу суд не врахував того, що при виконанні розписки від 27.06.2011 року сторонами було зафіксовано боргові зобов'язання ОСОБА_2 - 1350 доларів США відсотків та 4500 доларів США основного по стану на 30 серпня 2011 року

Отже, при розрахунку суми відсотків вже не могли враховуватися попередні періоди. Таким чином сума відсотків за борговим зобов'язанням за визначений позивачем період - станом на 05.03.2014 року складатиме не 5 874, 67 доларів, а 5 469 грн. 67 доларів США.

Таким чином до стягнення з ОСОБА_2 підлягала загальна сума 9969, 67 дол. США, що в еквіваленті становить 100 785, 39 грн. ( відповідно до заявленого самим відповідачем на той час курсу - 10,1092 грн. за 1 долар США).

Зважаючи на наведене, ухвалене судом першої інстанції рішення не може залишатися в силі і підлягає до скасування.

По суті встановленого апеляційними судом, слід ухвалити нове рішення.

На підставі вищенаведеного та ст.ст. 11, 509, 1047, 1049 ЦК України , керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 314-316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2, ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 10 червня 2014 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 9969, 67 дол. США, що в еквіваленті становить 100 785, 39 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 судові витрат по сплаті судового збору у розмірі 1048 грн. 80 коп., 350 грн. оплати за проведення висновку спеціаліста та 800 грн. витрат на правову допомогу, а всього 2198 грн. 50 коп.

В задоволенні вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики - відмовити.

Рішення набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий О.Є. Меленко

Судді: В.М. Васильковський

В.А. Девляшевський