Ухвала суду № 40632868, 16.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 р.Справа № 816/1650/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представника відповідача Гаспарян С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2014р. по справі № 816/1650/14

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 р. позов ФОП ОСОБА_4 задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18.12.2013 р. № 0016581701, № 0016571701, № 0016561701.

Кременчуцька ОДПІ (далі-відповідач), не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2014 р. та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, в обґрунтування вимог посилався на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неврахування обставин справи, неправильну оцінку доказів, що призвело до невірного вирішення справи.

Судовому засіданні представники ФОП ОСОБА_4 (далі-позивач) проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити скаргу без задоволення, постанову суду першої інстанції без змін, надали письмові заперечення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, заперечень проти неї, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.21.2012, р. дотримання заонодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за період з 01.01.2011 р. по 31.12.2012 р.

За результатами проведеної перевірки, складений акт від 03.12.2013 № 5086/16-03-17-01-08/НОМЕР_4 за висновками якого позивачем порушено:

- п.177.4 ст.177, п.п. 14.1.138 п.14.1 ст.14, п.п.139.1.5 п.139.1 ст.139, п. 146.11, п.146.12 ст.146 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб у розмірі 9 856,35 грн.

- п. 198.1 п. 198.3 ст198 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість у розмірі 8 098,00 грн.

- п. 2 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого позивачем занижено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період 2012 року в розмірі 22 801,02 грн. (т.1, а.с. 10-45).

18.12.2013 р. Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення - рішення:

- № 0016561701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 8 098 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 049 грн.;

- № 0016581701, яким підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання для фізичних осіб - підприємців, у т.ч. які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність в розмірі 23 941,07 грн. (основним платежем - 22 801,02 грн., штрафні (фінансові) санкції в розмірі 1 140,05 грн.).

- № 0016571701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування основним платежем - 9 856,35 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2 464,09 грн.

Підставою збільшення позивачу податкових зобов'язань, призначення відповідних санкцій є висновки податкового органу про завищення ним валових витрат, заниження чистого доходу за результатами операцій по придбанню основних засобів господарської діяльності та будівельних матеріалів для їх обслуговування.

Подана позивачем в досудовому порядку скарга податковим органом вищого рівня залишена без задоволення (т.1, а.с. 58-73).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем вірно визначені та сплачені податкові зобов'язання із дотриманням чинного законодавства, тому донараховані відповідачем суми і призначені позивачу штрафи є безпідставними.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, зважаючи на таке.

Щодо правомірності податкового повідомлення рішення від 18.12.2013 № 0016561701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач є фізичною особою-підприємцем, платником ПДВ, перебуває на загальній системі оподаткування, основним видом економічної діяльності позивача є відновлення відсортованих відходів (т. 1,а.с. 7-9).

На підставі договору купівлі-продажу від 29.12.2010 р. позивач має у власності частину будівлі майнового комплексу за адресою м. Кременчук, вул. Молодогвардійців, 30, площею 229,6 м2. (т.1, а.с. 166-168). Для здійснення поточного ремонту цього приміщення протягом 2012 року ФОП ОСОБА_4 придбано будівельні матеріали.

Так, 22.04.2012 р. між позивачем (покупець) та ПП "Поло-Інвест" (постачальник) укладено договір купівлі-продажу №283, за умовами якого позивач придбав грунт ПФ, рукавички тощо.

Також позивачем придбано у ДП "Комсомольський ВЦ 136", ПАТ "Нова лінія", ТОВ "Кремелектро", ТОВ "Профнастіл", ТОВ "Ратмір", ТОВ "Білий Амур", ПП "ВКФ "Ізолітсервіс", ТОВ "ВКО "Кисень", ПП "Поло-Інвестбуд", ТОВ "Станкозапчастина" будівельні матеріали - дошки, брус цемент, двері, трап, трійник, розетки, вилки, провід, профіль, саморізи, вимикачі, труби, трійки, шланги, емаль, розчинник, насос НПл 40/6,3 тощо, що підтверджується рахунками фактурами, податковими накладними, виписками з банку щодо оплати товару в безготівковий спосіб. Перевезення товару здійснено автомобілем позивача MITSUBISHI НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, на склад, що належать йому на праві власності.(т.2, а.с. 138-139) Придбаний товар оприбутковано в бухгалтерському обліку, що підтверджується журналами -ордерами.

Зазначені угоди поставки товарів укладені між позивачем та його контрагентами, у спрощений спосіб, що не суперечить вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Придбаний позивачем товар використано в господарській діяльності, шляхом здійснення поточного ремонту будівлі обмінного пункту майнового комплексу, розташованого за адресою АДРЕСА_1, та підтверджується актами списання матеріалів, накладними на відпуск матеріалів. (т.1 а.с.130-165, т. 2 а.с.108-137).

Податкові накладні включені позивачем до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень-грудень 2012 року, що сторонами у справі не заперечується.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України є податкова накладна, яка повинна містити обов'язкові реквізити, визначені цією ж нормою.

Згідно п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що надані позивачем податкові накладні не містять недоліків форми, змісту або походження, тому є належною підставою для формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, витрат для цілей оподаткування податком на доходи.

Відповідачем не надано доказів фізичної відсутності товару у натурі, а так само їх використання не за призначенням, відсутності матеріальних, трудових або будь-яких інших виробничих ресурсів у покупця.

Сплачений позивачем ПДВ в ціні придбаних матеріалів та запчастин не включено ним до збільшення балансової вартості основних засобів.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги на неврахування судом доказів та обставин.

Судом встановлено та вбачається з акту перевірки, що під час її проведення первинні документи позивача не досліджувалися, оцінка їх відповідності податковому обліку не надавалась.

Перевірка проводилася за даними системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ в розрізі контрагентів. Доводи апеляційної скарги про безтоварність господарських операцій не підтверджені будь-якими фактичними даними та ґрунтуються лише на акті перевірки ТОВ " Станкозапчастина" від 04.06.2013р. № 485/1520/35347315.

Колегія суддів зазначає, що вказаний акт не є належним та достатнім доказом в підтвердження безтоварності господарських операцій позивача з цим контрагентом, оскільки не містить даних про дослідження податковим органом первинних документів спірних операцій .

Відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до п. 36.5 ст. 36 ПК України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

Колегія суддів зазначає, що дані систем інформації на рівні ДПА щодо податкових зобов'язань та кредиту в розрізі контрагентів не є самостійним доказовим джерелом, не свідчать про порушення податкового законодавства платником, звітність якого є предметом перевірки, оскільки в межах такої перевірки відповідачем безпосередньо не надано оцінки документам по відповідним операціям саме цього платника.

Натомість, судовим розглядом встановлено, що матеріали справи містять первинні документи, які надавалися і під час перевірки позивачем в підтвердження здійснення ним реальних господарських операцій, отримання, оплату товару та в у наступному використання його в господарській діляності.

Фактичну сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару постачальнику підтверджено належними доказами.

Отже, судом встановлено правомірність формування позивачем податкового кредиту та витрат для об'єкту оподаткування податком на прибуток по відповідним операціям.

Тому, податкове повідомлення - рішення від 18.12.2013 № 0016561701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, скасовано судом обґрунтовано.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення № 0016581701, яким підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання для фізичних осіб - підприємців, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_4 має основні засоби - приміщення складу, гідравлічний візок, автонавантажувач Балканкар 1,6 т, автонавантажувач MITSUBISHI, ваги автомобільні, преси гідравлічні, які перебувають у нього на балансі, що також підтверджується інвентарними списками основних засобів .(т. 2 а.с. 149-162, 169).

Балансова вартість всіх груп основних засобів ФОП ОСОБА_4 на початок звітного року складає 750 995,78 грн., що із розрахунку 10 відсотків сукупної балансової вартості сума витрат, яка пов'язана із ремонтом та покращенням об'єктів основних фондів, становить 75 099,58 грн.

Позивачем придбано піч Буллерян вартістю для монтування в систему опалення вказаного складського приміщення, не включалася позивачем до складу валових витрат, що підтверджують витягом з Книги доходів і витрат позивача (т.2, а.с.182-187).

Придбано також транспортну стрічку як запасну частину для преса гідравлічного, який використовується позивачем для транспортування сировини і інших вантажів; ваги, як пристрій для вимірювання ваги вантажу та шків придбано та встановлено взамін тих що вийшли із ладу, що є невід'ємною частиною навантажувача, будівельні матеріли.

В підтвердження придбання товару та його оплату надано первинні документи, витрати на придбання яких відображено в декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік.

Використання ТМЦ підтверджено актами списання їх на поточний ремонт відповідних основних засобів.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності у позивача обліку основних засобів , та як наслідок неправомірне формування валових витрат , колегія суддів вважає безпідставним, та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Згідно п.п. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням пунктів 146.11 і 146.12 статті 146 та пункту 148.5 статті 148 цього Кодексу.

Пунктом 144.1 ст. 144 Податкового кодексу України передбачено, що амортизації підлягають витрати на проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів, що перевищують 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного року.

Відповідно до п. 146.11 ст. 146 ПК України первісна вартість основних засобів збільшується на суму витрат, пов'язаних із ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція), що приводить до зростання майбутніх економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів у сумі, що перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації, на початок звітного податкового року з віднесенням суми поліпшення на об'єкт основного засобу, щодо якого здійснюється ремонт та поліпшення.

Відповідно до п.146.12 ст.146 ПК України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих або отриманих у концесію чи створених (збудованих) концесіонером у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься платником податку до складу витрат.

Звітним періодом для фізичної особи-підприємця є календарний рік. Таким чином, витрати фізичної особи-підприємця, пов'язані з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця, включаються до розрахунку визначення об'єкту оподаткування за умови документального підтвердження таких витрат, а також отримання у тому ж податковому періоді оподатковуваного доходу (виручки у грошовій та не грошовій формі), якого дані витрати стосуються.

Згідно пункту 32 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 30.09.2003 р. за № 561, витрати, що здійснюються для підтримання об'єкта в робочому стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання (технічний огляд, технічне обслуговування, ремонт тощо), включаються до складу витрат звітного періоду.

Поточний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вартість ТМЦ придбаних позивачем для ремонту та покращенням основних засобів, не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, а тому, позивач мав право віднести до складу витрат не більше 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що і було зроблено позивачем у 2012 році.

Ведення позивачем обліку основних засобів підтверджується інвентарними картками, які надавали позивачем як до податкового органу, так і до суду.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0016581701, яким підприємцю збільшено суму грошового зобов'язання для фізичних осіб - підприємців, правомірно скасовано судом .

Щодо податкового повідомлення - рішення від 18.12.2013 № 0016581701, яким збільшено суму грошового зобов'язання для фізичних осіб - підприємців, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач є платником єдиного внеску, подавав відповідачу декларації з податку на доходи фізичних осіб за 2011 та 2012 роки.

Підставою призначення позивачу зобов'язання та штрафів за цим ППР є заниження ним чистого оподаткованого доходу на суму 65 709,00 грн., податку на доходи фізичних осіб в розмірі 9 856,35 грн. (65 709,00 грн. х 15%) та як наслідок заниження єдиного внеску на 22 801,02 грн. (65 709,00 грн. х 34,7%).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктом 2 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що бухгалтерські та інші документи, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, відповідачем не досліджено.

А відтак надана відповідачем оцінка правомірності обчислення позивачем єдиного внеску за 2011, 2012 р.р. є необґрунтованою.

Доводи апеляційної скарги щодо заниження позивачем чистого оподаткованого доходу (через неправильне формування валових витрат та податкового кредиту по операціям з придбання будівельних матеріалів, та товарів для поліпшення основних засобів) спростоване в межах судового розгляду.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим скасування судом ППР від 18.12.2013 р. № 0016581701.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно з'ясував обставини справи, прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08.07.2014р. по справі № 816/1650/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст ухвали виготовлений 22.09.2014 р.