Рішення № 40632634, 22.09.2014, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/58/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2014 Справа № 908/2361/14

за позовною заявою: публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", 01011, м. Київ, вул. Лєскова, буд. 9

до відповідача: суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2, 71504, АДРЕСА_1

про стягнення 114 883,38 грн.

суддя Корсун В.Л.

У засіданні приймали участь представники:

від позивача: Іванісов В.С., довіреність від 01.04.13 № 413/13-Н

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

07.07.14 до господарського суду Запорізької області звернулось публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (надалі ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") з позовною заявою до суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (далі ФОП ОСОБА_2) про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 18.02.13 в сумі 114 883,38 грн., з яких: 99 773 грн. - заборгованість за основною сумою кредиту, 9 556,42 грн. - заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом та 5 553,96 грн. - пеня за несвоєчасну сплату кредиту та відсотків.

07.07.14 автоматизованою системою документообігу здійснено розподіл справ між суддями та визначено вищевказану позовну заяву ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до розгляду судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 07.07.14 судом порушено провадження у справі № 908/2361/14, якій присвоєно № провадження 17/58/14, судове засідання призначено на 21.07.14. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи.

Ухвалою від 21.07.14 у зв'язку з неявкою в судове засідання уповноважених представників сторін розгляд справи відкладено на 08.09.14.

Ухвалою від 08.09.14 за клопотанням представника позивача строк вирішення спору судом продовжено до 22.09.14, розгляд справи відкладено на 22.09.14.

За заявою представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

У засіданні суду 22.09.14, на підставі ст. ст. 821, 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Судом повідомлено представника позивача, коли буде складено повне рішення.

Позивач підтримував заявлені вимоги у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, зазначав наступне. 18.02.13 між сторонами укладено кредитний договір № 011/313827/120614 за умовами якого Банк надав відповідачу кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 100 000 грн. строком 12.02.14 зі сплатою 23 % річних. Однак, зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та відсотків за користування кредитом відповідач належним чином не виконав внаслідок чого, станом на час розгляду справи в суді, заборгованість за спірним договором за основною сумою кредиту складає 99 773 грн. та заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом становить 9 556,42 грн. Також, за несвоєчасне погашення заборгованості відповідачу нараховано пеню в розмірі 5 553,96 грн. На підставі викладеного, позивач керуючись ст. ст. 526, 543, 546, 553, 554, 610, 611, 612, 615, 624, 1048, 1050 ЦК України, ст.ст. 173, 175, 193, 216, 217, 225 Господарського кодексу України просить позов задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, представник відповідача в судові засідання жодного разу не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався, заяв про неможливість прибуття в судове засідання та про відкладення розгляду справи до суду не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України, суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше 3 днів з дня її надходження, виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про дату, час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 16.07.14, тобто станом на час розгляду справи в суді, місцезнаходженням фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є: 71504, АДРЕСА_1, що співпадає з адресою, зазначеною у позові.

Таким чином, відповідні процесуальні документи надіслані судом згідно з поштовими реквізитами учасників процесу. Зазначене свідчить, що судом були вжиті всі заходи щодо повідомлення відповідача про дату, місце і час розгляд справи.

Згідно із ст. 75 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

18.02.13 між публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (Кредитор) і фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Позичальник) укладено кредитний договір № 011/313827/120614 з додатками, за умовами якого (п. 1.1. договору) Кредитор зобов'язався надати Позичальнику кредитні кошти в формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 100 000 грн., а Позичальник зобов'язався використати кредит за цільовим призначенням, повернути Кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії, а також виконати інші обов'язки, визначені договором. Під «Відновлювальною кредитною лінією» сторони розуміють форму видачі кредиту частинами (траншами), при якому у разі часткового або повного погашення кредиту Позичальник може повторно отримати кредит на умовах договору в межах ліміту, що змінюється відповідно до Графіку зменшення ліміту відновлювальної кредитної лінії (Додаток № 1 до договору).

Згідно з п. 1.2. договору, кінцевий термін надання кредиту - 12.11.13 (останній день, коли Позичальник може отримати кредит або його частину).

Відповідно до п. 1.3. договору, кінцевий термін погашення кредиту Позичальником - 12.02.14 (останній день строку користування кредитом, в який Позичальник має здійснити остаточне погашення будь-якої заборгованості за договором).

Пунктом 1.5. договору встановлено, що заборгованість за кредитом обліковується на позичковому рахунку № НОМЕР_1, МФО 313827 АТ "Райффайзен Банк Аваль", який може здійснюватись кредитором самостійно.

Протягом всього строку фактичного користування кредитом Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця Кредитору проценти, розмір яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 23 % річних на рахунок нарахованих доходів Кредитора № НОМЕР_2 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 313827 (п. 2.1. договору).

За змістом п. 3.2. договору, після виконання Позичальником обов'язкових умов, вказаних в п. 3.1.договору, Кредитор на підставі письмової заяви Позичальника, яка повинна бути подана не пізніше кінцевого терміну надання кредиту, зобов'язується надати кредитні кошти з позичкового рахунку шляхом безготівкового перерахування на зазначений Позичальником поточний рахунок Позичальника в АТ «Райффайзен Банк Аваль» для подальшого використання за цільовим призначенням.

Відповідно до п. 5.2. договору, погашення частини кредиту здійснюється у розмірах та строках, які визначаються у Графіку зменшення ліміту відновлювальної кредитної лінії (додаток № 1 до договору), що підписується сторонами в момент укладення договору.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань відповідно до договору (п. 12.1. договору).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (ЦК України), зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить Господарський кодекс України, п. п. 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач вказує, що Банком було надано відповідачу кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування 100 000 грн. строком до 12.02.14. Станом на 22.05.14 заборгованість по кредиту становить 99 773 грн.

Матеріали цієї господарської справи свідчать, що в якості доказів кредитування Позичальника (відповідача у цій справі) позивачем додано до матеріалів справи розрахунок заборгованості та реєстр розрахункових документів з 01.01.13 по 11.09.14.

Розглянувши наявні в матеріалах докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за наявними у справі доказами з огляду на наступне.

У відповідності до норм ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Частиною 1 ст. 2 вказаного вище Закону встановлено, що цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 цього ж Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2).

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами визначається Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Пунктом 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що переказ коштів - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі. Ініціатор та отримувач можуть бути однією і тією ж особою.

Відповідно до п. 1.19 ст. 1 вказаного вище Закону, міжбанківський розрахунковий документ - документ на переказ, сформований банком на підставі розрахункових документів банку, клієнтів та документів на переказ готівки або виконавчого документа.

Згідно з п. 1.19-1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", меморіальний ордер - розрахунковий документ, який складається за ініціативою банку для оформлення операцій щодо списання коштів з рахунка платника і внутрішньобанківських операцій відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Національного банку України.

За змістом п. 1.30 зазначеної статті Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Платіжна вимога-доручення, у відповідності до п. 1.26 ст. 1 зазначеного Закону, це розрахунковий документ, що містить вимогу отримувача безпосередньо до платника сплатити суму коштів та доручення платника банку, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної платником суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Статтею 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Разом з тим, матеріали цієї господарської справи станом на час прийняття судом процесуального рішення у справі по суті спору, не містять жодного первинного бухгалтерського документу (платіжного доручення, платіжної вимоги-доручення, розрахункового чеку, платіжної вимоги, меморіального ордеру), оформленого у відповідності до норм ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який би підтверджував факт отримання та використання Позичальником кредитних коштів в сумі 99 773 грн.

Так, зокрема, доданий позивачем до матеріалів цієї справи (станом на час прийняття процесуального рішення у справі по суті спору) Реєстр розрахункових документів з 01.01.13 по 11.09.14, який підготував до печаті ведучій економіст ОСОБА_4, не приймається судом до уваги в якості належних та допустимих доказів оскільки платником коштів в такому Реєстрі розрахункових документів зазначено - ОСОБА_2, а не ПАТ "Райффайзен Банк Аваль". Жодного пояснення з цього приводу представник позивача в ході розгляду цієї справи суду не надав.

Також судом прийнято до уваги той факт, що із наведеного вище реєстру вбачається загальна сума сплати ОСОБА_2 - 99 773,80 грн. ФОП ОСОБА_2 в той час, як банк просить суд стягнути з відповідача 99 773,00 грн. заборгованості за кредитом.

Розглядаючи справу по суті спору суд виходив із того, що позивач заявляючи про виконання своїх зобов'язань за договором у повному обсязі надавши відповідачу кредитні кошти в формі відновлювальної кредитної лінії, що, як стверджував позивач, підтверджується Реєстром розрахункових документів з 01.01.13 по 11.09.14 (що додається), не обґрунтував суду із посиланням на норму конкретного закону чи іншого підзаконного нормативно-правового акту, який би на законодавчому рівні дозволяв би суду виходити з того, що Реєстр розрахункових документів, про яку вказує позивач у цій справі, є тим первинним документом, в розумінні Законів України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", який підтверджує факт здійснення господарських операцій між банком та відповідачем у цій справі. І наявність такого Реєстру розрахункових документів достатньо для того, щоб суд вважав такий Реєстр позивача доказом виконання ним у повному обсязі своїх зобов'язань за договором та, як наслідок, надання (зарахування чи перерахування) відповідачу кредиту у відповідному розмірі.

Тобто, всупереч положенням ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" позивачем не надано суду первинних документів, які фіксують факт здійснення господарських операцій між банком та відповідачем у цій справі, з приводу не виконання яких (господарських операцій чи операції) позивач просить суд стягнути кредитну заборгованість з відповідача у цій справі.

Частиною 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) визначено, що сторони та ін. особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 33 ГПК України обов'язок доказування покладено на сторони.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості.

Враховуючи вищевикладені обставини справи, суд дійшов висновку, що позивач не довів суду належними та допустимими доказами отримання та використання відповідачем кредитних коштів в сумі 99 773 грн. У зв'язку з чим, суд не вбачає підстав для задоволення позову про стягнення 99 773 грн. заборгованості за кредитом за наявними в матеріалах справи доказами. А тому, у задоволені позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення 99 773 грн. заборгованості за кредитом судом відмовляється.

Крім того, оскільки позивачем не доведено наявності суми основного боргу за кредитом в розмірі 99 773 грн., суд дійшов висновку про недоведеність заявлених вимог про нарахування відсотків за користування кредитом в розмірі 9 556,42 грн. та пені в сумі 5 553,96 грн. за невчасну сплату кредиту та відсотків. У зв'язку з чим, судом відмовляється у задоволення позовних вимог про стягнення 9 556,42 грн. заборгованості по сплаті відсотків і 5 553,96 грн. за невчасну сплату кредиту та відсотків.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір в розмірі 2 297,67 грн. покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 21, 42, 43, 45, 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82, 821, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 26.09.14.

Суддя В.Л. Корсун