Постанова № 40631405, 19.09.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/2614/1410 год. 20 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представника позивача - Ярошенко Ю.Б.,

представника відповідача - Кротко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинський комбікормовий завод"

до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чаплинський комбікормовий завод" (далі - ТОВ "Чаплинський комбікормовий завод", позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - Скадовська ОДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.05.2014 №№ 0000612200, 0000622200, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 200720,00 грн., у тому числі за основним платежем на 133817,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 66909,00 грн., та з податку на додану вартість на 144499,00 грн., у тому числі за основним платежем на 96333,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на 48166,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Чаплинський комбікормовий завод" як платник податків перебуває на обліку в Чаплинському відділенні Скадовської ОДПІ з 10 березня 2004 року, є платником податку на додану вартість.

В березні-квітні 2014 року Скадовською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Чаплинський комбікормовий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 по 31.12.2013, про що складено акт від 29.04.2014 № 109/22/32763923 (далі - акт № 109, акт перевірки).

За змістом акта перевірки збільшення податкових зобов'язань з податку на прибуток пов'язане із виявленням відповідачем порушень податкового законодавства, які свідчать про завищення позивачем витрат за перевірені податкові періоди на загальну суму 1226663,84 грн. та заниження їх розміру на 594027,00 грн.

За актом перевірки позивач завищив витрати за перевірені податкові періоди у зв'язку із неправомірним включенням до їх складу:

витрат в результаті вчинення непідтверджених операцій з придбання на суму 335228,65 грн. у ПНВКП "Атон", ТОВ ПО "Енергоремонт", ТОВ "Ріо-Грандес", ПФ "Астер", ТОВ ТФ "Прайс";

подвійного включення до складу витрат придбання електроматеріалів у ПП "Трамп" на суму 1922,75 грн.,

завищення нарахування амортизації на суму 26695,94 грн. у зв'язку з неправомірним застосуванням прискореної амортизації;

витрат у сумі 36057,50 грн. на відрядження у м. Ялту та м. Стамбул (Туреччина), що не пов'язані з господарською діяльністю позивача,

витрат у сумі 826759,00 грн., які не підтверджені документально.

Заниження розміру витрат на 594027,00 грн. пов'язане з тим, що позивач до складу витрат не врахував всі належні витрати, що обліковувались по даним бухгалтерського обліку позивача.

Збільшення грошових зобов'язань з ПДВ пов'язане із збільшенням податкових зобов'язань позивача на 3333,33 грн. та зменшенням задекларованого податкового кредиту на 93000,00 грн.

Збільшення податкових зобов'язань пов'язане з тим, що позивач у серпні 2012 року двічі відобразив розрахунок коригування № 1 від 28.08.2012 року, складений покупцем ТОВ "Агро-корм", на суму коригування 3333,33 грн. при наявності лише однієї підстави на таке коригування податкових зобов'язань.

Зменшення податкового кредиту позивача за наслідками перевірки на 93000,00 грн. пов'язане з тим, що позивач до складу податкового кредиту неправомірно включив:

ПДВ по операціям з ПНВКП "Атон", ТОВ ПО "Енергоремонт", ТОВ "Ріо-Грандес", ПФ "Астер", ТОВ ТФ "Прайс", перевіркою яких відповідачем встановлено відсутність реальності вчинення господарських операцій з продажу товарів та послуг;

двічі ПДВ по податковим накладним, складеним ТОВ "Херсонагрохім" в сумі 1461,67 грн. та в сумі 470,84 грн., ПП "Трамп" - в сумі 384,55 грн.;

ПДВ у сумі 3835,50 грн. по операціям з придання послуг, не пов'язаних з господарською діяльністю (відрядження в м. Ялту та м. Стамбул);

ПДВ у сумі 18702,67 грн. по придбанню товарів у ТОВ "Славута-ЮГ", яке підтверджено неналежним чином складеною податковою накладною;

позивач не зменшив податковий кредит на 1098,53 грн. при наявності отриманого розрахунку коригування №2 від 24.09.2012, отриманого від постачальника СТОВ "Восход".

В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги частково, погодилась з правомірністю збільшення відповідачем грошових зобов'язань з податку на прибуток на 7572,71 грн. та з податку на додану вартість на 9729,21 грн. Вважає, що відповідач надав неправомірну оцінку господарським відносинам позивача з ПНВКП "Атон", ТОВ ПО "Енергоремонт", ТОВ "Ріо-Грандес", ПФ "Астер", ТОВ ТФ "Прайс" і тому вона не може бути використана для перегляду зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток. Позивач стверджує, що операції з придбання товарів та послуг у цих постачальників підтверджені бухгалтерськими та податковими накладними, придбані товари та послуги використані в оподатковуваній господарській діяльності і тому він мав всі підстави для їх декларування у складі витрат та податкового кредиту. Не погоджується позивач із виключенням із складу витрат та податкового кредиту операцій з придбання послуг у ДП "АПК-Інформ" по організації відряджень у м. Ялта та м. Стамбул, оскільки під час цих відряджень вирішувались питання господарської діяльності, пов'язаної з майбутнім здійсненням зовнішньоекономічної діяльності. Не погоджується позивач також із висновками відповідача щодо надмірного нарахування амортизації, оскільки нарахування прискореної амортизації передбачається приписами Податкового кодексу України. Протиправним позивач вважає висновок відповідача про завищення витрат на 826759,00 грн., оскільки він зроблений без посилання на конкретні господарські операції, в результаті яких здійснено це порушення, без наведення доказів, що підтверджують наявність факту порушення, без наведення переліку первинних документів, які відсутні у позивача та/або які фіксують факти виявлених порушень.

Представник відповідача позов не визнала, заперечення на позов обґрунтовує тим, що позивач витрати та податковий кредит по відносинам з ПНВКП "Атон", ТОВ ПО "Енергоремонт", ТОВ "Ріо-Грандес", ПФ "Астер", ТОВ ТФ "Прайс" сформував за операціям, при перевірці яких встановлено відсутність реальності вчинення господарських операцій. Ці постачальники не мають достатніх можливостей для реального здійснення господарських операцій через відсутність персоналу та основних засобів, задіяні у схемах ухилення від сплати податків. Витрати позивача на суму 826759,00 грн. не підтверджені розрахунковими чи платіжними документами, що є підставою для бухгалтерського обліку цих операцій. Відповідач вважає безпідставними також інші зауваження позивача стосовно акта перевірки та обчислення грошових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями і просить суд відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги належить задовольнити частково.

За змістом ст.ст. 138-146, 198-200 Податкового кодексу України для обчислення оподатковуваного прибутку платника податку приймаються документально підтверджені витрати платника, які пов'язані з отриманням оподатковуваного прибутку. Для декларування податкового кредиту з ПДВ платник податків має підтвердити нарахований постачальниками товарів (робіт, послуг) ПДВ належним чином складеними податковими накладними та довести зв'язок такого придбання з власною оподатковуваною господарською діяльністю.

За актом перевірки позивача однією із підстав для збільшення його зобов'язань з податку на прибуток та з ПДВ за спірними податковими повідомленнями-рішеннями було виключення із складу витрат та податкового кредиту результатів господарських операцій позивача з придбання товарів та послуг у ПНВКП "Атон", ТОВ ПО "Енергоремонт", ТОВ "Ріо-Грандес", ПФ "Астер", ТОВ ТФ "Прайс". Відповідач, посилаючись на матеріали перевірки інших податкових органів стверджує, що ці постачальники у публічній звітності не декларували наявність трудових ресурсів, складських приміщень, обладнання та інших основних фондів, необхідних для здійснення господарської діяльності. ТОВ ПО "Енергоремонт" відсутнє за місцезнаходженням. Крім того, відповідач вказує на ненадання до перевірки позивачем товарно-транспортних накладних, в яких повинно було вказуватись найменування та кількість товару, що перевозився, пункт навантаження та розвантаження товару, підписи матеріально-відповідальних осіб. Враховуючи наведені обставини, відповідач робить висновок про відсутність реальності вчинення господарських операцій ТОВ "Чаплинський комбікормовий завод" (позивачем) з названими контрагентами, вважає, що підприємством перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством податкової вигоди. Відповідач не приймає до уваги наявні бухгалтерські та податкові документи позивача по вказаним операціям і, відповідно, виключає ці операції із складу витрат та податкового кредиту позивача.

Суд не може погодитись з відповідачем, що достатніми підставами для позбавлення суб'єкта господарювання права на формування витрат та податкового кредиту за господарськими операціями з його контрагентами, є відсутність в останніх достатніх (на думку податкового органу) умов для здійснення господарської діяльності, неможливість їх перевірки, відсутність за місцезнаходженням чи навіть порушення ними податкового законодавства.

За приписами пп. 16.1.2-16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Така відповідальність не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання не є достатньою підставою для визнання безтоварними господарських операцій позивача з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.05.2003 р. № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Крім того, чинним законодавством України не встановлено норм щодо кількості працівників, вартості основних фондів підприємства, наявності власних або орендованих складських приміщень та інших матеріальних ресурсів, при недотриманні яких підприємство вважається таким, що не може здійснювати господарську діяльність.

При здійсненні господарської операції з боку позивача обов'язковому контролю підлягають наявність у постачальника дозвільної документації на складання податкової накладної, відповідність реквізитів податкової накладної фактичним даним на момент вчинення правочину та фактична наявність товару або здійснення роботи чи послуги, отримання (надання) яких документуються сторонами господарської операції.

Суд не вбачає підстав вважати безтоварними (нереальними) господарські операції позивача з ПНВКП "Атон", ТОВ "Ріо-Грандес", ПФ "Астер", ТОВ ТФ "Прайс". Здійснення цих операцій підтверджується, зокрема, такими документами: договорами поставки, купівлі-продажу, звітами з використання палива, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, доказами використання придбаних товарів в господарській діяльності.

Разом з тим, звертають на себе увагу обставини документування господарських операцій позивача з придбання транспортних послуг у ТОВ ПО "Енергоремонт". Як стверджує відповідач та не спростовує позивач, документи щодо надання-отримання транспортних послуг не конкретизують їх зміст, а саме відомості про вантаж, пункти навантаження та вивантаження товарів, тобто позивач не може документально довести зв'язок цих послуг з напрямами власної діяльності та з отриманням оподатковуваних доходів протягом звітного податкового періоду.

Суд погоджується з відповідачем, що бухгалтерські та податкові накладні платників податків, які підтверджують придбання товарів та послуг мають бути складені у такий спосіб, який дозволяв би встановити зв'язок цього придбання з отриманням оподатковуваних доходів такого платника податків.

Враховуючи, що згідно з приписами Податкового кодексу України право на віднесення вартості придбаних товарів та послуг до складу витрат, а сплаченого при цьому ПДВ - до складу податкового кредиту, надається платникам податків лише у разі, коли таке придбання підтверджується належним чином складеними податковими та бухгалтерськими накладними, а це придбання пов'язане із здійсненням платником податків оподатковуваної господарської діяльності, суд вважає, що позивач необґрунтовано відобразив господарські операції з ТОВ ПО "Енергоремонт" в податковому обліку.

Таким чином відповідач правомірно виключив із складу витрат позивача вартість згаданих послуг у сумі 66666,65 грн. та із складу податкового кредиту - нарахований при цьому ПДВ у сумі 13333,33 грн.

За актом перевірки № 109 відповідач встановив, що позивач у 2013 році завищив витрати на розмір надмірно нарахованої амортизації на суму 26695,94 грн. у зв'язку із обчисленням позивачем амортизації за прискореним методом. У акті перевірки відповідач фактично не обґрунтовує свою позицію по даному питанню, пояснення зводиться до констатування норм податкового законодавства України. У той же час приписи ст. 145 ПК України передбачають визначення строку корисного використання основних засобів безпосередньо платником податку і, відповідно, рішення про застосування прискореної амортизації приймає безпосередньо платник податку. З цих причин суд вважає, що відповідач не підтвердив власних висновків про надмірне нарахування позивачем амортизації у сумі 26695,94 грн. і тому це порушення не може бути використане для обчислення грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток.

Під час перевірки відповідачем із складу витрат та податкового кредиту позивача виключено вартість послуг у сумі 36057,50 грн. та нарахований при цьому ПДВ у сумі 3835,50 грн., наданих ДП "АПК Інформ" ТОВ ІА "АПК-Інформ" за участь у конференціях у м. Ялті та у м. Стамбулі (Туреччина), оскільки відповідач вважає, що ці витрати не відносяться до господарської діяльності позивача. Доказом висновків акта перевірки є те, що у позивача відсутній наказ на відрядження, авансові звіти працівників, проїзні білети, документи на проживання в готелях, відсутня програма роботи конференцій. Суд погоджується з цим висновком відповідача, оскільки, як вже зазначалось вище, відповідно до приписів ст. 138-140 ПК України головним критерієм віднесення вартості придбаних товарів та послуг до складу витрат звітного податкового періоду є зв'язок такого придбання з отриманням оподатковуваних доходів у цьому звітному податковому періоді. Аналогічна норма покладена за основу при формуванні податкового кредиту платника податків для обчислення ПДВ за ст. 198 ПК України.

Під час перевірки та в ході розгляду справи позивач не підтвердив документально зв'язку понесених витрат з участі в конференціях у м. Ялті та у м. Стамбулі (Туреччина) з отриманням оподатковуваних доходів і тому суд вважає, що ці витрати та ПДВ були правомірно виключені відповідачем із складу витрат та податкового кредиту позивача.

За актом № 109 відповідач, виходячи із даних бухгалтерського обліку позивача, встановив, що за перевірені податкові періоди позивач не підтвердив документально витрати у сумі 826759,00 грн. та не врахував у складі витрат документально підтверджені витрати у сумі 594027,00 грн. Позивач вважає, що податковий орган під час перевірки висновки про завищення, заниження показників витрат мав підтверджувати відповідними доказами, а не керуватись даними бухгалтерського обліку.

Оцінюючи спосіб перевірки показників звітності позивача з податку на прибуток, який обрав відповідач за актом № 109, суд зазначає, що чинним у 2011-2013 роках податковим законодавством України не передбачалось чіткої регламентації щодо організації та ведення податкового обліку для визначення об'єктів оподаткування та обчислення податку на прибуток. З цих причин суд вважає, що для визначення об'єктів оподаткування для обчислення податку на прибуток платник податків мав використовувати показники бухгалтерського обліку з урахуванням специфіки їх включення до складу доходів та витрат, що передбачені Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ.

Позивач, вважаючи неправомірними висновки відповідача, в свою чергу, не спростував їх та не підтвердив свої дані даними бухгалтерського обліку та не довів існування власного податкового обліку доходів та витрат для складання декларації з податку на прибуток та обчислення податкових зобов'язань з цього податку.

Таким чином, суд погоджується з висновками відповідача про заниження та завищення витрат позивача за перевірені податкові періоди 2011-2013 років, які податковий орган склав виходячи з даних бухгалтерського обліку позивача.

Так само суд погоджується з висновком відповідача, що позивачем безпідставно двічі включено до складу витрат вартість електроматеріалів, придбаних у постачальника ПП "Трамп", в сумі 1922,75 грн., оскільки повторне включення цих витрат не підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, що є порушенням приписів ст.ст. 138, 139 ПК України.

Відповідно до акта перевірки № 109 відповідачем також було встановлено, що позивач у вересні 2012 року занизив податкові зобов'язання з ПДВ шляхом подвійного зменшення податкового зобов'язання згідно розрахунку коригування № 1 від 28.08.2012 р., отриманого від ТОВ "Агро-корм" у серпні 2012 року та відображеного позивачем у декларації з ПДВ за серпень 2012 року.

Статтею 192 ПК України передбачено можливість здійснення коригування раніше задекларованих податкових зобов'язань у зв'язку із зменшенням компенсації вартості раніше поставлених товарів (робіт, послуг). При цьому кожен випадок такого коригування має бути підтверджений відповідним розрахунком коригування до раніше складеної податкової накладної.

Суд вважає, що розрахунок коригування дає право платникові ПДВ зменшити показники задекларовані у межах сум коригування, визначених у розрахунку коригування. За розрахунком від 28.08.2012 № 1 коригувались показники податкової накладної від 07.08.2012 № 232 у бік зменшення податкових зобов'язань на 3333,33 грн. у серпні 2012 року, і тому суд вважає, що позивач протиправно використав розрахунок коригування від 28.08.2012 № 1 у вересні 2012 року.

За актом № 109 податковий кредит позивача зменшено на 1098,53 грн. у зв'язку з тим, що позивач не зменшив податковий кредит згідно розрахунку коригування від 24.09.2012 № 2, наданого СТОВ "Восход" у зв'язку з зменшенням ваги реалізованого соняшника.

Згідно з пп. 192.1.1 п. 192.1 ст. 192 ПК України якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

З цих причин суд вважає, що позивач у разі отримання розрахунку коригування, який зменшує вартість придбаних товарів та нарахований при цьому ПДВ, зобов'язаний зменшити задекларований податковий кредит, оскільки вказаний розрахунок зменшує податкові зобов'язання постачальника.

Згідно з актом перевірки № 109 податковий кредит позивача зменшено у зв'язку із тим, що до складу податкового кредиту двічі віднесено податкові накладні від ТОВ "Херсонагрохім" на суму ПДВ 1461,67 грн. та 470,84 грн. та податкову накладну з придбання товарів у ПП "Трамп" на суму ПДВ 384,55 грн.

Виходячи із системного тлумачення ст. 198 ПК України, яка регулює порядок формування податкового кредиту платника ПДВ, суд вважає, що податковий кредит - це сума ПДВ, яку платникові податку визначили постачальники у податкових накладних або інших подібних документах, тобто податковий кредит - це загальна сума ПДВ, обчисленого у податкових накладних.

За змістом п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У зв'язку з цим суд вважає, що складена податкова накладна відображає лише одну господарську операцію і тому може лише один раз використовуватись для формування податкового кредиту платника податку. Тому правомірним є виключення відповідачем із складу податкового кредиту позивача ПДВ за податковими накладними, які двічі приймали участь у його формуванні.

За актом № 109 із складу податкового кредиту за вересень 2013 року виключено ПДВ у сумі 18702,67 грн., сформованого за податковою накладною № 146/2, складеною ТОВ "Славута-Юг", в якій вказано номер анульованого свідоцтва платника ПДВ постачальника.

Вимоги щодо обов'язкових реквізитів, які мають бути обов'язково визначені постачальником у податковій накладній, встановлені у п. 201.1 ст. 201 ПК України. Ця норма не містить обов'язкової вимоги щодо наявності у податковій накладній номеру свідоцтва платника ПДВ постачальника. Крім того, позивачем надано витяг з Єдиного реєстру податкових накладних про реєстрацію податкової накладної № 146/2 в цьому реєстрі та чинності свідоцтва платника ПДВ ТОВ "Славута-Юг", вказаного у податковій накладній № 146/2, на момент складання цієї податкової накладної.

З цих підстав суд вважає протиправним виключення із складу податкового кредиту позивача ПДВ у сумі 18702,67 грн., сформованого за податковою накладною № 146/2, складеною ТОВ "Славута-Юг".

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України Скадовська МДПІ як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність податкового повідомлення-рішення від 15.05.2014 № 0000612200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 83551,64 грн., в тому числі за основним платежем на 66841,31 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 16710,33 грн. та податкового повідомлення-рішення від 15.05.2014 № 0000622200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 90518,84 грн., в тому числі за основним платежем на 72415,07 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на 18103,77 грн.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги частково.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення) від 15 травня 2014 року № 0000612200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 83551,64 грн. (вісімдесят три тисячі п'ятсот п'ятдесят одна гривня шістдесят чотири копійки), в тому числі за основним платежем на 66841,31 грн. (шістдесят шість тисяч вісімсот сорок одна гривня тридцять одна копійка) та за штрафними (фінансовими) санкціями на 16710,33 грн. (шістнадцять тисяч сімсот десять гривень тридцять три копійки).

Визнати частково протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Скадовської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (Чаплинське відділення) від 15 травня 2014 року № 0000622200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 90518,84 грн. (дев'яносто тисяч п'ятсот вісімнадцять гривень вісімдесят чотири копійки), в тому числі за основним платежем на 72415,07 грн. (сімдесят дві тисячі чотириста п'ятнадцять гривень сім копійок) та за штрафними (фінансовими) санкціями на 18103,77 грн. (вісімнадцять тисяч сто три гривні сімдесят сім копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Чаплинський комбікормовий завод" (код ЄДРПОУ 32763923) недоплачений судовий збір у сумі 2779,78 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят дев'ять гривень сімдесят вісім копійок) до державного бюджету.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24 вересня 2014 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.3.1