Постанова № 40630555, 18.09.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2014 р. Справа № 804/13018/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіГолобутовського Р.З. при секретаріВербному Д.С. за участю: представника позивача представника відповідача Семченко В.В. Лісниченко К.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Каскад" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

26.08.2014 р. Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Каскад» (далі - ТОВ фірма «Каскад», позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить:

-визнати неправомірними дії щодо встановлення визначених Актом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська, відповідач) №849/2201/23934596 від 21 липня 2014 року порушень Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Каскад» чинного законодавства України;

-визнати незаконним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001042201 від 19.08.2014 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Каскад» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 4780260,00 грн., в тому числі: 3186840,00 грн. за основним платежем та 1593420,00 грн. за нарахованими штрафними санкціями, винесеного на підставі Акту №849/2201/23934596 від 21 липня 2014 року;

-визнати незаконним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001052201 від 19.08.2014 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Каскад» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 1836970,50 грн., в тому числі: 1224647,00 грн. за основним платежем та 622323,50 грн. за нарахованими штрафними санкціями, винесеного на підставі Акту №849/2201/23934596 від 21 липня 2014 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська проводилась документальна планова виїзна перевірка ТОВ фірми «Каскад» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., висновки якого щодо заниження податку на прибуток за перевіряємий період та нереальності здійснення господарських операцій ТОВ фірмою «Каскад» із ПП «Колорит». ТОВ «АЗОВ-КАРГО», ТОВ «ОСІРІС-ЮГ», ТОВ «Кардамон» з приводу обробки металопрокату та ТОВ «ТД «Метвест», ПП «Сайтек» з придбання металопродукції не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства, ґрунтуються лише на матеріалах, отриманих від податкових органів, а також зроблені без урахування дійсних фактичних обставин, без надання належної оцінки документам, що були надані в підтвердження здійснення фінансово-господарських операцій з переліченими контрагентами, у зв'язку із чим податкові повідомлення-рішення від 19.08.2014 року №0001042201 та №0001052201, прийняті на підставі даного акту, є незаконними та підлягають скасуванню.

Відповідач подав письмові заперечення на позов, в яких зазначив, що висновки перевірки відповідають фактичним обставинам справи, акт перевірки складений правомірно, згідно із діючим законодавством, висновки акта перевірки щодо заниження позивачем податку на додану вартість на загальну суму 1224647 грн. та заниження податку на прибуток усього у сумі 3186840 грн., у зв'язку із чим позивачу збільшено суми грошових зобов'язань із відповідних податків, є цілком обґрунтованими та доведеними, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ фірма «Каскад» зареєстроване як юридична особа 24.11.1995р. Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради. Видами діяльності за КВЕД є: неспеціалізована оптова торгівля, виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, оптова торгівля металами та металевими рудами тощо. З 04.07.1997р. ТОВ фірма «Каскад» є платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що у період з 12.06.2014р. по 24.07.2014р. на підставі направлень від 12.06.2014 року №№ 152, 153, 154, 155, 156, 157 посадовими особами ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська згідно із п.п. 20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська від 29.05.2014р. №376 та відповідно до плану перевірки проведена планова виїзна перевірка ТОВ фірма «Каскад» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено Акт перевірки №849/2201/23934596 від 21.07.2014 року.

Перевіркою встановлено порушення:

1. п.14.1.257 п.14.1 ст. 14, п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст.135 та п.п. 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3186840,00 грн.;

2. п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на вартість у загальній сумі на 1224647,00 грн., в т.ч. за січень 2013 року на суму 218555,00 грн., за лютий 2013 року на суму 27333,00 грн., за березень 2013 року на суму 41615,00 грн., за липень 2013 року на суму 165900,00 грн., за жовтень 2013 року на суму 397300,00 грн., за листопад на суму 373944,00 грн.;

3. п.176.2 ст. 176, п.п. 168.1.1-168.1.4 п.168.1 ст. 168, ст.18, п.167.1 ст. 167, п.п. 163.1.1, п. 163.1.2 п. 163.1 ст.163 ст. 163, п.п. 177.8 ст.177 Податкового кодексу України в частині не утримання і не перерахування до бюджету ПДФО у сумі 3877,2 грн.;

4. розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманих з них податку, затвердженого наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1020 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011р. за №46/18784;

5. ст. 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від 23.09.1994р. №185/94-ВР (зі змінами та доповненнями) та п.7 р.ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281, щодо несплати до державного бюджету позитивної курсової різниці у сумі 1179,01 грн., що виникла внаслідок здійснення операцій повернення та продажу на УМВБ раніше передплачених валютних коштів за контрактами № УС-17/13-122 від 03.12.2012р., № В203112 від 29.11.2012р., № ДГНТ6Т001400 від 04.02.13р. та QН880130723-1 від 23.07.13р.

На підставі Акта перевірки №849/2201/23934596 від 21.07.2014 року ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська прийнято податкові повідомлення-рішення:

-№0001042201 від 19.08.2014 року, яким ТОВ фірмі «Каскад» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток приватних підприємств на суму 4780260,00 грн., з яких: 3186840,00 грн. - за основним платежем та 1593420,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№0001052201 від 19.08.2014 року, яким ТОВ фірмі «Каскад» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 1836970,50 грн., в тому числі 1224647,00 грн. - за основним платежем та 622323,50грн. - за штрафними санкціями.

Відповідно до розділу 3.1.1 «Валовий дохід» Акту перевірки, податковим органом зазначено про заниження платником податку задекларованих показників декларації «Інші доходи» на суму 8416027 грн.

Судом встановлено, що ТОВ фірма «Каскад» в перевіряємий період здійснювала продаж металопродукції фізичним особам.

ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська направлено до ТОВ фірми «Каскад» запит від 20.06.2014р. щодо надання пояснень та підтверджуючих документів по взаємовідносинам із цими фізичними особами.

У відповідь на зазначений запит ТОВ фірмою «Каскад» надано пояснення від 04.07.2014р., в яких зазначено, що продаж товару (металопродукція) здійснювався без укладання письмового договору, після отримання повної передоплати відповідно виставленим фізичним особам рахункам. Товар передавався покупцеві за оформленими видатковими накладними за місцезнаходженням складу ТОВ фірми «Каскад», транспортування товару здійснювалось покупцями власними силами.

Під час судового розгляду представником позивача надано аналогічні пояснення з приводу реалізації металопрокату фізичним особам.

На підтвердження реальності здійснення операцій з реалізації фізичним особам товару (металопрокату) ТОВ фірмою «Каскад» надані належні докази: оборотно-сальдові відомості, картки рахунку 361, платіжні доручення, рахунки фактур, видаткові та податкові накладні.

Господарським кодексом України визначено основні засади господарювання в Україні, а також він регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання і між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено підстави виникнення господарських зобов'язань, а саме: господарські зобов'язання можуть виникати:

- безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність;

- з акту управління господарською діяльністю;

- з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

- внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

- у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Суд також звертає увагу на ту обставину, що в даному випадку покупцями товару здебільшого є фізичні особи, а не фізичні-особи-підприємці, як зазначає в своєму запиті податковий орган.

Суд зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язкової письмової форми укладання договору продажу товару, якщо покупцем виступає фізична особа і тому позивач не зобов'язаний укладати договори реалізації товару (металопрокату) у письмові формі.

Також, оскільки, відвантаження та транспортування придбаної продукції здійснювалося покупцями самостійно, у відповідача не можуть бути наявні документи, що підтверджують транспортування придбаного товару.

Крім того, ТОВ фірмою «Каскад» надано договір купівлі-продажу №КР-23 від 01.03.2012р., укладеного із ФОП ОСОБА_6, предметом якого є придбання металопродукції. Поставка товару здійснюється на умовах 1.EXW - склад «Продавця» самовивозом автомобільним транспортом покупця; 2. СРТ-Франко - склад покупця. Вартість та кількість товару за умовами договору визначена видатковими накладними та рахунками-фактури, що містяться в матеріалах справи.

Реальність здійснення умов укладеного договору підтверджена наданими ТОВ фірмою «Каскад» відповідними письмовими доказами: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, довірчими листами на отримання товару та платіжними дорученнями про оплату товару.

Відповідно до п.п.14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

На підставі викладеного, з огляду на підтвердження факту реалізації товару (металопрокату) суд приходить до висновку про хибність твердження ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська щодо визначення отриманих грошових коштів за реалізовану продукцію безповоротною фінансовою допомогою, отже і необхідності включення до складу «Інших доходів».

Розділом 3.1.2 «Валові витрати» Акту перевірки №849/2201/23934596 від 21.07.2014 року зазначено про завищення ТОВ фірмою «Каскад» показників «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів».

Судом встановлено, що ТОВ фірма «Каскад» в перевіряємий період мала взаємовідносини з підприємствами, які надавали послуги з обробки мета прокату, а саме:

1. ТОВ «Азов-Карго»

27.06.2013р. ТОВ фірмою «Каскад» (замовник) укладено договір №27/06/2013-У з ТОВ «Азов-Карго» (виконавець) щодо обробки металопрокату замовника. Виконання робіт здійснюється на основі заявок замовника.

Факт виконання умов укладеного договору підтверджено актом здачі-приймання наданих послуг№183 від 31.07.2013р. та рахунком-фактурою.

Розрахунок за виконані послуги підтверджено платіжним дорученням від 23.12.2013р.

2. ТОВ «Осіріс-Юг»

31.10.2013р. ТОВ фірмою «Каскад» (замовник) укладено договір №31/10/2013-У з ТОВ «Осіріс-Юг» (виконавець) щодо обробки металопрокату замовника. Виконання робіт здійснюється на основі заявок замовника.

Факт виконання умов укладеного договору підтверджено актом здачі-приймання наданих послуг №43 від 29.11.2013р. та рахунком-фактурою.

Розрахунок за виконані послуги підтверджено відповідним платіжним дорученням.

3. ТОВ «Кардамон»

01.10.2013р. ТОВ фірмою «Каскад» (замовник) укладено договір №01/10/10-У з ТОВ «Кардамон» (виконавець) щодо обробки металопрокату замовника. Виконання робіт здійснюється на основі заявок замовника.

Факт виконання умов укладеного договору підтверджено актами здачі-приймання наданих послуг №1119 від 31.10.2013р. та №1194 від 31.10.2013р. та рахунками-фактурами.

Розрахунок за виконані послуги підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

4. ПП «Колорит»

22.03.2013р. ТОВ фірмою «Каскад» (замовник) укладено договір №22/03/13-У з ПП «Колорит» (виконавець) щодо обробки металопрокату замовника. Виконання робіт здійснюється на основі заявок замовника.

Факт виконання умов укладеного договору підтверджено актами здачі-приймання наданих послуг №25 від 31.05.2013р. та №26 від 31.04.2013р. та рахунками-фактурами.

Розрахунок за виконані послуги підтверджено відповідними платіжними дорученнями.

Також суду надано фототаблиці щодо наявності придбаного товару та підтвердження надання послуг щодо обробки металу: ТОВ "АЗОВ-КАРГО", ТОВ "КАРДАМОН", ТОВ "ОСІРІГ-ЮГ", ПП "КОЛОРИТ".

Крім того, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ фірми «Каскад» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП «Колорит» за період з 01.01.2013 р. по 31.07.2013 р., за результатами якої складено акт №418/22-01/23934596 від 22.10.2013 року та винесено податкове повідомлення-рішення №0000342201 від 04.11.2013 року, що було предметом розгляду справи №804/14790/13-а. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №804/14790/13-а визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська №0000342201 від 04.11.2013 р., яким ТОВ фірмі «Каскад» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 670074,00 грн.

Також судом встановлено, що між ТОВ фірмою «Каскад» (покупець) та ТОВ «ТД «Метвест» (постачальник) укладено договір поставки металопрокату від 11.07.2012р. №19.

Відповідно до п. 3.1. зазначеного договору ціна на товар вказується у накладних і включає в себе вартість упаковки, маркування та доставки. Постачальник на кожну партію товару надає покупцю видаткову накладну та податкову накладну. Отже транспортування придбаного ТОВ фірмою «Каскад» товару здійснювалось силами ТОВ «ТД «Метвест» та за його рахунок.

Матеріали справи свідчать, що ТОВ «ТД «Метвест» поставлено, а ТОВ фірмою «Каскад» у січні 2013 року оплачено металопрокат на загальну суму 1128787,45 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується накладними від 09.01.2013р., 14.01.2013р., 23.01.2013р., 24.01.2013р., 25.01.2013р., платіжними дорученнями від 09.01.2013р., 15.01.2013р., 16.01.2013р., 17.01.2013р., 18.01.2013р., 23.01.2013р., 24.01.2013р., 25.01.2013р., 28.01.2013р., 30.01.2013р.

Також між ТОВ фірмою «КАСКАД» (покупець) та ПП «Сайтек» (продавець) укладено договір №31-5-13/13 від 28.12.12р. у формі видаткової накладної, за якими ПП «Сайтек» здійснює поставку металопрокату.

ПП «Сайтек» поставлено, а ТОВ Фірма «КАСКАД» оплачено металопрокат на загальну суму 413690,16 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується накладними від 14.03.2013р., 20.03.2013р. та платіжними дорученнями від 20.02.2013р., 20.03.2013р.

Також реальність здійснення операцій з купівля металопрокату підтверджується наданими позивачем рахунками-фактурами.

Згідно пояснень представника позивача, транспортування придбаного товару здійснювалось транспортом, який знаходиться в оренді на підставі договору, що підтверджено відповідними нарядами з ПАТ металургійний завод ім. Комінтерна.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України витрати-сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 138.2 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановленихрозділом II цього Кодексу.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.198.1, п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України закріплено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Із наведеного випливає, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства та як підтверджує сплату податку на додану вартість у складі ціни товару.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Матеріали справи свідчать, що під час дослідження первинних документів податковим органом не встановлено жодних порушень щодо оформлення податкових накладних. Отже наявність належним чином оформлених податкових накладних не позбавляє позивача права на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Як вбачається із Акта перевірки №849/2201/23934596 від 21.07.2014 року, висновки відповідача щодо недоцільності отримання послуг по обробці металопрокату від перелічених підприємств ґрунтуються також на отриманих від податкових органів матеріалах:

-актах ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 23.09.2013р. N8348/223/31271688 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Колорит» з питань фінансово - господарських відносин за період січень-квітень, липень 2013 року» та від 23.09.2013р. №360/223/31271688 «Про неможливість проведення зустрічної суб'єкта господарювання ПП «Колорит» з питань фінансово-господарських відносин за період травень 2013 року», якими зазначено про відсутність документального підтвердження господарських операцій за періоди, що перевірялись;

-акті ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 20.12.2013р. №2429/26-59-22-7/38201732 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Азов-Карго» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкового кредиту по імпортованих товарам за червень 2013р., липень 2013р. та щодо формування податкового зобов'язання з реалізації товарів, імпортованих за червень 2013р., липень 2013р.», яким зафіксовано порушення ТОВ «Азов-Карго» п.187.1 ст.187, п.198.1- 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання лише засвідчує факт неможливості її проведення без встановлення висновків стосовно документального підтвердження або не підтвердження господарських відносин між платниками податків, оскільки додатком 3 до Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236, чітко встановлений зразок форми акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання, в якому не передбачено наявності висновку щодо реальності (нереальності) вчинення господарських операцій.

Також Акт перевірки №849/2201/23934596 від 21.07.2014 року свідчить, що висновки контролюючого органу щодо заниження сум ПДВ від постачальників ТОВ «ТД «Метвест» та ПП «Сайтек» ґрунтуються на актах перевірок контрагентів, а саме:

-акті Єнакієвської ОДПІ ГУ Міндоходів у Донецькій області від 11.04.2014р. №38/05-11-22-02/37007572 «Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий Дім «Метвест» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «СТАТУС-КВО С», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.01.2013р. по 31.01.2013», яким зазначено, що звіркою ТОВ «ТД «Метвест» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальником ПП «СТАТУС-КВО С»;

-акті ДПІ У Кіровському районі м. Дніпропетровська від 04.09.2013р. №12/04-65-22-03 «Про неможливість проведення зустрічної звірки підприємства ПП «САЙТЕК».

Враховуючи положення ч. 2 ст. 61 Конституції України щодо індивідуального характеру юридичної відповідальності особи, діюче законодавство України, так само як Податковий кодекс України не передбачає відповідальності у виді донарахування податкових зобов'язань, застосування штрафних санкцій або не підтвердження права на податковий кредит на господарюючого суб'єкта за можливі неправомірні дії свого контрагента; окрім того, не передбачає обов'язку або права одного платника податку контролювати показники податкової звітності з податку на додану вартість іншого платника податку, або на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Згідно ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Висновки податкової не узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Таким чином, порушення допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Розділом 3.6 Акту перевірки «Дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій» зазначено порушення при розрахунках у грошовій формі при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

Судом встановлено, що у перевіряємий період ТОВ фірмою «Каскад» придбано від нерезидентів товар (прокат плоский, профілі, кутики) загальною вартістю 278765,77 євро та 24408540,57 дол.США.

Товар на адресу ТОВ фірми «Каскад» надходив як за зовнішньоекономічними договорами так і за договорами комісії №20/11-06 від 22.04.08.2008р., за якими ТОВ фірма «Каскад» як комітент надає комісіонеру доручення придбати за межами України визначений товар. Розрахунки за імпортований товар здійснювались через валютні рахунки комісіонера.

Оплата за імпортований протягом 2013 року товар здійснювалась ТОВ фірмою «Каскад» за рахунок коштів, куплених на УМВБ.

Податковим органом в Акті перевірки зазначено, що внаслідок здійснення операцій повернення передплачених коштів за імпортними контрактами № УС-17/13-122 від 03.12.2012р., №В203112 від 29.11.2012р., №ДГНТ6Т001400 від 04.02.2013р. та №QH880130723-1 від 23.07.2013р. у загальній сумі 53650,24 дол.США, виникла позитивна курсова різниця у сумі 1179,01 грн.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Згідно з ст. 5 визначеного закону у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Суд зазначає, що ст. 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» врегульовано питання використання в строк купленої резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземної валюти для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом та відповідальності щодо пропуску встановленого строку, проте податковим органом не зазначається, що платником податку був порушений зазначений строк.

Чинним законодавством не передбачено обов'язку платника податку здійснювати перерахування до бюджету курсової різниці.

Також, враховуючи ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якою, зокрема, передбачено нарахування пені за порушення резидентами строків, визначених ст. ст .1, 2 Закону, або встановлених Національним банком України, загальний розмір якого не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару), позитивна курсова різниця не є податковим зобов'язанням, штрафною санкцією або пенею. Отже, є необґрунтованими віднесення відповідачем позитивної курсової різниці до складу зобов'язання з податку на прибуток або податку на додану вартість.

Сума позитивної курсової різниці в розмірі 1179,01 грн. не є зобов'язанням платника податків в розумінні глави 4 Податкового кодексу України, та, відповідно, не може бути заявлена до стягнення податковим органом державної податкової служби на підставі п.п.20.1.28. п.20.1. ст.20 Податкового кодексу України.

Також суд звертає увагу на те, що позивач не є суб'єктом ринку в розумінні п.7 розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, в якого виникає обов'язок перерахування позитивної курсової різниці до Державного бюджету України, що узгоджується, також, з положеннями ст. 3 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо продажу валюти виключно уповноваженим банком.

На підставі викладеного, суд не вбачає порушення ТОВ фірмою «Каскад» ст. 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та п.7 р.ІІІ Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 10 серпня 2005 року №281.

Розділом 3.7.2.3 Акту перевірки зазначено про порушення своєчасності, достовірності, повноти нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб через виплату доходу ОСОБА_7 у розмірі 25848,00 грн. за брокерські послуги, відсутність у ТОВ фірми «Каскад» документів, що підтверджують факт здійснення ОСОБА_7 підприємницької діяльності та несплати податку з доходів фізичних осіб.

Представником позивача пояснено, що було укладено із ФОП ОСОБА_7 договір про надання брокерських послуг.

Відповідачем не надано належних доказів того, що ОСОБА_7 не є фізичною особою-підприємцем.

Суд зазначає, що дана інформація є доступною для податкового органу, оскільки кожна фізична особа-підприємець перебуває на його обліку.

Також як вбачається із штатного розкладу ТОВ фірми «Каскад» на 2013 рік, ОСОБА_7 не є працівником підприємства.

Відповідно до п.177.8. ст. 177 Податкового кодексу України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Таким чином, у взаємовідносинах із ФОП ОСОБА_7 ТОВ фірма «Каскад» не є податковим агентом, отже і не зобов'язана утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб за ФОП ОСОБА_7, у зв'язку із чим не зобов'язана відображати в податкових розрахунках суму виплачену ФОП ОСОБА_7 за надані брокерські послуги.

З огляду на підтвердження реальності здійснення господарських операцій позивача із визначеними контрагентами, суд приходить до висновку про протиправність винесених податкових повідомлень-рішень від 19.08.2014 року № 0001042201 та № 0001052201, у зв'язку із чим вони підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дій щодо встановлення визначених Актом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 849/2201/23934596 від 21 липня 2014 року порушень Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Каскад» чинного законодавства України, то суд зазначає наступне.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що захисту підлягають порушені або оспорюванні права особи.

В свою чергу, акт та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для суб'єкта господарювання певні правові наслідки. Акт є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, він не є обов'язковим до виконання та не тягне сам по собі для платника податків жодних правових наслідків.

Суд зазначає, що самі висновки ревізорів-інспекторів, які викладені в актах перевірок (звірок), не призводять та не можуть призвести до порушення прав та охоронюваних інтересів особи. Зроблені в акті висновки можуть в подальшому стати підставою для прийняття рішення (вчинення дій) податковим органом, які, в свою чергу, і можуть бути предметом оскарження, і саме під час встановлення правомірності та обґрунтованості такого рішення (вчиненої дії) має бути надано правову оцінку тим висновкам (доводам), які стали підставою для прийняття рішення (вчинення дій) суб'єктом владних повноважень.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій щодо встановлення визначених Актом Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 849/2201/23934596 від 21 липня 2014 року порушень Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Каскад» чинного законодавства України задоволенню не підлягають.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги за заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Каскад» частково.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 86, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Каскад» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001042201 від 19.08.2014 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Каскад» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 4780260,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області №0001052201 від 19.08.2014 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі «Каскад» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) на суму 1836970,50 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена відповідно до ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складено 23 вересня 2014 року

Суддя Р.З. Голобутовський