Ухвала суду № 40627598, 23.09.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №274/7951/13-к Головуючий у 1-й інст. Вельмик А. Є.

Категорія ст.309 ч.1 КК України Доповідач Андрушкевич С. З.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого-судді: Андрушкевича С.З.

суддів: Гузовського О.Г., Городиського С.С.

секретаря: Гончарука С.С.

з участю прокурора: Селюченко І.І.

обвинуваченого: ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження № 274/7951/13-к за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 червня 2014 року,

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Златопіль Дніпропетровської області, з неповною середньою освітою, зареєстрованого в АДРЕСА_1, раніше судимого: 16.12.2003 р. Прилуцьким міським судом Чернігівської області за ст. ст. 185 ч. 3, 69, 75 76 КК України на 1 рік позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; 10.06.2004 р. Прилуцьким міським судом Чернігівської області за ст. ст. 185 ч. 3, 71 КК України на 3 р. 6 міс. позбавлення волі; 17.03.2008 р. Прилуцьким міським судом Чернігівської області за ст. ст. 187 ч. 2 КК України на 7 років 3 міс. позбавлення волі із конфіскацією ? частини належного йому майна,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 309 ч. 1 КК України, та призначено покарання за цією статтею - на 1 (один) рік позбавлення волі.

Відповідно до ст. 71 ч. 1 КК України, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Прилуцького міського суду Чернігівської області від 17.03.2008 р. та остаточно призначено 1 (один) рік 2 (два) місяці позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили обрано тримання під вартою, взявши його під варту в залі суду.

Початок строку відбуття покарання - 12.06.2014 р.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням експерта для проведення судово-хімічної експертизи, в сумі 244, 72 грн.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.

Як визнав суд, ОСОБА_1, відбуваючи з 20.10.2011 р. покарання у виді позбавлення волі в Райківській ВК /№ 73/ , що розташована по вул. Центральній, 1, с. Райки Бердичівського району Житомирської області, 27.09.2013 р. близько 16-00 год., поблизу сектору № 4 на території Райківської ВК /№ 73/ знайшов, тобто незаконно придбав особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який зберігав при собі, а у послідуючому переніс до побутового приміщення цеху № 1 виробничої зони колонії, де зберігав до 16-45 год. 27.09.2013 р.

27.09.2013 р. о 16-45 год. працівники РВК /№ 73/ під час проведення поверхневого огляду засудженого ОСОБА_1, який знаходився в побутовому приміщенні цеху № 1 виробничої зони колонії, виявили в його руках та вилучили поліетиленовий пакунок, в якому знаходився особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, який ОСОБА_1 незаконно придбав та зберігав без мети збуту.Згідно висновку судово-хімічної експертизи № 2/1156 від 30.10.2013 р. вилучена у ОСОБА_1 рослинна маса є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом, загальною вагою у висушеному стані 20, 24 грам.

В апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просив вирок суду пом'якшити, застосувати ст. 69 КК України, оскільки він визнав вину повністю і тому, що наркотичний засіб обвинувачений знайшов. Також, ОСОБА_1 просив застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 р.» у зв'язку з тим, що він відбув 2\4 частини призначеного покарання.

У доповненнях до апеляційної скарги засуджений ОСОБА_1 вважає кримінальне провадження щодо нього сфабрикованим, оскільки керівництво РВК /№ 73/ за корупцію в установі звільнили.

Заслухавши доповідь судді, міркування обвинуваченого ОСОБА_1 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора про залишення апеляції без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляції доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду і наведених у вироку доказів, є обґрунтованим і законним.

У зв'язку з повним визнанням обвинуваченим своєї вини у вчиненні злочину, суд першої інстанції відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, роз'яснивши учасникам судового провадження наслідки застосування даної статті КПК України.

Тому, колегія суддів не може взяти до уваги доводи засудженого, викладені в доповненнях до апеляційної скарги - про незаконність порушення щодо нього кримінального провадження.

Виходячи з норми ст. 69 КК України, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий, тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин.

При призначенні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції згідно ст.66 ч. 1 п. 1 КК України врахував пом'якшуючу покарання обставину - щире каяття, а також згідно ст. 67 ч. 1 п. 1 КК України обтяжуючу покарання обставину - рецидив злочинів.

У даному випадку при наявності однієї пом'якшуючої обставини суд не може застосувати при призначенні покарання ОСОБА_1 ст. 69 КК України.

Що стосується покарання, яке суд обрав ОСОБА_1, то воно призначене відповідно до вимог ст. 65 КК України з врахуванням тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості, обвинувачений притягувався до кримінальної відповідальності, судимості не погашені, по місцю відбуття покарання ОСОБА_1 характеризується посередньо, за час відбування покарання неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, вину у вчиненні злочину визнав повністю.

В апеляційній скарзі обвинувачений просить у зв'язку з відбуттям 2/4 частини покарання за вироком суду застосувати до нього Закон України «Про амністію в 2014 р.».

На підставі ст. 4 п. «в» Закону України «Про застосування амністії в Україні» до ОСОБА_1 не може бути застосовано Закон України «Про амністію в 2014 р.», оскільки він відноситься до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення умисних тяжких злочинів.

Виходячи з наведених підстав, колегія суддів залишає без задоволення апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та відмовляє у задоволенні його заяви про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2014 р.».

Керуючись ст. ст. 376, 404, 407 КПК України, ст. 4 п. «в» Закону України «Про застосування амністії в Україні», колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області, -

постановила:

Апеляційну скаргу з доповненнями засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 12 червня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.

У задоволенні заяви засудженого ОСОБА_1 про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2014 р.» - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її ухвалення.

Судді: