Ухвала суду № 40624585, 24.09.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження: 22-ц/790/6717/14 Справа: № 643/299/14 Категорія: «інші» Головуючий 1 інстанції: Малихін О.Р. Доповідач: Піддубний Р.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року м. Харків

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.,

суддів: Тичкової О.Ю., Малінської С.М.,

при секретарі: Новокщоновій І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2014 року по справі за поданням державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, заінтересовані особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Харвін», товариство з обмеженою відповідальністю «Маядо», про тимчасове обмеження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України, -

встановила:

У серпні 2014 року державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (Московський ВДВС) звернувся до суду з названим поданням, мотивуючи яке зазначив, що постановами державного виконавця Московського ВДВС від 14 квітня 2014 року було відкрито виконавче провадження № 43025342 про примусове виконання наказу господарського суду Харківської області від 01 квітня 2014 року № 922/121/14 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Харвін» (ТОВ «Харвін») на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Маядо» (ТОВ «Маядо») судового збору в розмірі 60 058 грн. та виконавче провадження № 43025306 про примусове виконання наказу господарського суду Харківської області від 01 квітня 2014 року № 922/121/14 про зобов'язання ТОВ «Харвін» повернути ТОВ «Маядо» майно, загальною вартістю 3 002 929 грн. Посилаючись на те, що вказані судові рішення боржником в добровільному порядку не виконано, ОСОБА_1, яка є директором ТОВ «Харвін», злісно ухиляється від виконання рішень суду, державний виконавець Московського ВДВС просив суд тимчасово обмежити ОСОБА_1 та засновника ТОВ ТОВ «Харвін» ОСОБА_2. у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2014 року подання державного виконавця Московського ВДВС задоволено. Тимчасово обмежено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на ТОВ «Харвін» наказами господарського суду Харківської області.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу в частині тимчасового обмеження її у праві виїзду за межі України скасувати, постановити в цій частині нову ухвалу, якою у задоволенні подання державного виконавця відмовити.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Задовольняючи подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ «Харвін» має невиконані та покладені на підприємство рішенням суду грошові зобов'язання, директор юридичної особи - боржника ОСОБА_1 ухиляється від їх виконання, що є підставою для тимчасового обмеження її у праві виїзду за межі України.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Статтею 377-1 ЦПК України визначені повноваження суду щодо вирішення питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), яке вирішується за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Пунктом 18 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено право державного виконавця у процесі здійснення виконавчого провадження у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і порядок розв'язання спорів у цій сфері визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року N 3857-XII (Закон N 3857-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону N 3857-XII громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.

Згідно з п. 5 ч.1, ч. 2 ст. 6 Закону N 3857-XII громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон у випадках, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи) - до виконання зобов'язань.

Як випливає з аналізу наведених положень закону підставою обмеження особи у праві виїзду за межі України є не лише наявність невиконаних зобов'язань, покладених на юридичну особу судовим рішенням, а винна поведінка фізичної особи - керівника боржника, яка полягає в ухилення останнього від виконання таких зобов'язань.

Звернувшись до суду із поданням про обмеження керівника юридичної особи-боржника - ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, державний виконавець зазначив про наявність у ТОВ «Харвін» невиконаних зобов'язань, але не навів переконливих доказів на підтвердження ухилення ОСОБА_1 від їх виконання.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що 01 серпня 2014 року, тобто до дня звернення до суду державного виконавця з поданням, ОСОБА_1 було звільнено з посади директора ТОВ «Харвін», яке є боржником за виконавчим провадженням, що підтверджується наданими апелянтом копією наказу про звільнення № 24 від 01 серпня 2014 року, копією трудової книжки ОСОБА_1 з відповідним записом та копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідно до змісту якого керівником ТОВ «Харвін» є не ОСОБА_1, а інша особа.

Оскільки на час звернення державного виконавця до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України остання у трудових правовідносинах з юридичною особою - боржником ТОВ «Харвін» не перебувала, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування до неї встановлених ст. 377-1 ЦПК України обмежень.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду в частині задоволення подання державного виконавця Московського ВДВС про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України - скасуванню, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні подання державного виконавця в цій частині.

В частині тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_2 ухвала суду першої інстанції не оскаржена, а тому її законність в апеляційному порядку не перевірялась.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 312-315, 317, 319, 377-1 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 14 серпня 2014 року в частині задоволення подання державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про тимчасове обмеження ОСОБА_1 в праві виїзду за межі України скасувати, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні подання державного виконавця в цій частині.

В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді