Ухвала суду № 40622937, 23.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 року м. Київ К/800/33771/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2014 р.

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 р.

у справі № 826/2101/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМТ-Центр»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДМТ-Центр» (далі - позивач, ТОВ «ДМТ-Центр») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2014 р. позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Печерському районі №20026552210 від 11.02.2014 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2014 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ТОВ «ДМТ-Центр», посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 р. - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Печерському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої складено акт від 29.01.2014 р. №84 /26-55-22-01/34529098.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем п.п. 138., п.п..138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139, пп.153.2.1 п.153.2 ст.153 Податкового Кодексу України, п.п.9.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4, п. 2.16 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р., в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 552 855 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 11.02.2014 р. №20026552210, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток на суму 691 069,00 грн., з яких 552 855,00 грн. за основним платежем та 138 214,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

З акта перевірки вбачається, що ТОВ «ДМТ-Центр» протягом 2012 року реалізовувало вироби медичного призначення ТОВ «ДМТ-Захід», ТОВ «Дім медичних технологій - Одеса», ТОВ «Дім медичних технологій «Південь», ТОВ «Дім медичних технологій - Дніпро», ТОВ «Дім медичних технологій», ТОВ «ДМТ-Крим, ТОВ «ДМТ-Схід», тобто пов'язаним особам, за ціною, нижче ринкової на 25-29%, внаслідок чого позивачем занижено валовий дохід від продажу товарів пов'язаним особам

Відповідно до пп. 153.2.1 п. 153.2 ст. 152 ст. 153 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) пов'язаним особам, визначається відповідно до договірних цін, але не менших від звичайних цін на такі товари, роботи, послуги, що діяли на дату такого продажу, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Згідно з пп. 14.1.71 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України звичайною є ціна товарів (робіт, послуг), яка визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Якщо не доведено зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.

Відповідно до п. 8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України до набрання чинності ст.39 цього Кодексу застосовується п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції чинній на момент виникненні спірних правовідносин).

Згідно пп. 1.20.1 п.1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих цін.

Згідно п. 1.20.8. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Проте податковим органом не доведено того, що реалізовані позивачем товари як пов'язаним, так і не пов'язаним особам, мають суттєві відмінності в ціні.

Також, як вбачається з акта перевірки, ТОВ «ДМТ -Центр» включало до складу витрат на збут витрати на транспортно-експедиційні послуги виконані ТОВ «ДПД Україна», ТОВ «Автолідер плюс», ТОВ «Дел Пост Вінниця», ТОВ «Трейдінг Восток» за 2012 рік загалом на суму 343 129,11 грн.

Відповідно до абз. «е» п.п.138.10.3. п.138.10. ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, зокрема витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору базису поставки.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що транспортно-експедиційні послуги підтверджено первинними документами, а саме: актами виконаних робіт, заявками на отримання товару, реєстрами приймання-передачі вантажу.

Що стосується витрат по придбанню маркетингових послуг та послуг з перепродажної підготовки виробів медичного призначення, колегія суддів зазначає наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ДМТ -Центр» укладало з контрагентами договори про надання маркетингового обслуговування та послуг з передпродажної підготовки виробів медичного призначення, за результатами виконання яких складались акти наданих послуг.

Крім того, між позивачем та підприємствами-виконавцями: ТОВ «Телестудія «Астра-ТБ», ТОВ «Рекламне агентство «Медіа Регіон», ТОВ «Імідж прінт», ТОВ «Газета «Метро Київ», ТОВ «ЗЕ Маркер», КП «Редакція газети «Вечірній Київ», ТОВ «Адвекс», ТОВ «Ейфорія продакшн», ТОВ «Друк медіа плюс», ТОВ «Агентство «Телепресінформ», ДП «Мед-інфо», ТОВ «Метро-медіа» були укладені договори про надання рекламних послуг на загальну суму 571 276 грн. Позивачем, в свою чергу, було отримано послуги та сплачено за них в повному обсязі.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.27 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України під витратами визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Враховуючи те, що товар надавався аптекам під реалізацію, а також те, що на рекламній продукції зазначалась акційна ціна та інформація про виробника товару, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що ТОВ «ДМТ-Центр» замовляло рекламні та маркетингові послуги з метою просування товару, а тому позивачем правомірно сформовані витрати.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2014 р. та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2014 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.06.2014 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов