Ухвала суду № 40622936, 23.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 року м. Київ К/800/13595/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 р.

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 р.

у справі № 814/2533/13-а

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_5) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 р. позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. №00016661702.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 р. постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 р. і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_5 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб за 2009-2010 роки, за результатами якої складено акт №1348/17-200/НОМЕР_1 від 08.05.2013 р.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем пп. 8.2.1 п. 8.1 ст. 8, пп. 4.2.8 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2009-2010 роки в сумі 1050000,00 грн.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.05.2013 р. №0001661702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 1050000,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ФОП ОСОБА_5, який є засновником ТОВ «Об'єднана картонна компанія», здійснив внесок до статутного капіталу цього підприємства в сумі 7000000,00 грн.

Відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

У підпунктах 54.3.1 і 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строку податкову (митну) декларацію, а також якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Види доходів, що включаються до складу місячного оподатковуваного доходу, перелічені у пункті 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

До складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, відповідно до підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», зокрема включається оподатковуваний дохід (прибуток), не включений до розрахунку загальних оподатковуваних періодів та самостійно виявлений у звітному періоді платником податку або нарахований податковим органом згідно із законом.

Як встановлено судами, в акті зазначені документи (інформація), на підставі яких відповідач провів перевірку: лист ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 28.12.2012 № 5368/7/17-332 і відомості з Центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб. При цьому в цих документах відсутня інформація про отримання ФОП ОСОБА_5 доходу.

Отже, застосування контролюючим органом для визначення суми грошового зобов'язання платника податків лише підпункту 4.2.8 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є неправомірним, оскільки вид доходу (з перелічених у підпунктах 4.2.1-4.2.7 і 4.2.9-4.2.17) проведеною перевіркою не був встановлений.

Таким чином, саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів касаційної інстанції, щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 р. та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1.Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області відхилити.

2.Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.10.2013 р. та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2014 р. залишити без змін.

3.Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов