Постанова № 40621266, 12.09.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

12 вересня 2014 р. № 820/15223/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Єгупенко В.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" в особі Регіонального відділення в м. Харкові до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови ,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" в особі Регіонального відділення в м. Харкові, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом та просить суд скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 24 липня 2014 року № 43562495 про повернення виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 20.05.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1486 про звернення стягнення на майно ОСОБА_2) стягувачу.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з постановою від 24 липня 2014 року № 43562495 про повернення виконавчого документа стягувач - АТ «ОТП Банк» не згоден, вважає дану постанову незаконною та такою що підлягає скасуванню.

В судове засідання представник позивача та представник відповідача не прибули, надали суду заяву в якій зазначили, що просять слухати справу в порядку письмового провадження.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ч.1. ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 4, ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень ч.6, ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

На виконання вимог ч. 2 ст. 69 КАС України, судом в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі від 26.08.2014 року, було зобов'язано відповідача надати до суду належним чином завірену копію виконавчого провадження №43562495.

Відповідно до ч. 2, ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З досліджених у судовому засіданні копій документів виконавчого провадження ВП № 43562495 судом встановлено, що на підставі виконавчого напису нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 20.05.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за №1486 про звернення стягнення на майно ОСОБА_2 та за заявою публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про відкриття виконавчого провадження, державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління було відкрито виконавче провадження № 43562495 (а.с.9, 18,21).

Державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції 24.07.2014 року була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувану (а.с.8).

Державний виконавець в оскаржуваній постанові встановив, що щодо нерухомого майна - квартири за адресою: АДРЕСА_1 встановлена заборона щодо звернення стягнення відповідно до Закону України «Про мораторій на стягнення з майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Відповідно до п.9, ч. 1, ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Відповідно до п.1, ч. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Тобто відповідач, при прийнятті постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві повинен був зв'ясувати наступне:

- чи виступає майно (квартира за адресою: АДРЕСА_1) як забезпечення зобов'язань саме за споживчим кредитом та чим це підтверджується.

- чи використовується дана квартира як місце постійного проживання позичальника і на підставі чого державний виконавець дійшов такого висновку.

- чи знаходиться у позичальника (боржника) у власності інше нерухоме майно.

В своїх письмових запереченнях відповідач зазначив, що відповідно до положень Договору іпотеки № РМL 700/490/2010 від 09.06.2010, що міститься в матеріалах виконавчого провадження ВП №43562495, майно виступає забезпеченням зобов'язань Боржника за кредитним договором № МL 700/490/2006 від 02.06.2006, валютного кредитування за яким є іноземна валюта (долари США) та який, у розумінні ст.ст. 1,11 Закону України «Про захист прав споживачів» є споживчим.

Проте у судовому засіданні було з'ясовано, що при прийнятті постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, державним виконавцем не було досліджено кредитний договір № МL 700/490/2006 від 02.06.2006 року, окрім того представник відповідача пояснила, що про те що валютою кредитування кредитного договору № МL 700/490/2006 від 02.06.2006 року є іноземна валюта (долари США) вона з'ясувала з виконавчого напису нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 20.05.2014 року.

Окремо суд зауважує на тому, що матеріали витребуваного у відповідача виконавчого провадження ВП №43562495 не містять в собі кредитний договір № МL 700/490/2006 від 02.06.2006 року.

Суд дійшов висновку, що державним виконавцем взагалі не досліджувався кредитний договір № МL 700/490/2006 від 02.06.2006 року а тому і робити висновок про те, що даний договір є споживчим кредитом у державного виконавця не було ніякої підставі.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувава одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» експерт або спеціаліст зобов'язаний надати письмовий висновок, а суб'єкт оціночної діяльності - суб'єкт господарювання - письмовий звіт З питань, що містяться в постанові державного виконавця, а також надати усні рекомендації щодо дій, які виконуються за його присутності.

Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови державного виконавця про призначення у виконавчому провадженні експерта, спеціаліста або суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання надсилаються сторонам у триденний строк з дня її винесення.

Враховуючи вище наведене суд зазначає, що у державного виконавця відсутні повноваження самостійно робити висновок: чи виступає заставне майно (квартира за адресою: АДРЕСА_1) як забезпечення зобов'язань за споживчим кредитом чи ні; чи розповсюджується ЗУ «Про мораторій на стягнення з майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» на правовідносини щодо виконання виконавчого напису № 1486 від 20.05.2014 р. Дані висновки повинні бути зроблені спеціалістами, яких повинен призначити держаний виконавець (ст.. 13 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Представником відповідача також зазначено, що майно використовується боржником як місце постійного проживання посилаючись на акт державного виконавця від 23.07.2014 року з якого вбачається, що старшим державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції Пановою Ганною Миколаївною при примусовому виконанні виконавчого документа виконавчого напису №1486 встановлено, що виходом державного виконавця за адресою АДРЕСА_1 зі слів сусідів, громадянка ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 мешкає, сама боржниця в момент виходу державного виконавця за адресою була відсутня. Сусіди назвати свої прізвища ім'я та по батькові а також ставити підписи на акті відмовились.

Суд не може брати до уваги акт державного виконавця від 23.07.2014 року як належний та допустимий доказ того, що квартира за адресою АДРЕСА_1, є постійного місцем проживання позичальника, оскільки вказаний акт містить лише підпис старшого державного виконавця Г.М. Панової, будь яких свідчень або підписів понятих або свідків акт не містить.

Таким чином, відповідач не мав правових підстав для винесення постанови від 24.07.2014 ВП №43562495 про повернення виконавчого документа стягувачеві, з огляду на що, дана постанова підлягає скасуванню.

Частиною 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

У відповідності до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладені обставини, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та достатності підстав для їх задоволення.

Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" в особі Регіонального відділення в м. Харкові до Ленінського відділу Державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції про скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 24 липня 2014 року № 43562495 про повернення виконавчого документа (виконавчого напису нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 від 20.05.2014 року, зареєстрованого в реєстрі за № 1486 про звернення стягнення на майно ОСОБА_2) стягувачу.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" в особі Регіонального відділення в м. Харкові (код ЄДРПОУ 21685166) сплачений судовий збір у розмірі 73.08 грн., (сімдесят три грн., 08 коп.).

Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Єгупенко В.В.