Постанова № 40620523, 23.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 вересня 2014 року 11:55 № 826/9874/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Київспецметал» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2014 року №0001122203 та №0001132203, - ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Київспецметал» (надалі - позивач або ТОВ «Київспецметал») з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2014 року №0001122203 та №0001132203, винесених Державною податковою інспекцією у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.07.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом безпідставно, оскільки, як стверджує останній, ТОВ «Київспецметал» правомірно сформовано валові витрати та податковий кредит за результатами фінансово-господарської операції з контрагентом ТОВ «Альта-Ком», яка стала об'єктом перевірки, що підтверджується належним чином оформленими первинними обліковими документами.

У судове засідання 15.09.2014 року з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання 15.09.2014 року не прибув, явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою. Про причини неявки у дане судове засідання відповідач суду не повідомляв, клопотань чи заяв про розгляд справи без його участі або про відкладення судового засідання не заявляв.

При цьому, у матеріалах справи наявні письмові заперечення проти позову, залучені у судовому засіданні 30.07.2014 року до матеріалів справи, в яких представник відповідача зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у межах та на підставі наявних у ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями податкового законодавства з боку ТОВ «Київспецметал».

Суд у судовому засіданні 15.09.2014 року на підставі положень ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомленого відповідача та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Київспецметал» з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та по податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «Альта-Ком» за період з 16.08.2012 року по 31.05.2013 року, у зв'язку з чим складено акт перевірки від 29.01.2014 року №29/26-57-22-03-10/32595972 (надалі - акт перевірки).

За результатами вищезазначеної перевірки встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Київспецметал»:

пп. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14, п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.1, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), п.п. 1 та 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями), пп. 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 за №168/704 (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 5 261,00 грн. за 2012 рік;

п. 44.1 ст. 44, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами та доповненнями), наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 21.12.2010 року №969 та наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» від 01.11.2011 року №1379, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року №1333/20071, п.п. 1 та 2 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами і доповненнями), пп. 2.5 п. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 за №168/704 (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження до заниження податку на додатку вартість на загальну суму 10 130,00 грн., в тому числі по періодах: за жовтень 2012 року у сумі 946,00 грн., за листопад 2012 року у сумі 2 937,00 грн., за грудень 2012 року у сумі 1 127,00 грн., за січень 2013 року у сумі 350,00 грн., за лютий 2013 року у сумі 3 049,00 грн., за березень 2013 року у сумі 1 073,00 грн., за квітень 2013 року у сумі 648,00 грн.

На підставі викладеного вище, ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.03.2014 року:

№0001122203, яким ТОВ «Київспецметал» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у загальному розмірі 6 576,25 грн. (за основним платежем - 5 261,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 1 315,25 грн.);

№0001132203, яким ТОВ «Київспецметал» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 12 662, 50 грн. (за основним платежем - 10 130,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2 532,50 грн.).

Скориставшись правом на адміністративне оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві листом від 30.04.2014 року №3996/10/26-15-10-06-15 повідомлено позивача про залишення без змін податкових повідомлень-рішень від 12.03.2014 року №0001122203 та №0001132203, а скарги ТОВ «Київспецметал» - без задоволення.

Вважаючи вказані вище податкові повідомлення-рішення протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті за результатами виявлених порушень з боку ТОВ «Київспецметал» в звітних (податкових) періодах з 16.08.2012 року по 31.05.2013 року.

Відповідно до абз. 5 п. 1 розділу ХІХ Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року, крім розділу III цього Кодексу, який набирає чинності з 1 квітня 2011 року.

Отже, основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року №2755-VI з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (надалі - ПК України).

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України).

Приписами абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абз. 1 п. 198.2 ст. 198 ПК України).

В силу п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1 та 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами п. 201.4 ст. 201 ПК України передбачено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов'язань (п. 201.7 ст. 201 ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

При цьому, форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

Так, наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року №1379 на виконання положень ст. 201 ПК України затверджено Порядок заповнення податкової накладної ,зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 року за №1333/20071 (який набрав чинності 16.12.2011 року та втратив чинність 01.03.2014 року) (надалі - Порядок №1379).

Відповідно до п. 5 Порядку №1379, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку №1379).

Не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п. 6.3 Порядку №1379).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України та Порядком №1379 визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Також, у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Приписами ст. 1 Закону №996 визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9 Закону №996).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону №996).

Нормативно-правовим актом, який встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи), є наказ Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, яким затверджено Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (надалі - Положення №88).

Згідно п. 2.1 Положення №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи) (п. 2.2 Положення №88).

Первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. На вимогу контролюючих або судових органів та своїх контрагентів підприємство, установа зобов'язані за свій рахунок зробити копії таких документів на паперовому носії (п. 2.3 Положення №88).

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо (п. 2.4 Положення №88).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11.

Як було зазначено вище, підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став факт виявлених відповідачем порушень податкового законодавства з боку позивача при взаємовідносинах з ТОВ «Альта-Ком».

У відповідності до матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «Альта-Ком» укладено договір купівлі-продажу №161012 від 01.10.2012 року, зі змісту якого вбачається, що Постачальник (ТОВ «Альта-Ком») зобов'язується постачати, а Покупець (ТОВ «Київспецметал») приймати та оплачувати науково-технічну продукцію, матеріали, обладнання та послуги (надалі «Продукція») на умовах, визначених у даному Договорі. Покупець доручає, а Постачальник приймає на себе зобов'язання проводити комплекс робіт по передпродажній підготовці твердосплавних пластин та іншої Продукції. Передпродажна підготовка твердосплавних пластин включає в себе сортування Продукції, її маркування, торцування, визначення відповідності ГОСТам, ТУ, а також шліфувально-полірувальні роботи на території Покупця, якщо інше не передбачено додатковою домовленістю.

Відповідно до п. 1.3 вищезазначеного договору, загальна ціна Договору складається з вартості переданої Постачальником Покупцю продукції, згідно видаткових накладних за цим Договором.

Ціна на Продукцію, що постачається за даним Договором, визначається в рахунках-фактурах (п. 4.1 договору №161012 від 01.10.2012 року).

На підтвердження реальності (товарності) фінансово-господарських операцій за договором купівлі-продажу №161012 від 01.10.2012 року позивачем надано копії наступних документів:

видаткових накладних (№220 від 10.10.2012 року на суму 5 678,76 грн., №114 від 05.11.2012 року на суму 8 368,80 грн., №660 від 27.11.2012 року на суму 9 253,20 грн., №171 від 06.12.2012 року на суму 6 763,92 грн., №76 від 03.01.2013 року на суму 2 100,00 грн., №171 від 07.02.2013 року на суму 18 291,36 грн., №238 від 11.03.2013 року на суму 6 436,80 грн., №5 від 01.04.2013 року на суму 3 888,96 грн.);

податкових накладних (від 10.10.2012 року №220 на суму 5 678,76 грн., від 05.11.2012 року №114 на суму 8 368,80 грн., від 27.11.2012 року №660 на суму 9 253,20 грн., від 06.12.2012 року №171 на суму 6 763,92 грн., від 03.01.2013 року №76 на суму 2 100,00 грн., від 07.02.2013 року на суму 18 291,36 грн., від 11.03.2013 року №238 на суму 6 436,80 грн., від 01.04.2013 року №5 на суму 3 888,96 грн.);

довіреностей на ім'я директора ТОВ «Київспецметал» ОСОБА_1 на отримання від ТОВ «Альта-Ком» товарно-матеріальних цінностей (№16 від 10.10.2012 року, №1 від 05.11.2012 року, №19 від 27.11.2012 року, №20 від 06.12.2012 року, №1 від 03.01.2013 року, №2 від 07.02.2013 року, №3 від 11.03.2013 року, №4 від 01.04.2013 року);

рахунків-фактур (№220 від 10.10.2012 року на суму 5 678,76 грн., №114 від 05.11.2012 року на суму 8 368,80 грн., №660 від 27.11.2012 року на суму 9 253,20 грн., №171 від 06.12.2012 року на суму 6 763,92 грн., №76 від 03.01.2013 року на суму 2 100,00 грн., №171 від 07.02.2013 року на суму 18 291,36 грн., №238 від 11.03.2013 року на суму 6 436,80 грн., №5 від 01.04.2013 року на суму 3 888,96 грн.);

виписки з банківського рахунку позивача.

Також, представником позивача надано суду копії первинно облікових документів як доказів подальшої реалізації товарів, придбаних у ТОВ «Альта-Ком».

Водночас, у відповідь на судовий запит від 30.07.2014 року через канцелярію суду надійшла копія вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013 року у справі №761/19615/13-к (провадження №1-кп/761/684/2013), який відповідно до відмітки набрав законної сили 03.10.2013 року, відносно ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 року в с. Діброва Роменського району Сумської області, громадянина України, тимчасово не працюючого, одружений, має на утриманні малолітню дитину, має середню освіту, проживає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований: АДРЕСА_2, раніше судимого: 24 вересня 2012 року вироком Роменського міськрайонного суду Сумської області засуджено за ч. 1 ст. 304 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки; на підставі ст. 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік 6 (шість) місяців, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, згідно регулятивної частини якого, зокрема, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 27 ч. 5, ст. 205 ч. 1 КК України, і призначено йому покарання у вигляду штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн.

Як вбачається зі змісту вищезазначеного вироку, судом встановлено, що не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах ТОВ «Альта-Ком», усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, ОСОБА_2 погодився на таку пропозицію. При цьому, ОСОБА_2 надав невстановленій особі свої паспортні данні, які необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства. Далі невстановлена слідством особа при невстановлених обставинах виготовила статут ТОВ «Альта-Ком», в яких ОСОБА_2 був зазначений як засновник вказаного підприємства. Так, використовуючи ТОВ «Альта-Ком» для прикриття незаконної діяльності, не встановлені слідством особи уникли від контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Отже, первинно облікові документи (видаткові та податкові накладні), на підставі яких ТОВ «Київспецметал» сформовано валові витрати та податковий кредит за результатами фінансово-господарських операцій з ТОВ «Альта-Ком», як вбачається з наявних у матеріалах справи копій останніх, підписані від імені директора ТОВ «Альта-Ком» ОСОБА_2, який, з огляду на встановлені у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013 року у справі №761/19615/13-к (провадження №1-кп/761/684/2013) обставини даної кримінальної справи, заперечує свою участь у безпосередній діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними уповноваженою особою, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування за рахунок останніх валових витрат є безпідставним.

Слід зазначити, що аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду України від 05.03.2012 року (№ЄДРСР 23740257), прийнятої за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

З урахуванням всього викладеного вище, суд дійшов висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не спростовано висновків ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі яких ТОВ «Київспецметал» збільшено суму грошового зобов'язання з податків на додану вартість та прибуток оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Таким чином, враховуючи висновки суду щодо оспорюваних фінансово-господарських операцій, за результатами яких не встановлено реальності (товарності) здійснення останніх, суд дійшов висновку про обґрунтованість та законність донарахування ТОВ «Київспецметал» грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок