Рішення № 40620192, 22.09.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 212/11473/2012 Провадження № 22-ц/772/2704/2014Головуючий в суді першої інстанції Романчук Р.В.Категорія 47 Доповідач Медяний В. М.

Р І Ш Е Н Н Я

Апеляційного суду Вінницької області

від 22 вересня 2014 року

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :

Головуючого: Медяного В.М.,

Суддів : Матківської М.В., Пащенко Л.В.,

при секретарі : Агеєвій Г.А.,

за участю сторін у справі: представника Вінницької міської ради Шалагінова А.В., представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом Вінницької міської ради до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління Держземагенства у Вінницькому району Вінницької області, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку і зобов`язання вчинити дії та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Вінницької міської ради, про відшкодування шкоди,

за апеляційною скаргою Вінницької міської ради на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2012 року Вінницька міська рада звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління Держкомзему у м. Вінниці Вінницької області, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку і зобов`язання вчинити дії.

Посилається на те, що ОСОБА_3 згідно рішення Вінницької міської ради №1075 від 04.03.2005 року була надана безоплатно у приватну власність земельна ділянка НОМЕР_1 в садівничому товаристві «Берізка» П`ятничанського масиву площею 678 кв.м., а також було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серія ЯА №819754 від 07.09.2005 року. Однак, Вінницька міська рада вважає, що таке рішення є протиправними, так як при його ухвалені не було взято до уваги, що звужений ОСОБА_3 прохід значно менший ніж того вимагають діючі нормативи ДБН 360-92 т. таблиці 7.1. Також дане рішення Вінницької міської ради прийняте з порушенням вимог ч.7,8 ст.118 ЗК України, оскільки було прийняте без розроблення проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_3

Крім того, 14 червня 2012 року Вінницьким апеляційним адміністративним судом було задоволено заяву ОСОБА_5 та визнано протиправним і скасовано рішення Вінницької міської ради в частині п.1.3, п.2.3. від 04.03.2005 року №1075 від 04.03.2005 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу земельних ділянок у власність і оренду». Таким чином, Вінницька міська рада вважає, що у зв'язку з визнанням протиправним рішення Вінницької міської ради від 04.03.2005 року за №1075 відсутні правові підстави і для видачі державного акту ОСОБА_3

В свою чергу у вересні 2012 року ОСОБА_3 звернулася в суд із зустрічним позовом до Вінницької міської ради про відшкодування матеріальної шкоди. (т.1 а.с. 23-25). Посилається на те, що на оформлення технічної документації із землеустрою нею були витрачені грошові кошти в розмірі 238 грн. 49 коп. Також нею виконувались всі вимоги Вінницької міської ради для передачі їй земельної ділянки в приватну власність, у зв'язку з чим, на вимогу Вінницької міської ради нею була замовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, яка була виготовлена в 2004 році та затверджена заступником міського голови. Пунктом 1 рішення Вінницької міської ради від 04.03.2005 р. №1075 дана технічна документація була затверджена міською радою.

Зазначає, що для відновлення нею свого права власності на земельну ділянку їй необхідно буде витратити щонайменше 2049 грн. 75 коп., в яку входить вартість робіт з розробки проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, виконання геодезичних робіт та виготовлення нової технічної документації із землеустрою. Крім того, вважає, що в результаті неправомірного рішенням Вінницької міської ради та в результаті скасування державного акта, виданого на підставі такого рішення, Вінницькою міською радою їй були спричинені збитки в розмірі 2 288,24 грн., а також сплачений нею судовий збір в сумі 214, 60 грн. та витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн., а всього вважає, що з Вінницької міської ради слід стягнути на її користь 4 502,48 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду Вінницької області від 18 вересня 2012 року було об'єднано зустрічний позов ОСОБА_6 із первісним позовом Вінницької міської ради (т.1 а.с.40).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 березня 2014 року залучено до участі у справі як правонаступника третьої особи Управління Держкомзему у м. Вінниці Вінницької області - Управління Держземагенства у Вінницькому районі Вінницької області (а.с.97).

В ході розгляду справи, у березні 2014 року ОСОБА_7 змінила предмет зустрічного позову та просила суд стягнути з Вінницької міської ради на її користь 14502,84 грн., в тому числі матеріальну шкоду в розмірі 238,49 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн., завдані збитки в розмірі 2049,75 грн., судовий збір в розмірі 214,60 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 2000 грн.(а.с.109, 110).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25 березня 2014 року прийнято до провадження заяву ОСОБА_7 про зміну предмету позову за її зустрічним позовом (т.1 а.с.122).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2014 року первісний позов Вінницької міської ради задоволено частково. Визнано недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 819754 від 07.09.2005 року, яким закріплено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0678 га для ведення садівництва, яка розташована у садівничому товаристві «Берізка», ділянка АДРЕСА_1

В іншій частині вимог первісного позову відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Вінницької міської ради 53,65 грн. судового збору.

Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Вінницької міської ради за рахунок коштів місцевого бюджету м. Вінниці 238,49 грн. матеріальної шкоди та 3000 грн. моральної шкоди. В іншій частині вимог зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з Вінницької міської ради на користь ОСОБА_3 94,54 грн. судового збору (т.1 а.с.127-131).

Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2014 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2014 року залишено без змін (т.1 а.с.173-176).

У червні 2014 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про перегляд рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами (т. 1 а.с.180-181). Посилається на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2014 року було задоволено її касаційну скаргу та скасовано постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р. та залишено в силі постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.03.2012 року якою ОСОБА_5 відмовлено в позові. Отже, на даний час пункти 1.3 та 2.3. рішення Вінницької міської ради від 04.03.2005 року №1075 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу земельних ділянок у власність і оренду», на підставі яких був виданий їй державний акт, є чинними. Тому вважала за необхідне скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами.

У липні 2014 року ОСОБА_7 звернула до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, згідно яких просила стягнути з Вінницької міської ради на її користь моральну шкоду в розмірі 10000 грн. та судові витрати, понесені нею у зв'язку з розглядом даної справи (т.2 а.с.209).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2014 року заяву ОСОБА_3 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2014 року задоволено.

Скасовано рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2014 року.

В позові Вінницької міської ради до ОСОБА_3 відмовлено. Судові витрати залишено без відшкодування.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Вінницької міської ради на користь ОСОБА_3 за рахунок коштів місцевого бюджету 5 000 грн.00 коп. у відшкодування моральної шкоди та 580 грн.00 коп. в рахунок понесених та документально підтверджених судових витрат. В задоволені позову в іншій частині відмовлено (т.2 а.с.215).

В апеляційній скарзі Вінницька міська рада просить рішення суду першої інстанції від 29 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами. Зазначає, що рішення суду є незаконним і необґрунтованим через порушення норм матеріального та процесуального права, через неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

В суді апеляційної інстанції представник Вінницької міської ради - Шалагінов А.В. апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнала та заперечила проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість.

Представник Управління Держземагенства у Вінницькому району Вінницької області в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з'явився, однак був повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, тому відповідно до вимог ч.2 ст.305 ЦПК України справа розглянута у його відсутність, оскільки його неявка не перешкоджає розглядові справи.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у справі, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Проте, зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами та ухвалюючи нове рішення у справі, суд першої інстанції встановив та виходив з того, що на підставі рішення Вінницької міської ради від 04.03.2005 року № 1075 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу земельних ділянок у власність і оренду» (пункти 1.3, 2.3) 07.09.2005 року ОСОБА_3 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 819754, яким закріплено право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,0678 га для ведення садівництва, яка розташована у садівничому товаристві «Берізка», ділянка НОМЕР_1, П»ятничанський масив, м. Вінниця, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010500101003.

Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.03.2012 р. по адміністративній справі № 2-а-2711/11 за позовом ОСОБА_5 до Вінницької міської ради за участю третьої особи ОСОБА_8, про визнання недійсними та скасування пунктів 1.3. та 2.3. рішення Вінницької міської ради від 04.03.2005 р. №1075 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу земельних ділянок у власність і оренду"" в задоволені позову відмовлено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р. по адміністративній справі № 2-а-2711/11/0212 задоволено апеляційну скаргу Вінницької міської ради, скасовано постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.03.2012 р. та прийнято нову постанову, якою задоволено позов ОСОБА_5, визнано протиправними та скасовано 1.3. та 2.3. рішення Вінницької міської ради від 04.03.2005 р. №1075 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу земельних ділянок у власність і оренду'".

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 р. задоволено касаційну скаргу ОСОБА_8 Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 р. скасовано. Постанову Ленінського районного суду м. Вінниці від 15.03.2012 р. у справі за позовом ОСОБА_5 до Вінницької міської ради за участю третьої особи ОСОБА_8, про визнання недійсними та скасування пунктів 1.3. та 2.3. рішення Вінницької міської ради від 04.03.2005 р. №1075 - залишено в силі. В ухвалі зазначено, що приймаючи рішення від 04.03.2005 р. №1075 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу земельних ділянок у власність і оренду1" Вінницька міська рада діяла відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв'язку з нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з нововиявленими обставинами є: п.3 - скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 365 ЦПК України заява про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами розглядається у судовому засіданні. Розглянувши заяву, суд може скасувати судове рішення, що переглядається, і прийняти нове судове рішення або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

Заявник ОСОБА_3 обґрунтувала свою заяву про перегляд рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами скасуванням ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.05.2014 року постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012 року на підставі якого було ухвалено рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 26.03.2014 року у даній справі, а тому пункти 1.3. та 2.3. рішення Вінницької міської ради від 04.03.2005 р. №1075 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу земельних ділянок у власність і оренду", на підставі яких був виданий ОСОБА_3 державний акт, є чинними.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до висновку що заява в цій частині є обґрунтованою та підлягає задоволенню, оскільки заявником доведено, що вказана нею обставина могла вплинути на розгляд справи та рішення в ній.

Враховуючи вищевикладене, зокрема те, що на даний час пункти 1.3. та 2.3. рішення Вінницької міської ради від 04.03.2005 р. №1075 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку та передачу земельних ділянок у власність і оренду», на підставі яких був виданий ОСОБА_3 державний акт, є чинними, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що в позові Вінницької міської ради до ОСОБА_3, третя особа Управління Держземагентства у Вінницькому районі Вінницької області, про визнання недійсним та скасування державного акту па право власності на земельну ділянку і зобов'язання вчинити дії слід відмовити.

Колегія суддів повністю погоджується в цій частині з таким висновком суду першої інстанції, оскільки, встановивши такі обставини, правильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, суд прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про задоволення заяви ОСОБА_3 про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, скасування судового рішення, що переглядається та прийняття нового судового рішення про відмову в задоволенні позову Вінницької міської ради. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції в цій частині не спростовують.

Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. п. 3, 4, 9, 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 "Про застосування цивільного процесуального законодавства при розгляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами", нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (ч. 2 ст. 361 ЦПК України). Для визначених пунктами 3, 4 частини другої статті 361 ЦПК нововиявлених обставин необхідними умовами є те, що вони існували на час розгляду справи, але підстави виникли після ухвалення рішення у справі (зокрема, шляхом скасування судового рішення, яке стало підставою для його ухвалення), спростовують обставини, встановлені судом на час розгляду справи, та мають важливе значення для її розгляду. Скасування судового рішення (пункт 3 частини другої статті 361 ЦПК) може бути визнано нововиявленою обставиною лише в тому випадку, коли суд обґрунтував ухвалене судове рішення скасованим (воно було підставою для ухвалення такого судового рішення) або виходив із нього, хоча прямо й не посилався на нього на підтвердження наявності вказаних обставин, а також якщо наслідком скасування судового рішення є інше за змістом вирішення спору. Підставою скасування судового рішення може бути лише ухвалене судом судове рішення, а не рішення третейського суду або іншого державного органу. Вирішуючи питання про скасування судового рішення із зазначених підстав, суди мають виходити з преюдиційного зв'язку судових рішень, зокрема, із того, що між рішеннями має існувати матеріально-правовий зв'язок, факти, встановлені в одній із справ, мають значення для іншої справи.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

Так, задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_3, суд першої інстанції, керуючись вимогами ст.ст.3, 21,24, ч.1 ст.55 Конституції України, ст.23 ЦК України та ст.77 ЗУ «Про місцеве самоврядування», виходив з того, що ОСОБА_3 має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, та які негативно вплинули на стан її здоров'я, що підтверджується відповідними медичними документами, які містяться в матеріалах справи. При визначенні розміру моральної шкоди суд врахував характер, обсяг та тривалість моральних страждань та, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню та стягнення на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 5 000 грн. При цьому, у судовому засіданні ОСОБА_3 зазначила, що нею були виконанні всі вимоги Вінницької міської ради для передачі їй земельної ділянки в приватну власність, натомість тривалий час вона немає можливості користуватися земельною ділянкою, оскільки тривають судові процеси, їй створюються різноманітні перешкоди в користуванні ділянкою. Вона є інвалідом Ш групи загального захворювання. Судові справи, які тривають з 2011 року щодо скасування рішення міської ради, а на даний час державного акту, відволікають її від інших, більш корисних занять та скорочують вільний час, породжують зневіру до органів влади, нервове напруження, почуття роздратування, пригніченості, дискомфорту, розпачу, що спричиняє значне погіршення її здоров'я. Вона постійно відчуває тривогу та занепокоєння щодо можливості користуватися земельною ділянкою, в зв'язку з цим погіршується її стан здоров'я. З травня 2011 року по даний час вона постійно знаходиться під наглядом лікарів. Її стан здоров'я періодично потребує хірургічних втручань, що тягне витрачання значних коштів на лікування. Їй завдано значних душевних страждань. Розмір моральної шкоди ОСОБА_3 оцінила в 10000 грн.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина. її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. ст. 21, 24, ч. 1 ст. 55 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно частин 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно ст. 77 ЗУ «Про місцеве самоврядування», шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом; спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

У п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до ст.1175 ЦК України, шкода завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади АРК або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, АРК або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Проте, суд першої інстанції належним чином не врахував істотні на даний час обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, оскільки даним рішенням суду жодних рішень органу місцевого самоврядування - Вінницької міської ради, що стосуються ОСОБА_3 не визнано незаконними та не скасовано, тим самим не має належних доказів завдання їй моральної шкоди. Таким чином у суду першої інстанції в разі відмови в задоволенні позову Вінницької міської ради до ОСОБА_3 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку і зобов`язання вчинити дії, не було достатніх правових підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів не може погодитись з посиланням ОСОБА_3 як на підставу завдання їй моральної шкоди на те, що з 2011 року тривають судові справи щодо скасування рішення міської ради, а на даний час державного акту, що є на її думку причиною погіршення її стану здоров'я.

Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають; наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, суд повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з п.4. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4, у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. При недотриманні позивачем зазначених вимог настають наслідки подання позовної заяви, що не відповідає вимогам закону.

Проте, всупереч вищевикладеним нормам, ОСОБА_3 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме судові справи є причиною погіршення її стану здоров'я і що безпосередньою виною в цьому є дії (бездіяльність) Вінницької міської ради, що суперечить вимогам ч.4 ст.60 ЦПК України, згідно якої доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. В свою чергу суд першої інстанції, не дослідив наявність шкоди, протиправність дій (бездіяльності) Вінницької міської ради, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що в цій частині апеляційна скарга є обґрунтованою, оскільки ґрунтується на вимогах діючого законодавства та повністю спростовує доводи суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. З доводів апеляційної скарги вбачається, що в іншій частині рішення суду першої інстанції Вінницькою міською радою не оскаржується, а стосуються фактично лише щодо питання відшкодування моральної шкоди.

Згідно ч. 3 ст. 365 ЦПК України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням втрачають законну силу судові рішення інших судів у цій справі.

Таким чином, при вирішенні спору судом першої інстанції допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав доведеними, неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, рішення суду в частині відшкодування моральної шкоди не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності й обґрунтованості, що призвело до неправильного вирішення спору, тому в цій частині залишатись в силі не може та підлягає скасуванню відповідно до вимог п.п.1, 2, 3, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим та доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають достатніх підстав для його скасування.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4, 303, 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Вінницької міської ради задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2014 року в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 до Вінницької міської ради про відшкодування моральної шкоди скасувати. В задоволенні позову в цій частині позовних вимог відмовити.

В іншій частині рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 липня 2014 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : підпис. В.М. Медяний

Судді : підписи. М.В. Матківська

Л.В. Пащенко

Згідно з оригіналом.

Суддя: В.М. Медяний