Ухвала суду № 40618292, 16.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 р.Справа № 818/733/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2014р. по справі № 818/733/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко", звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 05.03.2014 р. № 0000612203, №0000622203.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2014р. по справі № 818/733/14 адміністративний позов задоволено. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області № 0000612203, № 0000622203 від 05.03.2014р.

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, а саме п.п. 14.1.36, 14.1. 231 п.14.1 ст. 14, п.п. 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2014р. по справі № 818/733/14 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи апеляційної скарги, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що у період з 27.01.2014 р. по 13.02.2014 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Будівельна виробничо-комерційна компанія "Федорченко" з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні операцій з придбання продукції та подальшої реалізації на експорт за період з жовтень-грудень 2012р. та січень-серпень 2013р., про що було складено акт №583/2203/14005202/71 від 20.02.2014р. (т.1, а.с.16-109).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог: п.п. 14.1.36, 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, п.п.198.1, 198.3. ст. 198 п. 200.1 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит на 3704172 грн. та донараховано податку на додану вартість в сумі всього 2683553 грн., в т.ч. березень 2013р. - 254448 гри., квітень 1013р. - 832166 грн., травень 2013 - 1016607 грн., червень 2013р. - 11951 грн., липень 2013р. - 386830 грн., серпень 2013- 181551 грн. та зменшено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) за серпень 2013р. в сумі 1020619 грн.

В акті перевірки зазначено, що за операціями з придбання сантехнічних виробів, титану діоксиду пігментного та яловичини замороженої І категорії та охолодженої І категорії витрати ТОВ "БВК компанія "Федорченко" з урахуванням ПДВ, послуг транспортування та комісії, сертифікації та митного декларування склали у сумі 22291559 грн., а реалізація на експорт склала 19006577 грн. Тобто, реальні (фактичні) витрати ТОВ "БВК компанія "Федорченко", понесені у зв'язку з придбанням сантехнічних виробів, титану діоксиду пігментного та яловичини замороженої І категорії та охолодженої І категорії на 3284 982 грн. більші, ніж розмір обсягу реалізації. В результаті чого дані операції є збитковими, не спрямовані на отримання доходу, та не пов'язані з господарською діяльністю.

На підставі вищезазначеного акту відповідачем 05.03.2014 р. були прийняті податкові повідомлення-рішення: №0000612203, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивачу за платежем "податок на додану вартість" на 3354441,25 грн., у тому числі - 2683553 грн. за основним платежем та 670888 грн. 25 коп. за штрафними санкціями; № 0000622203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1020619,00 грн. за серпень 2013р. (т.1, а.с. 13-14).

З акту перевірки встановлено, що підставою для прийняття вищезазначених податкових повідомлень-рішень стали висновки податкового органу про те, що зовнішньоекономічна діяльність з продажу товарів на експорт є нетиповою (невластивою) діяльністю для позивача. Також, в акті перевірки зазначено, що експортні операції є для позивача завідомо збитковими і тому такими, що не відносяться до господарської діяльності. При чому, на думку відповідача сума збитків позивача дорівнює сумі податку на додану вартість (ПДВ), сплаченого позивачем при придбанні експортованих товарів на внутрішньому ринку України.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у м. Сумах № 0000612203, № 0000622203 від 05.03.2014р.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

З матеріалів справи встановлено, що на підставі договору поставки № 38 від 25.02.2013р. позивачем було придбано у ТОВ "Укрсанліт" сантехнічну продукцію на загальну суму 3368279,50 грн., в т.ч. ПДВ 561379,92 грн.

Придбаний у ТОВ "Укрсанліт" товар позивач реалізував на експорт: ТОВ "СанТоргСюз" (м.Москва, РФ), згідно контракту № 2502-1 від 25.02.2013р.; ТОВ ТБ "Санторгсоюз" (м. Москва, РФ), згідно контракту № 09/24 від 10.07.2013р.; ТОВ "Сантехническая компания АКИ" (м. Воронеж, РФ) - за контрактом №09/21 від 26.03.2013р. Всього загальна сума доходу від експорту 2756556,81 грн. без ПДВ.

За договором поставки № 03/13 від 01.03.2013, укладеним між позивачем та ТОВ "Продекспортгруп" позивачем було придбано товар - титану діоксид пігментний на загальну суму 2630000,00 грн., в т.ч. ПДВ 438333,33 грн.

Придбаний у ТОВ "Продекспортгруп" товар позивач реалізував на експорт за контрактом № 003/2013 від 11.03.2013р., укладеним з ТОВ "Один" (Курська обл., м.Суджа, РФ) на загальну суму 2354249,10 грн. без ПДВ.

На підставі договору купівлі-продажу товарів № 02-04/КП від 02.04.2013 р., укладеним між позивачем та ПАТ "Конотопм'ясо", позивач придбав м'ясної продукції на загальну суму 15188820,00 грн., в т.ч. ПДВ 2531470,00 грн.

Придбаний у ПАТ "Конотопм'ясо" товар позивач реалізував на експорт через комісіонера за договором комісії № 04-04/ком від 04.04.2013 р. щодо реалізації на експорт яловичини замороженої та охолодженої, укладеним між позивачем та ПП "Комерційна фірма "Агроексім" на загальну суму 14088549,52 грн. без ПДВ.

Таким чином, позивачем від реалізації на експорт товару було отримано дохід у сумі 19359243,24 грн. Тобто, саме таку суму позивач отримав на банківські рахунки у гривневому еквіваленті за експортні операції.

Придбання товару на внутрішньому ринку підтверджується видатковими, податковими накладними.

Продаж товару на експорт підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Перевезення товару підтверджується міжнародними транспортними накладними.

Всі витрати, пов'язані з придбанням та реалізацією (послуги брокера, ТПП, митного зберігання, комісійна винагорода) підтверджуються необхідними первинними документами - актами виконаних робіт (наданих послуг), податковими накладними тощо, які залучені до матеріалів справи.

Зазначені документи оформлені належним чином, стосовно чого не заперечував відповідач в акті перевірки. Під час дослідження зазначених документів судом не встановлено порушень щодо їх оформлення, крім того, належне оформлення податкових накладних і витратних документів, на підставі яких сформовано спірні суми, не заперечувалось і самим податковим органом. Відтак, в силу приписів Податкового кодексу України, наявність належним чином оформлених документів надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що надані позивачем докази підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах.

Отже, позивачем було придбано товару за перевірений період на загальну суму 21187099,50 грн., в т.ч. ПДВ 3531183,25 грн. Сума без ПДВ 17655916,25 грн.

Крім того, позивачем було понесено супутні витрати на експорт товару (перевезення, комісійні, послуги брокера, ТПП тощо) на загальну суму 1102459,50 грн., в т.ч. ПДВ 172515,98 грн. Сума без ПДВ 929943,52 грн.

Реалізовано на експорт позивачем товару на загальну суму 19359243,24 грн. без ПДВ. Таким чином, дохід позивача від експортних операцій склав 19359243,24 грн. Прибуток (різниця між доходом та витратами) склав: 19359243,24 грн. - 17655916,25 грн. - 929943,52 грн. = 773383,47 грн.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком судуд першої інстанції, що твердження відповідача щодо того, що експортні операції завідомо збиткові та не направлені на отримання доходу, є безпідставними.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.198.4. ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті. Витрати операційної діяльності, у відповідності з пп. 138.1.1 п. 138 згаданої статті, окрім іншого, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 14.1.228. пункта 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Відповідно до п.п. 138.6, 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу. Собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). Але не податку на додану вартість.

Витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

У відповідності з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати» витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Згідно п. 10 вищезазначеного Положення встановлено, що до витрат підприємств відноситься собівартість реалізованих товарів, яка визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

У відповідності до п. 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка включає в себе суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків.

Відповідно до п.п. 14.1.178. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Таким чином за правилами Податкового кодексу України та Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку кошти, сплачені в ціні товару як податок на додану вартість, не є витратами.

Відповідно до пп. 195.1.1 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту. Отже, податкові зобов'язання з податку на додану вартість при експорті товарів не виникають.

Таким чином колегія суддів зазначає, що позивачем було правомірно визначено суми витрат та прибутку, а також суми податкового кредиту при вчиненні спірних операцій. При придбанні товару на внутрішньому ринку було сплачено 18583416,96 грн. постачальникам. При цьому було також сплачено податок на додану вартість, який був включений до податкового зобов'язання та сплачений постачальниками позивача до бюджету, отже, держбюджет не поніс жодних втрат, а навпаки отримав поповнення. При продажу товару на експорт позивачем було отримано доходу на суму 19359243,24 грн. Експортні операції оподатковані податком на додану вартість за нульовою ставкою. Таким чином позивачем було отримано прибуток від спірних операцій у сумі 775826,28 грн., податок на додану вартість, сплачений контрагентами позивача за внутрішньодержавними поставками, було взято позивачем до податкового кредиту, як те встановлено правилами ст. 198 Податкового кодексу України.

Довод апеляційної скарги відповідача, що діяльність з експорту товарів є нетиповою діяльністю для позивача, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки з матеріалів прави встановлено, що до видів діяльності позивача, відомості щодо яких внесено до Єдиного державного реєстру, включено клас 46.90 неспеціалізована оптова торгівля. Цей клас включає оптову торгівлю різним асортиментом товарів без будь-якої визначеної спеціалізації. Отже, виходячи з викладеного, діяльність позивача з придбання на внутрішньому ринку товарів та продажу таких товарів на експорт є діяльністю, що відноситься до видів, внесених до Єдиного державного реєстру як відомості про позивача, про що свідчить витяг з ЄДР та довідка з ЄДРПОУ, які залучені до матеріалів справи.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем належним чином було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість сплачену у складі вартості придбаного товару у постачальників ТОВ "Укрсанліт", ТОВ "Продекспортгруп", ПАТ "Конотоп-М'ясо", а також у складі вартості комісійних послуг, наданих ПП «Комерційна фірма «Агроексім», наданими до перевірки належно оформленими податковими накладними та іншими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, відповідності господарської операції видам діяльності позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість позивачу у перевіреному періоді, та завищення від'ємного значення податку на додану вартість, а тому суд першої інстанції правомірно скасував податкові повідомлення - рішення від 05.03.2014 р. № 0000612203, № 0000622203.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2014р. по справі № 818/733/14 суд дійшов вірних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 24.04.2014р. по справі № 818/733/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 22.09.2014 р.