Постанова № 40617839, 23.09.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р.Справа № 923/384/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Ярош А.І., Мирошниченко М.А.

(відповідно до розпорядження голови суду від 22.09.2014р. розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Селиверстовій М.В.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: не з'явився

від відповідача за первісним позовом: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кіровоградгідроспецбуд"

на рішення господарського суду Херсонської області від 19 червня 2014 року

у справі №923/384/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кіровоградгідроспецбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська виробничо-будівельна компанія"

про стягнення 169927,35 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська виробничо-будівельна компанія"

до Публічного акціонерного товариства "Кіровоградгідроспецбуд"

про визнання недійсним договору,-

В С Т А Н О В И В:

ПАТ "Кіровоградгідроспецбуд" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" про стягнення 169927,35 грн. боргу за договором №6/06-11 від 24.06.2011р.

06.05.2014 року ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" звернулось до місцевого господарського суду із зустрічним позовом, в якому просить визнати недійсним договір надання послуг автотранспорту та механізмів №6/06-11 від 24.06.2011р., укладений між ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" та ПАТ "Кіровоградгідроспецбуд".

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19 червня 2014 року у справі №923/384/14 (суддя Нікітенко С.В.) у задоволенні первісного та зустрічного позову відмовлено.

Приймаючи рішення, місцевий господарський суд дійшов до висновку, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що у період строку дії договору № 6/06-11 від 24.06.2011р. та на виконання умов цього договору, позивач у період з 01.05.2012р. по 27.12.2012р. надав відповідачу послуги на загальну суму 244551,35 грн., а відповідач лише частково розрахувався, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 161186,33 грн. Також місцевий господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, у зв'язку з тим, що вказаний договір відповідає вимогам закону, а підстави для визнання його недійсним - відстуні.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням господарського суду першої інстанції, ПАТ "Кіровоградгідроспецбуд" звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ "Кіровоградгідроспецбуд" в повному обсязі, з посиланням при цьому на порушення судом, при винесенні оскаржуваного рішення, норм матеріального та процесуального права, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

02.09.2014р. ПАТ "Кіровоградгідроспецбуд" було подано до місцевого господарського суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог вх.№3697/14/Д1, відповідно до якого просило скасувати рішення частково, в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ "Кіровоградгідроспецбуд", та залишити без змін в частині відмови у задоволенні позовних вимог ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія".

За ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Норми ГПК щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Водночас ГПК не передбачено порядок зменшення розміру вимог апеляційної скарги, з огляду на що, вказане клопотання ПАТ "Кіровоградгідроспецбуд" від 02.09.2014р. за вх.№3697/14/Д1 відхиляється.

Представник ПАТ "Кіровоградгідроспецбуд" у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення від 14.08.2014р.

Представник ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" у судове засідання не з'явився, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить відповідне поштове повідомлення від 14.08.2014р.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ПАТ "Кіровоградгідроспецбуд" за відсутністю представників позивача та відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

З матеріалів справи вбачається, що 24.06.2011р. між ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" (відповідач, позивач за зустрічним позовом, замовник) та ПАТ "Кіровоградпдроспецбуд" (позивач, відповідач за зустрічним позовом, виконавець) було укладено договір надання послуг автотранспорту та механізмів № 6/06-11 (надалі - договір), за умовами якого виконавець зобов'язався надати послуги автотранспортом та механізмами по заявці замовника, а замовник зобов'язався своєчасно та у повному обсязі оплачувати наданні послуги.

За п.3.2 договору оплата виконаних робіт поводиться не пізніше 3-х днів після отримання рахунку на оплату, згідно актів виконаних робіт, які будуть підписуватися щотижнево, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця після їх підписання сторонами по цінам, вказаним у п .1 пп.1даного договору.

Відповідно до п.7.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2011р.

Як стверджує позивач, останній на виконання умов договору у період з 01.05.2012р. по 27.12.2012р. виконав роботи, тобто надав відповідачу послуги на загальну суму 244551,35 грн., що підтверджується документальними доказами, а саме: податковими накладними, актами здачі-приймання робіт, рахунками фактури, шляховими листами та товарно-транспортними накладними (т.1 а.с. 36-224).

Позивач зазначає, що у встановлені договором терміни відповідач повністю не розрахувався, внаслідок чого склалася заборгованість у розмірі 161186,33 грн.

05 лютого 2014 року позивачем було направлено відповідачу претензію №40 з вимогою сплатити суму заборгованості за договором у добровільному порядку. Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Вищенаведене стало підставою для звернення ПАТ "Кіровоградпдроспецбуд" до місцевого господарського суду з відповідним позовом.

ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія", вважаючи, що зміст договору суперечить чинному законодавству України, а отже, відповідно до ст.ст. 153, 203, 215, 227 ЦК України повинен бути визнаний судом недійсним, звернувся до місцевого господарського суду з відповідним зустрічним позовом.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов до наступних висновків.

Статтею 175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дослідивши зміст договору №6/06-11 від 24.06.2011р., апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За вимогами ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з наданих позивачем на підтвердження виконання робіт за спірним договором у період з 01.05.2012р. по 27.12.2012р. на загальну суму 244551,35 грн. актів здачі-приймання робіт, рахунків фактури, шляхових листів та товарно-транспортних накладних(т.1 а.с. 36-224), у вказаних документах відсутні посилання на те, що вони складені на підставі договору №6/06-11 від 24.06.2011р.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, у наданих позивачем податкових накладних, містяться відомості на виконання умов якого договору позивачем у період з 01.05.2012р. по 27.12.2012р. надавались відповідачу послуги - "договір про надання послуг від 03.01.2012р. №1-01-12".

Апеляційний господарський суд зауважує, що умови договору в частині строку дії договору свідчать, що даний договір діє лише до 31.12.2011р. (п. 7.1. договору).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що посилання позивача на договір № 6/06-11 від 24.06.2011р., на виконання умов якого у період з 01.05.2012р. по 27.12.2012р. позивачем були надані послуги відповідачу на загальну суму 244551,35 грн., є безпідставними та необґрунтованими, оскільки договір діяв лише до 31.12.2011р.

Доказів пролонгації дії договору сторонами до суду не надано.

Окрім того, апеляційний господарський суд зауважує, що рахунки, на які посилається позивач, вже не дійсні до сплати, оскільки строк їх дійсності вичерпався у кінці 2012 року.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи скаржника стосовно того, що місцевий господарський суд дійшов невірного висновку, що позивачем не надано до суду належним та допустимих доказів які б підтверджували, що у період з 01.05.2012р. по 27.12.2012р. позивачем були надані послуги відповідачу в межах дії договору № 6/06-11 від 24.06.2011р. на загальну суму 244551,35 грн., оскільки судом не витребовувалися докази та пояснення сторін з даного питання, з огляду на наступне.

За ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Таким чином, саме сторони повинні довести обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Враховуючи наведене саме ПАТ "Кіровоградгідроспецбуд" повинен був надати необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Згідно зі ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що у період строку дії договору № 6/06-11 від 24.06.2011р. та на виконання умов цього договору, позивач у період з 01.05.2012р. по 27.12.2012р. надав відповідачу послуги на загальну суму 244551,35 грн., а відповідач лише частково розрахувався, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 161186,33 грн.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши позовні вимоги з документальними доказами наданими в їх обґрунтування, колегія суддів приходить до висновку, що первісний позов за обраним способом захисту та заявленим предметом позову задоволенню не підлягає.

Апеляційний господарський суд не приймає до уваги доводи відповідача, що договір № 6/06-11 від 24.06.2011р. поєднав у собі дві угоди, які регулюються різними нормами матеріального права, як договір щодо перевезення вантажів, вимоги до якого передбачені положеннями глави 64 Цивільного кодексу України "Перевезення" з урахуванням глави 32 Господарського кодексу України "Правове регулювання перевезення вантажів" так і договір підряду та глава вимоги до якого передбачені положеннями глави 61 Цивільного кодексу України "Підряд". Одним з істотних умов договору підряду є: ціна договору, складання кошторису, наявність ліцензії на виконання певних робіт, обсяг робіт, строк виконання робіт. Зважаючи на умови договору, істотні умови договору підряду не були належним чином в ньому відображені. Зміст договору суперечить законодавству України, а отже, відповідно до ст.ст. 153, 203, 215, 227 ЦК України повинен бути визнаний судом недійсним, з огляду на наступне.

За ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що посилання ТОВ "Херсонська виробничо-будівельна компанія" в обґрунтування зустрічного позову на ті обставини, що одним із істотних умов договору підряду є - ціна договору, складання кошторису, наявність ліцензії на виконання певних робіт, обсяг робіт, строк виконання робіт, а тому зміст договору №6/06-11 від 24.06.2011р. суперечить законодавству України, оскільки в ньому відсутні істотні умови, які зазначаються у договорі підряду, є безпідставними та необґрунтованими. Як вже було зазначено вище, договір №6/06-11 від 24.06.2011р. за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а тому до нього не можна застосовувати приписи статей ЦК України, які регулюють порядок укладання договорів підряду.

Колегія суддів зауважує, що сторонами не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 ГПК України, на підтвердження порушення спірним договором вимог чинного законодавства, а також інтересів держави і суспільства.

Решта доказів, наданих сторонами, не стосуються предмету спору та не спростовують вищенаведених висновків апеляційного господарського суду.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для відмови у задоволенні зустрічної позовної заяви.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Одеський апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, та матеріали справи не спростовують висновки суду першої інстанції, апеляційний господарський суд вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

За таких обставин оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кіровоградгідроспецбуд" - без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "Кіровоградгідроспецбуд" не виконано вимоги ухвали апеляційного господарського суду від 14.08.2014р. по справі №923/384/14 в частині надання до суду доказів доплати судового збору у сумі 596,07 грн., з огляду на що, керуючись приписами ст.ст. 44, 49 ГПК України, відповідна сума судового збору підлягає стягненню зі скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Херсонської області від 19 червня 2014 року у справі №923/384/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Кіровоградгідроспецбуд" - без задоволення.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Кіровоградгідроспецбуд" (25014, м. Кіровоград, вул. Промислова 4, код ЄДРПОУ 01416197) до державного бюджету України (отримувач коштів: ГУ ДКСУ в Одеській області; код ЄДРПОУ отримувача: 37607526; банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області; МФО 828011; № рахунку: 31217206782002; код бюджетної класифікації 22030001 „Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050), символ звітності 206; код ЄДРПОУ суду 26016990) 596 (п'ятсот дев'яносто шість) грн. 07 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 25 вересня 2014 року.

Головуючий суддя Судді О.О. Журавльов М.А. Мирошниченко А.І. Ярош