Рішення № 40617751, 24.09.2014, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.09.2014 Справа № 920/1104/14за позовом: Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт", м. Шостка, Сумська область,

про стягнення 24402 грн. 84 коп.,

Суддя Заєць С. В.

Представники:

Від позивача - не з'явився;

Від відповідача - не з'явився.

При секретарі судового засідання Сугоняко Н. В.

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 24402 грн. 84 коп., в тому числі 23683 грн. 73 коп. 3% річних за несвоєчасні розрахунки, 148 грн. 69 коп. інфляційних нарахувань, 570 грн. 12 коп. 3% річних за несвоєчасні розрахунки стосовно пені, а також витрати по сплаті судового збору.

Позивач в судове засідання не прибув, однак надіслав телефонограму, в якій зазначив, що представник не може прибути в судове засідання, розгляд справи проводити за наявними матеріалами.

Відповідач у судове засідання не з'явився, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином

Таким чином, враховуючи достатність часу, наданого позивачу та відповідачу для підготовки до судового засідання та надання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принцип змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 43 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд, встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Сумської області від 13.09.2012 року у справі № 5021/1022/12 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 1312 845 грн. 19 коп. основного боргу за поставлений природний газ згідно договору № 06/11-1202 від 30.08.2011 року, 49 662 грн. 31 коп. пені, 3% річних у сумі 29 819 грн. 97 коп., інфляційні збитки у сумі 13 128 грн. 45 коп., а також 29 103 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2012 року у справі № 5021/1022/12 набрало законної сили 27.11.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач несвоєчасно виконав судове рішення від 13.09.2012 року у справі № 5021/1022/12, яке набрало законної сили 27.11.2012 року, сплативши грошову суму присуджену до стягнення у повному обсязі тільки 15.02.2013 року, у зв'язку з чим останньому відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України згідно з поданим розрахунком нараховано 3% річних та інфляційних збитків за несвоєчасні розрахунки стосовно основного боргу та стосовно суми пені.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання. Однак при цьому слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються, інфляційні ж нарахування та нарахування трьох процентів річних на цю заборгованість можуть здійснюватися на загальних підставах відповідно до частини другої статті 625 названого Кодексу з дня, наступного за днем набрання законної сили відповідним судовим рішенням.

Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В той же час правова природа пені зовсім інша, оскільки пеня - це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. ст. 546, 549 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто, пеня носить допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер.

Викладене дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити пеню за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, тому що пеня є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний суд України (постанова від 18.02.2014року у справі № 905/909/13-г).

Те ж саме стосується інфляційних збитків, 3 % річних та судового збору, оскільки стаття 625 Цивільного кодексу України регулює зобов'язальні відносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. При цьому, ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України, в якій йдеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України у разі наявності між сторонами деліктних, а не договірних зобов'язань. Крім того, з рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в ст. 11 Цивільного кодексу України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

Рішення суду про стягнення пені, інфляційних збитків, 3% річних, витрат по сплаті судового збору не породжує прав і обов'язків у розумінні зобов'язальних правовідносин, а є способом захисту тих прав, які вже виникли з інших існуючих правовідносин і щодо яких виник спір. Чинне законодавство в той же час не передбачає нарахування індексу інфляції та 3 % на вказані суми, які стягнуті з відповідача за рішенням суду у справі N 5021/1022/12, оскільки їх правова природа з прийняттям судового рішення не змінилася.

З огляду на викладене, нарахування позивачем інфляційних збитків та 3 % річних за несвоєчасне виконання рішення господарського суду Сумської області від 13.09.2012 року у справі № 5021/1022/12 в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" на користь Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» 49 662 грн. 31 коп. пені, є неправомірним та необґрунтованим.

Разом з цим, враховуючи, що зобов'язання з оплати 1 312 845 грн. 19 грн. основного боргу за поставлений природний газ відповідно до укладеного між сторонами договору поставки природного газу № 06/11-1202 від 30.08.2011 року, яке з урахуванням викладених вище норм чинного законодавства, є грошовим зобов'язанням, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, було виконано відповідачем тільки 15.02.2013 року, саме лише прийняття господарським судом рішення від 13.09.2012 року у справі № 5021/1022/12 про задоволення вимог позивача в цій частині, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних за несвоєчасну сплату 1 312 845 грн. 19 коп. основного боргу за поставлений природний газ відповідно до укладеного між сторонами договору поставки природного газу № 06/11-1202 від 30.08.2011 року є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача 23 683 грн. 73 коп. 3 % річних за період з 10.07.2012 року по 15.02.2013 року, виходячи з суми боргу 1312845 грн. 19 коп., сукупний індекс інфляції 0,0082

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних збитків в сумі 148 грн. 99 коп. та 3 % річних в сумі 570 грн. 12 коп. за несвоєчасні розрахунки стосовно пені суд відмовляє на підставах викладених вище, за їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1773 грн. 09 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Шосткинське підприємство "Харківенергоремонт" (вул. Гагаріна, буд. 1, м. Шостка, Сумська область, код ЄДРПОУ 34113412) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (вул. Шолуденка, 1, м. Київ, код ЄДРПОУ 31301827) 23 683 грн. 73 коп. 3 % річних, 1773 грн. 09 коп. судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.09.2014 року.

Суддя С.В. Заєць