Постанова № 40615856, 12.05.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2014 р. Справа № 804/4992/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Барановського Р. А. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції про скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Дніпропетровського міського управління юстиції, у якому просить:

скасувати Рішення Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9658812 від 28.12.2013 р.;

зобов'язати Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ зареєструвати право власності на нерухоме майно "квартира АДРЕСА_1 загальною площею - 61 м . кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1" за ОСОБА_2 (ДРФОПП НОМЕР_1).

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що всупереч тому, що позивач має всі докази, які засвідчують виникнення у нього права власності на нерухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1, уповноваженим органом з реєстрації речових прав на нерухоме майно безпідставно було відмовлено у державній реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем заперечень до суду не надано.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

09.09.2005р. між ОСОБА_2 та Приватним підприємством "Приватна фірма "Віктор-13" було укладено Договір про інвестування житлового будівництва № 22, відповідно до умов якого, позивач як безпосередній інвестор зобов'язувався, взяти участь у інвестуванні будівництва житлового будинку, за адресою: АДРЕСА_1 (житлова секція в осях 10-14 108 квартирного будинку), а підприємство, як безпосередній забудовник зобов'язувалось організувати будівництво житлового будинку, ввести його в експлуатацію та передати позивачу у власність квартиру АДРЕСА_1 загальною площею - 61 кв. м, розташовану на шосто му поверсі.

В порядку, визначеному умовами вказаного вище договору, підприємством було організовано будівництво житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (житлова секція в осях 10-14 108 квартирного будинку) та відповідно до Акту прийому-передачі житлової площі, яка будується, за адресою: АДРЕСА_1 від 09 вересня 2005 року вказана житлова площа була передана ОСОБА_2

Також, підприємство виконало договірні зобов'язання в частині вводу в експлуатацію будинку та підготовки технічної документації.

Після закінчення будівництва житлового будинку за вказаною адресою та введення його в експлуатацію, задля проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, позивач навправив до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції необхідний для проведення державної реєстрації права власності, пакет документів, перелік яких зазначено у Картці прийому заяви на реєстрацію № 8875410 від 10 грудня 2013 р.

Відповідно до Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9658812 від 28.12.2013 р., на підставі п. п. 16, 23 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - державним реєстратором прав на нерухоме майно Базою Д.А. було відмовлено у державній реєстрації права власності на вказане нерухоме майно.

Підставою прийняття оскаржуваного рішення визначено те, що на вказане житлове приміщення вже зареєстроване право власності за другою особою, та на вказане нерухоме майно накладено арешт.

Вважаючи оскаржуване рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Бази Д.А. протиправним та таким, яке підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року №1952-ІV (зі змінами та доповненнями), Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011року №703 (зі змінами та доповненнями), Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2013 року № 607/5 "Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб" .

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 181 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV визначено режим рухомих та нерухомих речей, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація обтяження на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду. Порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України від 01.07.2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Статтею 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" - проведення державної реєстрації прав та обтяжень віднесено до компетенції органів державної реєстрації прав.

Указом Президента України від 06.04.2011 р. №401/2011 затверджено Положення про Державну реєстраційну службу України, відповідно до пункту 1 якого Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.

Згідно пункту 3 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 року № 395/2011, формування і забезпечення реалізації політики з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є одним з основних завдань Міністерства юстиції України.

Відповідно до п. 7 Положення Укрдержреєстр здійснює свої повноваження безпосередньо та через структурні підрозділи головних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, а також районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних, міжрайонних управлінь юстиції, що забезпечують реалізацію повноважень Укрдержреєстру.

Поряд з тим, процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначаються Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703.

Державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводять орган державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно (пункт 2 Порядку № 703).

Таким чином, відповідач є суб'єктом владних повноважень, які в даних правовідносинах реалізують свої повноваження, надані Законом № 1952-IV та Порядком № 703.

Приписами статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" визначено, що державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно є офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Статтею 3 вказаного Закону України передбачено, що що державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно п. 7 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться за місцем розташування об'єкта нерухомого майна в межах території, на якій діє відповідний орган державної реєстрації права власності та інших речових прав, крім випадків, встановлених абзацами другим і третім частини п'ятої цієї статті.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно; податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Статтею 5 зазначеного Закону України визначено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди (їх окремі частини), квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Статтею 8 Закону № 1952-IV визначені повноваження органу державної реєстрації прав, зокрема, орган державної реєстрації проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації, забезпечує ведення Державного реєстру прав.

При цьому відповідно до пункту 1 частини другої статті 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону відмовляє у державній реєстрації прав, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та заборон" № 1952-IV державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом (частина 7 статті 16 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та заборон" № 1952-IV).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 року № 1952- державна реєстрація прав проводиться на підставі договорів, укладених у порядку, встановленому законом.

Згідно вимог підпункту 1 пункту 27 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 р. № 703 , документами що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат.

Позивачем у відповідності до наведених положень законодавства було надано весь необхідний перелік документів, які підтверджують набуттяОСОБА_2 права власності на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до положень ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, зокрема, у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Пунктом 16 Порядку № 703 передбачено, що за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення, державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або рішення про відмову в такій реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV, пункту 23 Порядку № 703 державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень виключно за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені у Законі №1952-IV.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України надано визначення суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якої, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (частина 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України).

Державна реєстрація прав є публічною, проводиться органом державної реєстрації прав, який зобов'язаний надавати інформацію про зареєстровані права та їх обтяження в порядку, встановленому цим Законом.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, у тому числі і право власності на нерухоме майно.

Наявність в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єкту нерухомого майна, відомостей про накладення заборони та/або арешту нерухомого майна є беззаперечною підставою для відмови в проведенні державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Враховуючи те, що відповідачем не було надано до суду жодних доказів правомірності рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 28.12.2013 року № 9658812, а також те, що з аналізу оскаржуваного рішення не вбачається на яку саме іншу особу і на підставі яких документів було зареєстровано відповідне нерухоме майно, на підставі якого документу було накладено арешт на даний об'єкт нерухомості, позовна вимога про визнання рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень Бази Д.А. від 28.12.2013 року № 9658812 є протиправним та його скасування підлягає задоволенню.

Суд вважає за можливим вийти за межі позовних вимог та захисти права позивача шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, зареєстровану у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 4437773 від 10.12.2013р. та прийняти по ній відповідне рішення з дотриманням вимог чинного законодавства.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. 159-160 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень № 9658812 від 28.12.2013 р.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, розсташоване за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровану у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 4437773 від 10.12.2013р. та прийняти по ній відповідне рішення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Копію постанови направити сторонам по справі.

Постанова суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 186 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Р.А. Барановський