Постанова № 40615021, 24.09.2014, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.09.2014 року Справа № 904/2263/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Орєшкіної Е.В. (доповідача)

суддів: Широбокової Л.П., Прокопенко А.Є.,

секретар судового засідання: Валяр М.Г.,

представники:

представник позивача у судове засідання не з'явився;

від відповідача: Невмержицька О.М., представник, довіреність № 52-16/107 від 30.01.2014 року;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014 року у справі №904/2263/14

за позовом державного підприємства "Донецька залізниця", м.Донецьк

до відповідача публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", Дніпропетровська область

про стягнення 24 310 грн.

В С Т А Н О В И В:

В квітні 2014 року державне підприємство "Донецька залізниця" (надалі - ДП "Донецька залізниця") звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (надалі - ПАТ "Південний ГЗК") на свою користь штрафу за неправильне зазначення у залізничний накладній маси вантажу у сумі 24 310 грн. та понесених витрат по сплаті судового збору.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014 року у справі №904/2263/14 (суддя Турчин С.О.) позов задоволено; з ПАТ "Південний ГЗК " на користь ДП "Донецька залізниця" стягнуто 24 310 грн. штрафу та 1 827 грн. судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд його скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову ДП "Донецька залізниця" відмовити.

Позивач проти доводів апеляційної скарги запереіує, вважає їх необгрунтованими та безпідставними, просить Дніпропетровський апеляційний господарський суд переглянути справу в апеляційному порядку без участі його представника.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення присутнього в судовому засіданні представника відповідача, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства та на предмет повноти з'ясування місцевим господарським судом обставин справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення укладається в письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства; умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

За ст. 2 Статуту залізниць України, такий Статут визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, регламентує порядок укладення договорів, організацію та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту і наданий залізниці відправником разом з вантажем; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача; накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення і супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення; договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній. Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Статтями 23, 24 Статуту залізниць України встановлений обов'язок вантажовідправників надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів), форма і порядок заповнення якої затверджується Мінтрансом; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Згідно ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса; вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах; маса вантажів визначається відправником; спосіб визначення маси зазначається у накладній.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує: у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто; у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (ч.4 ст.52 Статуту залізниць України).

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (ст.105 Статуту залізниць України).

Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній (ч.ч.1, 2 ст.24 Статуту залізниць України).

За неправильно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст.122 Статуту залізниць України).

29.10.2013 року на ст. Сартана Донецької залізниці прибув вагон №55340178 з вантажем - дрібниця коксова згідно перевізного документа №47838503 від 25.10.2013 року за відправкою Кривий Ріг Придніпровської залізниці - Сартана Донецької залізниці вагою брутто - не зазначено, нетто - 57 200 кг., тара - 23 300 кг. Вантаж передано позивачу для перевезення ПАТ "Південний ГЗК".

За ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Пунктом 1 Правил складання актів передбачено, що при перевезенні у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти та акти загальної форми. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, такої обставини, як невідповідність найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Пунктами 2, 4, 8, 10 Правил складання актів визначено, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин; комерційні акти складаються на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом, а у разі неможливості - у всіх випадках не пізніше наступної доби.

Користуючись правом, наданим їй ст.24 Статуту Залізниць України, залізниця перевірила правильність відомостей щодо маси вантажу, зазначеної у накладній вантажовідправником, внаслідок чого було виявлено, що у вагоні №55340178 маса вантажу на 1 300 кг. менше, ніж зазначено у перевізному документі, про що на станції Сартана Донецької залізниці складено комерційний акт БН №733846/416 від 29.10.2013 року.

Зважування вантажу на станції призначення здійснювалось на підставі ст.52 Статуту залізниць України з урахуванням норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто.

Актом засвідчено, що по прибуттю поїзда за заявкою вантажоодержувача і контрольному зважуванні на його 150- ти тонних вагових вагах виявлено: вага у вагоні № 55340178 в перевізному документі зазначена: нетто - 57 200 кг, тара - 23 300 кг.; фактично виявилось: брутто - 79 200 кг, тара - 23 300 кг, нетто - 55 900 кг, що менше ваги, зазначеної в документі, на 1 300 кг; вагон зважувався двічі, результат не змінився; за документом навантаження у вагоні навалом, на рівні бортів та вище на 100 мм, нерівномірна з природними скосами до бортів й дверей вагону; за документом значиться - маркування вапняним розчином, фактично маркування відсутнє; виїмок та поглиблень не має; вагон без дверей, люки закриті; течія вантажу відсутня; вагон технічно справний, тому твердження відповідача, що на шляху прямування була здійснена крадіжка або втрата вантажу спростовується матеріалами справи.

Залізниця доводить, що при заповненні перевізних документів відповідачем невірно зазначено масу вантажу, що було виявлено нею при перевезенні коксової дрібниці, до стягнення позивачем пред'явлено штраф в розмірі, згідно ст.118 Статуту залізниць України, п'ятикратної провізної плати (4 862 грн.) за всю відстань перевезення у сумі 24 310 грн.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову.

Посилання апелянта на ті обставини, що він не є належним відповідачем, до уваги не приймається, оскільки у накладній №47838503 від 25.10.2013 року відправником зазначений саме відповідач ПАТ "Південний ГЗК", який у відповідності зі ст.24, ст.122 Статут залізниць України несе відповідальність за неправильно зазначення у накладній маси вантажу.

Відсутність захисного маркування вантажу вапном на станції призначення у вагоні №55340178 може бути спричинена наявністю значної кількості атмосферних опадів під час прямування вагону на станцію призначення, що підтверджено наданою позивачем довідкою (а.с.56) та не спростовано відповідачем.

Посилання апелянта на відсутність завданих позивачеві збитків, що, на його думку, є підставою для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій на 50%, колегія суддів прийняти до уваги не може, оскільки:

-штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушення - неправильне зазначення у накладній маси вантажу незалежно від того, чи завдано залізниці у звязку з цим збитки;

- ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, ч.2 ст.233 Господарського кодексу України та п.3 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, на які посилається скаржник, передбачають можливість (не обов'язковість) такого зменшення у виняткових випадках, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі, порівняно із збитками кредитора, у разі, коли порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин тощо.

Вказані норми не є імперативними та застосовуються за визначених у законі умов на розсуд суду. При цьому суд при вирішенні цього питання повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, а також виходити з інтересів сторін, що заслуговують на увагу. Відмовивши відповідачу у задоволенні клопотання щодо зменшення розміру пред'явленого до стягнення штрафу, місцевий господарський суд норм матеріального та процесуального права не порушив.

Отже, Дніпропетровський апеляційний господарський суд вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з дотриманням норм діючого законодавства, підстави для його скасування відсутні.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст.99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.06.2014 року у справі №904/2263/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя А.Є. Прокопенко

(Повний текст постанови складено 25.09.2014р.)