Рішення № 40613543, 11.09.2014, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/2299/14-ц

Категорія 19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Супрун Г. Б. ,

при секретарях - Озерчук Г. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвайс», фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 20.08.2004р. удаваним правочином, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідачів та просить визнати договір купівлі-продажу нежилої будівлі (будинок АДРЕСА_1) від 20.08.2004р., укладений між ТОВ «Едвайс» та ФОП ОСОБА_2, удаваним правочином. Зазначає, що цей договір приховує договір іпотеки цієї нежилої будівлі, що був укладений відповідачами в забезпечення виконання ОСОБА_2 обов'язків по погашенню позики згідно договору позики від 23.06.2004р. між ТОВ «Едвайс» та ОСОБА_2, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в разі невиконання основного зобов'язання по погашенню заборгованості за договором позики.

В обгрунтування вимог позивач посилається на те, що 23.06.2004р. між ТОВ «Едвайс» та ФОП ОСОБА_2 укладено договір позики, за яким ОСОБА_2 отримала 388733,06 грн. строком до 21.06.2013р. Відповідно до п. 2.5. договору позики ТОВ «Едвайс» та ФОП ОСОБА_2 20.08.2004р. укладено договір купівлі-продажу нежилої будівлі (будинок АДРЕСА_1).

15.09.2005р. між ТОВ «Едвайс» та ОСОБА_1 укладено договір про відступлення права вимоги боргових зобов'язань, яким ТОВ «Едвайс» передало право вимоги ОСОБА_1 боргових зобов»язань за договором позики.

Вказує, що фактично між ТОВ «Едвайс» та ФОП ОСОБА_2 було укладено не договір купівлі-продажу, а іпотечний договір в забезпечення виконання зобов'язань за договором позики, а тому відповідно до ст. 514 ЦК України, п. 3.2 договору про відступлення права вимоги боргових зобов'язань від 15.09.2005р. до цесіонарія переходять всі права кредитора за борговими зобов'язаннями боржника ОСОБА_2 та спірні правовідносини мають регулюватись правилами іпотечного договору. (а. с. 1 - 4).

В судове засідання сторони, повідомлені належним чином про місце, дату та час розгляду справи судом згідно наявних у справі повідомлень про вручення поштових відправлень, не з'явились, представників не направили.

Позивач направив до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач ТОВ «Едвайс» надав відзив на позовну заяву, в якому підтвердив факти та обставини, на які посилається позивач у своєму позові. У відзиві зазначено, що договір купівлі-продажу нежилої будівлі (АДРЕСА_1) від 20.08.2004 укладався сторонами з метою забезпечити виконання ОСОБА_2 її обов'язків щодо погашення позики в сумі 388733,06 грн. за договором позики від 23.06.2004р. ТОВ «Едвайс» не мало справжнього наміру купувати вказану нерухомість, а укладаючи договір купівлі-продажу від 20.08.2004 мало фактичний намір обумовити порядок задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки в разі невиконання основного зобов'язання по погашенню заборгованості за договором позики від 23.06.2004 р. Справу просили розглянути у відсутність представника.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що укладаючи договір купівлі-продажу нежилої будівлі (АДРЕСА_1) від 20.08.2004 з ТОВ «Едвайс», вона не мала на меті проводити відчуження вказаного об'єкту нерухомості, а зазначений правочин фактично укладався сторонами з метою забезпечення виконання нею обов'язків щодо погашення заборгованості за договором позики від 23.06.2004, укладеним з ТОВ «Едвайс», та договір купівлі-продажу виконував функцію договору іпотеки. Весь час будівля знаходилась в її володінні та користуванні, всі комунальні платежі, пов'язані з експлуатацією будинку, оплачувались ОСОБА_2 Справу просила розглянути у її відстуність.

Вивчивши позовну заяву, відзиви на позовну заяву та дослідивши письмові докази у справі, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

23.06.2004р. між ТОВ «Едвайс» як позикодавцем та ОСОБА_2 як позичальником укладено договір позики, відповідно до умов якого позикодавець передає у власність позичальникові, а позичальник отримує від позикодавя гроші в сумі 388733,06 грн.

Передача грошей буде здійснена за договором про авансові платежі від 23.06.2004, укладеним між ТОВ «Едвайс» та ФОП ОСОБА_2 Договір позики є безпроцентним, остаточний розрахунок щодо повернення суми позики має бути здійснено не пізніше 21.06.2013р. Відповідно до п. 2.5 договору позики, протягом двох місяців з моменту укладення цього договору сторони зобов'я укласти договір купівлі-продажу нежилої нерухомості (надалі - договір купівлі-продажу), згідно з яким позичальник продасть позикодавцю нежилу будівлю (літера «В»), яка знаходиться в АДРЕСА_1. В разі, якщо позика, що буде отримана на підставі цього договору, не буде погашена своєчасно у повному обсязі, нерухомість залишатиметься у власності позикодавця з метою її продажу для спрямування виручених коштів на погашення наявної заборгованості за позикою. В разі своєчасного (дострокового) повернення суми позики сторони зобов'язуються розірвати договір купівлі-продажу з поверненням нерухомості у власність позичальника. На період погашення позики всі комунальні платежі за нерухомість на підставі існуючих договорів з комунальними службами продовжує сплачувати позичальник. В разі непогашення позики в повному обсязі в строки, обумовлені цим договором (п. 2.2), всі комунальні договори, на підставі яких здійснюється тепло-, водо- та енергопостачання, переоформлюються на позикодавця. (а. с. 5 - 6).

Згідно договору про авансові платежі №06/04 від 23.06.2004, укладеним між СПД ОСОБА_2 та ТОВ «Едвайс», ОСОБА_2 зобов'язується продати ТОВ «Едвайс» , а ТОВ «Едвайс» зобов'язується купити у ОСОБА_2 нежилу будівлю під АДРЕСА_1. Сума зобов'язання при укладенні договору купівлі-продажу узгоджена сторонами і становить 388733,06 грн., що становитиме суму договору купівлі-продажу. /п. п. 1, 2 договору/. Як визначено п. 3 договору, на підтвердження дійсних намірів про наступне укладення договору купівлі-продажу ТОВ «Едвайс» зобов'язується оплатити суму договору, а ОСОБА_2 зобов'язується прийняти сплачену суму договору. Зазначена вище сума договору розцінюється сторонами договору як аванс в рахунок наступного договору купівлі-продажу. При оформленні договору купівлі-продажу сума авансу, сплаченого ТОВ «Едвайс» за цим договором, буде зарахована в якості оплати за нежилу будівлю, зазначену в п. 1 цього договору. (а. с. 7).

20.08.2004р. між СПД (ФОП) ОСОБА_2 (продавець) та ТОВ «Едвайс» (покупець) укладеного договір купівлі-продажу нежилої будівлі, відповідно до якого продавець продала, а покупець в особі виконавчого органу - директора купив як самостійний об'єкт нежилу будівлю АДРЕСА_1. Продаж вчинено за 388733,06 грн., які покупець сплатив продавцеві до підписання цього договору на підставі та на виконання умов договору про авансові платежі від 23.06.2004р. за №06/04 (а. с. 8 - 9).

15.09.2005р. між ТОВ «Едвайс» (цедент) та ОСОБА_1 (цесіонарій) укладено договір відступлення права вимоги боргових зобов'язань, відповідно до якого цедент передає цесіонарію боргові зобов'язання ОСОБА_2 за договором позики від 23.06.2004, а цесіонарій зобов'язується прийняти їх та сплатити цеденту вартість цих боргових зобов'язань в сумі, порядку та строки, встановлені в додатку №1 до договору. (а. с. 11 - 12).

Про відступлення права вимоги ОСОБА_2 повідомлена листом від 15.09.2005р. (а. с. 15).

Як визначено ч. 1 ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Частина 2 цієї ж статті встановлює, що якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Пленум Верховного Суду України в Постанові №9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначив, що за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Разом з цим, звертаючись до суду з вимогою про визнання договору удаваним, позивач не просить вирішити будь-який спір, що виник між сторонами щодо цього договору (або повернути грошові кошти, або звернути стягнення на спірне майно тощо) . Позивачем не конкретизовано, які саме цивільно-правові наслідки настануть для сторін у зв'язку з визнанням оспорюваного договору удаваним правочином, не просить застосувати такі правові наслідки. А тому суд вважає, що з цих підстав позов не обґрунтований. Позивач не позбавлений права звернення до суду з позовом з інших підстав.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

У порушення вимог процесуального законодавства у позовній заяві не зазначено, у чому полягає порушення прав та інтересів ОСОБА_1 щодо предмета спору, які ж права позивача було порушено відповідачами та у який спосіб будуть поновлені порушені права у разі визнання правочину купівлі-продажу від 20.08.2004р. удаваним.

В судове засідання позивач не з'явився та просив розглянути справу у його відсутність, що позбавило суд можливості уточнити позовні вимоги.

Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

На підставі вкладеного суд приходить до висновку про безпідставність вимог позивача у зв'язку з відсутністю порушення, невизнання чи оспорювання прав та законних інтересів позивача з боку відповідачів.

Керуючись ст. ст. 238, 364 ЦК України, ст. ст. . 8, 10, 60, 88, 174, 208, 212 - 215, 223, 291, 292, 294, 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвайс», фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу нежилої будівлі від 20.08.2004р. удаваним правочином - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.

Суддя Г. Б. Супрун