Ухвала суду № 40612313, 16.09.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2014 р.Справа № 816/2409/14

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2014р. по справі № 816/2409/14

за позовом ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю"

до Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області , Міністерства доходів і зборів України , Управління Державного казначейства України в м. Кременчуці Полтавської області

про визнання дій неправомірними та скасування повідомлення, а також зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області, Міністерства доходів і зборів України, Управління Державної казначейської служби України у місті Кременчук Полтавської області , в якому після уточнення позовних вимог, просив визнати дії Міністерства доходів і зборів України по включенню до переліку платників податку, що не відповідають критеріям, визначеним у Кодексі, та не мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року неправомірними , скасувати повідомлення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 червня 2014 року № 69/13880/10 про відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року та зобов'язати Кременчуцьку об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Полтавській області надати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми у розмірі 7480432 грн, що підлягає автоматичному бюджетному відшкодуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано повідомлення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 червня 2014 року № 69/13880/10 про відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Повернуто Відкритому акціонерному товариству "Кременчуцький завод технічного вуглецю" надміру сплачену згідно платіжного доручення від 29 липня 2014 року № 2571 суму судового збору в розмірі 487,20 грн.

Стягнуто з державного бюджету в особі Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" витрати зі сплати судового збору у розмірі 36,54 грн.

Кременчуцька ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області, не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27.08.14р. в частині задоволення позовних вимог, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції прийняв обґрунтоване та правильне рішення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції , що ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 23.06.1994, код ЄДРПОУ 00152299, номер запису 1 585 120 0000 001035, а також перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ, у тому числі як платник податку на додану вартість.

20 травня 2014 року позивачем подана відповідачеві 1 податкова декларація з податку на додану вартість за квітень 2014 року, в якій у рядку 23.1 задекларована сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку в розмірі 7480432 грн (а.с. 8-9).

Разом з податковою декларацією позивачем до податкового органу були надані розрахунок коригувань сум податку, довідка щодо залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, розрахунок суми бюджетного відшкодування, заява про повернення суми бюджетного відшкодування із зазначенням такої суми в розмірі 7480432 грн, розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с. 10-16).

Повідомленням Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 червня 2014 року № 69/13880/10 повідомлено, що позивач не має права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість відповідно до п. 200.18 ст.200 Податкового кодексу України, оскільки не відповідає критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування, визначеним пунктом 200.19 цієї статті, а саме: сума податкового боргу (ПБ=0): 38840,65 грн (а.с. 23).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того , що під час направлення повідомлення позивачеві, контролюючим органом детальні пояснення і розрахунки щодо виникнення у позивача податкового боргу у сумі 38840,65 грн. не надано, у зв'язку з чим податковим органом всупереч вимогам п. 200.21 ст. 200 Податкового кодексу України не доведено правомірності свого рішення про відсутність у позивача права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Постанова суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову не оскаржується.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визнання протиправним і скасування повідомлення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 червня 2014 року № 69/13880/10 , виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Пунктом 200.19 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку мають платники податку, які відповідають одночасно всім критеріям, що визначені зазначеною нормою цього Кодексу.

При цьому, пунктом 200.20 ст. 200 Податкового кодексу України визначено, що порядок визначення відповідності платника податку критеріям, зазначеним у пункті 200.19 цієї статті, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.

Так, пунктом 2 Порядку передбачено, що для отримання права на автоматичне бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість платник податку повинен відповідати одночасно критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 розділу V Кодексу. Критерії оцінки платника, відповідність яким надає такому платнику податку право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування сум ПДВ, побудовані на аналізі даних його звітних показників та наявної податкової інформації.

Підпунктом 7 пункту 3 вказаного Порядку встановлено, що для формування такого критерію, як податковий борг (ПБ), використовуються зведені показники загальної суми податкового боргу платників податків до бюджетів усіх рівнів (із врахуванням суми боргу за основним платежем, пені, за штрафними (фінансовими) санкціями) на перше число місяця, другого за звітним періодом.

Разом з тим, пунктом 200.21 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що у разі невідповідності за висновком контролюючого органу платника податку визначеним цією статтею критеріям та відсутності в такого платника права на автоматичне бюджетне відшкодування податку контролюючий орган зобов'язаний протягом 17 календарних днів після граничного терміну подачі звітності повідомити платника податку про відповідне рішення та надати детальні пояснення і розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано. Відповідне рішення може бути оскаржене платником податку у встановленому порядку.

Виходячи із системного аналізу зазначених нормативно-правових норм, відповідач, виконуючи вимоги законодавства, повинен направити позивачеві Повідомлення згідно Додатка до Порядку №781 та окремим документом надати детальні пояснення та розрахунки за критеріями, значення яких не дотримано платником.

З матеріалів справи вбачається, що податковий орган не надіслав на адресу позивача жодних розрахунків щодо факту виявлення порушення п. 200.18 ст. 200 Податкового кодексу України в частині наявності податкового боргу, а також не надав детальні пояснення за яким саме видом податкового зобов'язання у позивача наявний податковий борг.

Згідно пояснень представника Міністерства доходів і зборів України існування у позивача податкового боргу у сумі 38840,65 грн., який зазначено в оскаржуваному повідомленні, є технічною помилкою, виникнення якої пов'язано із обробкою інформаційних даних в АІС "Податковий блок", виявивши яку головне управління Міндоходів у Полтавській області, звернулося до Міністерства доходів і зборів України із листом від 05.06.2014 року № 2263/8/16-31-15-02-18 з проханням надання технічної допомоги у вірному відображенні показників господарської діяльності вказаних суб'єктів господарської діяльності в ІС "Перелік платників податку, які не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ" та ІС "Перелік платників податку, які мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ" (а.с. 119-122).

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом під час направлення повідомлення позивачеві не надано будь-які детальні пояснення і розрахунки щодо виникнення у позивача податкового боргу у сумі 38840,65 грн., що суперечить вимогам п. 200.21 ст. 200 Податкового кодексу України , а саме не доведено правомірність прийняття свого рішення про відсутність у позивача права на автоматичне бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного повідомлення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим повідомлення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 04 червня 2014 року № 69/13880/10 про відсутність права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ за квітень 2014 року не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає визнанню протиправним і скасуванню, а позовні вимоги в цій частині є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Колегія суддів зазначає , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення судом першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог, вважає , що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 06.08.2014р. по справі № 816/2409/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 22.06.2014 р.