Ухвала суду № 40611952, 06.05.2014, Хортицький районний суд м. Запоріжжя

Справа № 2/337/1136/2014

Провадження № 337/2549/14-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.05.2014 рокумісто Запоріжжя

Суддя Хортицького районного суду м. Запоріжжя Котляр А.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

В провадження Хортицького районного суду м. Запоріжжя надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» про стягнення боргу в порядку регресу.

Провадження по справі відкрито ухвалою суду від 06.05.2014 року.

Позивач ОСОБА_1 разом із позовною заявою подав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, яка належить відповідачу ОСОБА_3

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає заяву необґрунтованою з наступних підстав.

Відповідно до ст.152 ЦПК України видом забезпечення позову є накладення арешту на майно, що належить відповідачеві.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

В пункті 4 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вказано, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Судом встановлено, що 17.05.2007 року позивач ОСОБА_1 уклав договір поруки із ТОВ «Укрпромбанк» та зобовязався солідарно відповідати перед банком за зобовязання відповідача ОСОБА_2 Рішенням суду від 11.12.2012 року було стягнуто на користь ПАТ «Дельтабанк» солідрано з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 210444,04 грн.

ОСОБА_1 в позові посилається на те, що ним була сплачена у повному обсязі сума, стягнута судом, а тому він предявляє свої вимоги в регресному порядку до ОСОБА_2

В обґрунтування сплати сум позивач надав суду ксерокопії пяти квитанцій. Так, квитанції на суму 130 000 грн., 80 444,04 грн., 210,44 грн. та 21 044,40 грн. підтверджують сплату за виконавчим листом під № 2/337/25/2013. В той час, як рішення суду, на яке посилається позивач має № 2/0825/1219/2012, і лише одна квитанція на суму 2 104,44 грн. має призначення платежу, яке відповідає рішенню суду.

Будь-яких інший доказів, або підтверджень того, що сума була сплачена саме в рахунок заборгованості, яка була стягнута рішенням суду від 11.12.2012 року, суду не надано. Із урахуванням цих обставин, суд не може пересвідчитися, що між сторонами дійсно виник спір.

В обґрунтування загрози утруднення або невиконання рішення суду, ОСОБА_1 вказує на те, що ОСОБА_2 може продати квартиру, а тому не виконає рішення суду. Однак позовні вимоги позивача полягають у стягненні суми боргу з ОСОБА_3, в той час як квартира, на яку просить накласти арешт позивач, до позовних вимог відношення не має.

Крім того, витяг з реєстру заборон відчуження, який додав ОСОБА_1 датований 25.10.2012 року. Даних про те, кому належить квартира станом на день розгляду заяви про забезпечення позову, суду не надано. Тому суд не може накласти арешт на нерухомість, яка може належати не відповідачу, а будь-яким іншим особам.

У звязку із цим, суд вважає що заява про забезпечення доказів заявлена передчасно, без надання суду доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини.

Таким чином, суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 151-154 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області, через суд першої інстанції, протягом пяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя:А.М. Котляр