Постанова № 40611715, 23.09.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" вересня 2014 р. Справа № 916/1994/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді С.В. Таран,

Суддів Л.В. Поліщук, А.І. Ярош

(Склад судової колегії сформований згідно розпорядження голови суду №602 від 22.09.2014)

при секретарі судового засідання Є.О. Бендерук

за участю представників сторін:

від позивача - Н.В. Клис, довіреність б/н від 01.07.2014; В.С. Боярський, довіреність б/н від 08.01.2014;

від відповідача - О.К. Соболєва, довіреність б/н від 17.06.2014;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виробничого кооперативу "Організація орендарів "Одесавторресурси"

на рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2014

у справі №916/1994/14

за позовом: виробничого кооперативу "Організація орендарів "Одесавторресурси"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Крайтекс-сервіс"

про визнання права власності та витребування майна із чужого незаконного володіння

за зустрічним позовом: товариства з обмеженою відповідальністю " Крайтекс-сервіс"

до виробничого кооперативу "Організація орендарів "Одесавторресурси"

про визнання добросовісним набувачем та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014р. виробничий кооператив "Організація орендарів "Одесавторресурси" звернувся з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Крайтекс-сервіс" про визнання за виробничим кооперативом "Організація орендарів "Одесавторресурси" права власності на нерухоме майно, а саме: на нежитлові будівлі, загальною площею 415,6 кв.м, розташовані на земельній ділянці загальною площею 1507 кв.м, за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 2-А, а також про витребування зазначеного майна у товариства з обмеженою відповідальністю "Крайтекс-сервіс" на користь виробничого кооперативу "Організація орендарів "Одесавторресурси".

За вказаною позовною заявою порушено провадження у справі №916/1994/14.

23.06.2014 товариство з обмеженою відповідальністю "Крайтекс-сервіс" звернулось з зустрічним позовом до виробничого кооперативу "Організація орендарів "Одесавторресурси" про визнання товариство з обмеженою відповідальністю "Крайтекс-сервіс" добросовісним набувачем нерухомого майна, загальною площею 415,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 2-А на земельній ділянці загальною площею 1507 кв.м, придбаного на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за №19072, а також про визнання за товариством з обмеженою відповідальністю "Крайтекс-сервіс" права власності на вказане нерухоме майно.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.07.2014 у справі №916/1994/14 (суддя С.В. Літвінов) у задоволені первісного позову відмовлено; зустрічний позов задоволено повністю: визнано товариство з обмеженою відповідальністю "Крайтекс-сервіс" добросовісним набувачем нерухомого майна, загальною площею 415,6 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 2-А на земельній ділянці загальною площею 1507 кв.м, придбаного на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2007, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за №19072; визнано за товариством з обмеженою відповідальністю "Крайтекс-сервіс" право власності на нерухоме майно, загальною площею 415,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, Тираспольське шосе, 2-А на земельній ділянці загальною площею 1507 кв.м (а.с. 148-156).

Не погодившись з прийнятим рішенням, виробничий кооператив "Організація орендарів "Одесавторресурси" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2014 у справі №916/1994/14 скасувати, позовну заяву виробничого кооперативу "Організація орендарів "Одесавторресурси" задовольнити, у задоволенні зустрічної позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Крайтекс-сервіс" відмовити (а.с. 195-197).

У судовому засіданні 23.09.2014 представники позивача за первісним позовом апеляційну скаргу підтримали; представник відповідача за первісним позовом проти її задоволення висловив заперечення (а.с. 204-209).

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

05.01.1994 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області («продавець») та організацією орендарів підприємства „Одесавторресурси" («покупець») був укладений договір купівлі-продажу державного майна №47 (далі- договір №47 від 05.01.1994), відповідно до умов якого покупцем було придбано у власність державне майно орендного підприємства „Одесавторма", що знаходиться за юридичною адресою: м. Одеса, вул. Ізвесткова, 93, на земельній ділянці загальною площею 4,3974 га, у тому числі:

1) ділянка Нр1 за адресою: 7-ой км Овідіопольської дороги,

2) ділянка Нр2 за адресою Балтська дорога, 150,

3) ділянка Нр3 за адресою вул. Ізвесткова, 93,

4) приймальний пункт, розташований по вул. Бондарева, 28,

5) приймальний пункт, розташований по вул. Поштовій, 30,

6) приймальний пункт, розташований по вул. 8-ий Чорноморський провулок,

7) приймальний пункт, розташований по вул. Кирпичній, 1,

8) приймальний пункт, розташований по Хаджибєєвській дорозі, 2,

9) приймальний пункт, розташований по вул. Толбухіна, 131,

10) приймальний пункт, розташований по вул. Довга, 96,

11) приймальний пункт, розташований по вул. Академічний провулок, 7/9,

12) приймальний пункт, розташований по вул. Житомирській, 118,

13) приймальний пункт, розташований по вул. Інструментальній, 54,

14) приймальний пункт, розташований по вул. Застава, 1,

15) приймальний пункт, розташований по вул. Севастопольській, 7,

16) приймальний пункт, розташований по вул. Кустанайська, 21,

17) приймальний пункт, розташований по вул. Марсельська, 14,

18) приймальний пункт, розташований по вул. Щепний провулок, 21,

19) приймальний пункт, розташований по вул. Ленінського батальону, 9,

20) приймальний пункт, розташований по вул. Радісній, 11,

21) приймальний пункт, розташований на 7-км Овідіопольської дороги,

22) приймальний пункт, розташований по вул. Костанді, 103 (а.с.43-48).

Згідно з пунктом 3.2 вказаного договору покупець цілісного майнового комплексу стає правонаступником майнових прав та обов'язків орендного підприємства "Одесавторма" з моменту переходу до нього права власності, яке відповідно до пункту 1.2 договору перейшло до покупця на підставі наказу начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області №459 від 29.12.1993 з дня його видання.

Відповідно до пункту 5.2 договору №47 від 05.01.1994 покупець зобов'язаний в місячний строк підготувати установчі документи та зареєструватись як суб'єкт підприємницької діяльності в Ленінському виконкомі районної ради м. Одеси.

На виконання умов договору купівлі-продажу державного майна №47 після сплати вартості майнового комплексу (НОМЕР_1 крб.) Фондом державного майна України по Одеській області та організацією орендарів Одеського обласного виробничо-заготівельного підприємства "Одесавторресурси" 28.03.1994 складений акт передачі проданого майна (а.с.50), відповідно до якого організацією орендарів було передано орендне підприємство „Одесавторма", що знаходиться за юридичною адресою: м. Одеса, вул. Ізвесткова, 93, у складі цілісного майнового комплексу з усіма спорудами та будівлями.

06.04.1994 організації орендарів Одеського обласного виробничо-заготівельного підприємства "Одесавторресурси" Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області було видано свідоцтво на право власності №45 на цілісний майновий комплекс орендного підприємства "Одесавторма" (а.с.49).

Виробничий кооператив „Організація орендарів "Одесавторресурси" створений рішенням загальних зборів від 10.11.2004, оформленим протоколом №1, та зареєстрований державним реєстратором 07.07.2005 за №10721020000003839. Згідно пункту 1.2 статуту виробничого кооперативу "Організація орендарів "Одесавторресурси" він є правонаступником усіх прав та обов'язків організації орендарів „Одесавторресурси" (а.с.22-33).

Із матеріалів справи також вбачається, що на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2007 (далі- договір від 26.12.2007), укладеному між товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-заготівельна фірма «Унікум» («продавець») та товариством з обмеженою відповідальністю "Крайтекс-сервіс" («покупець»), останній купив нежитлові будівлі, загальною площею 415,6 кв.м, що знаходяться у м. Одеса, Тираспольське шосе, 2-А на земельній ділянці загальною площею 1507,0 кв.м та складається в цілому: «А»-ангар, «В»-сарай, «Б»-сторожка, «Д»- навіс, №1-забор (а.с.83-84).

Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу (дата нотаріального посвідчення - 26.12.2007, номер у реєстрі нотаріальних дій-19702) та зареєстрований у Державному реєстрі правочинів 26.12.2007, про що свідчить витяг з відповідного реєстру (а.с.85).

Право власності на придбане за договором купівлі-продажу від 26.12.2007 зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 15.01.2008 (а.с.84, 86).

Позивач за первісним позовом стверджує, що майно, придбане відповідачем за первісним позовом за договором купівлі-продажу від 26.12.2007 та відносно якого виник спір, є його власністю, проте перебуває у незаконному володінні товариства з обмеженою відповідальністю "Крайтекс-сервіс". Скаржник зазначає, що спірне майно вибуло з володіння власника поза його волею за таких обставин. ОСОБА_5, перебуваючи на посаді директора товариства "Одесавторресурси" та орендного підприємства "Одесавторма", вступив у злочинну змову зі своїми підлеглими ОСОБА_6, ОСОБА_7 та створив командитне товариство "ОСОБА_5 і Ко "Одесавторма", в установчих документах якого зазначив, що товариство є правонаступником підприємств "Одесавторма" та "Одесавторресурси". В подальшому виконавчим комітетом Одеської міської ради були видані свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна від 05.12.2000 №011082, від 08.05.2002 №№01900, 019102-019114, 019139, від 19.08.2002 №020732, від 21.10.2002 №№021938-021939. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 26.12.2004 №787 зазначені свідоцтва скасовані. Однак до їх скасування окремі об'єкти, які входили у майновий комплекс орендного підприємства „Одесавторма", були відчужені фірмі "Трігрронія інвестментс Інк", яка в свою чергу 25.01.2003 за договором купівлі-продажу, укладеним з товариством з обмеженою відповідальністю "Унікум", продала їх останньому, а на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2007 це майно придбав відповідач за первісним позовом. Так як первинне відчуження майна командитним товариством здійснене незаконно, а наступні набувачі цього майна не набули права власності на нього, оскільки майно вибуло з володіння власника поза його волею, виробничий кооператив «Організація орендарів «Одесавторресурси», керуючись, зокрема, статтями 386, 387, 388, 391, 392 Цивільного кодексу України, звернувся з позовом про визнання права власності на спірне майно та витребування його із чужого незаконного володіння товариства з обмеженою відповідальністю "Крайтекс-сервіс".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крайтекс-сервіс" до початку розгляду господарським судом першої інстанції справи по суті подало зустрічну позовну заяву, в якій на підставі статей 321, 328, 330, 388, 392 Цивільного кодексу України просило визнати його добросовісним набувачем спірного майна та визнати за ним право власності на це майно.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні первісних позовних вимог та задоволенні зустрічних з огляду на таке.

Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності (частина перша статті 386 Цивільного кодексу України).

Статтею 387 Цивільного кодексу України власнику надано право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (пред'явити віндікаційний позов).

Предметом віндікаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючої цим майном особи про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння. Можливість витребування майна за віндикаційним позовом залежить від того, чи є набувач майна добросовісним або недобросовісним та від того, чи придбане майно відплатно чи безвідплатно.

Відповідно до частини першої статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В матеріалах справи відсутні та позивачем за первісним позовом не надано докази на підтвердження того, що товариство з обмеженою відповідальністю "Крайтекс-сервіс" знало або могло знати про те, що особа, яка здійснила відчуження майна, не мала на це права.

За змістом статті 388 Цивільного кодексу України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені і можуть мати місце за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника майна, а не в осіб, які в подальшому перепродали це майно, волі на передачу цього майна виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Згідно з приписами статті 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Умовою задоволення позову про визнання права власності на майно є наявність у позивача доказів, що підтверджують його право власності на майно. Цивільний кодекс України, визначивши, що власник здійснює право власності своїм майном на власний розсуд, водночас не визначає конкретних доказів, якими останній має підтверджувати своє суб'єктивне право. Такими доказами відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких грунтуються вимоги позивача.

Позивач за зустрічним позовом наявність у нього права власності на спірне майно підтверджує правовстановлюючим документом - нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нерухомого майна від 26.12.2007, який пройшов державну реєстрацію.

Право позивача за первісним позовом на майно обґрунтовується набутим ним правом власності при створенні виробничого кооперативу на приватизованому організацією орендарів державному майні.

Однак ні із договору №47 від 05.01.1994, ні із свідоцтва про право власності №45 від 06.04.1994, ні із акту передачі проданого майна від 28.03.1994 не вбачається, що організацією орендарів підприємства «Одесавторресурси», правонаступником якого є виробничий кооператив „Організація орендарів „Одесавторресурси", було придбано нерухоме майно, розташоване за адресою: м.Одеса, Тираспольське шосе, 2-А.

Відповідно до приписів статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем за первісним позовом не надано жодного доказу на підтвердження його права власності на об'єкти нерухомого майна, розташовані за адресою: м.Одеса, Тираспольське шосе, 2-А.

На підтвердження наявності у виробничого кооперативу „Організація орендарів „Одесавторресурси" права власності на спірне майно останній посилається на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.13 по справі №522/31283/13-к. Вказаною ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.13 по справі №522/31283/13-к задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Одеської області про звільнення від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013170110001464 від 26.06.2013, у відношенні ОСОБА_8, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України; кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстру досудових розслідувань за №12013170110001464 від 26.06.2013 закрито; звільнено підозрюваного ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною п'ятою статті 27, частиною п'ятою статті 191, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності (а.с.36-42).

Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою (частина четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави вважати, що в межах даного кримінального провадження №522/31283/13-к розглядалось питання наявності у організації орендарів Одеського обласного виробничо-заготівельного підприємства "Одесавторресурси" чи у виробничого кооперативу „Організація орендарів "Одесавторресурси" права власності на спірне майно.

Водночас Одеський апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити: в мотивувальній частині вказаної ухвали зазначено, що командитним товариством «ОСОБА_5 і Ко «Одесавторма» було отримано свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомого майна, в тому числі №011082 від 05.12.2002 на об'єкт нерухомості, розташований за адресою: м.Одеса, Тираспольське шосе, 2-А (вул.Застава,1). Однак, наявна в матеріалах справи копія рішення виконавчого комітету Одеської міської ради №787 від 26.12.2004, яким скасовано видані командитному товариству свідоцтва, не містить відомостей про скасування свідоцтва про право власності з таким номером від зазначеної дати. Позивачем за первісним позовом не надано доказів зміни адреси місця розташування спірного майна або документів, на підтвердження того, що зміна адреси мала місце; в матеріалах справи така інформація відсутня.

Відповідно до частини п'ятої статті 12 Цивільного кодексу України добросовісність набувача презюмується.

Отже, місцевим господарським судом на підставі сукупності поданих доказів правомірно встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю «Крайтекс-сервіс» є добросовісним набувачем нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Одеса, Тираспольке шосе, 2-А. Дане товариство придбало зазначене майно у товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-заготівельна фірма "Унікум" за оплатним договором купівлі-продажу. В той час як позивачем за первісним позовом не доведено належними та допустимими доказами права власності на нерухоме майно, розташоване у м. Одеса на Тираспольському шосе, 2-А.

Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що по решті об'єктів, які вибули з володіння виробничого кооперативу поза його волею, судами винесено рішення на користь останнього, Одеським апеляційним господарським судом до уваги не приймаються, оскільки зазначені процесуальні документи не стосуються об'єкта нерухомості, що є предметом спору у даній справі.

За змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи, а тому колегія суддів не розглядає доводи сторін щодо пропуску позивачем за первісним позовом строку позовної давності.

Під час розгляду апеляційної скарги скаржником подано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлові будівлі, загальною площею 415,6 кв.м, розташовані за адресою: м.Одеса, Тираспольське шосе, 2-А, які знаходяться у власності товариства з обмеженою відповідальністю «Крайтекс-сервіс» (а.с.212-213).

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або зі своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У пункті 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" зазначено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем за первісним позовом до заяви про вжиття заходів до забезпечення позову не було надано жодного доказу на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов'язується необхідність накладення арешту на майно відповідача.

Заява про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтована лише тим, що відповідач за первісним позовом може вжити заходів по переоформленню прав на майно на користь інших осіб, що утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Однак саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та надання доказів на його підтвердження не є достатньою підставою для задоволення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Саме таку правову позицію викладено в пункті 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову".

За таких обставин, в задоволенні клопотання виробничого кооперативу «Організація орендарів «Одесавторресурси» про вжиття заходів до забезпечення позову слід відмовити.

Не підлягають задоволенню і клопотання апелянта про витребування матеріалів реєстраційної справи (а.с.217, 222), оскільки в порушення положень статті 38 Господарського процесуального кодексу України заявником не зазначено які саме обставини може підтвердити цей доказ. При цьому, виробничим кооперативом «Організація орендарів «Одесавторресурси» взагалі не обґрунтовано чому таке клопотання не заявлялось ним в суді першої інстанції та які причини, що не залежали від скаржника, зумовили неможливість подання такого клопотання під час розгляду справи по суті в Господарському суді Одеської області.

Доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції щодо недоведенності ним належними та допустимими доказами наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання за особою права власності на нерухоме майно, в зв'язку з чим відсутні підстави і для задоволення позовних вимог про витребування майна. Висновки Господарського суду Одеської області відповідають обставинам справи і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акта колегія суддів не вбачає.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу виробничого кооперативу "Організація орендарів "Одесавторресурси" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 07.07.2014 у справі №916/1994/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складено та підписано 24.09.2014.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя Л.В. Поліщук

Суддя А.І. Ярош