Рішення № 40610052, 17.09.2014, Печенізький районний суд Харківської області

Справа № 633/17/14-ц

Номер провадження 2/633/24/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2014 року Печенізький районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді - Танасевич О.В.,

при секретарі - Криворучко І.В.,

за участю представника позивача

за первісним позовом - Семиполець О.В.,

представника відповідача

за первісним позовом - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Печеніги, Харківської області, цивільну справу за позовною заявою Державного авіаційного підприємства «Україна» до ОСОБА_3 про визнання правочину дійсним та стягнення заборгованості, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Державного авіаційного підприємства «Україна» про визнання договору та додатку до нього недійсними, -

ВСТАНОВИВ:

20 січня 2014 року позивач за первісним позовом звернувся до суду з вимогами щодо визнання дійсним договору № 1241 від 1 вересня 2010 року про виконання авіарейсу на замовлення за маршрутом Київ - Пекін - Гонконг - Шанхай - Новосибірськ - Київ, та стягнення з відповідача на підставі цього договору 699 310 гривень основного боргу та 98 833 гривні 48 копійок штрафних санкцій (а.с. 2-6, 177-179).

24 квітня 2014 року ОСОБА_3 звернувся з зустрічною позовною заявою до Державного авіаційного підприємства «Україна» (далі за текстом, ДАП «Україна») про визнання недійсним договору № 1241 на виконання рейсу (далі за текстом, спірний договір) та додатку № 1 до нього від тієї ж дати (а.с. 81-83).

Ухвалою суду від 24 квітня 2014 року було прийнято зустрічну позовну заяву та об'єднано її в одне провадження з зустрічним позовом (а.с. 89).

Ухвалою суду від 26 червня 2014 року по справі було призначено судову технічну експертизу та зупинено провадження по справі. 13 серпня 2014 року через канцелярію суду надійшов висновок ХНДІСЕ ім. проф. С.М. Бокаріуса № 7675 від 7 серпня 2014 року та провадження по справі було відновлено.

В судовому засіданні представник позивача підтримав первісний позов в повному обсязі та заперечував проти зустрічного позову. В обґрунтування своєї позиції посилався на те, що 1 вересня 2010 року між сторонами було укладено договір № 1241 на виконання рейсу на замовлення, ціна якого була узгоджена сторонами в розмірі 2 379 480 гривень 00 копійок. За актом здачі-прийняття б/н за договором № 1241 зазначена послуга була надана ДАП «Україна» та прийнята ОСОБА_3, проте, розрахунок було проведено останнім не у повному обсязі, а саме, оплату було здійснено в сумі 1 680 170 гривень. Враховуючи часткове виконання сторонами умов договору, позивач за первісним позовом наполягав на визнанні спірного договору дійсним та стягненні з відповідача 699 310 гривень заборгованості за договором № 1241 та 98 833 гривень 48 копійок пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання (а.с. 2-6).

Представник відповідача за первісним позовом заперечував проти його задоволення (а.с. 59-61) та підтримав у повному обсязі зустрічний позов. Зазначав, що позивач не довів фактів замовлення відповідачем авіарейсу, узгодження його вартості, надання йому цієї послуги та її прийняття ним, настання строку оплати за спірним договором, часткового здійснення відповідачем такої оплати. Пояснив, що 1 вересня 2010 року відбувався державний офіційний візит Президента України до Китайської Народної Республіки, одним з понад 50 учасників якого був ОСОБА_3, оплату зазначеного авіарейсу мало бути здійснено за рахунок Державного бюджету України. Наполягав на тому, що ОСОБА_3 договору, додатків до нього та акту не підписував, оплату цього авіарейсу не здійснював та жодної домовленості у будь-якій формі щодо проведення ним оплати державного візиту з ДАП «УКРАЇНИ» не було. Крім того, вважав, що надані ДАП «УКРАЇНА» документи первинного бухгалтерського обліку не містять обов'язкових реквізитів, передбачених Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», та не є доказами здійснення господарської операції, надання послуги, її прийняття та оплати. В акті здачі-прийняття послуги до спірного договору не зазначено дати, місця його складення та підписання, що свідчить про його недопустимість та неналежність, як доказу по справі. Згідно вимог статей 203, 205, 207 Цивільного кодексу України відсутність підпису ОСОБА_3 на спірному договорі та додатку до нього, виконаного власноруч, є підставою для визнання договору недійсним. Наявність відбитку факсиміле на спірному договорі, додатку та акті до нього не може бути доказом їхнього підписання ОСОБА_3, оскільки спосіб узгодження договірних зобов'язань шляхом використання факсиміле не був передбачений сторонами, а зразки таких відбитків не були ними погоджені. Крім того, представник відповідача зазначав, що до спірних правовідносин не може бути застосовано Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» через невідповідність суб'єктного складу спірного договору.

Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

1 вересня 2010 року було укладено договір № 1241 на виконання рейсу на замовлення, сторонами якого зазначені Державне авіаційне підприємство «УКРАЇНА» (виконавець) та ОСОБА_3 (замовник). Згідно пункту 1.1. зазначеного договору виконавець був зобов'язаний здійснити авіарейс маршрутом «Київ - Пекін - Гонконг - Шанхай - Новосибірськ - Київ» з вильотом 1 вересня 2010 року та поверненням 5 вересня 2010 року. Вартість рейсу визначена у спірному договорі та додатку № 2 до цього договору у розмірі 2 379 480 гривень (а.с. 7-10, 12, оригінали документів а.с. 162-165, 98).

До матеріалів справи долучено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № У-1, який не містить дати його складання та підписання, але в якому зазначено, що виконавцем надані послуги згідно спірного договору, відображено вартість цих послуг та засвідчено, що сторони претензій одна до одної не мають (а.с. 14, оригінал документу 167).

20 вересня 2010 року, 20 січня, 1 лютого, 1 березня та 18 квітня 2011 року згідно прибуткових касових ордерів № 190, 6, 11, 22, 41 ОСОБА_3 було частково проведено розрахунок за виконання рейсу в розмірі відповідно 791 920 гривень 00 копійок, 399 750 гривень 00 копійок, 200 000 гривень 00 копійок, 50 000 гривень 00 копійок, 238 500 гривень 00 копійок (а.с. 21, 22, 23, 24, 25), на загальну суму 1 680 170 гривень 00 копійок.

Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 374, контрагент ОСОБА_3 за листопад 2013 року мав дебіторську заборгованість перед ДАП «УКРАЇНА» в розмірі 699 310 гривень (а.с. 13).

6 листопада 2013 року на адресу ОСОБА_3 було направлено претензію про стягнення коштів в розмірі 699 310 гривень за невиконання договору № 1241 від 1 вересня 2010 року (а.с. 15-16), яка була отримана за місцем його реєстрації 16 листопада 2014 року (а.с. 26).

Відповідно до витягу з розпорядження Керівника Державного управління справами від 7 вересня 2010 року № 268дск «Про перевезення учасників візиту» в.о. генерального директора ДАП «УКРАЇНА» ОСОБА_5 було доручено забезпечити перевезення учасників державного візиту Президента України до Китайської Народної Республіки маршрутом «Бориспіль - Пекін - Гонконг - Шанхай - Бориспіль» (а.с. 28).

Висновком судово-технічної експертизи документів № 7675 від 7 серпня 2014 року встановлено, що в договорі № 1241 на виконання рейсу на замовлення від 1 вересня 2010 року, додатку 1 до цього договору та акті № У-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) без дати, підпис від імені ОСОБА_3 виконано не пишучим приладом, а являє собою відтиск, що нанесений рельєфним кліше - факсиміле (а.с. 152 - 161).

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд відмовляє у первісному та зустрічному позовах, при цьому виходить з наступного.

Згідно статей 1, 2 Цивільного кодексу України спірні правовідносини є цивільно-правовими, оскільки виникли між юридичною та фізичною особами, у зв'язку з чим, суд оцінює їх на відповідність цивільному законодавству України та відкидає посилання позивача за первісним позовом в частині обґрунтування вимог Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та роз'ясненнями, які містяться у постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29 травня 2013 року.

Згідно частини 18 статті 100 Повітряного кодексу України до договорів на повітряне перевезення, в тому числі до чартерних перевезень та інших цивільно-правових відносин, пов'язаних з повітряними перевезеннями, які не врегульовані положеннями цього Кодексу або міжнародними договорами України, застосовуються положення Цивільного кодексу України.

В розумінні частин 1, 3 статті 202, статті 912 Цивільного кодексу України та пункту 104 частини 1 статті 1статті Повітряного кодексу України, спірний договір є двостороннім правочином, та оскільки його сторонами є фізична та юридична особи, згідно пункту 2 частини 1 статті 208, частини 1 статті 639 цього ж Кодексу підлягає укладенню у письмовій формі, тобто наявність згоди сторін договору щодо всіх його істотних умов має бути доведена виключно письмовими доказами.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Дослідивши спірний договір, додаток № 1 до нього та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № У-1 без дати, суд дійшов висновку про недотримання вимог частини 2 статті 207 Цивільного кодексу України щодо письмової форми цих документів, у зв'язку з чим, визнав їх неналежними доказами в розумінні статті 59 Цивільного процесуального кодексу України, виходячи з наступного.

Як убачається з висновку судово-технічної експертизи документів № 7675 (а.с. 152-161) підпис від імені ОСОБА_3 у спірному договорі, додатку № 1 до нього та акті № У-1 здачі-прийняття робіт (надання послуг) являє собою відтиск, що нанесено рельєфним кліше - факсиміле.

Використання факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно-числового підпису або іншого аналога власноручного підпису врегульоване частиною 3 статті 207 Цивільного кодексу України та допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Виходячи з системного аналізу норм законодавства України, чинного на час укладення спірного договору, питання щодо можливості застосування рельєфного кліше - факсиміле, замість власноручного підпису сторони зобов'язання у договорі, не було врегульоване. За таких обставин, сторонам для легалізації підпису факсиміле ОСОБА_3 у спірному договорі та додатках до нього належало укласти спеціальну письмову угоду, у якій мав бути пункт про можливість застосування такого способу нанесення підпису та його оригінальний рукописний зразок, така угода мала бути підписана особисто сторонами.

Судом встановлено, що сторони спірного договору не скористались наданим їм частиною 2 статті 6, частиною 3 статті 207 Цивільного кодексу України правом, та письмової угоди щодо можливості застосування під час укладення та виконання спірного договору факсиміле замість власноручних підписів сторін не склали.

Оскільки спірний договір, додаток № 1 до нього та акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № У-1 не підписані ОСОБА_3, суд вважає всі викладені у цих паперах умови щодо здійснення авіарейсу такими, що не узгоджені з ним.

Доводи представника ДАП «УКРАЇНА», наведені у позові, щодо фактичного виконання з їхнього боку умов спірного договору у вигляді здійснення авіарейсу за узгодженим сторонами маршрутом та щодо часткового виконання грошового зобов'язання з боку ОСОБА_3 у вигляді сплати ним 1 680 170 гривень 00 копійок, спростовуються матеріалами справи та суперечать поясненням обох сторін.

Як убачається з розпорядження керівника Державного управління справами № 268дск (а.с. 28), і представники сторін цього не заперечували, спірний авіарейс виконувався в рамках державного візиту Президента України в Китайську Народну Республіку. Згідно додатку № 3 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» фінансування візитів Президента України за кордон здійснювалось за рахунок бюджетних коштів, які виділені під кодом 0301040. За інформацією, наведеною на офіційній інтернет-сторінці Президента України (www.prezident.gov.ua/content/president_visits.html) бюджетні кошти за цією графою видатків у 2010 році використані не у повному обсязі.

Зазначені відомості узгоджуються з поясненнями представника ОСОБА_3, який зазначав, що останній дійсно брав участь в цьому державному візиті, але питання щодо покладення на нього або на будь-кого з понад 50 інших членів делегації, не йшлося.

Пояснення представника ДАП «УКРАЇНА» про те, що за певних обставин оплату авіарейсів державних офіційних делегацій за кордон здійснюють фізичні особи, як це відбулось під час укладення спірного договору, суд відкидає як необґрунтоване, з огляду на зміст частини 4 статті 213 Цивільного кодексу України. З наданих суду матеріалів неможливо визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, тому для його тлумачення позивач міг посилатись на мету правочину, зміст попередніх переговорів, усталену практику відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальшу поведінку сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. Проте, таких доказів суду не надано.

Додаток № 2 до спірного договору (а.с. 12, оригінал документу а.с. 98), який містить розрахунок витрат на здійснення авіарейсу маршрутом «Київ - Пекін - Гонконг - Шанхай - Новосибірськ - Київ», суд не бере до уваги в якості доказу узгодження сторонами умов спірного договору, оскільки цей додаток підписаний в.о. Генерального директора ДАП «УКРАЇНА» ОСОБА_5 та головним бухгалтером цього ж підприємства ОСОБА_6, та не містить підпису ОСОБА_3

Оборотна-сальдова відомість ДАП «УКРАЇНА» по рахунку: 374, контрагент ОСОБА_3 за листопад 2013 року, в якій відображена дебетова заборгованість відповідача за первісним позовом (а.с. 13) також не доводить факт узгодження сторонами заборгованості за спірним договором, оскільки не містить посилання на договір, внаслідок невиконання якого вона виникла, та погоджувального підпису ОСОБА_3

Посилання представника ДАП «УКРАЇНА» на прибуткові касові ордери (а.с. 21, 22, 23, 24, 25), як на письмові докази часткового виконання ОСОБА_3 умов спірного договору, суд вважає необґрунтованим. За наявності заперечень відповідача за первісним позовом щодо сплати будь-яких коштів ДАП «УКРАЇНА», останнім не надано письмових доказів внесення в касу підприємства готівкових коштів особисто ОСОБА_3 або його довіреною особою, а зазначені бухгалтерські документи не містять підпису платника.

ДАП «УКРАЇНА» також не було надано доказів подання ОСОБА_3 переліку осіб, які здійснюватимуть переліт спірним авіарейсом, а також направлення протягом двох днів з дня надання цієї послуги на його адресу акту здачі-прийняття виконаних робіт та відповідного рахунку, як цього вимагають пункти 2.2.2., 3.3. цього договору.

Суду не надано інших доказів вчинення ОСОБА_3 будь-якої дії або підписання ним будь-якого документу, які б свідчили про прийняття ним виконання ДАП «Україна» умов спірного договору або про визнання ним наявності заборгованості у розмірі 699 310 гривень 00 копійок.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про недосягнення сторонами згоди щодо усіх істотних умов спірного договору, у зв'язку з чим, вважає його неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Оскільки позивачем за первісним позовом не надано доказів підтвердження ОСОБА_3 вчинення спірного правочину, зокрема, шляхом прийняття виконання від ДАП «УКРАЇНА» зобов'язань за спірним договором, суд не вбачає підстав для визнання цього правочину дійсним в порядку частини 2 статті 218 Цивільного кодексу України.

У зв'язку з тим, що спірний договір та, відповідно, додаток № 1 до нього, є неукладеними, іншими словами є такими, що не існують, суд також відмовляє у визнанні їх недійсними. Таку ж правову позицію висловив Верховний Суд України в своїй постанові 14/203 від 15 січня 2003 року, роз'яснивши, що договір, в якому відсутні узгоджені сторонами істотні умови, вважається неукладеним і не може бути предметом вимог про визнання його недійсним. Встановивши, що правочин є неукладеним, суд на цій підставі залишає позов про визнання його недійсним без задоволення.

З огляду на те, що спірний договір є неукладеним, тобто неможливо встановити про що саме домовились сторони та чи домовились взагалі, він не породжує настання визначених у ньому правових наслідків, тому суд при вирішенні справи, врахувавши це як елемент фактичних обставин, відмовляє в задоволенні первісного позову щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за цим договором та пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, судом встановлено, що позивачем за первісним позовом за розгляд майнової та немайнової вимог сплачено судовий збір в розмірі 7981 гривні 43 копійок, у той час, як відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 8 липня 2011 року і Закону України «Про Державний бюджет на 2014 рік» № 719-VIІ від 16 січня 2014 року для справ з розгляду позовної заяви майнового характеру судовий збір складає 1 % ціни позову, але не більше трьох розмірів мінімальної заробітної плати, що складає 3 654 гривні 00 копійок, а справ немайнового характеру - у розмірі 243 гривні 60 копійок.

За таких обставин, на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» надміру сплачений судовий збір в розмірі 4 083 гривень 83 копійки підлягає поверненню позивачу за первісним позовом.

Виходячи з вищевикладеного та керуючись статтями 11, 88, 197, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У позовній заяві Державного авіаційного підприємства «УКРАЇНА» до ОСОБА_3 про визнання правочину дійсним та стягнення заборгованості - відмовити.

Повернути Державному авіаційному підприємству «УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 25196197, місце розташування: 08300, Київська область, місто Бориспіль, вулиця Київський шлях, будинок 2) судовий збір у розмірі 4 083 (чотири тисячі вісімдесят три) гривні 83 копійки як такий, що сплачений в більшому розмірі, ніж це встановлено законом.

У зустрічному позові ОСОБА_3 до Державного авіаційного підприємства «Україна» про визнання договору та додатку до нього недійсними - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Печенізький районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: