Ухвала суду № 40599722, 10.07.2014, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 547/1189/13-к

Номер провадження 11-кп/786/318/14

Категорія: ст.249 ч.1 КК України - Т. З.

Головуючий у 1-й інстанції Любицький В. О.

Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2014 року м. ПолтаваКолегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого - судді Корсун О.М.,

суддів: Бурди К.І., Томилка В.П.

з участю секретаря Войтенко Є. М.,

прокурора Некрасова Р.В.,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12013180060000019 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тукали, Семенівського р-ну, Полтавської обл., проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 249 КК України до покарання у вигляді штрафу 1700 грн. з конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

Цивільний позов прокурора Кременчуцької міжрайонної природоохоронної прокуратури задоволено та стягнуто з ОСОБА_3 2007 грн. на користь Горошинської сільської ради Семенівського району Полтавської області в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної незаконним рибним промислом.

Вирішено питання про речові докази.

Згідно вироку ОСОБА_3 визнаний винуватим і засуджений за те, що він 11 квітня 2013 року приблизно 20 год. 00 хв. з метою незаконного вилову риби для власних потреб виставив в забрід рибальську ліскову сітку параметрами 50 м. довжини з розміром вічка 50 мм на 50 мм на Сулинській затоці Кременчуцького водосховища в районі с. Горошино, Семенівського р-ну, Полтавської обл. на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Сулинський».

12.04.2013 року приблизно о 6 год. 10 хв. ОСОБА_3 повернувся до залишеної у водоймі сітки на Сулинській затоці Кременчуцького водосховища в районі с. Горошино, Семенівського р-ну, Полтавської обл. на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Сулинський» та в порушення вимог п.п. 3.1,3.5,4.13,4.14.3 Правил Любительського і спортивного рибальства без належного дозволу у заборонений час у недозволеному місці здійснив незаконний вилов риби з використанням сітки, яка є забороненим знаряддям лову риби, і виловив - 32 шт. ляща, 11 шт. білизни, 3 шт. щуки, 31 шт. плітки, заподіявши водним біоресурсам шкоду у сумі 2007 грн., що є істотною шкодою.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_3, посилаючись на те, що незаконним рибним промислом він не займався, вилов риби здійснював вудкою, а риболовну сітку йому підкинули працівники міліції, первинні визнавальні пояснення у вчиненні суспільно-небезпечного діяння давав під тиском працівників міліції, просить вирок суду скасувати, а провадження закрити.

При цьому апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не враховано того, що органами досудового розслідування: не встановлено місця вилову риби, що є порушенням ст. 91 КПК України; не проведено огляд місця вилову риби та слідчий експеримент з метою перевірки показань ОСОБА_4 чи можливо побачити русло річки Сули з дороги по якій він проходив через зарослі очерету, чи можливо було встановити сітку в забрід за умови низького рівня води в річці Сула; показанням свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що, Сулинська затока була суха і встановлення сіток в затоці було неможливе; оглянута у судовому засіданні риболовна сітка на 3 метри довша, ніж вказано у протоколі, а чоботи ОЗК на 2 см. менші, через що він не зміг їх взути.

ОСОБА_3 стверджує, що слідчої ОСОБА_7 під час його затримання не було, оскільки вона на місце затримання не виїжджала тому протокол огляду складався нею безпосередньо у ЛВ річкового порту в м. Кременчук зі слів працівників міліції де не вказані всі свідки, які були нібито присутні під час огляду,що свідчить про фальсифікацію цього протоколу,однак суд не звернув уваги на ці обставини.

Крім цього обвинувачений зазначає, що під час судового розгляду у суді першої інстанції безпідставно не перевірено, чи перебував свідок ОСОБА_4 на території України 11.04.2013 року .

Заслухавши доповідь судді; позицію прокурора, який, вважав рішення суду законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, обвинуваченого та його захисника, які просили задовольнити апеляційну скаргу з підстав у ній наведених, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Із матеріалів провадження вбачається, що у суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував час та місце вилову різних видів риби її кількість та обставини його затримання.

Свідок ОСОБА_4 у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив, що 11.04. та 12.04. 2013 року ОСОБА_8 з іншою собою ставили рибацькі сітки та здійснили вилов нерестової риби на Сулинській затоці Кременчуцького водосховища в районі с. Горошино, Семенівського р-ну, Полтавської обл., на його вимогу припинити вчиняти протиправні дії, останні відповіли, що це не його справа. Про вчинення вказаних протиправних дій він по телефону повідомив заступнику начальника водної міліції ОСОБА_9.

Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 12.07.2013 року свідок ОСОБА_4 впізнав ОСОБА_3, як особу, яка 11 квітня та 12 квітня 2013 року в районі с. Горошино, Семенівського р-ну, Полтавської обл. на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Сулинський» вчинила незаконне зайняття рибним добувним промислом (т. 1 а. п. 144-146).

Показання свідка ОСОБА_4 підтвердив свідок ОСОБА_9, показавши, що до нього 12.04.2013 року вночі зателефонував ОСОБА_4 і повідомив, що ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у Сулинській затоці ловлять рибу сітками. У зв'язку з цим він організував затримання обвинувачених, вилучення у них незаконно здобутої риби та знарядь кримінального правопорушення.

Свідок ОСОБА_10 підтвердив те, що 12.04.2013 року поблизу с. Горошино, Семенівського р-ну, Полтавської обл. при проведенні операції «Нерест» працівниками відділу водної міліції м. Кременчук був затриманий ОСОБА_3 та ОСОБА_8 з рибацькими сітками та рибою зі слідами пошкоджень від сітки. Все це було зафіксовано слідчою ОСОБА_7, яка була доставлена працівником міліції з м. Кременчук.

ОСОБА_11 будучи допитаним в якості свідка підтвердив, що 12 квітня 2013 року о 6 год.10 хв. поблизу с. Горошино, Семенівського р-ну, Полтавської обл. на Сулинській затоці під час операції «Нерест» ним були затримані ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у кожного з них був мішок з рибою та рибацькі сітки. ОСОБА_3 та ОСОБА_8 стверджували, що рибу ловили за допомогою рибацьких сіток. Вчинення кримінального правопорушення та вилучення знарядь злочину було зафіксоване у присутності понятих слідчим ОСОБА_7.

Свідок ОСОБА_12 підтвердив показання свідка ОСОБА_11 та додатково показав, що вилучена у обвинуваченого та ОСОБА_8 риба була «обвічкована». ОСОБА_3 та ОСОБА_8 визнавали факт незаконного зайняття рибним добувним промислом.

Показання свідка ОСОБА_12 узгоджуються з протоколом місця події, речей від 12.04.2013 року, зокрема і у тій частині, що вилучена у ОСОБА_3 риба була обвічкована і має сліди від ліскового полотна (т. 1 а.п. 3-8).

Складання протоколу огляду місця події, речей 12.04.2013 року на місці події і достовірність даних, які у ньому містяться підтвердила у судовому засіданні свідок ОСОБА_7.

З аналізу вищенаведених показань, які суд першої інстанції безпосередньо сприймав під час судового засідання видно, що свідки суду підтвердили факт незаконного вилову риби обвинуваченим забороненими знаряддями лову, в забороненому місці і під час нересту риби, її кількість, а також факт затримання останнього із ОСОБА_8 та вилучення у них риби з ознаками «обвічкування» та знарядь кримінального правопорушення.

Наведене об'єктивно стверджується протоколом огляду місця події, речей від 12.04.2013 року з фото таблицями, де відповідність даних вказаних в протоколі фактичним обставинам провадження засвідчена власноручним підписом ОСОБА_3 у тому, що протокол «записаний вірно, зауважень не надійшло» (т. 1 а. п. 3-8).

Отже, показання свідка ОСОБА_4 про те, що він 11.04.2013 року особисто спостерігав за протиправними діями ОСОБА_3 і приймав міри до припинення незаконного вилову останнім риби, забороненими знаряддями у забороненому місці та у заборонений час, а саме в період нересту риби, спростовують заперечення ОСОБА_3 цих обставин.

На користь такого висновку свідчить той факт, що саме ОСОБА_3 та ОСОБА_8, ОСОБА_4 попереджав про необхідність припинення злочинних дій і саме вони були затримані працівниками міліції безпосередньо після незаконного вилову риби із застосуванням саме тих заборонених знарядь, на які вказував цей свідок, та не на незначній відстані від вчинення протиправних дій.

Доводи обвинуваченого про те, що ОСОБА_4 не міг бути свідком по даному кримінальному провадженню через те, що перебував у квітні 2013 року за межами України є безпідставними. Так, згідно інформації отриманої апеляційною інстанцією від Державної прикордонної служби України, відомостей про перетинання державного кордону громадянином України ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 в березні-квітні 2013 року в базі даних не виявлено.

Посилання ОСОБА_3 на те, що сітка йому була підкинута і рибалив він на р. Сула вудкою та спінінгом спростовується вищенаведеними показаннями свідків та протоколом огляду місця події, речей від 12.04.2013 року, згідно яких під час затримання ОСОБА_3 у нього було вилучено мокру рибацьку сітку, а не вудку та спінінг і вилучена риба мала ознаки обвічковування.

Місце вилову риби було встановлено органами досудового розслідування і підтверджено під час розгляду справи у суді свідком ОСОБА_4, який підтвердив те, що ОСОБА_3 встановлював з ОСОБА_8 сітки в забрід на Сулинській затоці в районі с. Горошино, Семенівського р-ну. Тому доводи обвинуваченого, що органами досудового розслідування не встановлено точного місця вилову риби є необґрунтованими.

Доводи обвинуваченого про те, що 12.04.2013 року не можливо було встановити на Сулинській затоці Кременчуцького водосховища в районі с. Горошино, Семенівського району на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Сулинський» рибальську ліскову сітку, оскільки затока була суха, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_13 - головного державного інспектора Сулинської державної інспекції рибоохорони, який у місцевому суді стверджував, що 11.04.2013 року умови ландшафту та глибина водойми дозволяли виставити рибацькі сітки в забрід.

Показання свідка ОСОБА_4 взаємоузгоджуються з іншими вищевказаними належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим вони не потребують перевірки шляхом проведення органами досудового розслідування слідчого експерименту.

Суд правильно не врахував показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що, Сулинська затока була суха і встановлення сіток в затоці було неможливе, оскільки вони є односельцями обвинуваченого, тобто заінтересованими особами і їхні показання спростовуються фактичними обставинами провадження по справі та показаннями ОСОБА_13.

Поряд з цим, судом ретельно перевірені і інші заперечення ОСОБА_3, які є аналогічними наведеним ним у апеляційній скарзі щодо обставин події кримінального правопорушення, які на думку останнього мали місце під час вилову риби в с. Горошино Семенівського р-ну 11.04. та 12.04.2013 року та обґрунтовано визнані судом неспроможними.

Обвинувачений серед інших недоліків досудового слідства посилається на наявність порушень при складанні 12 квітня 2013 року слідчим протоколу огляду місця події, речей, фактичне складання його в м. Кременчук, а не в с. Горошино, Семенівського р-ну, Полтавської обл..

Такі посилання обвинуваченого також належно перевірені судом першої інстанції, допитані у судовому засіданні свідки показання яких наведені вище категорично заперечили факт складання зазначеного протоколу в інший час та в іншому місці, при цьому підтвердили, що слідча ОСОБА_7 в їх присутності, безпосередньо після затримання ОСОБА_3 особисто склала протокол зміст якого відповідає дійсним обставинам провадження та у даний протокол внесла саме тих осіб, які були учасниками огляду.

За змістом ст. 104 КПК України, особа яка складає протокол, у тому числі протокол огляду місця події, зобов'язана внести в нього всіх осіб, які приймають участь у цій процесуальній дії, заздалегідь повідомивши їх про застосування технічних засобів фіксації та носіїв інформації, характеристики засобів фіксації та носіїв інформації, які застосовуються при проведенні процесуальної дії, умови та порядок їх використання.

Перед підписанням протоколу учасникам процесуальної дії надається можливість ознайомлення із текстом протоколу.

Відповідно до ч. 5 ст. 104 КПК України зауваження і доповнення зазначаються у протоколі перед підписами. Протокол підписують усі учасники, які брали участь у проведенні процесуальної дії.

За таких умов, посилання обвинуваченого на відсутність в протоколі вказівки про всіх присутніх при його затриманні, а відтак і його фальсифікацію, як і заяви про складання протоколу огляду місця події в іншому місті, є необґрунтованою, оскільки зазначений процесуальний документ складений у відповідності до вимог ст. 104 КПК України.

При постановленні оскаржуваного судового рішення визнавальні показання обвинуваченого надані ним під час досудового розслідування правильно судом не бралися до уваги, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 95 КК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, а тому доводи обвинуваченого у цій частині безпідставні.

Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля» від 10.12.2004 р. незаконним промислом, який здійснюється всупереч існуючим правилам є: лов без належного на те дозволу, в заборонений час, у недозволених місцях, із застосуванням заборонених знарядь лову, з перевищенням установлених лімітів чи норм лову.

На те, що шкода є істотною вказує кількість, вартість риби та вилов таких її видів у період нересту, які відповідно до Постанови Кабінету міністрів України від 21.11.2011 року № 1209 «Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів» відноситься до цінних видів водних біоресурсів у рибогосподарських водних об'єктах України.

З урахуванням встановлених по провадженню обставин, тобто вилов риби в заборонений час, забороненими знаряддями та в такій кількості нерестової риби суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.

Виходячи з наведеного апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Семенівського районного суду Полтавської області від 19 лютого 2014 року щодо ОСОБА_3 без змін.

С У Д Д І :

Корсун О.М Бурда К.І. Томилко В.П.