Постанова № 40598187, 10.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2014 р. Справа№ 910/6289/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тарасенко К.В.

суддів: Іоннікової І.А.

Тищенко О.В.

за участю представників:

від позивача: Вірченко Н.В. - представник

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державного підприємства «Укрекоресурси») на рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року у справі № 910/6289/14 (Суддя: Смирнова Ю.М.)

за позовом Державного підприємства «Еко»

до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державного підприємства «Укрекоресурси»)

про стягнення 26 791,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Еко» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державного підприємства «Укрекоресурси») про стягнення 26 791,90 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року у справі № 910/6289/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на користь Державного підприємства «Еко» заборгованість у розмірі 21 270 (двадцять одна тисяча двісті сімдесят) грн. 17 коп., 3% річних у розмірі 584 (п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 08 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 675 (дві тисячі шістсот сімдесят п'ять) грн. 18 коп.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державного підприємства «Укрекоресурси») звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року у справі № 910/6289/14 та прийняти нове рішення по справі, яким в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Еко» відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.

Представник позивача 26.08.2014 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 для розгляду справи № 910/6289/14 визначено колегію суддів у складі головуючого судді: Тарасенко К.В., суддів: Іоннікової І.А., Тищенко О.В.

Представник відповідача у судові засідання 05.08.2014 та 10.09.2014 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

27.10.2003 між Державним підприємством «Еко» (виконавець) та Державною компанією «Укрекокомресурси», найменування якого було змінено на Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (скорочене найменування - Державне підприємство «Укрекоресурси»; споживач) укладено договір № 7/20 про надання комунальних послуг та відшкодування витрат на утримання будинку та прибудинкової території (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.2 Договору виконавець зобов'язується надавати споживачеві послуги з водо-, теплопостачання та водовідведення, по утримуванню будинку та прибудинкової території, а споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування вказаними послугами та відшкодовувати частку витрат на утримання будинку та прибудинкової, території, пропорційну займаним ним приміщенням згідно Додатку № 2 до Договору.

Положеннями 1.3 Договору сторони погодили, що споживач зобов'язується: нести витрати по утриманню будинку та прибудинкової території витратах, пов'язаних з його експлуатацією і ремонтом, згідно додатку № 2 до цього Договору.

Відповідно до п. 1.4 Договору його предметом є наступні послуги: централізоване холодне водопостачання (згідно показників лічильників); централізоване гаряче водопостачання (згідно діючим тарифам); централізоване опалення (згідно Додатку № 1 до Договору); централізоване водовідведення (згідно Додатку № 1 до Договору); утримання будинку та прибудинкової території (згідно Додатку № 2 до Договору); вивезення сміття (згідно Додатку № 2 до Договору); відшкодування коштів за користування тепло-, електро-, водо-, мережами (згідно Додатку № 2 до Договору).

Нормами ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору розмір щомісячної плати за надані за цим Договором послуги визначається згідно з погодженими сторонами розрахунками вартості комунальних послуг (Додатки 1,2 цього Договору).

Згідно з п. 4.4 Договору у випадку прийняття органами влади, управління чи Національним банком України рішень щодо зміни цін і тарифів, порядку розрахунків між підприємствами, організаціями, установами, які безпосередньо впливають на відносини за цим Договором, новий порядок поширюється на умови Договору без їх узгодження сторонами.

Оплата послуг за цим Договором здійснюється споживачем на підставі виставлених виконавцем рахунків-фактур, шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок виконавця (п.4.1 Договору).

Згідно з п. 4.3 Договору розрахунковий період оплати послуг - один календарний місяць. Термін внесення платежів - не пізніше ніж 25 числа наступного за розрахунковим місяцем.

Пунктом 7.2.1 Договору встановлено обов'язок споживача своєчасно, в установлений Договором строк оплачувати надані послуги.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, та не спростовано апелянтом, відповідач свої зобов'язання з оплати вартості наданих комунальних послуг (а саме: послуг по утриманню будинку та прибудинкової території та вивезення сміття) належним чином не виконав, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за період з квітня 2012 року по лютий 2014 року у розмірі 21 270,17 грн.

При цьому, суд відзначає, що позивачем у відповідності до п. 4.1 Договору за заявлений до стягнення період було виставлено відповідачу рахунки-фактури на оплату послуг по утриманню будинку та прибудинкової території та вивезення сміття.

Факт направлення (виставлення) відповідачу наведених рахунків-фактур за спірний період підтверджується наявними в матеріалах справи описами вкладення у цінні листи, фіскальними чеками поштових установ та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідно до п. 1.1 Договору споживач на підставі наказів Міністерства економіки України № 80 від 05.06.1998, № 86 від 19.05.2000, актів приймання-передачі приміщення від 25.12.1998 та від 29.05.2002, є власником нежитлового приміщення загальною площею 866,50 кв.м в житловому будинку № 4 по вул. Кловський узвіз і використовує його в офісних цілях.

Частина із наведених приміщень були відчужені на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МакФрост» (площею 257,3 кв.м) та на користь Приватного підприємства «М-Сервіс» (площею 296,6 кв.м).

В основу розрахунку позивача вартості наданих на підставі Договору послуг покладена площа 312,6 кв.м (решта площі приміщень).

З наведеного вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 21 270,17 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 2 675,18 грн., 3% річних у розмірі 584,08 грн. та пеню у розмірі 2 262,47 грн.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо оплати вартості наданих послуг, колегія суддів приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача, відповідно до арифметично правильного розрахунку, підлягає стягненню 3% річних у розмірі 584,08 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 675,18 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Пункт 9.1 Договору містить лише загальні визначення, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань сторони несуть відповідальність згідно із законодавством України.

З огляду на те, що умовами Договору не встановлено, що виконання споживачем зобов'язання з оплати за надані на підставі Договору послуги забезпечується неустойкою (пенею), суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у вимозі про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 262,47 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (Державного підприємства «Укрекоресурси») залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2014 року по справі № 910/6289/14 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/6289/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя К.В. Тарасенко

Судді І.А. Іоннікова

О.В. Тищенко