Рішення № 40598160, 15.09.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2014 р.Справа № 922/3379/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Светлічного Ю.В.

при секретарі судового засідання Ліпчанської В.В.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківський метрополітен" м. Харків до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Харків про визнання недійсним рішення за участю представників сторін:

позивача - Шевчук Н.Ю. довіреність №17/587/01-09 від 24.02.14 р., Колесан С.І. довіреність №17/586/01-09 від 24.02.14 р.;

відповідача - Чалкової Г.Л. довіреність №68 від 02.09.14 р., Аврамової С.П. довіреність №69 від 02.09.14 р.;

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківський метрополітен" (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області до відповідача: Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, в якій позивач просить: визнати недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №138-р/к від 12.06.2014 р. по справі № 2/02-158-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

У судовому засіданні оголошувались перерви до: 09 вересня 2014 року о 11:30; 15 вересня 2014 року о 11:00.

Присутні представники позивача у судовому засіданні підтримували позовні вимоги та просили позов задовольнити.

Присутні представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечували посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов, а саме зазначив, що згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" норми чинного законодавства не містять якогось вичерпного переліку можливих ринків товарів, тому думка позивача проте, що на відносини щодо погодження дозволів на розміщення реклами не поширюються положення Закону України "Про захист економічної конкуренції", є хибною, оскільки погодження розміщення спеціальних конструкцій для розміщення зовнішньої реклами у технічних та/або охоронних зонах споруд метрополітену є послугою, норми зазначеного Закону застосовуються щодо дій підприємства на ринку вказаних послуг. Відповідач посилався на те, що погодження дозволів на розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові здійснюється підприємством на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами" (далі по тексту - типові правила) від 29.12.2003 р. №2067 (далі по тексту Постанова №2067), до 02.10.2013 р. - рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 20.10.2004 р. №944 (далі по тексту - рішення №977, після 02.10.2013 р. - рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 02.10.13 р. №609 (далі по тексту - рішення №609), яким затверджені правила розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові. Тому відповідач посилаючись на піп. 3, 5, 16, типових правил, рішення №977, рішення №609, п. 6.2 місцевих правил, відповідач зазначив, що споживач не може перейти до іншого однорідного товару тому, що діючими нормативними актами чітко визначено, хто надає дозвіл і з ким його необхідно погоджувати, тому послуги з погодження дозволу конкретного суб'єкта господарювання не можна замінити будь - якими іншими послугами. Також відповідач зазначив, що в оскаржуваному рішенні визначено не дві територіальні межі, а одну м. Харків в межах технічних та/або охоронних споруд метрополітену. Відповідач вказав, що ринок послуг з розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові - це інший ринок, який в даному випадку не потребує проведення дослідження. Таким чином відповідач зазначив, що рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №138-р/к від 12.06.2014 р. по справі № 2/02-158-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" прийняте в межах компетенції, без порушення прав та законних інтересів позивача, з дотриманням норм матеріального та процесуального права та вимог чинного законодавства України, тому відповідач проси у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, пояснення їх повноважних представників, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на підставі акту планової перевірки КП "Харківський метрополітен" щодо дотримання вимог законодавства про захист економічної конкуренції від 18.12.2013 р. та попередніх висновків у справі № 2/02-158-14, розпочатої за ознаками вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції прийнято рішення № 138-р/к від 12.06.2014 р. по справі № 2/02-158-14 про застосування штрафних санкцій за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у сумі 68 000 грн.

На підставі вказаного рішення визнано, що КП "Харківський метрополітен" за результатами діяльності протягом 2012-2013 роках та станом на травень 2014р. займає монопольне (домінуюче) становище на ринку послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова з часткою 100%. КП "Харківський метрополітен", встановивши економічно необгрунтовану завищену вартість послуги з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова за рахунок безпідставного включення витрат, які не стосуються змісту послуги, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 ст. 50, п. 1 частини другої ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, а саме встановлення таких цін реалізації товару (послуги), які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами в межах технічних та/або охоронних зон споруд метрополітену м. Харкова.

Згідно з абзацом 2 частини 2 ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 ст. 50, п. 1 частини другої ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накласти на КП "Харківський метрополітен" штраф у розмірі 68000 грн.

3обов'язано КП "Харківський метрополітен" припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 ст. 50, п. 1 частини другої ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", шляхом встановлення економічно обґрунтованої вартості послуг з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої в межах технічних та /або охоронних зон споруд метрополітену реклами м. Харкова, в 2-місячний строк з дня отримання рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, про що письмово повідомити в 5-денний строк з дня припинення порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з оскаржуваного рішення КП "Харківський метрополітен" є суб'єктом господарювання і одним із видів господарської діяльності КП "Харківський метрополітен" є послуги з погодження розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами у технічних зонах та/або охоронних зонах споруд метрополітену. Тобто, відповідач відносить погодження дозволів на розміщення реклами до господарської діяльності підприємства.

Згідно Статуту КП "Харківський метрополітен" є комунальним унітарним підприємством і діє як комунальне комерційне підприємство. Підприємство, як юридична особа, має відокремлене майно, яке передано йому на праві господарського відання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", товаром є предмет господарського обороту, в тому числі продукція, роботи, послуги, документи, що підтверджують зобов'язання та права.

Згідно ст.1 Закону України "Про рекламу", реклама - це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару.

Реклама може бути зовнішня, внутрішня, реклама на транспорті, в засобах масової інформації та інша.

Рекламні послуги це відносини, пов'язані з виробництвом, розповсюдженням та споживанням реклами на території України.

Реклама на транспорті - це реклама, що розміщується на території підприємств транспорту загального користування, метрополітену, зовнішній та внутрішній поверхнях транспортних засобів та споруд підприємств транспорту загального користування і метрополітену.

Територія метрополітену, як підприємства електричного транспорту, розташована на території міста Харкова, і включає будівлі, споруди, що належать метрополітену і розміщені в різних частинах міста, тунелі метро (лінії метрополітену), що проходять під територією міста. Тобто, це територія підприємства, а не територія міста.

Чинним законодавством не встановлено, що територія одного підприємства є територією ринку, не залежно від того, яка кількість об'єктів розташована на території підприємства і від місця їх розташування.

Територія міста Харкова і територія підприємства КП "Харківський метрополітен" не ідентичні поняття і не співпадають ні по об'єму, ні по суті.

Реклама на транспорті метрополітену або у технічних та/або охоронних зонах - це лише реклама, розміщена на території підприємства.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України, підприємницька діяльність, як вид господарської діяльності, це самостійна, ініціативна, систематична діяльність, що ведеться на власний ризик.

На підставі п. 6.2 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові, метрополітеном здійснюється саме погодження дозволу, а не надаються послуги з погодження.

Погодження метрополітеном дозволу на розміщення спеціальних конструкцій для зовнішньої реклами є лише етапом в отриманні дозволу на розміщення конструкцій зовнішньої реклами, не є самостійним документом, що підтверджує зобов'язання та права, не може бути предметом господарського обороту, а значить - не є товаром.

В своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що згідно Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 15 норми чинного законодавства не містять вичерпного переліку можливих ринків товарів. Але, в оскаржуваному рішенні невірно визначено товар, а вже як наслідок - ринок товару, так як погодження дозволу на розміщення рекламних конструкцій не може існувати та споживатись окремо, не є метою споживача. Кінцевою метою споживача в процесі отримання дозволу на розміщення рекламної конструкції є розміщення рекламної конструкції, а не отримання погодження, як самостійного кінцевого продукту.

Тобто, погодження дозволу не є предметом господарського обороту, в нього не має ні самостійного попиту, ні самостійної пропозиції, так як обидві сторони вимушені вчинити певні дії, які регламентовані нормативно-правовими актами, в процесі отримання кінцевого продукту.

Відповідач на свій розсуд називає погодження дозволу послугою, щоб зробити висновок, що це товар. Але нормативно-правовий акт, згідно якого позивач погоджує дозволи на розміщення рекламних конструкцій (п. 6.2 Правил розміщення зовнішньої реклами у місті Харкові) зазначає, що метрополітеном здійснюється саме погодження дозволу, а не надаються послуги з погодження.

Всупереч п. 5.1 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 317/6605 (далі по тексту - методика), згідно якої товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого, відповідач не навів доказів унікальності та незамінності розташування рекламних конструкцій саме в технічній зоні метрополітену, незамінності в призначенні, споживчих властивостях, умовах використання тощо.

В залежності від місця розташування рекламної конструкції визначається перелік суб'єктів, з якими необхідно погодити дозвіл. Споживач вільний обирати місце розташування своєї рекламної конструкції і не має обов'язку розташовувати її саме в технічній зоні метрополітену.

Технічна зона метрополітену - це зона на відстані кількох метрах від ліній і споруд метрополітену, яка візуально не має відмінності від іншої території. Тому, від місця розташування рекламної конструкції в технічній зоні метрополітену не залежать споживчі властивості, призначення "товару" та інші ознаки замінності товару-вони не змінюються.

Таким чином, твердження відповідача, що споживач не може перейти до іншого однорідного товару тому, що діючими нормативними актами чітко визначено, хто надає дозвіл і з ким його потрібно погодити є безпідставним.

У оскаржуваному рішенні вказано, що територіальними (географічними) межами ринку є м. Харків в межах технічних зон споруд метрополітену. Таким чином встановлено дві територіальні межі: перша - територія м. Харкова, друга - межі технічних зон споруд метрополітену, що суперечить Методиці.

Пунктом 3.44 ДБН В.2.3-7-2010 визначено, що технічними зонами метрополітену є частина міської території у зонах розташування ліній та споруд метрополітену.

Зовнішня реклама в межах технічних зон споруд метрополітену - це частина будь-якої місцевості під якою знаходяться тунелі метрополітену чи зона біля споруд метрополітену. Ця частина місцевості ні чим не відрізняється від зовнішньої реклами на будь-якій іншій місцевості, на будівлях і спорудах міста (за виключенням власника чи балансоутримувача цих споруд), так як візуально, в більшості випадків, не можливо визначити чи проходять там лінії метрополітену. Відповідно до п.5.1.Методики товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), а не за суб'єктами ринку.

Всупереч п. 6.1 Методики відповідач зазначає, що територіальними, тобто географічними межами ринку є м. Харків в межах технічних зон споруд метрополітену, географічно або територіально місто Харків не поділено на будь-які технічні зони, тому таке визначення зроблено з порушенням Методики.

Окрім того, в рішенні не наведено аргументів чому є неможливим або недоцільним розташування рекламних конструкцій поза технічною зоною споруд метрополітену, що теж є порушенням п. 6.1 Методики.

Відповідач не проводив дослідження ринку розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові в зв'язку з тим, що вважає його зовсім іншим ринком.

Але погодження та отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами в м. Харкові регулюються одними Правилами, мають один порядок отримання дозволу, рекламні конструкції мають стандартний вигляд не залежно від місця розташування. На вид, за споживчими, фізичними, технічними та якісними властивостями, умовами використання, групою споживачів рекламні конструкції не відрізняються одна від одної задля збереження порядку та архітектурної цілісності міста.

Посилання на те, що внаслідок діючої нормативної бази у споживача відсутня альтернатива отримати погодження дозволу від інших суб'єктів господарювання окрім метрополітена є безпідставною, бо в погодженні дозволів на іншій території м. Харкова метрополітен взагалі не приймає участі, а споживач є вільним у виборі місця для своїх конструкцій.

Визначення монопольного становища позивача в оскаржуваному рішенні безпідставне.

Відповідно до Методики монопольне (домінуюче) становище суб'єкта господарювання - це становище суб'єкта господарювання на ринку, яке дозволяє йому самостійно або разом з іншими суб'єктами господарювання визначати умови обороту товарів.

Метрополітен ніяк не може самостійно чи разом з іншими суб'єктами господарювання визначати умови обороту "товару", так як йому не відомо чи звернеться до нього будь-хто за погодженням дозволу чи таких звернень взагалі не буде. Від позивача взагалі не залежить існування так званого "ринку", а тим більше умови обороту на ньому.

Статею 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлено, що зловживання монопольним становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б не можливі за умов існування значної конкуренції.

Оскільки частка дозволів, погоджених метрополітеном у порівнянні з кількістю виданих дозволів по м. Харкову, є не значною (наприклад, за січень-травень 2014 р. по м. Харкову видано 1461 дозволів, з них погоджених метрополітеном - 3 дозволи), позивач не вживає ніяких дій чи бездіяльності щодо не допущення або обмеження конкуренції, так як за метр від технічної зони метрополітену можливо встановити рекламну конструкцію без його погодження.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства "Харківський метрополітен" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати суд вважає за необхідне покласти на відповідача. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 19, 44, 67 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 38 Закону України "Про захист економічної конкуренції", ст.ст. 1, 88 Закону України "Про рекламу", ст. 15 Закону України "Про доступ до публічної інформації", статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №138-р/к від 12.06.2014 р. по справі № 2/02-158-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу".

3. Стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (61022, м. Харків, майдан Свободи,5, ідентифікаційний код 22630473) на користь Комунального підприємства "Харківський метрополітен" (61052, м. Харків, вул. Енгельса, 29, ідентифікаційний код 04805918) 1218,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 22.09.2014 р.

Суддя Ю.В. Светлічний