Постанова № 4059716, 23.06.2009, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

69041, м. Запоріжжя, вул. Кремлівська, 65-в

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2009 року / 11-57 год./ справа №2а-3050/09/0870

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.О. при секретарі Щербині Л.М., за участю представника позивача - Харламової О.О., представників відповідача - Рудакової Ю.І., Левадного О.І., розглянувши у місті Запоріжжі у відкритому судовому засіданні   адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до  Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Мелітопольська черешня»  

про  стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7647,96 грн.,  

ВСТАНОВИВ:  

Позивач звернувся з адміністративним позовом до ТОВ ВКФ «Мелітопольська черешня» з вимогами про стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 7647,96 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що підприємство відповідача є юридичною особою, що використовує найману працю працівників, отже за приписами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» повинно забезпечувати працевлаштування інвалідів в установлених законодавством нормативах - у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості 1 робочого місця. Відповідно до Звіту, наданого підприємством за 2008 рік, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів на підприємстві відповідача є меншою ніж установлено нормативом (не працевлаштовано 1 особу-інваліда), у зв'язку з чим, відповідачу було нараховано суму адміністративно-господарський санкцій у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві, що у грошовому вираженні склала 7536,59 грн. та 111,37 грн. пені. Зазначену суму адміністративно-господарських санкцій та пені позивач просить стягнути з відповідача у примусовому порядку, оскільки відповідач добровільно не виконує обов'язок щодо сплати санкцій, чим порушує майнові інтереси держави.

У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, зазначивши, що відповідно до наданого Звіту за 2008 рік, відповідачем не було дотримано встановленого нормативу щодо працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим Фондом було нараховано суму штрафних санкцій та пені, які відповідач не сплачує у добровільному порядку. Просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 7647,96 грн.  

Представники відповідача у судовому засіданні адміністративний позов визнали, зазначивши що на даний час на підприємстві скрутний фінансовий стан спричинений неврожаєм у 2009 році, у зв'язку з чим заявили клопотання суду про розстрочку нарахованих санкцій терміном на один рік.  

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи та з пояснень учасників процесу, Товариство з обмеженою відповідальністю ВКФ «Мелітопольска черешня» 14.10.2002р. зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Мелітопольської міської ради Запорізької області за юридичною адресою 72384 Запорізька область с.Садове вул.Центральна,12.  

Як встановлено судом, зазначене підприємство здійснює господарську діяльність на умовах використання найманої праці, має у штаті 41 працівника, тобто є суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію в межах передбачених Статутом прав та обов'язків, додержуючись господарського правопорядку.  

Відповідно до приписів ч.2 ст.43 Конституції України, «д ержава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб».

Разом з тим, відповідно до положень ч.3 ст.10 Господарського кодексу України, «у соціально-економічній сфері держава здійснює соціальну політику захисту прав споживачів, політику заробітної плати і доходів населення, політику зайнятості, політику соціального захисту та соціального забезпечення».  

Частиною 8 ст.69 Господарського кодексу України визначено, що «підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом».   

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».  

Відповідно до приписів ст.19 зазначеного Закону, « для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого Законом, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунку кількість робочих місць округлюється до цілого значення».   

Як встановлено судом, 24.02.2009р. відповідачем - ТОВ ВКФ «Мелітопольська черешня» подано до органів Фонду соціального захисту інвалідів Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2008р., відповідно до якого, середньооблікова чисельність штатних працівників на підприємстві складає 41 особа, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність складає 1 особу, при встановленому нормативі працевлаштування інвалідів - 2 особи. Зазначеним звітом визначено середньорічна заробітна плата штатного працівника, яка становить 7536,59 грн.

Таким чином, кількість працевлаштованих інвалідів на підприємстві відповідача склала 1 особу, тобто відповідачем не було дотримано визначеного нормативу працевлаштування інвалідів у кількості 1 особи.

Відповідно до ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що « підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, середньооблікова чисельність працюючих інвалідів є менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративного-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом».   

Відповідно до наданих позивачем розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій для підприємства відповідача складає 7536,59 грн.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.20 зазначеного Закону визначено, що «порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нараховану на повну суму недоїмки за весь її строк».

На підставі постанови КМУ від 31.01.2007р. №70 «Про порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів» Міністерством праці і соціальної політики України видано наказ від 15.05.2007р. №223 «Про Порядок нарахування пені та її сплати», яким визначено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України за кожен календарний день прострочення (наведених у постановах Правління Національного банку України), що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (п.3.1), у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання (п.3.7).

Нарахована сума пені щодо порушення сплати санкцій, розрахована позивачем у розмірі 111,37 грн. за 37 прострочених дня, яка відповідає затвердженій методиці розрахунку пені.

   Таким чином, загальна сума, яка підлягає перерахуванню на користь Фонду соціального захисту інвалідів складає 7647,96 грн.

Застосування органами Фонду соціального захисту інвалідів до підприємства відповідача штрафних санкцій обґрунтовується наступним.

Нормами господарського законодавства встановлено, що « суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання здійснюють свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства» (ч.3 ст.5 Господарського кодексу України). За порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків  (ч.1 ст.238 ГК України).

У часники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання» (ч.1 ст.218 ГК України).

Разом з тим, ст.241 Господарського кодексу України, встановлено, що « адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення».

Як встановлено у судовому засідання, відповідачем порушено приписи Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в частині не забезпечення працевлаштування інвалідів на підприємстві.

Враховуючи вищезазначене, приймаючи до уваги, що відповідачем допущено правопорушення в господарській діяльності, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.  

Відповідно до п.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб`єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Повноваження органів Фонду соціального захисту інвалідів щодо здійснення контролю за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами і організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та відповідно сплатою адміністративно-господарських санкцій, передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" та визначаються Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2002р. №1434.

Суд констатує, що застосування адміністративно-господарських санкцій позивачем прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, безсторонньо розсудливо та своєчасно.  

Разом з тим, суд вважає необхідним розстрочити виконання рішення на один рік в рівних частках, у зв'язку з наявністю обставин що ускладнюють виконання рішення суду, підтверджені у судовому засіданні належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного, керуючись  ст.ст. 19,20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» ст.ст.5, 10, 69, 218, 238 Господарського кодексу України, ст.ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ «Мелітопольська черешня» (72382 Запорізька область Мелітопольський район с.Садове, вул.Центральна,12 ЄДРПО 32232152) на користь Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095 м.Запоріжжя вул.Гоголя,147) суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році у розмірі 7647,96 грн.

Розстрочити виконання рішення на один рік в рівних частках.   

Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАСУ, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.  

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

  Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала .

Постанову виготовлено у повному обсязі 26.06.2009р.

Суддя: Л.О.Нестеренко