Рішення № 40594739, 12.09.2014, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія

154/1164/14-ц

2/154/363/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2014 р. Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.

за участю секретаря Павлович Ю.М., Процюк Н.Р.,

представника позивача Магдюк І.С.

відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представника відповідачів - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду цивільну справу за позовом Володимир-Волинської житлово-експлуатаційної контори №1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за користування приміщенням житлових будинків,-

в с т а н о в и в:

Володимир-Волинська житлово-експлуатаційна контора №1 звернулась із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за користування приміщенням житлових будинків. Позовні вимоги мотивує тим, що відповідачі проживають у АДРЕСА_1, проте не сплачують житлово-комунальні послуги по утриманню житла. Відповідачі відмовляються підписувати договір, однак не підписання договору не звільняє їх від оплати за наданні послуги по утриманню будинку та прибудинкової території.

Просить стягнути солідарно з відповідачів в користь Володимир-Волинської ЖЕК №1 заборгованість за житлово-комунальні послуги по утриманню будинку та при будинкової території в сумі 3711 грн. 80 грн. та судові витрати.

Представник позивача Магдюк І.С. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та дала пояснення в їх обгрунтування аналогічні тим, що викладенні у позові. Додатково пояснила, що буд. АДРЕСА_1 перебуває на балансі ЖЕК №1. Дане підприємство уклало із КП ТМ «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» договір про обслуговування внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Укладено договір із управлінням водопровідно - каналізаційного господарства, Володимир-Волинською районною санепідемстанцією, внаслідок чого ЖЕК № 1 несе витрати по утриманню будинку. Підприємство зверталось до відповідачів із пропозицією укласти договір про утримання будинку, однак вони відмовились його укладати. Протягом червня 2007 р. - квітня 2014 р. відповідачі не звертались у ЖЕК №1 із заявами про порушення зобов»язань зі строни підприємства. Надані послуги ЖЕК №1 не визнавалась неефективними та такими, що здійснюються не в повному обсязі. Відповідачам надаються послуги по утриманню будинків та прибудинкових територій в повному обсязі. У разі ненадання певної послуги, відповідачам не нараховується на неї оплата, оскільки ЖЕК №1 здійснює перерахунок цієї послуги, що підтверджується відомістю про нарахування оплат за послуги. Просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2, ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали. Пояснили, що припинили сплачувати за комунальні послуги, оскільки позивач не надає їм послуг по утриманню будинку. Не укладали договір на утримання будинку та прибудинкової території з позивачем, а тому не має підстав сплачувати за дані послуги. Зазначають, що позивач надає лише послуги по утриманню прибудинкової території. Утримання будинку здійснюється виключно за кошти жителів будинку. Просять відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідачів ОСОБА_4 просив відмовити у задоволенені позову, оскільки позивач не надає послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Також подав заяву про застосування строку позовної давності.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів та їхнього представника, свідка, дослідивши та оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Між сторонами виникли правовідносини, що регулюються ст. 151 ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМУ від 8.10.1992 року №572 (далі - Правила користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій).

Судом встановлено, що будинок АДРЕСА_1 переданий на баланс в оперативне управління ЖЕК №1 для обслуговування та експлуатації, а саме, надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території.

Квартира. АДРЕСА_1 в цьому будинку належить ОСОБА_3 та ОСОБА_2. на праві спільної сумісної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло.

Згідно вимог ст. 151 ЖК України громадяни, які мають в приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.

За правилами ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін.

Обгрунтовуючи заперечення позовних вимог відповідачі посилались на відсутність укладеного між ними та ЖЕК №1 договору по утриманню будинків та прибудинкових територій, а тому не має підстав для оплати за комунальні послуги.

Проте, з огляду на норми ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дані доводи є безпідставні, оскільки цією нормою чітко визначено, що споживач, котрими у даному випадку є відповідачі, зобов»язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

При цьому, відповідачами не подано доказів, які б стверджували, що представники ЖЕК №1 ухилялялись від укладення з ними відповідного договору.

Водночас, поясненнями представника позивача, свідка ОСОБА_5 та актом від 10.02.2014 р. підтверджується, що представники ЖЕК №1 звертались до відповідачів із пропозицією укласти договір по утриманню будинків та прибудинкової території, однак вони відмовились його укладати.

Відповідачами заперечується факт надання комунальних послуг у повному обсязі та якісно, однак визнається факт надання позивачем послуг по утриманню прибудинкової території, що не зважаючи на відсутність договору підтверджує існування між сторонами фактичних договірних відносин.

Враховуючи те, що між сторонами існують фактичні договірні відносини, тому відсутність договору про надання послуг з утримання будинків та прибудинкових територій не може бути підставою для звільнення відповідачів від оплати житлово-комунальних послуг, так як відповідно до закону на власників квартир покладено обов»язок сплачувати витрати по утриманню будинку та прибудинкової території.

Заперечуючи позовні вимоги відповідачі посилались на те, що їхня квартира не отримує послуг централізованого теплопостачання, оскільки офіційно відключена від нього, а тому вони не повинні оплачувати за технічне обслуговування внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення, котрі надаються «Володимир-Волинськтеплкомуненерго» на підставі укладених із ЖЕК №1 договорів, а також не зобов»язанні сплачувати за освітлення місць загального користування.

Однак дані доводи не заслуговують на увагу, оскільки не ґрунтуються на вимогах закону.

Так, згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Водночас, до житлово-комунальних послуг згідно п.2 ч.1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносяться послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо)

Відповідно до ч.1, 2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» утримання приватизованих квартир (будинків) здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, які затверджуються Кабінетом Міністрів України, незалежно від форм власності на них.

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку.

За змістом п.7 Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій власник та наймач (орендар) квартири зобов»язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

З аналізу вищеневадених норм, суд приходить до висновку, що відповідачі, як співвласники квартири в багатоквартирному будинку та співвласники всіх інших допоміжних приміщень у будинку, у тому числі і технічного обладнання та елементів зовнішнього благоустрою, незважаючи на відключення їхньої квартири від централізованого теплопостачання зобов»язані брати участь у витратах по технічному обслуговуванню внутрішньобудинкових мереж теплопостачання, водопостачання холодної води та водовідведення, витратах пов»язаних із освітленням місць загального користування, допоміжних приміщень, оскільки є співвласниками технічного обладання та допоміжних приміщень.

В судовому засіданні відповідачами також заперечувався факт надання ЖЕК №1 якісних послуг та в повному обсязі.

Однак, такі доводи відповідачів не знайшли свого підтвердження належними, достовірними та допустимими доказами, а тому є безпідставними з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст. 18 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право викликати представника організації, що надає житлово-комунальні послуги, для складення та підписання акта-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо.

При цьому, відповідачі на судовий розгляд не надали актів-претензій, складених за період червня 2007 р. - квітня 2014 р., які б підтверджували невиконання чи не якісне виконання взятих на себе зобов»язань позивачем.

Відсутність письмових претензій зі сторони відповідачів, актів-претензій в яких були б зазначені види порушень, рішень виконавчого комітету про визнання неефективною роботи із надання послуг з утримання будинків та прибудинкової території та здійснення їх не в повному обсязі, спростовують доводи відповідачів та водночас підтверджують доводи позивача про надання житлово-комунальних послуг ЖЕК №1 в повному обсязі, без порушень.

Згідно ст. 614 ЦК України, особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов'язання.

При цьому, законодавство не передбачає звільнення від обов'язку відшкодування витрат за комунальні послуги у випадку ненадання окремих житлово-комунальних послуг.

Водночас, відомістю нарахування оплати за комунальні послуги, інформаційної довідкою та поясненнями представника позивача підтверджується, що відповідачам протягом 2012 -2013 р. було проведено перерахунок коштів за послуги, котрі не надавались.

Заяви жителів будинку АДРЕСА_1 від 10.06.2014 р. та 17.06.2014 р., не беруться судом до уваги, оскільки вони не підтверджують ненадання позивачем послуг, чи надання їх не в повному обсязі протягом червня 2007 р. - 01.04.2014 р., так як вони не стосуються періоду за який позивач просить стягнути заборгованість, оскільки подані 10.06.2014 р. та 17.06.2014 р., а позивач просить стягнути заборгованість котра утворилась за період з червня 2007 р. по 01.04.2014 р.

Не виконання, або не якісне виконання робіт протягом строку зазначеного у актах - претензіях, котрі складені на підставі цих заяв, може бути в подальшому підставою для зменшення розміру плати за надані послуги, а тому відсутні підстави для зменшення розміру плати за ці послуги за період червня 2007 р. - 01.04.2014 р., тобто до подання заяв.

Надані суду статті із засобів масової інформації не містять вид, показники, строки порушень надання комунальних послуг ЖЕК №1, не є актами - претензіями, а тому суд не бере їх до уваги.

Доводи відповідачів про неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань по утриманню будинку та прибудинкової території спростовуються наданими ЖЕК №1 доказами.

Зокрема, актами про виконані ремонтні роботи в житловому будинку по АДРЕСА_1, копіями договорів, укладених між ЖЕК №1 та ДЗ Володимир-Волинською районною санепідемстанцією на дератизацію, між ЖЕК №1 та управлінням водопровідно - каналізаційного господарства на виконання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем водопостачання, водовідведення, між ЖЕК №1 та КП ТМ «Володимир-Волинськтеплокомуненерго» на обслуговування внутрішньобудиноквих мереж постачання тепла і гарячої води та актами прийому-передачі виконаних робіт. Дані розрахунки відповідачами належними, допустимими та беззаперечними доказами не спростовані.

Таким чином, відповідачами в порушення вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України не доведено належними та допустимим доказами факт надання позивачем житлово-комунальних послуг не в повному обсязі та неякісно, а також ту обставину, що вони з червня 2007 р. по 01 квітня 20014 р. зверталися до ЖЕК №1 із претензіями щодо якості та обсягу таких послуг і за наслідками таких звернень були складені відповідні акти-претензії.

Судом встановлено, що структура та вартість наданих позивачем послуг визначена рішеннями виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради №323 від 20.10.2005 р, №23/16 від 27.02.2008 р. та №430 від 22.12.2010 р., №06 від 24.01.2013 р..

Згідно даних рішень встановлено тариф на утримання будинку по АДРЕСА_1, який у 2007 р. становив 0,400 грн. за 1 кв.м., у 2008 р.- 2010р становив 0,63 грн. за 1 кв.м., а з 2013 р. складає 1,2248 грн.

Із особового рахунку 2-2042 встановлено, що у відповідачів заборгованість по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території станом на 01.04.2014 р. (за період з червня 2007 року по березень включно 2014 року) становить 3711 грн. 80 коп., котра в судовому засіданні не спростанована належними та допустимими доказами.

Водночас, ст. 257 ЦК України визначено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

У відповідності до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно відомостей нарахувань житлово-комунальних послуг, останній платіж відповідачі здійснили у лютому 2009 р., що визнається сторонами, і саме з цього часу позивачу було відомо про порушення його права, а тому перебіг позовної давності почався з 01 березня 2009 р.

Враховуючи те, що позивач просить стягнути заборгованість за період з червня 2007 р. по 01.04.2014 р., а звернувся до суду лише 12.02.2014 р. (заява про видачу судового наказу), і відсутні докази переривання строку позовної давності, та беручи до уваги заяву відповідачів про застосування строку позовної давності, тому до стягнення підлягає заборгованість у межах трирічного строку позовної давності, починаючи з лютого 2011 р., котра становить 2509 грн. 91 коп.

Оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів обставину надання відповідачам послуг з утримання будинків і прибудинкової території в повному обсязі, наявність у них заборгованості за ці послуги, однак врахувавши, що позов заявлений з пропуском строку позовної давності та заяву відповідачів про застосування цього строку, тому суд задовольняє позов в межах строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі ст. 151, 162 ЖК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Правил користування приміщеннями жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених постановою КМУ від 8.10.1992 року №572, с у д,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в користь Володимир-Волинської житлово-експлуатаційної контори № 1 заборгованість за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 2509 (дві тисячі п»ятсот дев»ять) грн. 91 коп.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Володимир-Волинської житлово-експлуатаційної контори № 1 по 121 грн. 80 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Волинської області через Володимир-Волинський міський суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя А.А. Каліщук