Рішення № 40593150, 23.09.2014, Тячівський районний суд Закарпатської області

Справа № 307/1539/14-ц

Провадження № 2/307/873/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2044 року Тячівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого

судді Гримут В.І.

при секретарі Тиводар В.І.

з участю: представника позивача Палінкаш В.В.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тячів цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Посилається на те, що у відповідності до кредитного договору № 014/03-3/011-М від 18.02.2008 р. банк надав ОСОБА_4 кредит у сумі 42000 доларів США терміном до 17.02.2011 р. зі сплатою 13.25 % річних за користування кредитними коштами. Згідно меморіального ордеру № 03-3/011-М від 22.02.2008 р., передбачені договором гроші були видані позичальнику. ОСОБА_4 взяті на себе обов'язки по кредитному договору повністю не виконала, не забезпечила повернення одержаного кредиту та не сплатила відсотки. В забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором було укладено договір іпотеки № 014/03-3/011-М від 18.02.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1650. Згідно цього договору предметом іпотеки є житловий будинок АДРЕСА_1, вартістю 359403 грв., що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 Крім того, повернення кредитних коштів забезпечується договором застави № 014/03-3/011-Z від 19.02.2008 року укладеним з ОСОБА_5 та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 за реєстровим номером № 1649, відповідно до якого предметом застави є транспортні засоби марки IVEKO LD 440Е40, 2001 р. випуску, із н/з НОМЕР_1 та причіп SCHWARZMULLER, 2000 р. випуску, н/з НОМЕР_2. З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника між банком та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 014/03-3/011-М/2 від 17.11.2009 р. до кредитного договору, що є невід'ємною частиною про зміну умов погашення кредиту (реструктуризацію), шляхом пролонгації кредитного договору до 17.02.2014 р. та капіталізації боргу. Відповідні зміни були внесені і в договори забезпечення. Однак відповідачка взяті на себе обов'язки по кредитному договору повністю не виконала, не забезпечила повернення одержаного кредиту та не сплатила відсотки, як і ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за договором іпотеки та договором застави. У зв'язку з чим, 03.02.2014 р. було направлено вимоги: ОСОБА_4 про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором за № С14-114-0-1-00-90, ОСОБА_2 про виконання грошових зобов'язань за договором іпотеки за № С14-114-0-1-00-91 та ОСОБА_5 про виконання грошових зобов'язань за договором застави за № С14-114-0-1-00-92, які залишені без задоволення. Отримання вищевказаних вимог підтверджуються повідомленнями про вручення поштових відправлень. Станом на 24.02.2014 р. заборгованість ОСОБА_4 перед банком по кредитному договору згідно з розрахунком заборгованості складає 19747.43 доларів США, що згідно офіційного курсу НБУ становить 176502.53 грв., яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 12323.57 доларів США, що становить 110148.07 грв., заборгованості по простроченим відсоткам в сумі 5677, 86 доларів США, що становить 50748.71 грв. та заборгованості по пені за несвоєчасне погашення кредиту і відсотків в сумі 15605.81 грв. Просить суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 19747.43 доларів, що згідно офіційного курсу НБУ становить 176502.53 грв. В рахунок погашення заборгованості по кредитному договору звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: будинок АДРЕСА_1, який належить в рівних частках ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, але не менше 346673 грв. та звернути стягнення на предмет застави - транспортні засоби марки IVEKO LD 440Е40, 2001 р. випуску, із н/з НОМЕР_1 і причіп SCHWARZMULLER, 2000 р. випуску, н/з НОМЕР_2, які належать майновому поручителю ОСОБА_5, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав посилаючись на обставини викладені у позовній заяві. Просив заборгованість за кредитним договором стягнути у сумі 176502.53 грв.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов визнав.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилися. Про час та місце розгляду справи повідомлені належні чином.

Розглянувши матеріали справи суд вважає, що позов слід задовольнити частково виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що 18.02.2008 р. між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_4 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 014/03-3/011-М, на підставі якого вона отримала кредит у сумі 42000 доларів США, зі сплатою за користування кредитними коштами 13,25 % річних та з терміном остаточного погашення кредиту не пізніше 17.02.2011 р. Обумовлену договором суму відповідачка отримала, що стверджується меморіальним валютним ордером № 03-3/011-М від 22.02.2008 р. 17.11.2009 р. між банком та ОСОБА_4 було укладено додаткову угоду № 014/03-3/011-М/2 до кредитного договору, що є невід'ємною частиною про зміну умов погашення кредиту (реструктуризацію) та згідно якої змінено схему погашення кредиту та кінцевий термін повернення кредиту - не пізніше 17.02.2014 р. із строком на 72 місяці.

В якості забезпечення належного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_5 було укладено договір застави транспортного засобу № 014/03-3/011-Z від 19.02.2008 р. Відповідно до п. 1.2. договору застави заставодавець з метою забезпечення належного виконання зобов'язань вказаних у п. 1.1. цього договору, передає в заставу, а заставодержатель цим приймає в заставу в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі, предмет застави, що належить заставодавцю на праві власності. Предметом застави за цим договором є рухоме майно, а саме автомобіль марки-моделі «IVEKO LD 440E40», випуску 2001 р., колір «білий», який має шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_3, тип транспортного засобу «Сідловий Тягач - Е», зареєстрований в РЕВ Тячівського МРВ ДАІ УМВС України у Закарпатській області на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4, виданого РЕВ Тячівського МРВ ДАІ УМВС України у Закарпатській області 17.07.2007 р. за реєстраційним номером НОМЕР_1 та напівпричіп марки-моделі «SCHWARZMULLER», 2000 р. випуску, колір «червоний», має шасі (кузов, рама, коляска) НОМЕР_5, тип транспортного засобу «Н/ПР.БОРТОВИЙ-Е», зареєстрований в РЕВ Тячівського МРВ ДАІ УМВС України у Закарпатській області на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_6, виданого РЕВ Тячівського МРВ ДАІ УМВС України у Закарпатській області 17.07.2007 р. за реєстраційним номером НОМЕР_2. Предмет застави згідно п. 1.3. оцінюється сторонами у сумі 346673 грв. Пунктом 2.16. договору застави передбачено, що заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Крім того, в якості забезпечення належного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки № 014/03-3/011-М від 19.02.2008 р. Пунктом 1.2. іпотечного договору передбачено, що предметом іпотеки є наступна іпотека нерухомого майна, а саме житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Вказаний житловий будинок в цілому з цегли, на шість житлових кімнат, загальною площею 188 м.кв., житловою площею 106.8 м.кв. До житлового будинку відносяться наступні будівлі та споруди: Б - хлів, В - навіс, Г - убиральня, Д - баня, Е - гараж, Є - літня кухня, № 1 - огорожа, № 2 - ворота, № 3 - тротуар, розташований на земельній ділянці, норма, якої не встановлювалась і приватизація не проводилась. Предмет іпотеки належить іпотекодавцям, на праві спільної часткової власності, що підтверджується свідоцтвом про право приватної власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Бедевлянської сільської ради Тячівського району Закарпатської області 30.07.2004 р. за № 285, на підставі рішення виконкому вищеназваної ради від 09.06.2004 р. за № 38/16, зареєстрованого у Тячівському районному підприємстві технічної інвентаризації 30.07.2004 р. Відповідно до п. 1.5. вищевказаного договору заставна вартість предмета іпотеки визначається сторонами в сумі 359403 грв. Згідно п. 6.2. договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов'язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом та відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання боргового зобов'язання, який зазначено у кредитному договорі, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів, комісійної винагороди, сум неустойки (пені, штрафних санкцій). Пунктом 6.4. цього договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; шляхом продажу іпотекодержателем предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України "Про іпотеку"; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. При цьому витрати іпотекодержателя, пов'язані з пред'явленням вимоги за борговим зобов'язанням зверненням стягнення на предмет іпотеки, також забезпечується цією іпотекою, тобто ці витрати бере на себе іпотекодавець та вони підлягають відшкодуванню іпотекодержателю в повному обсязі.

Взяті на себе зобов'язання погашати кредит та сплачувати нараховані відсотки згідно графіку відповідачка не виконала. З наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що станом на 24.02.2014 р. заборгованість ОСОБА_4 перед банком по кредитному договору складає 18001.43 доларів США, яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 12323.57 доларів США, заборгованості по простроченим відсоткам в сумі 5546.32 доларів США, заборгованості по відсотка за період з 27.01.2014 р. по 23.02.2014 р. сумі 131.54 доларів США (1 долар США = 8.938 грв.). Крім того, відповідно до п. 9.1. кредитного договору за порушення строків повернення кредитної заборгованості та відсотків за користування кредитом, передбачених положеннями цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0.2 % від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення, яка станом 24.02.2014 р. становить 15605.81 грв. Згідно п.п. 6.5.5. п. 6.5. додаткової угоди № 014/03-3/011-М/2 від 17.11.2009 р., яка є невід'ємною частиною кредитного договору № 014/03-3/011-М від 18.02.2008 р., кредитор вправі припинити видачу кредитних коштів та/або пред'явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у разі порушення позичальником/поручителем своїх обов'язків за цим договором та договорами забезпечення. Відповідно до п.п. 6.5.8. п. 6.5. цієї угоди якщо кредитор вирішив скористатися правами, визначеними у цій статті, він повідомляє про це позичальника шляхом направлення письмового повідомлення. Так, 03.02.2014 р. ОСОБА_4 було направлено письмову вимогу за № С14-114-0-1-00-90 про дострокове виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, ОСОБА_2 за № С14-114-0-1-00-91 про виконання грошових зобов'язань за договором іпотеки та ОСОБА_5 за № С14-114-0-1-00-92 про виконання грошових зобов'язань за договором застави, які залишенні без задоволення.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитор зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Згідно ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання. За правилами ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Пунктом 1. ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором. Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Частиною 2 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. У відповідності до ч. 2 ст. 616 ЦК України суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Приймаючи до уваги, що інтереси банку достатньо захищені процентною ставкою, а також те що позов пред'явлено майже рік після того як позивач дізнався про порушення своїх прав та через два місяці з моменту закінчення строку дії договору і відсутність доказів, що несплатою кредиту банку завдано суттєвої шкоди суд вважає, що визначений позивачем розмір пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 15605.81 грв. слід зменшити до 5605.81 грв.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідачки ОСОБА_4 за кредитним договором повинен становити 166502.53 грв., яка складається із заборгованості по кредиту у сумі 110148.07 грв., заборгованості по простроченим відсоткам за користування кредитом у сумі 50748.71 грв. та пені за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 5605.81 грв., яку з неї слід стягнути на користь банку.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язання в натурі. За ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду. Згідно ст. 19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення. Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Відповідно до ч. 6 ст. 20 цього же закону звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду.

Згідно із ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Таке стягнення здійснюється на підставі рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього ж закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Разом із тим, з 07.06.2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року за № 1304-VIІ, відповідно ст. 4 якого, протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм. Пунктом 1 ст. 1 передбачено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Даним вимогам щодо нерухомого житлового майна, яке є предметом іпотеки і надано як забезпечення кредиту в іноземній валюті, житловий будинок АДРЕСА_1 відповідає, оскільки його площа не перевищує 250 м.кв. і він являється постійним місцем проживання відповідачів.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно до статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Статтею 11 цього ж кодексу передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. У статті 27 ЦПК, поряд з іншими правами та обов'язками осіб, які беруть участь у справі вказано і право брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів. Згідно ст.ст. 57-59 доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст.ст. 60, 61 ЦПК кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. У статті 64 ЦПК вказано, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі. Якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, має право вимагати подання оригіналу.

За таких обставин суд вважає, що з відповідачки ОСОБА_4 за кредитним договором № 014/03-3/011-М від 18.02.2008 року на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" слід стягнути 166502.53 грв. заборгованості та звернути стягнення на предмет застави - транспортні засоби, марки IVEKO LD 440Е40, 2001 р. випуску, із н/з НОМЕР_1 і причіп SCHWARZMULLER, 2000 р. випуску, н/з НОМЕР_2, які належить майновому поручителю ОСОБА_5 Позовні вимоги банку до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволені бути не можуть, оскільки предметом позову є майно, яке підпадає під дію мораторію, а доказів того, що відповідачі мають інше житло банк не надав.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 також слід стягнути на користь позивача судові витрати у сумі по 882.52 грв.

Тому, керуючись ст.ст. 209, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 7, 33, 39, 40 Закону України «Про іпотеку», Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», суд,

Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» сто шістдесят шість тисяч п'ятсот дві гривні 53 коп.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/03-3/011-М від 18.02.2008 р. у сумі сто шістдесят шість тисяч п'ятсот дві гривні 53 коп., звернути стягнення на предмет застави - транспортні засоби «IVEKO LD 440E40», випуску 2001 р., н/з НОМЕР_1 та напівпричіп моделі «SCHWARZMULLER», 2000 р. випуску, н/з НОМЕР_2, які належать ОСОБА_5, шляхом продажу на прилюдних торгах у мажах процедури виконавчого провадження.

Стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» по вісімсот вісімдесят дві гривні 52 коп. судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області через Тячівський районний суд протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий: Гримут В.І.