Рішення № 40592944, 15.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15597/14 15.09.14

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»доПублічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідачаОСОБА_1простягнення 32 704,99 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Самойленко П.М.від відповідача:Усенко А.М.від третьої особи:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі - ПАТ «СК «АХА Страхування») звернулось до господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (надалі - ПАТ «СК «Країна») про стягнення 32 704,99 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №063-а/11по від 11.04.2011 р. внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди (надалі - ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля BMW 523S F10, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля Skoda SuperB, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ «СК «Країна» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2148677, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 31.07.2014 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 28.08.2014 р., залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.08.2014 р. розгляд справи відкладено до 15.09.2014 р. у зв'язку із неявкою представника позивача, третьої особи та невиконанням ними вимог ухвали суду.

Представник позивача в судове засідання з'явився, вимоги ухвали суду виконав, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

В судове засідання представник відповідача з'явився, на виконання вимог узвали суду надав документи та відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, позивачем у визначений законом строк (впродовж одного року) не було подано заяву про страхове відшкодування внаслідок ДТП, що мало місце 28.09.2011 р.

ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.04.2011 р. між Акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхвання», після зміни найменування - ПАТ «СК «АХА Страхування», (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №063-а/11по (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем BMW 523S F10, реєстраційний номер НОМЕР_1, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

28.09.2011 р. о 20:20 год. по пр. Гагаріна у м. Кривий Ріг сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля BMW 523S F10, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля Skoda SuperB, реєстраційний номер НОМЕР_2, а саме: ОСОБА_1, керуючи автомобілем Skoda SuperB, не врахував дорожню обстановку під час здійснення повороту праворуч та зміни смуги, та не надав дорогу транспортному засобу BMW 523S F10, який рухався в попутному напрямку, та здійснив зіткнення з ним, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження. Факт скоєння ДТП підтверджується відомостями про дорожньо-транспортну пригоду №8884018, а також довідкою Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Кривий Ріг від 28.09.2011 р.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 п.п. 10.1, 10.3, 13.3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02.11.2011 р. у справі №3-2695/11, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На підставі страхового акту №2011/V/OMOD12321/VESKO20293 від 07.10.2011 р. у відповідності до розрахунку суми матеріального збитку та заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, здійснив відшкодування завданої шкоди внаслідок спірної ДТП шляхом виплати коштів у сумі 32 704,99 грн., що підтверджується платіжним дорученням №29513 від11.10.2011 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до правового висновку, який міститься в постанові судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 25.12.2013 р. у справі №6-112цс13, при виплаті страховою компанією страхового відшкодування згідно ст. 993 Цивільного кодексу України до неї переходить право вимоги потерпілого.

Тобто, підлягають застосуванню положення ст. 512 Цивільного кодексу України - заміна кредитора у вже існуючому зобов'язанні.

Таким чином, до ПАТ «СК «АХА Страхування» перейшло в межах суми 32 704,99 грн. право вимоги, яке мав потерпілий у зобов'язанні, що виникло внаслідок заподіяння шкоди, до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із відомостей про дорожньо-транспортну пригоду №8884018 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Skoda SuperB, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю BMW 523S F10, реєстраційний номер НОМЕР_1, належав Приватному підприємству Фірма «Аркос» та знаходився під керуванням ОСОБА_1

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Skoda SuperB, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Skoda SuperB, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ПАТ «СК «Країна» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АА/2148677.

Вказаним договором (поліс №АА/2148677) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50 000,00 грн., а франшиза - 510,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 користувався транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля Skoda SuperB, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована ПАТ «СК «Країна».

Судом встановлено, що до позивача перейшли всі права та обов'язки потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ (відповідач) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Таким чином, заподіяння шкоди внаслідок ДТП є згідно п.3 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою для виникнення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В силу положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1194 Цивільного кодексу України таке зобов'язання у визначених законом частинах підлягає виконанню страховиком за полісом ОСЦВВТЗ.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - «Закон») визначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.

Згідно із 36.1 ст. 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Пунктом 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Таким чином, момент виконання зобов'язання страховика за полісом ОСЦВВТЗ (відповідачем), що виникло внаслідок заподіяння шкоди при ДТП, і право вимоги, яке мав потерпілий, перейшли до страхової компанії, яка провела виплату (позивач), пов'язаний із направлення заяви в порядку п. 35.1 ст. 35 Закону.

При цьому, до позивача перейшли як права, так і обов'язки потерпілого, а відтак наслідки вчинення певних дій або утримання від їх вчинення будуть однаковими як для потерпілого, так і для особи, яка змінила його у зобов'язанні.

З метою отримання страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача з претензією №РГ/VESKO20293/2012/н від 30.11.2012 р. про виплату страхового відшкодування. Вказана претензія отримана відповідачем 04.12.2012 р.

У відповідь на вказану претензію відповідач листом №1806 від 11.03.2013 р. відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з посиланням на положення п. 37.1.4 Закону та зазначаючи, що звернення з відповідною заявою відбулося з пропуском строку, встановленого такою нормою закону.

За змістом п. 37.1.4 Закону підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є, зокрема, неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

З огляду на те, що до ПАТ «СК «АХА Страхування» перейшли всі права та обов'язки потерпілої особи у зв'язку з заміною кредитора у зобов'язанні, то положення статті 37 Закону є обов'язковими у рівній силі як для потерпілої особи, так і для особи, яка замінила її у зобов'язанні.

Твердження позивача про те, що приписи вказаної статті стосуються виключно відмови у здійсненні такого виду страхового відшкодування як регламентної виплати судом відхиляються як безпідставні з огляду на наступне.

По-перше, за змістом ст. 4 Закону суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники та інші особи, відповідальність яких застрахована, страховики, Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ), потерпілі.

Із положень Закону вбачається, що страхове відшкодування - це виплата, яка проводиться страховиками, тобто страховими організаціями, що мають право на здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до вимог, встановлених Законом та Законом України «Про страхування»; регламентна виплата - це вид відшкодування шкоди, який за наявності передбачених статтею 41 Закону обставин, відшкодовує спеціальний суб'єкт обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності - МТСБУ.

Тобто, приписи Закону поділяють виплати, які мають бути сплачені потерпілій особі при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, в залежності від суб'єкта, до якого мають звертатися заінтересовані та який має здійснювати передбачені виплати.

За системним аналізом положень Закону (зокрема, його статей 24, 26, 27, 33, 34, 35, 36, 37 тощо) правова конструкція "страхове відшкодування (регламентна виплата)" вживається для конкретизації виду страхової виплати в залежності від того який суб'єкт обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності буде здійснювати таку виплату, а саме "страховик (МТСБУ)".

По-друге, за змістом п. 35.1 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Тобто, в розумінні вказаної статті подання заяви про страхове відшкодування є обов'язковою умовою для отримання як страхового відшкодування (у страховика), так і регламентної виплати (у МТСБУ).

При цьому, визначення терміну "страхове відшкодування (регламентна виплата)" у вказаній статті не означає, що такі дії має вчинити особа виключно у випадку виникнення у неї права на отримання регламентної виплати, а у всіх випадках настання дорожньо-транспортних пригод, які мають наслідками виплату коштів потерпілим особам.

По-третє, за змістом п. 36.1 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Пунктом 36.7 Закону визначено, що рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Таким чином, приписи ст. 37 Закону про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є похідними від приписів ст. 36 в частині прийняття страховиком рішення про виплату страхової суми.

В той же час, такі положення чинного законодавства України визначають прийняття відповідних рішень страховиками, а у випадках, передбачених ст. 41 Закону, МТСБУ, а отже застосовуються як до випадків здійснення страхових відшкодувань страховими компаніями, так і здійснення регламентних виплат МТСБУ.

Відтак, звернення із заявою про страхове відшкодування як потерпілим, так і іншою особою, з пропуском встановленого пунктом 37.1.4, 37.1 статті 37 Закону строку є підставою для відмови у виплаті як страхового відшкодування страховиком, так і регламентної виплати МТСБУ.

Керуючись наведеним та приймаючи до уваги, що спірна ДТП сталася 28.09.2011 р., а позивач звернувся до ПАТ «СК «Країна» з претензією про виплату страхового відшкодування лише 30.11.2012 р. (отримана відповідачем 04.12.2012 р.), тобто більше, ніж через рік після настання спірної ДТП, то відмова відповідача від здійснення страхового відшкодування на підставі п. 37.1.4 ст. 37 Закону є правомірною та не суперечить вимогам чинного законодавства.

За таких обставин, позов ПАТ «СК «АХА Страхування» про стягнення суми страхового відшкодування з ПАТ «СК «Країна» у розмірі 32 704,99 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.09.2014 р.

Суддя Р.В. Бойко