Ухвала суду № 40591618, 11.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2014 року м. Київ К/9991/38218/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2012

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012

у справі № 2а-17509/11/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Піар Тайм»доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києвапроскасування податкового повідомлення-рішенняВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Піар Тайм» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Піар Тайм») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дарницькому районі м. Києва) про скасування податкового повідомлення-рішення №0002552307/38148 від 06.09.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2012, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ в Дарницькому районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Піар Тайм» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Дніпро-Бріг» за період з 01.08.2010 по 31.08.2010, за результатами якої був складений акт №4988/2307/37153552 від 23.08.2011, яким встановлено порушення пп. 7.4.1 та пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.09.2010 №0002552307/38148, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 71147,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 17787,00 грн., загальна сума - 88934,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем було доведено суду допустимими доказами товарність (фактичність здійснення) операцій із контрагентом ТОВ «Дніпро-Бріг», зокрема фактичне виконання робіт за договором, сплата його вартості, на виконання чого були оформлені відповідні податкові накладні. А відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем неправомірно, без достатніх для того підстав.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між TOB «Піар Тайм» (замовник) та TOB «Дніпро-Бріг» (виконавець) 30.07.2010 укладено договір №Р-3007ПР-1, предметом якого є надання послуг, пов'язаних з просуванням товарів під торговими марками клієнта замовника, а саме: послуг з проведення спеціального медіа проекту-презентації для товарів та послуг ТМ «Lenor», пов'язаного з просуванням на ринку продукції клієнта замовника під знаком для товарів і послуг «Lenor» під умовною назвою «Lenor Aromatherapy Microcapsules»). А також 04.08.2010 укладено договір №Р-0408ПР-1, предметом якого є надання замовнику послуг, пов'язаних з просуванням товарів під торговими марками клієнта замовника, а саме: послуг з підготовки і проведення спеціального медіа проекту-презентації для товарів та послуг ТM «Pantene Pro-V», пов'язаного з просуванням на ринку продукції клієнта замовника під знаком для товарів і послуг «Pantene Pro-V» під умовною назвою «Aqualight», включаючи підготовку прес-релізів та розповсюдження прес-релізів.

В обґрунтування правомірності винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач посилався на ту обставину, що договори з придбання товарів чи надання послуг вказаного контрагента позивача не мали реального характеру, оскільки укладені без мети настання реальних наслідків.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп. 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чимитними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладеної та порядку заповнення» від 30.05.1997 №165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому виконавцем замовлених послуг (платником ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім цього, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

На момент здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Дніпро-Бріг», останнє не було визнано банкрутом, знаходилось в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Також, в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що на момент укладення договору, установчі документи ТОВ «Дніпро-Бріг» були визнані недійсними, чи було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість. Крім того, не було порушено кримінальної справи, не було вироку суду щодо посадових осіб ТОВ «Дніпро-Бріг».

Виконання зазначених договорів підтверджується первинними бухгалтерськими документами: копіями зазначених договорів з додатковими угодами від 05.08.2010 №1, актами прийняття-здачі робіт від 12.08.2010 №12/08-12, від 16.08.2010 №16/08-12, від 26.08.2010 №26/08-04, копіями податкових накладних від 12.08.2010 №120812, від 16.08.2010 №160812, від 26.08.2010 №260804, та макетами виконаних послуг.

Разом з тим, як встановлено судами, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які підтверджували б відсутність фактичного виконання господарських операцій за спірним договором, узгодженість дій позивача з контрагентом з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаність з такими діями постачальника, у зв'язку з чим твердження податкового органу про нікчемність укладеного позивачем з ТОВ «Дніпро-Бріг» правочину є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.03.2012 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.05.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. СтепашкоСудді(підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров