Ухвала суду № 40591586, 04.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 вересня 2014 року м. Київ К/9991/83916/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Кристалл" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011

у справі № 2а-2588/11/2070

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Кристалл"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій з проведення перевірки

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фірма "Кристалл" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправними дій з проведення перевірки.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з зазначеним рішеннями суду першої та апеляційної інстанції, позивач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати оскаржувані рішення, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка ПП «Фірма «Кристалл» з питання правильності визначення показників податкових декларацій з ПДВ за квітень 2010 та червень 2010, за результатами складено акт від 25.08.2011 №2137/15-05-14/35244202.

Перевіркою встановлено порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про ПДВ», а саме: формування податкового кредиту з ПДВ в розмірі 235.073,00грн. за взаємовідносинами з контрагентами ТОВ «Донтрансторг» та ПП «Аквит 7» по господарським операціям, які фактично не відбулись.

На підставі вищезазначеного акта відповідачем прийнято винесено податкове повідомлення-рішення №0000101550/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 326315,00грн.

Контроль за дотриманням суб'єктами права законодавства з питань оподаткування станом на дату виникнення спірних правовідносин був покладений на органи державної податкової служби України ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», ст.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст.20 Закону України «Про систему оподаткування», а відтак, проведення спірної перевірки відбувалось в межах повноважень відповідача як податкового органу.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів платника податків безпосередньо в процедурі проведення спірної перевірки, котрі підлягали б судовому захисту за правилами ч.1 ст.2 та ч.ч.1, 2 ст.17 КАС України, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що в задоволенні вимоги про визнання неправомірними дій по проведенню документальної невиїзної перевірки належить відмовити, адже обґрунтованість та правомірність такої вимоги не підтверджена добутими по справі доказами.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням, з приводу правомірності якого виник спір, став висновок контролюючого органу, викладений в акті перевірки від 25.08.2011 №2137/15-05-14/35244202, про формування податкового кредиту за взаємовідносинами з контрагентами ТОВ «Донтрансторг» та ПП «Аквит 7» по господарським операціям, які фактично не відбулись. При цьому контролюючий орган послався на відсутність у позивача документів, які б підтверджували факт перевезення скла від замовника (позивач) до виконавця робіт ТОВ «Донтрансторг»та ПП «Аквит 7» чи зворотнє транспортування.

Встановлюючи правила податкового обліку, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР юридичним фактом, що породжує право платника податків на збільшення в податковому обліку сум податкового кредиту, визначають придбання платником податків товарів (робіт, послуг) з метою використання у власній господарській діяльності (в оподатковуваних операціях в межах такої діяльності). При цьому законодавець презумує добросовісність платника, який задекларував суми податкового кредиту. В разі надання податковим органом доказів, які свідчать про порушення платником податків правил податкового обліку, платник не позбавлений права доводити зворотнє, в тому числі і в судовому процесі при вирішенні спору судом, що випливає із сутності із сутності змагальності як принципу адміністративного судочинства.

Оцінюючи надані сторонами докази, суди попередніх інстанцій об'єктивно взяли до уваги такі встановлені у справі обставини, як відсутність у позивача документів, які б супроводжували рух скла між ним і постачальником. Також суди попередніх інстанцій зазначили, що за умовами договору між позивачем та ПП «Аквит 7», контрагент зобов'язався надати позивачу, сертифікати якості виробника на товар, однак в матеріалах справи зазначені сертифікати відсутні.

Така оцінка доказів відповідає вимогам ст. 86 КАС України, а встановлені на підставі цієї оцінки обставини

Колегія суддів погоджує висновок судів попередніх інстанцій, що в матеріалах справи відсутні належні, достатні та переконливі докази реальності фізичного переміщення активів у просторі та часі від ТОВ «Донтрансторг» та ПП «Аквит 7» до ПП «Фірма «Кристалл», а також відсутні докази дотримання засад розумності та добросовісності у спірних взаємовідносинах.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Кристалл" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 у справі № 2а-2588/11/2070 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Кристалл" відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2011 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.10.2011 у справі № 2а-2588/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко