Ухвала суду № 40590440, 12.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

12 червня 2014 рокусправа № 811/852/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

за участю представників:

позивача: - не з'явився,

відповідача: - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року

у справі № 811/852/13-а

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Головченки»

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

У березні 2013 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Головченки» звернулося у Кіровоградський окружний адміністративний суд з позовом до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04 лютого 2013 року № 0000062200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 777867,50 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Світловодська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Онуфріївським відділенням Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції проведено документальну позапланову виїзну перевірку сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Головченки» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 травня 2009 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт від 29 жовтня 2012 року № 6/2200/31934497.

На підставі акту перевірки від 29 жовтня 2012 року, Онуфріївським відділенням Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції прийнято податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2012 року № 0000042200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 815935,00 грн., в тому числі 652748,00 грн. за основним платежем та 163187,00 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись податковим повідомленням-рішенням сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Головченки» оскаржило його, зокрема, до Державної податкової служби у Кіровоградській області. За результатами розгляду скарги прийнято рішення, яким податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2012 року № 0000042200 скасовано частково, у зв'язку з чим винесено податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2013 року № 0000062200, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 777867,50 грн., в тому числі 622294,00 грн. за основним платежем та 155573,50 грн. - штрафними (фінансовими) санкціями.

Фактичною підставою для нарахування зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 777867,50 грн., стали висновки відповідача про те, що реалізована продукція, яка вирощена сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Головченки» у період з 2009 року по 2012 рік на сільськогосподарських угіддях, договори оренди по яких не були зареєстрованими у встановленому законом порядку, чим порушено вимоги Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, статті 8 1 Закону України «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201, статті 209 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення сум податку на додану вартість, яка залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника у сумі 622294,00 грн.

Отже, вирощування позивачем продукції відбувалось на земельних ділянках, використання яких не ґрунтувалось на правових підставах, внаслідок відсутності державної реєстрації договорів оренди, у зв'язку із чим питома вага продукції, виготовленої на власних землях та землях, договори оренди яких посвідчені у відповідності до вимог законодавства, менша 75 %, що виключає можливість використання господарюючим суб'єктом спеціального режиму оподаткування.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Головченки» є суб'єктом спеціального режиму оподаткування податку на додану вартість, дата реєстрації платником податку на додану вартість - 16 січня 2009 року, дата реєстрації суб'єктом спеціального режиму оподаткування 01 травня 2009 року.

У відповідності до пункту 81.1 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 81.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 81.2 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

При цьому в силу вимог пункту 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є поставка вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів (послуг) становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно.

Згідно з підпунктом «б» 81.15.2 пункту 81.15 вказаної статті Закону діяльність у сфері сільського господарства включає: виробництво продукції рослинництва, а саме рослинних культур, а також вирощення фруктів та овочів, квітів та декоративних рослин (у відкритих або закритих ґрунтах), грибів, насіння, прянощів, саджанців та водоростей, а також їх обробка, переробка та/або консервація (підпункт «а»); виробництво продукції тваринництва, а саме свійських сільськогосподарських тварин, птахівництва, кролівництва, бджільництва, а також розведення шовкопрядів, змій та інших плазунів або слимаків та інших наземних ссавців, безхребетних та комах; а також їх обробка, переробка та/або консервація (підпункт «б»).

Таким чином, основною умовою застосування платником спеціального режиму в порядку статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість» є здійснення таким платником діяльності з безпосереднього виробництва сільськогосподарської продукції у відповідних обсягах.

Аналогічне за змістом правове регулювання спірних правовідносин передбачено і статтею 209 Податкового кодексу України.

З аналізу наведених норм випливає, що кваліфікаційною вимогою для особи, яка претендує на набуття статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку, є частка сільськогосподарського товаровиробництва, яка повинна перевищувати 75 % загального обсягу доходу суб'єкта господарювання. При цьому господарюючий суб'єкт повинен підтвердити дотримання критерію щодо мінімальної частки сільськогосподарського товаровиробництва. Для визначення зазначеної частки враховується дохід від операцій з сільськогосподарською продукцією.

Відповідно до приписів Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» та Податкового кодексу України для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку землі, що використовуються сільськогосподарським товаровиробником для виробництва продукції рослинництва, повинні знаходитися у власності чи користуванні такого виробника. Разом з тим законодавчо не встановлено вимоги про мінімальну кількість земельних ділянок, які належать на праві власності чи знаходяться в користуванні платника фіксованого сільськогосподарського податку. Водночас Закон не деталізує вимог до правового статусу, відповідно до якого у особи виникає право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, а також до правовстановлюючих документів, якими підтверджуються відповідні права на земельні ділянки.

Отже, за таких обставин будь-яке право користування земельною ділянкою, на якій розташовані сільськогосподарські угіддя, хоч би з яких підстав не виникало таке право, є належним для підтвердження частки сільськогосподарського товаровиробництва для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

З матеріалів справи вбачається, що 10 липня 2008 року сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Головченки» укладено договори оренди земельних ділянок з 195 громадянами України (жителями Онуфріївського району Кіровоградської області) строком на 10 років. Земельні ділянки передані у користування позивача в натурі актами про передачу та прийом земельних ділянок в натурі, при цьому загальна площа земельних ділянок склала близько 700 га (рілля). Для подальшого оформлення договорів оренди згідно чинного законодавства позивачем передано їх, на підставі договору від 25 грудня 2007 року № 156, приватному підприємству «Радіан», яке зобов'язалося виконати роботи з виготовлення розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Разом з тим, приватним підприємством «Радіан» не виконано взятих на себе обов'язків, у зв'язку з чим відносно службових осіб підприємства 16 серпня 2008 року порушено кримінальну справу № 19-4460 за фактом вчинення шахрайських дій, за ознаками злочину, передбаченого частиною 1 статті 190 Кримінального кодексу України. Крім того, на адресу позивача приватним підприємством «Радіан» направлено лист від 20 березня 2009 року, яким повідомило, що відповідні договори втрачені, у зв'язку з чим виготовити проектно-технічну документацію немає можливості.

07 лютого 2012 року сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Головченки» зареєстровано зміни до установчих документів (зміна засновників), у зв'язку з чим, позивачем укладено нові договори з землевласниками, які, відповідно до довідки відділу Держкомзему у Онуфріївському районі Кіровоградської області, станом на 15 серпня 2012 року перебувають на стадії перевірки та в подальшому державної реєстрації.

При цьому, факт користування земельними ділянками для здійснення вирощування сільськогосподарської продукції підтверджений довідками відділу Держкомзему у Онуфріївському районі Кіровоградської області про склад та нормативну грошову оцінку земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Головченки», звітами про основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за встановленою формою державного статистичного спостереження у період 2009-2012 років.

Крім того, недотримання норм земельного законодавства щодо реєстрації права оренди земельних ділянок не може бути перешкодою для кваліфікації сільськогосподарських угідь як таких, що знаходяться у користуванні товаровиробника для цілей справляння фіксованого сільськогосподарського податку.

У свою чергу Податковий кодекс України не зводить користування сільськогосподарськими угіддями лише до виникнення права оренди на відповідні земельні ділянки. Відповідно, зареєстрований належним чином договір оренди не може вважатися єдиним обов'язковим документом, що підтверджує правомірність перебування особи у статусі платника фіксованого сільськогосподарського податку. Відтак, дефекти оформлення відповідного договору не можуть впливати на правильність врахування доходів від реалізації продукції рослинництва при розрахунку частки сільськогосподарського товаровиробництва.

За таких обставин, продукція, вирощена на земельній ділянці, орендованій платником фіксованого сільськогосподарського податку в юридичної та/або фізичної особи, є сільськогосподарською продукцією в розумінні глави 2 розділу XIV Податкового кодексу України незалежно від того, чи зареєстровані належним чином договори оренди такої ділянки.

Так, пункт 81.6 статті 81 Закону України «Про податок на додану вартість», як і пункт 209.6 статі 209 Податкового кодексу України не ставить право платника на застосування спеціального режиму оподаткування у залежність від дотримання ним вимог цивільного та земельного законодавства.

Таким чином, сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Головченки» не допущено порушень вимог податкового законодавства, а отже податкове повідомлення-рішення від 04 лютого 2013 року № 0000062200 прийнято Онуфріївським відділенням Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції необґрунтовано.

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим