Постанова № 40590284, 17.09.2014, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року м. ПолтаваСправа № 816/3080/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Довгопол М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кулик-Куличок О.Л.,

представників позивача - Касьянова С.М., Овчаренка В.Ю.,

представника відповідача - Касумова О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

05 серпня 2014 року Відкрите акціонерне товариство "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (далі- позивач, ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі- відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0003162202/1480, № 0003172202/1481 від 24 липня 2014 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на безпідставність висновків відповідача про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за результатами господарських операцій з ТОВ "Лідергаз" за червень - липень 2013 року, та, як наслідок, завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у липні 2013 року на 1 825 385 грн та завищення суми бюджетного відшкодування за липень 2013 року на 1 587 909,00 грн, оскільки господарські операції з придбання природного газу у ТОВ "Лідергаз" підтверджено первинними бухгалтерськими документами та виконано сторонами у повному обсязі. Вважає, що мав право нарахувати податковий кредит з податку на додану вартість на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог.

Правомірність спірних податкових повідомлень-рішень мотивував відсутністю реального здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "Лідергаз", що встановлено із протоколу допиту свідка директора ТОВ "Лідергаз" ОСОБА_4, пояснень ОСОБА_5, що містяться в матеріалах кримінального провадження № 32014100000000036, порушеного за фактом вчинення невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 205 КК України, акту ДПІ у Голосіївському районі м. Києва "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лідергаз" № 312/3/22-07-36885099 від 30.04.2014. Також враховано підписання первинних документів від імені ТОВ "Лідергаз" особами, які не мали права підпису.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.

ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (ідентифікаційний код 00152299) зареєстроване як юридична особа 23.06.1994 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва НВ № 302955 /а.с. 63,105, т. 1/.

У термін з 23.06.2014 по 27.06.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ "Лідергаз" за період з 01.06.2013 по 31.07.2013.

За результатами перевірки складено акт № 1758/16-03-22-02-12/00152299 від 07.07.2014, в якому зафіксовано порушення ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" приписів пункту 200.4 статті 200, пунктів 201.1, 201.6 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту у липні 2013 року у розмірі 1681338,00 грн, завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за липень 2013 року у розмірі 1587909,00 грн, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24 декларації з ПДВ) у розмірі 144047,00 грн /а.с.140-143, т.1/.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено:

- податкове повідомлення-рішення №0003172202/1481 від 24.07.2014, яким зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013 року у сумі 1825385,00 грн /а.с.19, т.1/

- податкове повідомлення - рішення №0003162202/1480 від 24.07.2014, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2013 року у розмірі 1587909,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 793954,50 грн /а.с.21, т.1/.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, оскаржив їх до суду.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з наступного.

Зі змісту акту перевірки № 1758/16-03-22-02-12/00152299 від 07.07.2014 суд вбачає, що підставою для зменшення позивачу розміру від'ємного значення на 1825385,00 грн та суми бюджетного відшкодування у розмірі 1587909,00 грн за липень 2013 року слугував висновок ревізора про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у червні 2013 року - 1731956,00 грн, у липні 2013 року - 1681338,00 грн на підставі виданих ТОВ "Лідергаз" податкових накладних.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З огляду на викладене, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

В силу пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/ послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної;б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 182 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Суд також враховує, що пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно положень частин 1, 3 статті 9 вказаного Закону бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизації інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

З огляду на викладене, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними податковими накладними, первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено, що 27.02.2013 між ТОВ "Лідергаз" та ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" укладено договір купівлі-продажу природного газу № ПН/13-083, відповідно до якого ТОВ "Лідергаз" зобов'язувався передати ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" природний газ , імпортований за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" - прийняти та оплатити газ /а.с.23-28, т.1/.

Пунктами 2.1, 2.2 договору від 27.02.2013 передбачено загальний об'єм природного газу у 2013 році - 21300 тис м.куб та помісячні обсяги поставки природного газу, зокрема у червні, липні 2013 року-по 2100 тис м.куб., при цьому визначено, що можливі зміни квартальних та місячних об'ємів поставки газу встановлюються по узгодженню сторін.

Відповідно до пункту 3.4 договору приймання-передача газу, переданого у відповідному місяці, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі.

Згідно з актами приймання-передачі природного газу від 30.06.2013, від 31.07.2013 ТОВ "Лідергаз" передало ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" у червні 2013 року 2430,807 тис. куб. м. природного газу, у липні 2013 року - 2394,036 тис. куб. м. природного газу /а.с.29-30, т.1/.

Відповідно до пункту 3.2 договору від 27.02.2013 продавець передає покупцю газ у загальному потоці газу: у разі передачі газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі газу від газодобувних підприємств та від підземних сховищ газу у газотранспортну систему; у разі передачі імпортованого газу - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України з Російською Федерацією та в пунктах приймання-передачі газу з підземних сховищ газу в газотранспортну систему. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі.

Пунктом 3.10 договору передбачено, що покупець зобов'язується самостійно укласти договори на транспортування природного газу.

Судом встановлено, що 25.02.2013 між позивачем та ПАТ "Укртрансгаз" в особі директора філії "УМГ "Черкаситрансгаз" (газотранспортне підприємство) укладено договір № 1302000829/09-4143/13к на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, пунктом 1.1. якого визначено, що газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору.

Згідно пункту 3.1. договору послуги з транспортування газу оформлюються Газотранспортним підприємством і Замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами. Пунктом 4.2. договору передбачено, що кількість протранспортованого Газотранспортним підприємством газу Замовника до мережі газорозподільного підприємства визначається вузлами обліку газу, які встановлені на ГРС /а.с.56-61, т.1/.

Актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами від 30.06.2013, 31.07.2013, підписаними ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" та ПАТ "Укртрансгаз", засвідчено факт надання послуг з транспортування природного газу протягом червня 2013 року обсягом 2430,807 тис м.куб, протягом липня 2013 обсягом 2394,036 тис м.куб /а.с.209,210, т.1/

27.02.2013 між позивачем та ПАТ "Кременчукгаз" (газорозподільне підприємство) укладено договір на розподіл природного газу № 2397-21, згідно з яким газорозподільне підприємство зобов'язувалося надати ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника /а.с.48-54, т.1/.

Відповідно до пункту 3.3 договору газорозподільне підприємство транспортує природний газ у загальному потоці газу від пунктів приймання-передачі газу в газорозподільній мережі до пунктів призначення.

Згідно з актами прийому-передачі фактично протранспортованих обсягів газу від 30.06.2013, 31.07.2013 ПАТ "Кременчукгаз" протранспортувало природний газ від ТОВ "Лідергаз" через газотранспортну систему " Черкаситрансгаз" Кременчуцьке УМГ протягом червня 2013 року обсягом 2430,807 тис м.куб, протягом липня 2013 обсягом 2394,036 тис м.куб /а.с.207,208, т.1/.

Листом ПАТ "Укртрансгаз" № 3499/39 від 27.06.2014 підтверджено факт транспортування природного газу до ГРС Кременчук та передачу в мережу газорозподільного підприємства ПАТ "Кременчукгаз" для подальшого транспортування замовнику: у червні, липні 2013 року обсягом 2430,807 тис м.куб та 2394,036 тис м.куб відповідно /а.с. 62, т.1/.

Згідно з листом ПАТ "Кременчукгаз" № 21/2262 від 16.07.2014 підтверджено транспортування природного газу до ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" згідно з обсягів, виділених з ресурсу ТОВ "Лідергаз", у червні 2013 року - у кількості 2430,087 тис м.куб, у липні 2013 року - 2394,036 тис м.куб. /а.с. 55, т. 1/.

Крім того, обсяги природного газу, спожитого ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" підтверджено підписаними між ПАТ "Кременчукгаз" та ТОВ "Лідергаз" реєстрами /а.с. 117,118, т.1/.

Для обліку споживання природного газу позивачем встановлено вимірювальний комплекс на базі обчислювача ОЕ-22ДМ, забезпечено його опломбування /а.с. 119-122, 148-149, 205, т.1/.

Відповідно до положень статті 11 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" від 08.07.2010 № 2467-VI облік природного газу, у тому числі комерційний (приладовий), здійснюється з метою отримання та реєстрації достовірної інформації про обсяги і якість природного газу під час його видобування, транспортування, розподілу, постачання, зберігання та споживання. Комерційний (приладовий) облік природного газу здійснюється з метою визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягів його споживання та/або реалізації, на підставі яких проводяться взаєморозрахунки.

Вузлом обліку природного газу є сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, призначених для вимірювання у робочих умовах, реєстрації, збереження результатів вимірювання та розрахунків об'єму газу, приведеного до стандартних умов.

За даними вузла обліку природного газу (обчислювач ОЕ-22ДМ) у червні місяці 2013 року до позивача надійшло 2430,807 (округлено) тис. куб. м. природного газу, у липні 2013 року-2394,036 тис м.куб, що зафіксовано у відомості обліку споживання природного газу (подобові покази) /а.с.115-116, т.1/.

Згідно з довідкою ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" від 29.08.2014 № 01-19/1907 у період з березня по липень 2013 року товариство отримувало природний газ виключно від ТОВ "Лідергаз" відповідно до укладеного договору № ПН/13-083 від 27.02.2013 /а.с. 192, т. 1/.

В судовому засіданні представник позивача пояснив, що придбаний у ТОВ "Лідергаз" природний газ повністю використаний у господарській діяльності, а саме, у виробництві, при цьому зберігання природного газу не здійснювалося, що підтверджується актами споживання природного газу на заводі, відомостями щодо розподілу компонентів по маркам технічного вуглецю за червень - липень 2013 року /а.с. 124 - 134, т.1/.

З огляду на вищенаведене, в ході розгляду справи документально підтверджено, що на виконання умов договору № № ПН/13-083 від 27.02.2013 купівлі-продажу природного газу ТОВ "Лідергаз" у червні, липні 2013 року здійснило поставку ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" природного газу в обсязі 2430,807 тис м.куб та 2394,036 тис м.куб відповідно, який протранспортовано магістральними трубопроводами газотранспортним підприємством - ПАТ "Укртрансгаз" філія УМГ "Черкаситрансгаз", а потім газорозподільними мережами - газорозподільним підприємством ПАТ "Кременчукгаз" - до вузла обліку природного газу на території ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю".

Оплата вартості природного газу товару здійснена позивачем на підставі платіжних доручень /а.с.40-47, т.1/.

Господарська операція по придбанню природного газу від ТОВ "Лідергаз" у червні, липні 2013 року позивачем відображена у бухгалтерському обліку /а.с. 106-114, 232-237 Т.1/.

Відповідно до пункту 5.5 договору від 27.02.2013 звірка розрахунків здійснюється сторонами щомісяця у строк до 10 числа місяця, наступного за звітнім.

На виконання пункту 5.5 договору від 27.02.2013 між позивачем та ТОВ "Лідергаз" підписано акти звіряння взаємних розрахунків за червень, липень 2013 року /а.с.193-194, т.1/.

За результатами господарської операції ТОВ "Лідергаз" виписано податкові накладні : у червні 2013 року - № 22 від 04.06.2013, № 18 від 10.06.2013, № 58 від 21.06.2013, № 108 від 30.06.2013 на загальну суму 10391738,44 грн, в тому числі ПДВ - 1 731 956,41 грн; у липні 2013 року - № 4 від 02.07.2013, № 9 від 11.07.2013, № 18 від 23.07.2013, № 37 від 30.07.2013, № 42 від 31.07.2013 на загальну суму 10088026,82 грн, в тому числі ПДВ - 1681337,80 грн /а.с.31-39, т. 1/.

Вказані податкові накладні зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, тобто не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою її складання, тому ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" мало право відобразити такі податкові накладні у складі податкового кредиту у місяці виписки - червні, липні 2013 року /а.с.186-187, т.1/.

Податкові накладні ТОВ "Лідергаз" містять необхідні реквізити згідно статті 201 Податкового кодексу України, підписані і скріплені печаткою товариства. В акті перевірки відповідачем також не встановлено будь-яких порушень в оформленні податкових накладних.

Таким чином, суд приходить до висновку, що господарська операція позивача з ТОВ "Лідергаз" на підставі договору 27.02.2013 щодо поставки ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю" природного газу, мала реальний характер, викликаючи зміни в структурі активів позивача, підтверджена документами первинного бухгалтерського обліку, тому формування позивачем у червня 2013 року податкового кредиту з ПДВ в сумі 1731956,00 грн, у липні 2013 року податкового кредиту у розмірі 1681338,00 грн на підставі належним чином оформлених податкових накладних ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України.

Доводи представника відповідача про підписання первинних документів від імені ТОВ "Лідергаз" особами, які не мали права підпису, суд оцінює критично з огляду на наступне.

Договір від 27.02.2013, акт приймання-передачі природного газу від 30.06.2013, акт звіряння взаємних розрахунків за червень 2013 року підписаний директором ТОВ "Лідергаз" ОСОБА_4, відомості про якого як керівника ТОВ "Лідергаз" були наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців /а.с 213 - 214, т.1/.

Згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ "Лідергаз" № 08/07 від 08.07.2013 ОСОБА_4 був призначений на посаду заступника директора ТОВ "Лідергаз" з 09.07.2013 /а.с.14-15, т.2/.

За таких обставин акт приймання-передачі природного газу від 31.07.2013, акт звіряння взаємних розрахунків за липень 2013 року підписані ОСОБА_4 фактично як заступником директора товариства.

Податкові накладні ТОВ "Лідергаз" підписані ОСОБА_6, яка на час спірних відносин обіймала посаду головного бухгалтера товариства, маючи повноваження на підписання фінансових, звітних та інших документів від імені ТОВ "Лідергаз", про що свідчить інформація у листі ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві № 9480/9/26-50-10-07 від 12.09.2014, копії податкових декларацій ТОВ "Лідергаз" за червень - липень 2013 року /а.с.241-250, т.1, а.с. 1-9, т.2/.

Доказів на спростування вказаної інформації, зазначеної у Єдиному державному реєстрі, у листі ДПІ у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві № 9480/9/26-50-10-07 від 12.09.2014, протоколі загальних зборів учасників ТОВ "Лідергаз" № 08/07 від 08.07.2013, представником відповідача не надано.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що певні недоліки первинних документів та податкових накладних, зокрема їх підписання особами, до повноважень яких не належить підписання таких документів, є свідченням недобросовісності постачальників та у разі підтвердження дійсного виконання відповідних господарських операцій, не можуть слугувати підставою для притягнення платника податків-покупця до відповідальності.

Статтею 61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, визначено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

Посилання представника відповідача як на доказ правомірності спірних податкових повідомлень-рішень на матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань по № 32014100000000036 від 05.03.2014 щодо невстановлених слідством осіб, у скоєнні злочину, передбаченого частини 2 статті 205, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 83.1. статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки, судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Пояснення осіб під час провадження досудового розслідування у кримінальній справі не віднесена до переліку належних для висновків документів.

Доказів наявності обвинувального вироку, який набрав законної сили, по кримінальному провадженню, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 32014100000000036 від 05.03.2014, на матеріали якого посилається відповідач, останнім не надано.

Натомість відповідно до листа заступника начальника 2 відділу КР СУФР ГУ Міндоходів у м.Києві від 18.08.2014 досудове слідство по кримінальному провадженню № 32014100000000036 триває /а.с.156, т.1/.

Також суд вважає безпідставними доводи представника відповідача про відсутність реального характеру господарської операції позивача із ТОВ "Лідергаз" із посиланням на акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Лідергаз"" № 312/3/22-07-36885099 від 30.04.2014, виходячи з наступного.

Пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Відповідно до пункту 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Таким чином, твердження податкового органу відносно правильності або неправильності декларування та сплати платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки. В акті про неможливість проведення зустрічної звірки мають зазначатись лише обставини, котрі зумовили її не проведення.

Відповідно до пункту 200.1. статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно пунктів 200.3., 200.4. статті 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

З огляду на те, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит згідно податкових накладних ВАТ "Кременчуцький завод технічного вуглецю", суми податку на додану вартість, визначені у податкових накладних, сплачені у повному обсязі, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно зменшено позивачу розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013 року у сумі 1825385,00 грн, зменшено розмір бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2013 року у розмірі 1587909,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 793954,50 грн

Таким чином податкові повідомлення-рішення № 0003162202/1480, № 0003172202/1481 від 24.07.2014 не ґрунтуються на вимогах законодавства та фактичних обставинах справи, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Абзацом 2 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру визначена у 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивачем заявлено майнову вимогу - про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн.

Отже, відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати у розмірі 487,20 грн підлягають стягненню на його користь з Державного бюджету України .

В силу пункту 21 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" органи доходів і зборів звільнені від сплати судового збору, а тому судовий збір в сумі, що становить 90 відсотків розміру ставки судового збору, з відповідача до державного бюджету не стягується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0003162202/1480 від 24 липня 2014 року , № 0003172202/1481 від 24 липня 2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Кременчуцький завод технічного вуглецю" (ідентифікаційний код 00152299) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 грн. 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 19 вересня 2014 року.

Суддя М.В. Довгопол