Ухвала суду № 40589561, 16.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3257/14 Головуючий у 1-й інстанції: Донець В.А. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Сьомий континент» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ТД «Сьомий континент» звернулося у суд із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві, в якому просило визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 року №0005352201.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на необґрунтованість встановлення відповідачем порушень податкового законодавства під час перевірки позивача по господарським взаємовідносинам з ТОВ «Грін Сервіс Компані».

З такими висновками суду не можна не погодитися.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Грін Сервіс Компані» за період жовтень - грудень 2012 року, за підсумками якої складено акт від 23.10.2013 року №386/26-51-22-01/35575765 та виявлено порушення п. 185.1 ст. 185, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 170036,89 грн., в т.ч. за жовтень 2012 року - на 71406,48 грн., за листопад 2012 року - на 47915,62 грн., за грудень 2012 року - на 50714,79 грн.

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.11.2013 року №0005352201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі на 212546,11 грн., з них 170036,89 грн. - основний платіж, 42509,22 грн. - штрафні санкції.

Не погоджуючись із таким рішенням податкового органу, позивач звернувся у суд.

Обговорюючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, а саме акту перевірки, підставою визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість стало безпідставне, на думку контролюючого органу, віднесення ним до податкового кредиту ПДВ, сплаченого у складі вартості придбаних послуг у ТОВ «Грін Сервіс Компані». Такі висновки податкового органу ґрунтуються на актах ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 16.01.2013 №137/22-8 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грін Сервіс Компані» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період діяльності з 01.09.2012 по 30.11.2012» та від 26.07.2013 №538/26-55-22-01/38347674 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грін Сервіс Компані» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні фінансово-господарських взаємовідносин з платником податків ТОВ «Авсон Інвест» за грудень 2012 року - січень 2013 року», якими встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій зазначеним платником податків та укладення ним правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків. У вказаних актах посадовими особами податкової інспекції зазначено, що неможливість проведення зустрічної звірки зумовлена відсутністю ТОВ «Грін Сервіс Компані» за місцезнаходженням, що свідчить про відсутність у нього трудових ресурсів, виробничих потужностей та складських приміщень. З огляду на що, контролюючий орган дійшов висновку, що наслідком діяльності названого товариства є виключно чи переважно формування податкової вигоди для інших суб'єктів підприємницької діяльності. Тобто, контролюючі органи стверджують, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «Грін Сервіс Компані» та його контрагентами, в тому числі з позивачем, є фіктивними правочинами, такими, що вчинені без наміру створення наслідків, які ними обумовлювались. Крім того, відповідач посилається на отриманий від ГВПМ ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС висновок спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України на ПЗЗ №505 від 16.11.2012 року, відповідно до якого підпис від імені гр. ОСОБА_2 у свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість №200071149, серія бланка НБ №424204, виконаний однією особою, а підпис від імені названої особи у формі №1-ПДВ, реєстраційної заяви платника ПДВ ТОВ «Грін Сервіс Компані» - іншою особою.

На спростування приведених доводів, позивачем надано до перевірки первинні документи, що опосередковували його взаємовідносини із вищевказаним контрагентом, проте, контролюючим органом не взято їх до уваги з огляду на вищевикладене.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить із наступного.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює спірні правовідносини є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України, ПК України).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Колегією суддів установлено, що між позивачем, як замовником, та ТОВ «Грін Сервіс Компані», як виконавцем, укладено договір від 01.10.2012 року №011012 про надання транспортно-експедиційних послуг, відповідно до якого ТОВ «Грін Сервіс Компані» зобов'язувалося надавати позивачу транспортно-експедиційні послуги, а останній - вчасно сплачувати вартість цих послуг відповідно до рахунків-фактур. Умовами договору передбачено, що виконавець зобов'язується приймати заявки замовника на організацію транспортно-експедиційних послуг в усній, письмовій формі, в тому числі, по телефону, факсу, електронній пошті, через форму заявки на сервері, але не пізніше ніж за 3 години до початку поїздки. Замовник зобов'язується своєчасно надавати виконавцю необхідну для виконання послуги інформацію щодо дати та часу надання послуги, контактну інформацію представника замовника, адресу, за якою буде надаватися послуга, маршрут, кількість вантажу.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору позивачем надано рахунки-фактури за вересень-грудень 2012 року, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) про надання транспортно-експедиційних послуг за вересень-грудень 2012 року, виписані контрагентом податкові накладні про надання транспортно-експедиційних послуг за вересень-грудень 2012 року, виписки з рахунків, з яких убачається перерахування позивачем на користь ТОВ «Грін Сервіс Компані» коштів на оплату рахунків за вересень-грудень 2012 року.

Судом з'ясовано, що необхідність придбання позивачем вказаних транспортно-експедиційних послуг була обумовлена тим, що позивач здійснює дрібнооптові поставки замороженої продукції (м'ясо, риба) замовникам і для перевезення цієї продукції підприємство користується транспортно-експедиційними послугами, оскільки власного транспорту не має, що підтверджується, зокрема, статутом ТОВ «Торговий дім «Сьомий континент», відповідно до якого предметом діяльності підприємства є, зокрема, здійснення оптової та роздрібної торгівлі продовольчими товарами.

Наявність у позивача складських приміщень для зберігання товару, що використовується ним в господарській діяльності, підтверджується договором від 01.01.2012 року №540112, укладеним з ПАТ «Сувенір», згідно з яким на підставі акту прийому-передачі нежилого приміщення позивач орендує у цього товариства приміщення за адресою: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 30, загальною площею 65 кв.м.

Так, позивачем надано акти відділу ветеринарної міліції з проведення карантинних ветеринарних заходів ГУМВС України в м. Києві з яких убачається обстеження приміщень ТОВ «ТД «Сьомий континент», яке знаходиться за адресою: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 30.

Фактичне придбання позивачем замороженої продукції (м'яса, риби), послуги з транспортування якої замовлялись ним у ТОВ «Грін Сервіс Компані», підтверджується зовнішньоекономічним контрактом від 11.04.2008 року №011 з ПП «Артур Бурлак» та вантажно-митними деклараціями за 2012 рік. Зазначена продукція ввозилась на підставі відповідних дозволів Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України на ввезення продуктів тваринного походження.

Також, позивачем надано договори поставки, видаткові накладні за жовтень-грудень 2012 року, відповідно до яких ТОВ «ТД «Сьомий континент» здійснювало поставку замороженої продукції.

На підтвердження фактичного перевезення товару за посередництвом ТОВ «Грін Сервіс Компані» позивачем надано товарно-транспортні накладні за жовтень-грудень 2012 року, з яких слідує, що контрагент позивача замовляв послуги з перевезення у інших перевізників, товар навантажувався на складі позивача по вул. Бориспільській, 30 у м. Києві.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Грін Сервіс Компані» за договором від 01.10.2012 року №011012 про надання транспортно-експедиційних послуг підтверджуються документально та узгоджуються із звичайною для позивача господарською діяльністю.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні названим контрагентом, колегія суддів приходить до наступного.

Податковим кредитом в розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України, визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 названого Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 цього Кодексу встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, судова колегія зазначає, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

У матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладних контрагент позивача не був зареєстрованим платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, відповідність зазначених податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1. статті 201 ПК України стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем не заперечується. Так само, як відповідачем не надано конкретних зауважень щодо відповідності вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інших первинних документів, що складались у процесі господарських взаємовідносин позивача з вище згаданим контрагентом.

Колегія суддів звертає увагу на те, що однією із основних засад податкового законодавства України є презумпція правомірності рішень платника податку в разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків (пп. 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України).

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми податковий кредит вважається сформованим платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

Судова колегія вважає за необхідне вказати на те, що подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає, що матеріали зустрічної звірки контрагента позивача не можуть бути самостійною підставою для встановлення факту фіктивності господарських операцій, здійснених між позивачем та цим контрагентом, за умови документального підтвердження їх фактичного здійснення. До того ж акти про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Грін Сервіс Компані» від 16.01.2013 №137/22-8 та від 26.07.2013 №538/26-55-22-01/38347674, на які посилається податковий орган, свідчать про те, що такі звірки фактично не відбулися, а тому наведені в них обставини жодним чином не доводять порушень позивачем податкового законодавства.

Також, колегія суддів вважає безпідставним покликання відповідача на висновок спеціаліста НДЕКЦ при УМВС України на ПЗЗ №505 від 16.11.2012 року, відповідно до якого підпис від імені гр. ОСОБА_2 (директора ТОВ «Грін Сервіс Компані») в реєстраційній заяві платника ПДВ виконаний іншою особою, позаяк досліджені спеціалістом документи не стосуються документів, що були досліджені в ході судового розгляду цієї адміністративної справи та таких, що безпосередньо впливають на формування податкового кредиту: податкових накладних та інших первинних документів, що опосередковували спірні господарські операції.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Зважаючи на викладене, судовою колегію не встановлено підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяО.М. Романчук

.

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М