Ухвала суду № 40588724, 23.09.2014, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«23»вересня 2014р. м. Чернівці

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:

Головуючого Дембіцька О. О.

суддів Кифлюка В.Ф., Попова Г.Г.

секретаря Сабадаша Ю.С.

Учасники судового провадження:

прокурор Шевчук С.І.

обвинувачена ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 липня 2014 року у кримінальному провадженнї, внесеному до ЄРДР за №120132700400002464 по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, за ст. 190 ч.1 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_1 визнана винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України і їй призначене покарання у виді 240 годин громадських робіт.

Задоволено цивільний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином, на суму 30 тис. 261 грн. 46 коп.

На вказаний вирок надійшла апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_1 із проханням про скасування такого судового рішення за відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.Посилається на те,що районним судом неповно з»ясовані обставини справи,а тим,що встановлені,дана неправильна оцінка.Апелянт твердить,що не подавала жодних неправдивих даних до Управління Пенсійного Фонду України у Чернівецькій області з метою отримання коштів після смерті ОСОБА_2,оскільки вважає останнього своїм чоловіком,не дивлячись на розірвання шлюбу у встановленому законом порядку.

Провадження №11-кп/794/331/14 Головуючий у І інстанції: Слободян Г.М.

Категорія: ст.190 ч. 1 КК України Суддя-доповідач: Дембіцька О.О.

Факт здійснення їй виплат коштів у розмірі 30261,46грн. вважає наслідком недбалості працівників Управління ПФУ в Чернівецькій області,які,на думку апелянта,зобов»язані були витребувати у неї довідку про спільне проживання із ОСОБА_2 на день смерті.Зазначеним обставинам районний суд,на думку ОСОБА_1,не дав належної оцінки,тому прийшов до передчасного та неправильного висновку про доведеність винуватості у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Заслухавши доповідь судді, доводи обвинуваченої,яка підтримала апеляційну скаргу, позицію прокурора про відсутність підстав для зміни чи скасування вироку, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи із наступного.

Згідно з вироком, ОСОБА_1 визнана винною у тому, що 18 липня 2013 року, заздалегідь усвідомлюючи протиправність свого діяння, діючи умисно, знаючи, що 08 червня 1993 року Кам'янка-Бузьким відділом ДРАЦС РС Кам'янка-Бузького РУЮ Львівської області, шлюб, зареєстрований 16 червня 1979 року в Забайкальську Читинської області за №31 між нею та ОСОБА_2 було розірвано, подала до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області власноручно написані нею відповідні заяви про призначення їй одноразової грошової допомоги як дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року військовослужбовця ОСОБА_2 та про виплату недоотриманої ним суми пенсії на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року (зі змінами)та постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року. Надалі,протягом 02 серпня 2013 року- 09 серпня 2013 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Чернівецькій області на банківський рахунок ОСОБА_1 в АТ «Ощадбанк» було перераховано 5 тис.253 грн. 06 коп. та 25 тис. 008 грн. 40 коп., а всього у загальній сумі- 30 261,46грн,якими обвинувачена протиправно заволоділа, заподіявши на означену суму матеріальної шкоди.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним,обгрунтованим і вмотивованим,тобто ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права,на підставі об»єктивно з»ясованих обставин,які підтверджені доказами,дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України з точки зору їх належності,допустимості,достовірності та достатності для прийняття остаточного рішення у справі.

Судова колегія вважає,що таких вимог закону суд першої інстанції дотримався у повній мірі.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,а саме заволодіння чужим майном шляхом обману(шахрайство) відповідають фактичним обставинам провадження,підтверджені сукупністю доказів,які безпосередньо досліджені судом та таким надана правильна оцінка.

При цьому апеляційний суд виходить із наступного.

Не визнаючи вину у скоєнні кримінального правопорушення,ОСОБА_1 у районному суді показала,що,незважаючи на розірвання шлюбу у судовому порядку у 1993 році,продовжувала проживати із ОСОБА_2 як із чоловіком,оригінал свідоцтва про шлюб постійно знаходився у неї та ним обвинувачена користувалась протягом усього означеного ОСОБА_2 у травні 2013 року був оголошений померлим,тому вона звернулась із заявою до Пенсійного фонду як дружина померлого про отримання належних йому виплат.Вважає,що такі кошти є заощадженнями їх із ОСОБА_2 сім»ї,тому факт їх отримання є правомірним.(а.с.61 т.2)

Показання обвинуваченої та доводи поданої нею апеляційної скарги спростовуються наступним.

Із показань у суді першої інстанції свідка ОСОБА_4- працівника ГУ ПФ у Чернівецькій області встановлено,що ОСОБА_1 звернулась із письмовими заявами до Фонду як дружина померлого військовослужбовця ОСОБА_2 про виплату одноразової грошової допомоги та недоотриманої останнім суми пенсії.При цьому,з поміж інших документів, надала оригінал свідоцтва про шлюб,оригінал паспорту із відміткою про реєстрацію шлюбу,свідоцтво про смерть ОСОБА_2На підставі поданих документів обвинуваченій як дружині померлого військовослужбовця були нараховані та здійснені виплати на загальну суму 30261,46 грн.У подальшому було з»ясовано,що ОСОБА_1 подала неправдиві відомості про перебування у шлюбі із ОСОБА_2,внаслідок чого кошти отримала неправомірно та повернути їх відмовилась(а.с.62 т.2)

Аналогічні показання у районному суді надала свідок ОСОБА_5.(а.с.63 т.2)

Представник цивільного позивача ОСОБА_6 у районному суді підтримав позовні вимоги ГУ ПФ у Чернівецькій області та просив стягнути із ОСОБА_1 30261,46 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

Свідок ОСОБА_7-мати померлого ОСОБА_2 у суді першої інстанції показала,що обвинувачена розлучилась із останнім у 1993 році.Приблизно у 2000 році ОСОБА_2,перебуваючи у Італії,зник та був оголошений безвісно відсутнім,а у 2013 році-померлим.Від працівників Пенсійного фонду,отримуючи належні їй як матері кошти після смерті сина,дізналась,що ОСОБА_1 використавши свідоцтво про шлюб із ОСОБА_2,також отримала кошти із Фонду.(а.с.62 зв-63)

Показання свідків ОСОБА_8,ОСОБА_9,ОСОБА_10 у районному суді доводів обвинувачення не спростовують

Дослідженими судом заявами від 18.07.2013 року підтверджений факт звернення ОСОБА_1до ГУ ПФУ у Чернівецькій області щодо виплати їй одноразової грошової допомоги відповідно до п.12 Постанови КМУ від 17.07.1992 року №393 та недоотриманої суми пенсії після смерті чоловіка, ОСОБА_2 (а.с.74,75 т.1)

Факт написання таких заяв власноручно обвинувачена не заперечує.

Згідно наявних у провадженні матеріалів,обвинувачена на підтвердження свого права на отримання зазначених вище виплат подала документи-паспорт із відміткою про реєстрацію шлюбу із ОСОБА_2,свідоцтво про шлюб із останнім,свідоцтво про його смерть (т.1 а.с.11-13)

Із повідомлень ГУ ПФ України у Чернівецькій області №204 від 02.08.2013 року та №212 від 08.08.2013 року встановлено,що ОСОБА_1як дружина померлого отримала відповідно,одноразову грошову допомогу у розмірі 5253,06 грн та недоотриману ОСОБА_2пенсію- 25008,40 грн.(а.с.41,42,44 т.1)

Як вбачається із копії рішення народного суду Кам»янка-Бузького району Львівської області від 22.01.1993 року,шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2,укладений 16.06.1979 року,був розірваний(а.с.96 т.1)

Факт реєстрації розірвання шлюбу,а також сплати обвинуваченою державного мита у розмірі 100 крб при отриманні свідоцтва про розірвання шлюбу підтверджується копією актового запису про розірвання шлюбу №35 від 08.06.1993 року(а.с.82 т.1)

Такий актовий запис зареєстрований 07.02.2013 року у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу(а.с.69 т.2)

Згідно рішення Ленінського районного суду м.Чернівці від 28.09.2000 року ОСОБА_2 визнаний безвісно відсутнім(т.1 а.с.65),а рішенням Шевченківського районного суду м.Чернівці від 07.05.2013 року-оголошений померлим(т.1 а.с.66).За змістом останнього встановлено,що з 2000 року відомості про місце перебування ОСОБА_2 відсутні.

Районний суд правильно вказав у вироку,що зазначені вище показання свідків та письмові докази,які досліджені судом,узгоджуються між собою,що свідчить про їх об»єктивність і достовірність,тому обґрунтовано прийняті судом у основу вироку,оскільки доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року (зі змінами) суми пенсії,що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців,осіб,які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишились недоодержаними у зв»язку із його смертю,виплачуються,зокрема,дружині(чоловіку) померлого.

Згідно п.33 Постанови Правління Пенсійного Фонду України №22-1 від 25.11.2005 року «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення та перерахунку пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування» в редакції,що діяла на момент нарахування та здійснення виплат обвинуваченій,для виплати недоодержаної пенсії у зв»язку зі смертю пенсіонера надається свідоцтво про смерть,документи,які підтверджують родинні стосунки.

У відповідності із п.23 цієї постанови за документ,що посвідчує родинні стосунки,приймаються паспорт,свідоцтво про народження,свідоцтво про шлюб,довідки про склад сім»ї,а також рішення суду.

Відповідно до п.12 Постанови Кабінету Міністрів України №393 від 17.07.1992 року(зі змінами) «Про порядок обчислення вислуги років,призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу,прапорщикам,мічманам,військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом,особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей»,дружина померлого пенсіонера із числа військовослужбовців має право на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно п.11 Постанови Пенсійного Фонду України №3-1 від 30.01.2007 року (зі змінами) «Про затвердження порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб,звільнених із військової служби та деяких інших осіб» для виплати одноразової грошової допомоги подаються,зокрема,заява,копія свідоцтва про смерть,копія свідоцтва про шлюб,копія паспорта

Як вбачається із встановлених судом обставин,що підтверджені викладеними вище доказами,обвинувачена звернулась до Управління Пенсійного Фонду із заявою про здійснення виплат їй як дружині померлого ОСОБА_2 та на підтвердження родинних стосунків надала свідоцтво про шлюб,при цьому достовірно знаючи,що шлюб був розірваний у встановленому законом порядку.

За таких обставин посилання у апеляційній скарзі на те,що виплати були здійснені їй внаслідок неналежного виконання працівниками Пенсійного фонду своїх обов»язків судова колегія вважає неспроможними.

Доводи обвинуваченої про те,що шлюб між нею та ОСОБА_2,незважаючи на наявність судового рішення,не був фактично розірваний є позицією захисту та суперечить вимогам чинного законодавства.

Отже,судова колегія вважає,що районний суд правильно оцінив усі безпосередньо досліджені ним докази та обґрунтовано прийшов до висновку про те,що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення повністю такими доведена.

При призначенні покарання районний суд дотримався вимог ст..65 КК України,врахувавши ступінь тяжкості скоєного злочину,який є злочином невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченої,яка позитивно характеризується по місцю проживання,раніше не судима.Зважив суд і на те,що збитки,завдані кримінальним правопорушенням,обвинувачена не відшкодувала.

Обставин,які би пом»якшували або обтяжували покарання,судом не встановлено.

Врахувавши викладене,суд першої інстанції призначив ОСОБА_1 покарання,яке за своїм видом та строком є необхідним для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів.

Не вбачаючи підстав для скасування чи зміни вироку,а відтак-і для задоволення поданої обвинуваченою апеляційної скарги, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернівецької області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу обвинуваченої за ст.190 ч.1 КК України ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 22 липня 2014 року щодо обвинуваченої- без змін.

Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Головуючий: О.О.Дембіцька

Судді: Г.Г.Попов

В.Ф.Кифлюк