Ухвала суду № 40586740, 17.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року Справа № 7489/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Нефедової А.О.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Книш С.В;

від відповідача - Мельник С.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2013р. в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніколь» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, -

В С Т А Н О В И Л А:

25.03.2013р. позивач Товариство з обмеженою відповідальністю /ТзОВ/ «Ніколь» звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати винесені Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією /ОДПІ/ Волинської обл. Державної податкової служби /ДПС/ наступні податкові повідомлення-рішення:

№ 0000042205 від 21.12.2012р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 1138797 грн. 25 коп., в тому числі 1019571 грн. за основним платежем та 119226 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000052205 від 21.12.2012р., яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість /ПДВ/ на загальну суму 1304054 грн. 75 коп., в тому числі 889542 грн. за основним платежем та 414512,75 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Також просив стягнути на його користь понесені судові витрати (Т.1, а.с.2-8).

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2013р. заявлений позов задоволено, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Луцької ОДПІ Волинської обл. ДПС № 0000042205 від 21.12.2012р. та № 0000052205 від 21.12.2012р.; стягнуто з державного бюджету на користь позивача сплачений судовий збір в сумі 2294 грн. (Т.3, а.с.258-261).

Не погодившись з винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач Луцька ОДПІ Волинської обл. ДПС, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заявлених позовних вимог відмовити (Т.3, а.с.263-264).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що проведеною перевіркою виявлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій, що фактично не відбувалися, при цьому первинні документи, які отримані від контрагентів ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ-600», ПП «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК АРС», є недостовірними. Таким чином, розглядувані господарські операції фактично були спрямовані на отримання податкової вигоди, а відтак останні слід вважати нікчемними.

При цьому, судом не враховані пояснення керівників вказаних підприємств, які під час розслідування кримінальної справи № 41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України, заперечили свою причетність до здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств, а також протоколи огляду, якими засвідчена відсутність вказаних підприємств-контрагентів за своїми юридичними адресами.

Також позивач був обізнаний щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, оскільки керівники цих підприємств особисто договори з ним не укладали та довіреності на їх укладення не видавали.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог п.138.4 ст.138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно з пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 цього Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Згідно з даною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Предметом доказування у розглядуваній справі є дослідження обставин про те, чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету, чи мали операції із придбання товарів та послуг реальний характер, яким чином придбавалися товари і надавалися послуги, а також дійсна можливість здійснення таких операцій.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

* неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

* відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

* облік для цілей оподаткування лише тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

* здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

* відсутність первинних документів обліку.

Як встановлено судом першої інстанції, протягом 05.12.2012р. відповідачем Луцькою ОДПІ Волинської обл. ДПС проведена позапланова виїзна перевірка ТзОВ «Ніколь» з питань здійснення фінансово-господарської діяльності з ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ-600», ПП «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК АРС» за період 2009-2012 років, за результатами якої складено Акт перевірки № 6332/15-3/21750952 від 20.11.2012р. (Т.1, а.с.24-30).

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем наступних вимог:

пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1, п.135.2 ст.135, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, у зв'язку з чим занижено податок на прибуток за обревізований період на загальну суму 1019571 грн.;

п.п.198.2, 198.3, 198.6 ст.198, ст.201 ПК України, по причині чого завищено податковий кредит на суму 889542

На підставі наведеного Акта перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення - рішення:

№ 0000042205 від 21.12.2012р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 1138797 грн. 25 коп., з яких 1019571 грн. за основним платежем та 119226 грн. 25 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.31);

№ 0000052205 від 21.12.2012р. щодо збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ в загальному розмірі 1304054 грн. 75 коп., з яких 889542 грн. за основним платежем та 414512 грн. 75 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями (Т.1, а.с.8).

За результатами процедури апеляційного узгодження збільшення сум грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток підприємств скарги позивача були відхилені, а спірні податкові повідомлення-рішення - залишені без змін (Т.1, а.с.33-39).

Підставою для винесення спірних рішень про збільшення суми грошових зобов'язань з ПДВ та податку на прибуток підприємств є висновки податкового органу про те, що господарські операції позивача не підтверджуються, оскільки проведеною перевіркою виявлено відображення в бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій, що фактично не відбувалися, при цьому первинні документи, отримані від контрагентів ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ-600», ПП «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК АРС», слід вважати недостовірними.

Платник податку мав лише намір одержати податкову вигоду виключно чи переважно за рахунок неправомірного формування податкового кредиту та валових витрат. Враховуючи те, що у зазначених вище контрагентів ТзОВ «Ніколь» відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, тобто, основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, тому фінансово-господарські взаємовідносини між ними є нереальними.

Оскільки з пояснень директорів підприємств-контрагентів ТзОВ «Ніколь» вбачається, що зазначена діяльність підприємств здійснювалась без їх згоди від їх імені, проте без їх участі, тому усі первинні документи видані та підписані (нібито) ними є юридично «дефектними» та не створюють юридичних наслідків. Відображенню у податковій звітності підлягає лише господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений в первинних документах.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між позивачем та його контрагентами правочини мали реальний характер, проведені господарські операції оформлені належними первинними документами; відповідачем не доведено фіктивності розглядуваних операцій, а тому позивачем правомірно сформовані податковий кредит та валові витрати за цими операціями.

Колегія суддів вважає, що наведені висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки ґрунтуються на фактичних обставинах справи та відповідають вимогам чинного законодавства, з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем надіслано позивачу запит № 14553/10/22-511 від 30.10.2012р. про надання письмового пояснення та його документального підтвердження щодо взаємовідносин з ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ-600», ПП «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК АРС» за період 2009-2012 років у зв'язку з надходженням до Луцької ОДПІ Волинської обл. ДПС інформації, згідно з якою виявлено факти, що свідчать про порушення ТзОВ «Ніколь» податкового, валютного та іншого законодавства.

Позивачем листом № 1169 від 26.11.2012р. було повідомлено відповідача про те, що 14.11.2012р. оригінали документів щодо взаємовідносин із зазначеними контрагентами за період 2009-2012 років викрадені, про факт скоєння крадіжки було повідомлено органи внутрішніх справ.

На підставі наказу № 2206 від 04.12.2012р. та повідомлення № 000023 від 04.12.2012р. Луцькою ОДПІ Волинської обл. ДПС 05.12.2012р. проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ніколь» з питань здійснення фінансово - господарської діяльності із вищевказаними контрагентами за період 2009-2012 років.

Втрачені первинні документи, які стосуються предмету перевірки, були відновлені позивачем 29.12.2012р., що підтверджується листом Луцького міського відділу УМВС України у Волинській обл. № 2335 від 29.12.2012р.

З системного аналізу п.п.44.1, 44.5 ст.44 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вбачається, що належне повідомлення органу державної податкової служби про втрату документів, які є підставою для податкового обліку, унеможливлює проведення перевірки платника податків до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах 90-денного терміну. При цьому закон не визначає обов'язковою передумовою неможливості проведення перевірки недотримання платником податків 5-тиденного терміну повідомлення органу державної податкової служби про втрату документів.

Під час судового розгляду встановлено, що позивач листом № 1169 від 26.11.2012р. повідомив орган державної податкової служби про втрату первинних документів, що були підставою для формування об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань із взаємовідносин з ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ-600», ПП «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК АРС» за період 2009-2012 років.

Таким чином, розглядувану позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Ніколь» фактично проведено до закінчення 90-денного терміну, необхідного для відновлення втрачених документів.

Також під час судового розгляду до матеріалів справи долучені докази здійснення позивачем дій для відновлення втрачених документів, звернення до органів внутрішніх справ з приводу втрати документів, а також повідомлення відповідача про вказані обставини до початку призначення та проведення спірної перевірки. Доказів протилежного відповідачем не представлено.

Водночас, на підтвердження реальності господарських операцій з ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ-600», ПП «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК АРС» за період 2009-2012 років позивачем надано суду копії первинних документів, а саме: укладені із вказаними контрагентами договори, податкові, видаткові та товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг, бухгалтерські регістри, витяги з журналів реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, накази про прийняття на роботу осіб, які були уповноваженні на отримання товарно-матеріальних цінностей від вказаних контрагентів, документи, що підтверджують наявність у розпорядженні позивача вантажних транспортних засобів.

Окрім цього, в справі наявні докази використання придбаних товарів у господарській діяльності позивача, що не спростовано податковим органом.

Додатково колегія суддів підкреслює, що по розглядуваним правовідносинам Слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Волинській обл. прийнято процесуальне рішення про закриття кримінального провадження щодо ухилення від сплати податків, яке зареєстровано в ЄРДР за № 32013020000000018 від 06.12.2012р. (Т.4, а.с.15-24). Також позивачем надані судові рішення, якими підтверджено правомірність формування ним податкового обліку по взаємовідносинах з ТзОВ «БК АРС» (Т.4, а.с.25-31).

Аналізуючи представлені первинні документи, колегія суддів приходить до висновку про те, що між позивачем та його контрагентами в дійсності були виконані господарські операції по поставці товарів, дії останніх були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків.

Тобто, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість, а також шляхом неправомірного формування валових витрат та податкового кредиту.

З урахуванням наведених обставин підстав для висновку про фіктивність та нереальний характер здійснених господарських операцій колегія суддів не вбачає.

В частині доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що представлені позивачем тексти договорів, що укладалися з ПП «Біко Агротрейд», ТзОВ «АРС Трейд», ПП «СМУ-600», ПП «Викуп», ТзОВ «Ейс контракшен менеджмент», ТзОВ «Лідерком», ПП «Один Два Три», ТзОВ «БК АРС» підписані уповноваженими особами та скріплені печатками, а тому, створюють, змінюють та припиняють правовідносини між позивачем та його контрагентами.

Разом з тим, свої доводи апелянт обґрунтовує матеріалами кримінальної справи № 41/0279 по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч.5 ст.27, ч.2 ст.205, ч.3 ст.212 КК України; відповідно до яких ОСОБА_5, діючи за попередньою змовою з невстановленими особами, переслідуючи корисливу мету, пов'язану із незаконним збагаченням, шляхом надання за винагороду послуг з мінімізації податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету реально діючими суб'єктами господарювання, сприяв шляхом придбання низки підприємств та перереєстрації їх в органах державної влади на підставних осіб, які не мали наміру здійснювати підприємницьку діяльність.

Разом з тим, аналіз вказаної інформації не спростовує фактів підписання та укладання договірних документів з позивачем; при цьому відібрані пояснення керівників вищевказаних підприємств носять загальний характер і не стосуються безпосередньо позивача.

Також відповідачем не вказано, яким саме чином вищевказані обставини перешкоджали здійсненню реальних господарських операцій між позивачем та його контрагентами. Крім того, зазначені обставини не перешкоджають контрагентам позивача провадити господарську діяльність силами інших суб'єктів підприємницької діяльності за плату на підставі відповідних угод. Питання можливості здійснення таких операцій силами інших суб'єктів підприємницької діяльності податковим органом не досліджувались, а висновок щодо відсутності необхідних умов для ведення господарської діяльності не може заслуговувати на увагу, оскільки чинне законодавство не визначає норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим доводи відповідача щодо відсутності таких умов мають виключно оціночний характер та базуються на припущеннях. Відсутність у податкового органу можливості перевірки суб'єкта підприємницької діяльності теж не може слугувати беззаперечним доказом наявності фіктивності такого підприємства.

Крім того, відсутність матеріальних ресурсів у контрагентів не може бути достатньою підставою для висновків щодо фактичного нездійснення господарської операції. У законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів та формувати податковий кредит і валові витрати лише за їх наявності.

Колегія суддів підкреслює, що у розглядуваному випадку відповідачем в основу притягнення до юридичної відповідальності позивача не покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа в конкретному випадку, - при нарахуванні податків та обов'язкових платежів платником податків у відповідності до закону; умисел останнього на ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, не встановлений.

При цьому колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду України по цій категорії спорів, яка полягає в тому, що несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Також слід звернути увагу на рішення Європейського суду з прав людини від 22.01.2009р. у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

У вищевказаному рішенні наголошується й на тому, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню.

За наведених обставин підстав для втрати позивачем права на формування податкового кредиту, а також для донарахування грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств, колегія суддів не знаходить.

Інші висновки постанови суду першої інстанції колегія суддів вважає підставними і обгрунтованими, оскільки такі відповідають вимогам ПК України.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обґрунтованим, а тому підлягає до задоволення.

При цьому висновок суду про неправомірність рішень податкового органу зроблено з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської обл. Державної податкової служби на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.04.2013р. в адміністративній справі № 803/699/13-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька