Ухвала суду № 40586673, 17.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2014 року Справа № 12035/13/876

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Костіва М.В. та Савицької Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу Богородчанського районного споживчого товариства на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2013р. в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Богородчанському районі Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській обл. до Богородчанського районного споживчого товариства про примусове стягнення податкового боргу за рахунок активів платника податків,-

В С Т А Н О В И Л А:

14.06.2013р. позивач Державна податкова інспекція /ДПІ/ у Богородчанському районі Головного управління /ГУ/ Міндоходів в Івано-Франківській обл. звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила стягнути з відповідача Богородчанського районного споживчого товариства /РСТ/ у дохід бюджету податковий борг в загальній сумі 42826 грн. 18 коп. (а.с.4-5).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2013р. заявлений позов задоволено; стягнуто з відповідача Богородчанського РСТ в дохід бюджету податковий борг в розмірі 42826 грн. 18 коп. (а.с.48-50).

Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржив відповідач Богородчанське РСТ, який, покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.88-58).

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що нарахована пеня у розмірі 2943 грн. 26 коп. за період з 01.02.2009р. по 01.07.2010р. стягується вдруге з апелянта; податковим органом представлено суду податкову вимогу № 48 від 30.10.2012р., яка стосується попереднього боргу підприємства, при цьому судом не враховано рішення суду про стягнення сум податкового боргу.

Також судом не прийнято до уваги доводи відповідача про протиправність податкового повідомлення-рішення від 26.04.2013р., оскільки перед його винесенням податковим органом проведено три перевірки платника податків.

Окрім цього, позивачем пропущений строк звернення до суду із розглядуваним позовом; відповідачем не дотримані приписи ст.250 Господарського кодексу /ГК/ України стосовно застосування пені.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Розглядувані відносини по стягненню податкового боргу на час виникнення спірних правовідносин регулювалися приписами Податкового кодексу /ПК/ України, відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 якого податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється (п.41.5 ст.41 ПК України).

Право податкових органів на звернення до суду з позовом щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини передбачене пп.20.1.18 п.20.1 ст.20 ПК України.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з п.38.1 ст.38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як встановлено судом першої інстанції, за відповідачем Богородчанським РСТ рахується податковий борг по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 42826 грн. 18 коп., з яких:

за основним платежем - 31440 грн. 29 коп.;

за штрафними (фінансовими) санкціями - 8442 грн. 63 коп.

пеня за несвоєчасну сплату вказаних сум - 2943 грн. 26 коп.

Вказана заборгованість стверджується даними облікової картки платника податків, Актом перевірки № 245/17/01753167 від 16.04.2013р., податковим повідомленням-рішенням № 0000531700 від 26.04.2013р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у загальному розмірі 39882 грн. 92 коп., з яких 31440 грн. 29 коп. за основним платежем та 8442 грн. 63 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями; розрахунком фінансових санкцій (а.с.9-18).

У зв'язку з несплатою суми податкового боргу та на виконання ст.59 ПК України позивачем була скерована податкова вимога № 48 від 30.10.2012р. на суму 3155 грн. 39 коп. (а.с.8).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що доказів оскарження чи скасування у встановленому порядку винесеного податкового повідомлення-рішень відповідачем, самостійної сплати ним грошових зобов'язань не надано, не здобуто таких й судом.

Також вказані суми податкових зобов'язань податку на доходи фізичних осіб, які нараховані контролюючим органом відповідачеві, є узгодженими у порядку і на умовах, визначених ПК України.

Стосовно доводів апелянта колегія суддів враховує, що спірна сума пені у розмірі 2943 грн. 26 коп. нарахована саме за несвоєчасну сплату грошових зобов'язань, визначених згідно податкового повідомлення-рішення ДПІ у Богородчанському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській обл. № 0000531700 від 26.04.2013р., і торкається періоду з 18.05.2012р. по 20.02.2013р. (а.с.15). Також постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07.03.2013р. у справі № 809/337/13-а стосується стягнення пені в розмірі 213 грн. 53 коп. (а.с.59-61, 62).

Щодо правильності врахування податкової вимоги № 48 від 30.10.2012р. на суму 3155 грн. 39 коп. колегія суддів враховує, що відповідно до пп.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, чинне законодавство не передбачає повноважень податкового органу на повторне скерування платникові податків податкової вимоги у разі збільшення розміру податкового боргу.

Оскільки у розглядуваному випадку доказів повного погашення суми податкового боргу, визначеної у податковій вимозі № 48 від 30.10.2012р., суду не представлено, останнім правомірно врахований факт її скерування відповідачу.

Додатково колегія суддів підкреслює, що факт узгодження грошового зобов'язання (тобто, неоскарження податкового повідомлення-рішення ДПІ у Богородчанському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській обл. № 0000531700 від 26.04.2013р.) має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Своєю чергою, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого грошового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.

Факт узгодження грошового зобов'язання, несплата його у встановлений законом строк та набрання таким зобов'язанням якості податкового боргу виключає підстави для оцінки судом законності проведеної перевірки, правомірності визначення податковим органом податкового зобов'язання, своєчасності прийняття податкового повідомлення-рішення у справі, де предметом позову є стягнення такого податкового боргу.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що ПК України є спеціальним законом з питань оподаткування та встановлює порядок погашення зобов'язань юридичними та фізичними особами перед бюджетами, визначає процедуру оскарження рішень органів стягнення, механізм визначення грошових зобов'язань, нарахування штрафних (фінансових) санкцій та пені (ст.ст.113, 119 вказаного Кодексу).

Таким чином, норми цивільного та господарського законодавства на розглядувані правовідносини не поширюються, а тому не можуть визначати строки стягнення податку з доходів фізичних осіб та пені за несвоєчасну сплату податкової заборгованості.

Окрім цього, п.5.2 ст.5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.

Таким чином, колегія суддів вважає заявлений позов підставним та обгрунтованим, а тому такий підлягає до задоволення з вищевикладених мотивів.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.94, 160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Богородчанського районного споживчого товариства на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.09.2013р. в адміністративній справі № 809/1874/13-а залишити без задоволення, а вказану постанову суду - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: М.В.Костів

Н.В.Савицька