Вирок № 40586057, 30.07.2014, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2014 Справа №607/10714/14-к Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Делікатної Л.В.

за участю секретаря Клюхи І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в м. Тернополі матеріали кримінального провадження № 12014210010001632 про обвинувачення:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Плотича, Тернопільського району Тернопільської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, непрацюючого, не одруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, за участю сторін кримінального провадження: прокурора Хоми І.А., обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2,

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2014 року близько 11 год. обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи в лісосмузі поблизу с. Біла Тернопільського району Тернопільської області, знайшов два предмети еліпсоподібної форми, схожих на гранати, які забрав із собою. В подальшому вказані гранати заніс додому та зберігав у квартирі по АДРЕСА_1 з метою використати їх для вчинення вибуху на водоймі для лову риби або в подальшому збути.

17 червня 2014 року о 14 год. 00 хв. обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи в парку «Загребелля» в м. Тернополі, маючи в наявності заздалегідь придбані два предмети еліпсоподібної форми, схожих на гранати, які згідно висновку експерта є бойовими, оборонними, осколковими ручними гранатами Ф-1 та РГД-5, які відносяться до бойових припасів, збув їх старшому о/у УБОЗ в Тернопільській області ОСОБА_3, за що отримав грошові кошти в сумі 500 гривень.

Корпуси гранат містять в своєму складі заряд вибухової речовини, які ОСОБА_1 зберігав у себе, не маючи на це передбаченого законом дозволу, таким чином порушив вимоги Постанови Верховної Ради України № 2471 ХІІ від 17 червня 1992 року «Про право власності на окремі види майна», «Положення про дозвільну систему», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 576 від 12 жовтня 1992 року, «Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими та аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністерства Внутрішніх справ № 292 від 12 квітня 1999 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю та показав, що 25 травня 2014 року він ловив рибу у с. Біла Тернопільського району Тернопільської області. У лісосмузі поблизу ставка знайшов пакет, в якому були підозрілі предмети, схожі на гранати. Пакет разом з гранатами забрав з собою та переніс по місцю свого проживання, в м. Тернопіль по вул. 15 Квітня, 15/50 з метою використати їх для глушіння риби. Згодом знайдені гранати він вирішив продати, оскільки йому потрібні були гроші. Попередньо домовившись із своїм знайомим про продаж гранат, 17 червня 2014 року він продав дві гранати, отримавши за них 500 гривень. Витратити отримані кошти він не встиг, оскільки був затриманий працівниками міліції.

У вчиненому обвинувачений ОСОБА_1 щиро розкаюється та просить суд суворо його не карати та не позбавляти волі, обіцяє в подальшому кримінальних правопорушень не вчиняти.

Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_1 повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового розслідування і підтверджували його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, згідно повідомлення про підозру та обвинувального акта, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З'ясувавши думку учасників судового провадження про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з'ясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності його позиції, а також роз'яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані обставини та докази, суд, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та вважає, що органами досудового розслідування його дії кваліфіковано вірно за ч. 1 ст. 263 КК України, тобто носіння, зберігання, придбання та збут бойових припасів без передбаченого законом дозволу.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1, суд, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік, позитивну характеристику за місцем проживання, конкретні обставини справи, обставини, які пом'якшують покарання, а саме: визнання ним своєї вини, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Обставин, які б обтяжували покарання, суд не вбачає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Приймаючи рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, з встановленням йому іспитового строку у порядку, визначеному ст. 75 КК України, суд взяв до уваги те, що обвинувачений повністю визнав свою вину, розкаявшись у вчиненому, сприяв розкриттю кримінального правопорушення, позитивно характеризується за місцем проживання, вперше притягується до кримінальної відповідальності. Вказані обставини дають підстави суду вважати, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без відбування ним покарання, з встановленням йому іспитового строку, що буде достатнім для його виправлення та недопущення вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до ст. 76 КК України, на нього слід покласти обов'язок не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

По справі є процесуальні витрати за проведення судової вибухотехнічної експертизи № 3-43/14 від 23 червня 2014 року в розмірі 517,44 грн. (п'ятсот сімнадцять гривень сорок чотири копійки) та судової вибухотехнічної експертизи № 3-44/14 від 23 червня 2014 року в розмірі 517,44 грн. (п'ятсот сімнадцять гривень сорок чотири копійки). Загальний розмір процесуальних витрат становить 1034, 88 грн. (тисяча тридцять чотири гривні вісімдесят вісім копійок), які суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726), оскільки вони виникли у зв'язку із витратами органами досудового розслідування при провадженні у даній справі.

Речові докази: грошові кошти у вигляді банкнот, номіналом 200 гривень № ЗБ 6968560; № ВЖ 6101504; 100 гривень № КР 9924537, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - конфіскувати.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд, -

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання за цією статтею у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік 6 (шість) місяців іспитового строку.

Зобов'язати ОСОБА_1, відповідно до вимог ст. 76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь держави (УК у м. ТЕРНОПОЛІ /м. Тернопіль/ 24060300 р/р 31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726) процесуальні витрати за проведення судової вибухотехнічної експертизи № 3-43/14 від 23 червня 2014 року та судової вибухотехнічної експертизи № 3-44/14 від 23 червня 2014 року в загальному розмірі 1034, 88 грн. (тисяча тридцять чотири гривні вісімдесят вісім копійок).

Речові докази: грошові кошти у вигляді банкнот, номіналом 200 гривень № ЗБ 6968560; № ВЖ 6101504; 100 гривень № КР 9924537, які зберігаються при матеріалах кримінального провадження - конфіскувати.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Головуючий суддяЛ. В. Делікатна