Постанова № 40585757, 18.09.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2014 р. Справа № 914/1691/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Свемон - Захід» м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 03.07.2014р.

у справі № 914/1691/14

за позовом приватного підприємства «Інсталпласт - ХВ» м.Городок Львівської області

до відповідача публічного акціонерного товариства «Свемон - Захід» м.Львів

про стягнення 190 486,40 грн.

за участю представників сторін від:

позивача: Ксьондзик П.Г. - за дорученням №257 від 06.08.2014 р.

відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 03.07.2014 р. (Король М.Р.) позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства «Свемон-Захід» на користь приватного підприємства «Інсталпласт - ХВ» 93 500,00 грн. штрафу, 3 486,40 грн. пені та 3 809,73 грн. судового збору.

Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати частково, прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафу до 10 000 грн. та пені до 1 000 грн. Свою апеляційну скаргу відповідач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги, що застосовані санкції є надмірно великі порівняно із збитками кредитора, крім цього судом не взято до уваги повну сплату основного боргу протягом травня-червня 2014р. та невеликий період прострочення, а саме: з лютого по квітень 2014 р.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, однак, в судовому засіданні його представник заперечив щодо задоволення такої, просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін. Крім цього, пояснив, що оскільки відповідач неодноразово порушував строки виконання договорів в частині оплати за поставлений товар, укладених між ним та відповідачем, в даному договорі сторони передбачили штрафні санкції за порушення його умов. Разом з тим, відповідач зазначив, що встановлена у договорі сума штрафних санкцій не порушує принципу свободи договору згідно ст.627 ЦК України. Окрім цього, відповідачем не дотримано п.226 ГК України, згідно якої, сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити по це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Представник відповідача в судове засідання вдруге не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, 28.11.2013 р. між приватним підприємством «Інсталпласт-ХВ» (постачальником згідно договору) та публічним акціонерним товариством «Свемон - Захід» (покупцем згідно договору) було укладено договір постачання труб і фіксованих частин для водовідведення, водопостачання, подачі горючих газів № 28/11/13.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1, 3.6, 5.1, 7.1, 7.4 договору, покупець приймає і оплачує товар в кількості, асортименті, за цінами, вказаними в видаткових накладних згідно специфікації № 1, що є невід'ємним додатком даного договору.

Ціна на товар, що поставляється за даною угодою, вказується в видаткових накладних і може змінюватися лише за погодженням сторін

Покупець зобов'язується після отримання рахунку оплатити його в строки, які вказані в ньому, а якщо такі терміни не зазначені в ньому то не пізніше 3 календарних днів з дня його отримання.

Оплата за товар що постачається проводиться наступним чином: 50% від суми вказаній в специфікації авансовий платіж до поставки товару та 50% від вартості вказаної в специфікації до 30.01.2014 р.

За прострочення оплати товару в терміни, які вказані в рахунку покупець виплачує постачальникові неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми своєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення оплати протягом всього терміну прострочення.

У випадку неоплати товару у строки встановлені п. 3.6 договору покупець сплачує окрім пені штраф у розмірі 100% вартості неоплаченого в строк товару.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно специфікації № 1 від 28.11.2013 року до договору № 28/11/13 від 28.11.2013 року загальна сума поставки складає 187000,00 грн.

На виконання умов договору позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 7595 від 28.11.2013 р. на суму авансового платежу, що складає 93 500,00 грн.

28.11.2013 р. відповідач здійснив оплату авансового платежу, що підтверджується банківською випискою з рахунку ПП «Інсталпласт-ХВ» за 28.11.2013 р.

Наявними матеріалами справи також підтверджується, що на виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 187000,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 10111 від 29.11.2013 р. на суму 93500 грн. та № 10112 від 29.11.2013 р. на суму 93500,00 грн.

29.11.2013 р. позивач виставив відповідачу рахунок № 7750 від 29.11.2013 р. на суму 93500,00 грн., який був дійсний до сплати 02.12.2013 р.

Однак, відповідач свої зобов'язання в частині оплати за поставлений товар не виконав, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду про стягнення 93 500,00 грн.

На вказану суму позивачем нараховано 93500 грн. штрафу та 3486,40 грн. пені.

Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи в суді першої інстанції у зв'язку з оплатою відповідачем основного боргу, позивачем подавалися заяви про зменшення позовних вимог (вх. №2765/14 від 30.05.2014 р., вх. №2867/14 від 04.06.2014 р., вх. №3348/14 від 01.07.2014 р.). В результаті цього, місцевим господарським судом встановлено, що також не заперечує позивач, що відповідач станом на день розгляду справи в суді першої інстанції погасив суму основного боргу. Разом з тим, згідно заяви про зменшення позовних вимог (вх..№3348/14 від 01.07.2014 р.), позивач просив стягнути з відповідача 96986,40 грн., з яких: 93500,00 грн. штрафу та 3486,40 грн. пені.

При прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Місцевим господарським судом встановлено факт прострочення виконання договірного зобов'язання відповідачем та не заперечується ним.

Відтак, суд апеляційної інстанції, перевіривши розмір нарахованої пені, погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність законодавчих підстав та враховуючи п.п.7.1 та 7.4 вказаного договору, для нарахування 93 500 грн. штрафу та 3 486, 40 грн. пені.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на наступне.

У відповідності до п.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

При цьому, суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Разом з тим, зменшення розміру неустойки в порядку п.3 ч.1 ст.83 ГПК України є правом суду, а не його обов'язком, а обставини застосування даних норм є суб'єктивними і оціночними та, водночас, потребують відповідного доведення заінтересованою стороною з урахуванням приписів ст.ст. 32-34 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, посилання скаржника на те, що застосовані санкції є надмірно великі порівняно із збитками кредитора, повну сплату основного боргу та невеликий період прострочення, не можуть слугувати підставою для зменшення штрафних санкцій.

Крім цього, сторони, враховуючи ст.627 ЦК України, на власний розсуд визначили суму штрафних санкцій у договорі. Такий договір недійсним не визнавався, а тому, є обов'язковим до виконання.

Разом з тим, необхідно зазначити, що суд апеляційної інстанції переглядає правильність та об'єктивність рішення суду першої інстанції на момент його прийняття. В ході розгляду справи в суді першої інстанції, відповідач не заявляв про зменшення нарахованих штрафу та пені, а відтак, у суду апеляційної інстанції немає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Окрім цього, враховуючи диспозитивність п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд під час розгляду справи може за власною ініціативою зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки. Проте, суд позбавлений можливості встановити винятковість обставин, які можуть бути відомі лише відповідачу, тому, у даному разі таке зменшення неустойки могло б бути предметом розгляду за умови звернення до суду першої інстанції з відповідною заявою із зазначенням виняткових обставин.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 03.07.2014 р. у справі

№ 914/1691/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23.09.2014 р.

Головуючий-суддя О.І. Матущак

Судді О.П. Дубник

О.С. Скрипчук